ТОВ «Флоранс»
Упродовж 2022 року непомітна досі московська фірма «Флоранс» (індивідуальний податковий номер – 9710066115) зав’язала на себе майже всю залізничну логістику і майже всю зовнішню торгівлю невизнаних ЛНР/ДНР. Раніше це було вотчиною компаній «Газ-Альянс» і «Центр эффективных логистических решений» Сергія Курченка, відомого як «гаманець» Віктора Януковича. Нині «Флоранс» вичавила їх із цього ринку. І відбулося це за безпосереднього сприяння вищої російської влади.
У 2023 році, до прикладу, регіони РФ отримали з Москви директиву: у залізничних перевезеннях до захоплених українських територій чи звідти користуватися послугами саме ТОВ «Флоранс». Рішення завізував віцепрем’єр уряду РФ Марат Хуснуллін.
У тексті директиви назва компанії напряму не фігурує, але вказані телефон та електронна адреса спрямовують на вебсторінку «Флоранс». Звідти ми дізнаємося, що за 2020–2022 роки компанія вже обслужила 270 клієнтів і майже 444 тисячі вагонів і що здатна за день відправляти до 300 вагонів різних типів.
Згідно зі статистикою сервісу «ImportGenius», на лютий 2023 року ТОВ «Флоранс» здійснило майже 5600 зовнішньоторговельних операцій. При цьому понад 80% цього вантажообігу припадало на дві фірми, зареєстровані за однією адресою на Британських Віргінських островах. Lopart Traders Corp отримувала від «Флоранс» здебільшого антрацитне вугілля, яке за хімічними характеристиками відповідає тому, що видобувають на шахтах Донбасу. А Pisano Services Inc – металопродукцію, номенклатура якої збігається з тим, що виробляють меткомбінати на території ОРДЛО. Директорами цих компаній записані підставні молоді люди з Киргизстану – Киличбек Адеєв і Гульнара Мамасидик Кизи. А справжніх бенефіціарів віргінці не розкривають.
Власне Lopart Traders і Pisano Services надалі перепродують товар, отриманий від «Флоранс», зовнішнім клієнтам. Найчастіше в Туреччину. На віргінських прокладках, очевидно, осідає й левова пайка прибутків від експорту з ЛНР/ДНР. Бо якщо вчитатися в бухгалтерську звітність ТОВ «Флоранс», то помічаєш певний дисонанс. У 2022 році компанія наростила свої доходи до 16,7 млрд рублів. Це солідна сума – понад 170 млн доларів в еквіваленті. Але при цьому чистий прибуток задекларувала у 36 разів менший – лише 460,9 млн рублів. За інсайдерською інформацією, у фінансових розрахунках з Lopart Traders і Pisano Services активно задіяний білоруський Абсолют Банк. Саме в ньому у 2019–2020 роках відкрили рахунки Віктор Медведчук і його дружина Оксана Марченко (що підтверджують офіційні декларації політика).
Проте це не єдиний зв’язок між Медведчуком і «Флоранс». Далі сліди ведуть нас до Торгового дому «Донские угли» (про який уже було кілька журналістських розслідувань, бо він вугілля, видобуте в ОРДЛО, переоформляє як товар російського походження, щоб потім вільно збувати на зовнішніх ринках) і до Шахтинської лізингової компанії. От про неї варто розповісти окремо.
Шахтинська лізингова компанія
Розквіт ТОВ «Флоранс» почався у 2021 році, коли його єдиним власником стало таке собі московське АТ «Термінал». Засновником, генеральним директором і співробітником «Терміналу» вказано Тимофія Віталійовича Костіна. Особа з такими ПІБ і податковим номером фігурує в російських держреєстрах і як один зі співзасновників Шахтинської лізингової компанії. Іншим співзасновником є громадянин РФ Віталій Валерійович Донченко.
У лютому 2021-го за рішенням РНБО й указом президента України проти Віталія Донченка запровадили персональні санкції в одному пакеті з Віктором Медведчуком, його дружиною Оксаною Марченко, давнім партнером Тарасом Козаком і дружиною Козака Наталією Лавренюк. У цьому ж переліку було й декілька росіян. Зокрема, Олександр Маслюк, котрий разом з Віталієм Донченком є засновником ТД «Донские угли», та Сергій Лісогор, його генеральний директор. Раніше Лісогор очолював інвесткомпанію «Таврия-Север» (нині ліквідовану), засновником якої зазначена кіпрська Ventolor Investments Limited, що належала Оксані Марченко.
