«Від моменту створення спеціального військового трибуналу до доведення самого факту агресії багато часу не знадобиться»
11 квітня Офіс президента повідомив: «Наша мета – притягнути російських окупантів до відповідальності за злочини в Україні. Ми вже розробляємо дієвий міжнародний механізм для компенсації збитків, завданих нашій державі. Це серйозний дипломатичний і юридичний процес». Розкажіть, як усе відбувається і про який саме механізм йдеться?
Дійсно, Офіс президента спільно з Мін'юстом і МЗС займається питанням віднайдення максимально ефективних механізмів для притягнення до відповідальності країни-агресора, щоб розв’язати питання компенсації завданих збитків. Під керівництвом Офісу проводяться постійні зустрічі з центральними органами виконавчої влади, з експертами. Ми перебуваємо на шляху практичної імплементації двох юридичних механізмів.
Перший - міжнародний спеціальний воєнний кримінальний трибунал, який зміг би оцінити докази агресії і засудити вище військово-політичне керівництво країни-агресора.
Другий – спеціальний трибунал з питань компенсацій.
Щодо першого трибуналу, то ми залучаємо країни-союзники, які могли б - на рівні декларації про створення такого міжнародного спеціального кримінального трибуналу - створити незалежний судовий орган, щоб він оцінив злочини агресії проти України. Бажано, щоб цей орган працював в Україні, ми зараз активно обговорюємо модель і регламент роботи такого трибуналу. Тому це питання, я сподіваюся, буде вирішене найближчим часом.
Щодо другого трибуналу, його можна назвати комісією, арбітражем - це орган, який зміг би розв’язати практичне питання компенсації завданої країною-агресором шкоди нашому цивільному населенню, країні і так само зміг би давати швидку юридичну правову фахову оцінку тих документів, які будуть пред’явлені постраждалою стороною, нашими громадянами, і отримати доступ до ресурсу, який є переважно за кордоном. Йдеться про заблоковані активи країни-агресора для того, щоб надалі спрямувати ці кошти на компенсацію завданих нам збитків.
Робота ведеться щоденно, до неї залучено Міністерство закордонних справ, Міністерство юстиції, інші центральні органи виконавчої влади, Офіс президента, тому я хочу вірити, що в найближчі кілька тижнів ми вже побачимо проєкт декларації про створення одного і другого трибуналу і будемо рухатися в бік практичної імплементації, ратифікації цієї декларації на рівні країн-партнерів і в нашій країні.
Ви зазначили, що трибунал має бути на національному рівні. Ми знаємо прецеденти створення таких трибуналів на загальносвітовому - щодо Руанди, колишньої Югославії. Чи враховано їхній досвід?
Звісно, взяли до уваги приклади створення подібних трибуналів, але зважмо об’єктивно на певні фактори.
Фактор перший: працює Міжнародний кримінальний суд.
Міжнародний кримінальний суд має свою юрисдикцію, активно веде розслідування воєнних злочинів проти нашої країни, розслідування геноциду, а ми говоримо саме про створення спеціального воєнного трибуналу, який зміг би дати оцінку фактів агресії. Тобто йдеться про міжнародний спеціальний суд, заснований між Україною і країнами-союзниками, який - не створюючи перешкод для розслідування Міжнародного кримінального суду - зміг би, діючи на території України з залученням фахових спеціалістів з наших країн-союзників, надати оцінку саме факту агресії проти нашої країни.
Агресія є настільки очевидною, що, я переконаний, від моменту створення подібного спеціального воєнного трибуналу до доведення самого факту агресії багато часу не знадобиться.
Тому, звісно, ми зважили на всі моделі, що існують, які були започатковані внаслідок рішень і резолюцій Організації Об’єднаних Націй, і вважаємо, що Україна повинна і має повне право піти за моделлю створення з країнами-союзниками свого трибуналу, який зміг би, повторюся, не перешкоджаючи розслідуванню Міжнародного кримінального суду, дати свою власну оцінку подій, що відбуваються, а саме подій агресії.
