Skyfall — дрони-перехоплювачі
У вівторок, 24 лютого 2026 року, Міністерство оборони Данії офіційно підтвердило початок переговорів з українською компанією Skyfall щодо відкриття виробничих потужностей на данській території.
Skyfall — це український miltech-стартап, відомий своїми безпілотними системами, зокрема ударними дронами та дронами-перехоплювачами (наприклад, модель Shrike чи важкими “Вампір). Наразі компанія збирає десь під п’ять тисяч “Вампірів” в місяць і потребує потужностей, по яких не будуть працювати “Іскандери” та “Кинжали”.
Мета — Створення стратегічно важливого виробництва, яке забезпечуватиме потреби як ЗСУ, так і потенційно саму Данію. Це другий великий український виробник, що заходить у Данію. Дрони перехоплювачі проти “Шахедів” та важкі платформи — для бомбардувань жорстких цілей, постачання та дистанційного мінування. В принципі логічно, це потрібно обом сторонам.
Fire Point — ракетне паливо
Компанія Fire Point стала першим українським оборонним підприємством, яке розпочало масштабне виробництво за кордоном, а саме в Данії. У грудні 2025 року в місті Воєнс, на півдні Данії, розпочалося будівництво заводу з виробництва твердого ракетного палива та порохів.
Fire Point спеціалізується на:
- дронах глибокого ураження (FP-1) та середньої дальності (FP-2) — сотні вдалих страйків;
- крилатих ракетах FP-5 Flamingo — камінь спотикання чи є вони, чи немає, дискусії тривають багато місяців, нещодавно в Воткінськ прилетів пруф;
- балістичних ракетах серій FP-7 та FP-9 — під них думаю і паливо.
Завод розташований поблизу авіабази Скрюдструп (Skrydstrup), що забезпечує логістику та безпеку. Виробництво має запрацювати на повну потужність восени 2026 року — масштабувати не тільки Котлубань, Воткінськ та тички по “Орешнику”, а й цілі під балістику яку тільки доводять до предсерійних виробів.
“Данська модель” фінансування
Данія була першою країною, яка почала фінансувати виробництво зброї безпосередньо в Україні, а тепер — і спільні підприємства на своїй території. У 2025 році на підтримку українського виробництва тільки далекобійних дронів Данія виділила понад €1,26 млрд.
Виробництво всередині країни НАТО захищене від російських ракетних ударів, що забезпечує стабільність поставок (Security of Supply).
Данія має розвинений сектор високих технологій (вітроенергетика, суднобудування, IT), що ідеально підходить для інтеграції з українським бойовим досвідом у сфері БПЛА та прориву сильної ППО та РЕБ.
Географічно Данія — це корок у горловині Балтійського моря. Вони контролюють протоки, через які російський Балтійський флот із Калінінграда та Петербурга буде рватися на оперативний простір. Щоб не загинути затиснутим на базах між мінними полями та прильотами Storm Shdow/SCALP. Данці поколіннями живуть із розумінням, що в разі прямого зіткнення росіяни спробують проламати цей коридор.
Тепер, коли Балтика стала внутрішнім озером НАТО після вступу в Альянс Швеції і Фінляндії, Данія перетворилася на головний логістичний і технологічний хаб цієї північної фортеці. Розмістити українські заводи з виробництва твердого ракетного палива та ударних дронів саме там — означає заховати їх у найбільш недосяжному для ракет сейфі, який намертво прикритий парасолькою об'єднаної скандинавської ППО та сотнями літаків 5-го покоління.
Флоти скандинавів зубасті, технологічні, та дуже небезпечні — субмарина C-2, яка булькнула під лід Фінською затоки та лінкор “Марат”, який отримав у корму у 1939 році, не дадуть збрехати.
Крім того, це питання політичної сміливості та бюрократичної швидкості, якої абсолютно немає у старих європейських гігантів. Поки ЄС в цілому роздумує про міфічні «червоні лінії» і тоне в узгодженнях, а США залежать від внутрішніх політичних гойдалок, Копенгаген діє як зухвалий військовий стартап. Саме вони першими зрозуміли, що стара доктрина буксує, і запустили знамениту “данську модель”.
Суть цієї моделі в цифрах і прагматизмі: вони першими почали вливати гроші не в закупівлю західного брухту через капітальний ремонт, а безпосередньо в українські оборонні заводи. У 2024 році вони виділили перші 1,2 млрд данських крон (близько $170 млн), щоб оплатити виробництво 18 САУ “Богдана”, які поїхали на фронт уже через два місяці. Згодом ця сума прямих інвестицій в український ОПК зросла до 4,2 млрд крон (близько $600 млн), до яких вони залучили ще й заморожені російські активи.
Тепер ця модель еволюціонувала: від прямого фінансування в Україні до створення спільних підприємств на данській території з бюджетами, що вимірюються сотнями мільйонів євро.
Злиття українського досвіду виживання в цій технологічній м'ясорубці та данської індустріальної школи створює ідеальний симбіоз. Наші компанії, переносячи туди збирання дронів або хімічне виробництво ракетного палива, отримують легальний доступ до західних ланцюжків постачання подвійного призначення. Їм більше не потрібно манівцями завозити чипи, сенсори чи прекурсори для палива під загрозою удару балістики по цеху. У Данії вони легалізуються, працюють за стандартами НАТО і спокійно штампують зброю, яка потім логістичними шляхами йде прямо до нас на фронт.
По суті, це блискучий стратегічний хід. Данія купує собі безпеку та доступ до технологій війни завтрашнього дня, не відправляючи своїх людей в окопи. А ми отримуємо безперебійний, невразливий конвеєр, який неможливо дістати ні “Іскандером”, ні диверсією. Тепер ми навчилися виносити його шестерні за межі досяжності ворога, щоб вони працювали на нашу користь.