І тут ми помічаємо ще одну зачіпку. ТОВ «Флоранс» у своїх реєстраційних документах вказує електронну адресу для листування: [email protected]. Таку саму ми знаходимо ще тільки в однієї російської юрособи – фінансової компанії «Стратегия». Нюанс у тому, що колишнім директором цієї ФК був знову ж таки Сергій Лісогор.
Але це ще не все, що варто знати про Шахтинську лізингову компанію. Ще у 2008 році фактичним засновником ШЛК був віцегубернатор Ростовської області, а перед тим генеральний директор компанії «Гуковуголь» Сергій Назаров. Його син Артем свого часу володів 51% акцій компанії. У 2012-му Назаров-старший пішов на підвищення у Москву й нині працює заступником міністра економічного розвитку РФ. У відомстві він курує саме розвиток важких галузей промисловості в окупованих Росією регіонах України. Після переїзду до Москви Назарову було якось не до ШЛК. І вона 10 років лежала мертвим вантажем, аж поки у 2022-му раптом на рівному місці не підняла майже 700 мільйонів рублів виторгу та 14,4 мільйона рублів прибутку. Хтось може подумати, що це такий завуальований хабар для впливового чиновника. Авжеж, але як побачимо далі, Шахтинська лізингова компанія має ще одне призначення.
ТОВ «Бетонинвест»
Торік російська окупаційна влада Криму націоналізувала комбінат «Стройиндустрия» в Бахчисараї (єдиний виробник цементу і сухих будівельних сумішей на півострові). До того моменту він належав бізнес-групі Давида Жванії та Миколи Мартиненка, колишніх нардепів України. Жванія у травні 2022-го загинув під час артобстрілу на російському блокпосту в Запорізькій області. Мартиненко перебуває в Україні під слідством за звинуваченнями в корупції.
Тим часом у липні 2022-го в Сімферополі зареєстрували компанію «Бетонинвест». Її директором призначили Олексія Дранного. У жовтні 2022-го Дранний очолив відібраний у попередніх власників Бахчисарайський комбінат «Стройиндустрия», а в листопаді – ще одну компанію, створену на його потужностях – АТ «Бахчисарайський цементний завод». До чого тут Медведчук? До того, що єдиним засновником ТОВ «Бетонинвест» є Шахтинська лізингова компанія.
У 2023 році пертурбації з майном «Стройиндустрии» продовжилися. Спочатку підприємство хотіли продати. Потім голова окупаційної адміністрації Криму Сергій Аксьонов заявив, що воно залишиться в державній власності. Натомість у вересні стало відомо, що комбінат «Стройиндустрия» перебуває у процесі ліквідації. Хоч економічних передумов для цього начебто не було. Торік комбінат задекларував 2,2 мільярда рублів виторгу і 250 млн рублів чистого прибутку. Це відповідно 23 млн доларів і майже 3 млн доларів в еквіваленті. Паралельно не менш цікаві процеси відбувалися в компанії-клоні – АТ «Бахчисарайський цементний завод»: у липні статутний фонд виріс зі 100 тисяч до 1 мільярда рублів, а зі складу засновників випала «Розпорядча дирекція майна Республіки Крим». Про що це може свідчити? Стару фірму зливають. На нову приходить інвестор з грошима. Він отримує майновий комплекс «Стройиндустрии». І звати його «Бетонивест».
Комбінат у Бахчисараї – це стратегічний актив для Кримського півострова. До 2014 року «Стройиндустрия» покривала понад 80% місцевих потреб у цементі. Зараз ця частка впала нижче за 50%. До 2022 року головними споживачами продукції «Стройиндустрии» були кримські будівельні групи, найбільші з яких пов’язані з керівниками окупаційної влади – головою парламенту Володимиром Константиновим («Консоль») і головою адміністрації Сергієм Аксьоновим («Монолит»). Проте за останній рік більшість виробленого цементу підприємство відвантажило для потреб Міноборони, зокрема, для побудови фортифікаційних укріплень у Криму. Численні лінії укріплень – «зуби дракона» – на південному фронті – це значною мірою продукція бахчисарайської «Стройиндустрии». Ось що про кримський ринок цементу пишуть тамтешні медіа:
Нинішні потужності Бахчисарайського комбінату дають змогу виробляти 370 тис. т цементу на рік, але підготовлено проєкт побудови ще однієї печі, щоб збільшити продуктивність удвічі. Крім того, у затвердженій у червні 2023 р. окупаційним урядом Програмі промислового розвитку Криму зустрічаємо й проєкт будівництва нових електрофільтрів на підприємстві. На це планують спрямувати 44,8 млн рублів. Скоріш за все, на це й знадобилися кошти Медведчука. Бо хтозна скільки ще фортифікацій доведеться набудувати.