Міжнародний кримінальний суд, наскільки я розумію, також зможе спиратися на позицію національного трибуналу, використовувати його напрацювання?
Звісно, це буде прецедентне рішення, і рішення Міжнародного кримінального суду, і рішення цього міжнародного спеціального трибуналу будуть один для одного прецедентами, вони зможуть посилатися на ці рішення у своїх розслідуваннях.
Що потрібно на законодавчому рівні, щоб країни-партнери взяли в цьому участь? Просто ратифікація національними парламентами чи щось іще? Чи дозволяє міжнародне законодавство працювати за такою формулою? І про які саме країни-партнери йдеться?
Міжнародне законодавство, звісно, дозволяє працювати за такою формулою. Наше Міністерство закордонних справ уже має драфт декларації з країнами-союзниками, яка підлягає ратифікації в кожній з цих країн. Це не займає багато часу.
Другим етапом йде напрацювання моделі і регламенту роботи цього спеціального воєнного трибуналу. Тому крім спільної декларації з тими країнами, з якими Україна матиме бажання заснувати цей спеціальний трибунал, і подальшої ратифікації цього міжнародного договору в кожній з цих країн, у принципі, більше нічого не потрібно.
Україна готова надати всі необхідні умови для функціонування такого трибуналу саме на території України, в місті Києві. Можливо, в якомусь іншому місті, ми розглядаємо інші варіанти. Обговорюються й інші думки, що, можливо, є сенс передбачити розміщення такого трибуналу в тій самій Бучі, в Ірпені. Це було б, безумовно, дуже символічно, але не факт, що більш ефективно з погляду забезпечення процесу.
Перелік країн, з якими Україна буде підписувати декларацію, зараз опрацьовується в Міністерстві закордонних справ і активно обговорюється з країнами-партнерами, тому, я думаю, що доречно буде спрямувати такий запит до них, вони - форвард саме в цьому питанні.
Ви сказали, що перше завдання такого суду - визнання агресії Росії проти України. Поясніть, будь ласка, простими словами, що саме дає факт визнання агресії.
Факт визнання агресії дає практичну можливість визнати винним у цьому злочині, у злочині агресії, конкретних високопосадовців країни-агресора.
Ще важливий момент. Верховна Рада зробила політичну заяву, закликавши інші країни визнати те, що відбулося в Бучі й інших містах, актом геноциду. Але, з досвіду міжнародної практики, довести саме геноцид дуже важко - зазвичай це забирає не один десяток років. Чи це так у цій ситуації, а якщо так, то чи варто робити акцент саме на слові «геноцид»?
Не думаю, що доведення геноциду може займати - у випадку з війною, яка триває в Україні - 10 років. Ті події, ті жахіття, які вчиняє Росія проти нашої країни, проти нашого народу, настільки очевидні, а кількість задокументованих фактів нашими слідчими органами і міжнародними партнерами, в тому числі за допомогою експертів країн Європи і світу, настільки велика, що не думаю - з огляду на обсяг отриманих даних - що оцінка цих злочинів як злочинів геноциду займе 10 років.
Це питання лежить у практичній площині розслідування Міжнародного кримінального суду. У них є мандат на розслідування злочинів геноциду. Наші органи прокуратури, упевнений в цьому, зможуть надати доступ МКС до необхідних доказів для доведення цього страшного злочину. Загалом, я був би більш оптимістичним щодо термінів дослідження цього питання і юридичної оцінки на міжнародному рівні.
Чи можливо юридично довести провину особисто Володимира Путіна?
Ми знову з вами повертаємося до питання засудження агресії. Саме через механізм доказів, фактів агресії і юридичної оцінки цих фактів можна притягнути до юридичної відповідальності особисто президента Російської Федерації. Можна. Це є ключовою метою створення саме цього спеціального воєнного трибуналу, про який йде мова. Саме цей трибунал буде мати мандат розслідувати факт агресії. І наслідком судового розгляду може бути визнання винним тієї особи, про яку ви згадали.
Коли Міжнародний суд ООН закликав Росію припинити агресію в Україні, речник російського президента пан Пєсков сказав, що міжнародний суд ООН Росії не указ і виконувати це рішення вони не будуть. Постає питання: Міжнародний суд ухвалює рішення, а Росія скаже, що виконувати його не буде, що тоді?
Ну, це не дивна поведінка Російської Федерації, вони в принципі завжди так ставляться до міжнародних рішень і угод. Але це ж не зупиняє перебіг відповідальності або сам факт настання відповідальності до конкретних посадових осіб країни-агресора. Рішення МКС або спеціальних трибуналів наздожене їх у будь-якій країні світу. Якщо Росія не хоче виконувати, виконають в інших юрисдикціях. Якщо мова йде про пересування особи світом будь-де, там на них чекатиме багато сюрпризів. Плюс не треба забувати, що подібне ставлення країни-агресора до невиконання ними рішень міжнародних судів повністю позбавляє їх же права доводити і свою позиці. Хоча що там можна доводити, не розумію. Але право на відрядження умовної скабєєвої з мотлохом паперів під назвою «правова позиція» у них буде відсутнє.
Тобто якщо умовний очільник Росгвардії виїжджає за кордон, його одразу ж “приймають”?
Після прийняття рішення міжнародним судом щодо тієї особи, якої воно стосується, то абсолютно вірно.
«Книга катів» - масив інформації про конкретних людей, які або вчинили на території нашої країни, звірства, вбивства, або які віддавали злочинні накази»
Ще 3 квітня президент Володимир Зеленський анонсував створення спеціальної «Книги катів». Це якийсь окремий реєстр? Який його юридичний статус, як він наповнюється, як інформація верифікується?
У співпраці з розвідувальними органами, органами досудового розслідування систематизуються дані і інформація про конкретних військовослужбовців, військове командування, яке причетне до злочинів, які вони вчиняють на всій території нашої держави.
Йдеться про повні дані конкретної особи та фабулу злочину, до якого вона причетна. Хочу зауважити, що якщо мова йде про військове командування, зовсім не обов’язково, щоб воно перебувало в конкретний проміжок часу в зоні бойових дій на території нашої держави; достатньо того, що воно віддавало злочинні накази. Зараз ця інформація систематизується - її об’єм просто величезний, але протягом місяця вже буде представлена конкретна електронна матриця цієї “Книги катів”, де буде зібраний величезний масив інформації про конкретних людей, які або вчинили злочини на території нашої країни, звірства, вбивства, або віддавали злочинні накази.
«Програма «Прихисток» передбачає компенсацію витрат громадянам, які зголосилися прихистити в себе тимчасово переміщених осіб»
Ви зауважили, що створюється орган, який концентруватиметься на компенсаціях людям, які постраждали від війни, втратили майно тощо. Давайте докладніше про це поговоримо.
Я цей блок питань поділив би умовно на дві частини.
Частина перша не пов’язана власне з юридичними механізмами отримання компенсації, і його частина, можливо ключова, - власне, бачення нашого уряду, влади про те, як вирішити нагальне, найбільш болюче нині питання для тих людей, які втратили житло внаслідок бойових дій, внаслідок війни.
Я думаю, що доречно буде почати з останнього. Тут теж можна умовно поділити на три блоки: короткострокова програма, середньострокова програма і умовно цільова програма, основна.
Якщо ми говоримо про короткострокову програму, то урядом вирішується питання виділення місць на соціальних об’єктах - санаторії, школи, туристичні будинки, де можна просто зараз тимчасово - від одного місяця до трьох - розташувати внутрішньо переміщених людей, які стали жертвами російської агресії і втратили житло.