«НЗНП Трейд» і нафтові активи
Сім’я Медведчука вчасно встигла позбутися Новошахтинського нафтопереробного заводу в Ростовській області. Його перепродали у 2021-му, а у 2022 і 2023 роках НПЗ атакували українські дрони, що спричинило пожежі на території підприємства. Також нема достатніх підтверджень, що Медведчук усе ще зберігає контроль над компанією «ГК Маркет», яка володіє кількома десятками АЗС у Липецькій, Тюменській і Воронезькій областях. Але свій нафтовидобувний актив – компанію «НЗНП Трейд» – він нікому не віддавав. 61% «НЗНП Трейду» належить ТОВ «Ренессанс» Оксани Марченко, ще 25% – Наталії Лавренюк. Компанія з 2020 року працює на Гавриковському родовищі Сургутського району Ханти-Мансійського автономного округу РФ. Її фінансові результати такі собі: за 2022 рік «НЗНП Трейд» отримала 7,5 млрд рублів доходів, але 3,4 млрд рублів збитків. Щоправда, 1 млрд рублів чистого прибутку за цей період заробило ТОВ «Ренессанс».
Зараз структури Медведчука прагнуть розширити свою присутність і на інших сибірських нафтопромислах. У вересні 2023-го у російських пабліках з’явилося відразу кілька відео (наприклад, ось тут з описом), де озброєні люди захоплюють промисел нафтової компанії «Дулисьма» в Іркутській області. Пізніше з’ясувалося, що штурмовики є працівниками приватної охоронної служби, причому принаймні частина з них – колишні «вагнерівці». Ще пізніше виявилося, що за цими діями може стояти Віктор Медведчук. Таке припущення генеральний директор «Дулисьмы» Сергій Савельєв підтвердив в інтерв’ю російському виданню «Версии»:
Досі «Дулисьма» входила до складу холдингу «Русь-Ойл» досить потужного російського бізнесмена Олексія Хотіна. Але у 2019 році його звинуватили в несплаті податків в особливо великих розмірах (суд нарахував 192 мільярди рублів) і взяли під домашній арешт. Після цього бізнес Хотіна посипався, а його нафтові активи розтягують через процедури банкрутства нові потенційні власники. Серед них, як бачимо, і Віктор Медведчук. До того ж це вже другий епізод його зазіхань на родовища Хотіна. У першому фігурує компанія «Каюм Нефть» (Ханти-Мансійський АО), яка також входила до сфери впливу ННК «Русь-Ойл», а нині передана в управління ТОВ «Инновационные нефтяные технологии». Це знову ж фірма з орбіти Медведчука. Зокрема, її керівник Олександр Донцов очолював і Новошахтинський НПЗ, і «ГК Маркет», саме коли ці підприємства контролювала сім’я Медведчука. У 2023 році Олександр Донцов став директором ще двох новостворених нафтогазових компаній – НГК «Апстрим» і КНК (Калмицька нафтогазова компанія), але поки що невідомо, на яких родовищах вони працюватимуть.
Отже, якщо підводити риску, то у Віктора Медведчука в Росії вже побудована багатопрофільна фінансово-промислова група, до сфери зацікавлень якої належать логістика і зовнішня торгівля; видобуток корисних копалин (нафта, газ, а також вугілля – бо останнім часом ТД «Донские угли» інвестує в модернізацію окремих донбаських шахт); виробництво будматеріалів. Припускаємо, що цей перелік буде розширюватися (за чим слідкуватимемо). І не сумніваємося, що частину зароблених коштів Медведчук вкладатиме у свій новий політичний проєкт «Другая Украина». Можливо, це частина його угоди з Кремлем. Бо без карт-бланшу від російської влади бізнес зрадника не розкрутився б до таких масштабів.