Крім того, урядом запущена програма «Прихисток», яка передбачає компенсацію витрат громадянам, які зголосилися прихистити в себе тимчасово переміщених осіб.
І третє - спорудження тимчасового житла. Це модульні конструкції, які вже почали встановлювати на Західній Україні для того, щоб, знову ж таки, в короткостроковій перспективі можна було тимчасово вирішити питання житла для внутрішньо переміщених осіб.
Другий блок – це середньострокова програма. Вона передбачає викуп побудованих квартир у забудовників, дофінансування будівництва з високим ступенем готовності, щоб максимально швидко, припустімо - за пів року, добудувати будинки. Також це програми підтримки профільної галузі, щоб стимулювати активне будівництво житла.
І цільова картинка – це, звісно, відбудовування житла на тих територіях, на яких воно було зруйноване.
Це три блоки, якими безпосередньо займається уряд, Офіс президента, президент. Ці всі блоки в роботі, в стадії вже практичної реалізації, напрацювання конкретних строків, термінів, планів, фінансування тощо.
Я ще раз зроблю акцент на тому, що ми чітко розуміємо, що люди, які втратили житло внаслідок бойових дій, мають десь жити просто зараз. Тому цей от перший блок - короткостроковий, який розв’язує питання тимчасового проживання людей від одного до трьох місяців, вже в стані практичної реалізації. Є кілька локацій, де зводять модульні будинки, процес триває.
Питання не зовсім за адресою, але, можливо, ви володієте інформацією: яке фінансування з державного бюджету закладене на перший, другий та третій напрямки?
На жаль, це питання дійсно не за адресою, тому що я не володію цими цифрами. Краще запитати в уряду.
Це ми з вами говоримо про блок, який не містить юридичного компонента, тобто це адміністрування конкретних, нагальних проблем через урядові рішення і через урядові програми.
Тепер щодо порядку отримання компенсацій із залученням уже юридичних механізмів. Я хочу звернути увагу, що історія не має прецедентів передачі арештованих коштів постраждалій стороні без згоди тієї сторони, яка завдала цієї шкоди. Усі приклади виплати репарацій державами-агресорами після Першої світової війни, після Другої світової війни здійснювалася за участю та згодою держави, яка здійснила збройну агресію. Ми розуміємо, що розраховувати на будь-яке логічне, людське ставлення до компенсації з боку Росії не варто. Відповідно, постає питання: що потрібно зробити, аби уможливити передачу заблокованих активів, у тому числі тих, які користуються суверенним імунітетом - як компенсації зазнаних людьми і компаніями втрат.
Перше, що слід зробити, - це внести відповідні зміни в національне законодавство країн, на території яких зареєстровані такі активи, щоб уможливити конфіскацію арештованих активів.
Про які суми може йти мова?
Те, що я знаю, згідно з оцінкою агентства Bloomberg, для репарацій можна розраховувати на обсяг приблизно 350 мільярдів доларів. Де перебувають ці активи? Нерухомість і грошові кошти переважно у США, Великобританії, Франції, Німеччині, Японії. Корпоративні права, як правило, оформлені в офшорних юрисдикціях. Найпопулярніші з них – Британські Віргінські Острови, Кіпр, Нідерланди, Швейцарія.
Що було зроблено Україною та міжнародними партнерами саме в цьому плані? Нами було прийнято Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та резидентів».
Зараз ми працюємо над удосконаленням цього закону з погляду якомога швидшої практичної імплементації і досягнення мети. Проте будьмо реалістами - обсяг активів в Україні мізерний порівняно з тими збитками, які завдані українським громадянам, приватному бізнесу, містам і селам, цивільній інфраструктурі, державі та державним компаніям.
Що зроблено нашими міжнародними партнерами або робиться просто зараз?
У США нам відомо щонайменше про чотири відповідні законопроєкти. Є законопроєкт сенаторів Беннета і Портмана, який передбачає використання російських активів, щодо яких введено санкції, на користь українських громадян, які змушені були стати біженцями або втратили своє майно в Україні через збройну агресію Росії.
Конкретно: конфіскацію і реалізацію заблокованих активів. Кошти від реалізації мають бути спрямовані на рахунок українського фонду відновлення і будуть використані для підтримки, відновлення, відбудови України та для підтримки біженців.
Другий законопроєкт - сенаторів Шелдона і Маліновські, який дозволить конфіскувати активи певних російських персон, які потрапили під санкції США, та передавати ці активи для забезпечення інтересів громадян України і забезпечення післявоєнної відбудови, гуманітарної допомоги, військової допомоги озброєнням тощо.
Мені відомо про законопроєкт сенатора Кессіді, який дозволить конфіскувати активи держави Російська Федерація та передати вилучені від їхнього продажу кошти уряду України.
Нещодавно подано законопроєкт сенаторкою Дінжел, яким вноситимуться зміни до кодексу США для забезпечення доступу до американських судів тим особам, які зазнали втрат у результаті збройної агресії в Європі, щоб вони отримали компенсацію за втрату. Це фактично прецедент. Історія наших дружніх партнерських взаємовідносин зі США таких прецедентів ще не мала.
Але ці законопроєкти ще треба прийняти, ми ж пам’ятаємо, що у США двопалатний парламент.
Там двопалатний парламент, так. Але ми точно знаємо, що принаймні законопроєкт, про який згадав останнім, який створює прецедент і відкриває можливість позовів до судових органів США громадянами України, користується двопартійною підтримкою.
(Уже після того, як ми записали це інтервʼю, Палата представників Конгресу США ухвалила законопроєкт HR 6930, який закликав президента США продати заморожені активи російських підсанкційних юридичних та фізичних осіб для надання додаткової військової та гуманітарної допомоги Україні. - С.К.).
Великобританія. На сьогодні в парламенті Великобританії не зареєстровано законопроєктів, які розв’язували б питання конфіскації заарештованих російських активів. Проте ми точно знаємо, що розмови між парламентарями ведуться, і ми всіляко намагаємося донести їм позицію про важливість і необхідність таких законодавчих ініціатив.
Водночас урядом Великобританії розроблено так званий Second Economic Crime Bill, який передбачає можливість використання арештованих російських активів як джерел для компенсації збитків від російської агресії. І ця законодавча ініціатива вже подана до парламенту Англії для голосування і затвердження. Також у Великобританії створено в складі Національного кримінального агентства новий підрозділ, він має дуже цікаву назву - «Переслідування російських клептократів».
Так і називається офіційно?
Він називається Combating Kleptocracy Cell.
Щодо Німеччини. Наразі, станом на цю хвилину, законодавством Німеччини передбачено лише можливість конфіскації і реалізації активів у рамках кримінальних проваджень. Німеччина зареєструвала в себе кримінальні провадження, і в рамках цих проваджень, які розслідуються, вони можуть досягти мети з конфіскації активів Російської Федерації. А вже далі на урядовому рівні приймати рішення про спрямування коштів, отриманих від реалізації цих активів, на користь уряду України.
Канада. Сенаторка Омідвара подала в сенат Канади відповідний законопроєкт про врегулювання процедури конфіскації іноземних активів, здобутих злочинним шляхом, і передачу вилучених коштів тим організаціям, які допомагатимуть жертвам відновити їхні права.
Тобто кожна наша країна-партнерка на своєму законодавчому, урядовому рівні рухається достатньо активно. Ми відстежуємо всі ці законодавчі ініціативи, доносимо щоденну позицію про їхню важливість. Тому в нас є надія на те, що ми отримаємо від наших міжнародних партнерів швидкі, законодавчо врегульовані механізми отримання компенсацій, отримання коштів від реалізації активів РФ як компенсації за зазнані Україною збитки на користь нашої держави.
Ви сказали, що в разі прийняття у США відповідних законопроєктів кошти російських олігархів можуть бути заморожені, конфісковані та передані на користь України. Яким чином ці гроші дійдуть до українця, який втратив майно? Як уряд ними розпоряджатиметься? Як він їх розподілятиме? І чи всі гроші дійсно підуть на уряд України, а не на, скажімо, гуманітарні програми ООН, ЮНІСЕФ, Червоного Хреста тощо? Від яких нам користі, вибачте, нуль.
Урядом уже фіналізується створення спеціалізованої державної установи, яка фактично буде адмініструвати ці ресурси. Я можу сказати одне: ніякої історії з безконтрольною компенсацією не буде. Допомога обов’язково надійде до кожної особи, до кожного громадянина України, який зазнав втрати, шкоди внаслідок збройної агресії, внаслідок війни. Тому єдине, що я просив би громадян України, які втратили житло, які потребуватимуть компенсації, щоб вони максимально швидко відновили правовстановлювальні документи та спробували, наскільки це можливо, особисто зібрати докази зазнаних втрат унаслідок руйнувань.
Про механізми компенсацій – від зруйнованого житла до втрати годувальника
Уявімо, що людина втрачає житло. Ясно, це потрібно якось засвідчити. Відповідна функція є в “Дії”.
У застосунку «Дія» дійсно можна зареєструвати інформацію про пошкоджене та зруйноване майно для отримання відшкодування збитків, завданих війною. Я точно знаю, що після реєстрації такого повідомлення людина, яка подала інформацію, отримає повідомлення про початок процедури оцінки та компенсації.
Але якщо людина перебуває за кордоном, а їй приходить звістка, що в її будинок прилетів снаряд, а вона за тисячу кілометрів, з’їздити подивитися і додати фото в “Дію” неможливо. Яким має бути механізм засвідчення в такому разі?
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня № 326 було затверджено порядок визначення шкоди та збитків, завданої Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Цією постановою було встановлено процедуру визначення шкоди та збитків, завданих державі, а також кожному міністерству і відомству було доручено розробити безпосередні методики та документи, які будуть визначати порядок та обсяги здійснення виплат у грошовій формі з метою відшкодування таких збитків.
Я хочу ще раз наголосити, щоб не втрачати час і використати всі можливості, щоб отримати належні компенсації, визначено різні напрямки, за якими здійснюється визначення шкоди для подальшого її відшкодування. У першу чергу мова йде про відшкодування людських втрат і соціальних виплат, пов’язаних зі смертю, каліцтвом цивільних осіб, що виникли в результаті збройної агресії Російської Федерації. Зокрема, це соціальні виплати, пов’язані зі смертю годувальника, інвалідністю, отриманням захворювання, втратою місця проживання тощо. Надалі Міністерством соціальної політики буде розроблено детальний порядок такого відшкодування та здійснення таких виплат.
Передбачається також визначення шкоди та збитків, які виникли в разі втрати житлового фонду і об’єктів житлово-комунального господарства, незавершених об’єктів житлової нерухомості, дачних, садових будинків, фактичні витрати для їх відновлення.
Звичайно, що до напрямків, за якими підраховуються збитки, включено збитки від пошкодження інфраструктури, транспорту, телекомунікаційної мережі зв’язку, зруйновані або пошкоджені автомобільні або залізничні шляхи, транспортні розв’язки, телекомунікаційні мережі та інші об’єкти транспортної інфраструктури. Усе це також буде обраховано, відшкодовано і відбудовано.
Окремо державою планується визначення обсягу витрат та відшкодування втрат земельного фонду, пов’язаних із завданими збитками власникам земельних ділянок сільськогосподарського призначення, витрат на розмінування та відновлення меліоративних площ.
До чого я веду? Кожному з профільних міністерств, Міністерству соціальної політики зокрема, доручено на виконання цієї постанови Кабміну розробити чіткий покроковий механізм можливості звернення громадянина за компенсацією. Окрім програми в застосунку «Дія», приклад, який ви навели, коли людина перебуває за тисячу кілометрів і має перевірену інформацію про пошкодження її житла, є настільки переконливим, що я зв’яжуся з Міністерством соціальної політики і конкретно на цьому прикладі попрошу їх надати бачення механізму, як особа зможе одержати конкретний результат - компенсацію, якщо неможливо безпосередньо отримати і подати докази зазнаних збитків унаслідок війни.
Єдине, що можу зараз сказати: президент уже наполягає на чітких дедлайнах для уряду і міністерств у частині розроблення і доведення до суспільства в розумні строки механізмів, як наші громадяни зможуть отримати ці компенсації.
Чи правильно я почула, що люди, які отримали каліцтва, які отримали захворювання і втратили годувальника чи члена родини, також мають отримати компенсацію?
Це завдання поставлене президентом уряду і доведено до міністерств. Так, абсолютно вірно.
Про групу «За життя, за мир»: «Це виглядає як агонія - створення групи, подібної до фракції, діяльність якої була зупинена рішенням РНБО»
Перейдімо до внутрішньополітичної складової. ОПЗЖ як партію заборонили, але депутати колишньої однойменної фракції у ВР знайшли шпаринку і створили нову групу з цинічною назвою «За мир, за життя». Очільником став Юрій Бойко. Ми знаємо, що мають бути судові розгляди, щоб довести до кінця рішення РНБО про заборону проросійських партій в Україні. Цьому рішенню вже декілька тижнів, і як ми бачимо, поки що воно не дуже реалізується. Як людина, що відповідає за судову ланку в Офісі президента, розкажіть, що робиться або не робиться в цьому напрямку?
Насправді робиться і зроблено вже багато. Я точно можу проінформувати вас про те, що Міністерством юстиції, як центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов’язок звернення до суду (за законом, звертається до суду з позовом про заборону діяльності політичних партій Мін’юст), позов підготовлено, він готується для подачі до суду. Але виникає суто технічне питання, суть якого в наступному: у парламенті зареєстровано численною групою народних депутатів законопроєкт, і він містить норму, яку можна вважати технічною, але суть її в тому, що питання заборони політичних партій під час воєнного стану має розглядати інший суд. Тому що, за логікою судового процесу і територіальної підсудності, питання заборони політичних партій має розглядатися Окружним адміністративним судом міста Києва.
Який наразі не працює.
Ну, скажімо, не працює повною мірою - немає доступу до судового реєстру, є певні перестороги і у громадян, і у влади щодо діяльності цього суду. Плюс у парламенті, я хочу нагадати, внесено законопроєкт про його ліквідацію ще рік тому. І оскільки зараз з’явився інший законопроєкт, який дає можливість змінити на період дії воєнного стану територіальну підсудність, розглядаючи питання заборони політичних партій в іншому суді, в іншій місцевості, Мін’юст чекає прийняття цього законопроєкту.
Можливо, він буде прийнятий наступного тижня, але він буде прийнятий найближчим часом, тому що пройшов усі комітетські слухання, обговорено всі поправки. До тієї технічної поправки, я точно знаю, жодних нарікань не було, але щоб не вийшло так, що Мін’юст звернеться до Окружного адміністративного суду міста Києва, а згодом парламент прийме закон, який доручає або змінює територіальну підсудність для розгляду цього спору в інший суд, то ми просто наступимо собі ж на ногу. Щоб цього не робити, ми почекаємо на прийняття парламентом цього закону, і Мін’юст наступного дня звернеться до суду з відповідним позовом. Позов готовий, максимально об’єктивний, об’ємний і доведений багатьма доказами на підтвердження власне справедливості і законності рішення РНБО, яке введене в дію указом президента.
Олександр Корнієнко оголошує рішення про призупинення діяльності фракції ОПЗЖ, депутати на чолі з Юрієм Бойком створюють нову групу. І що ти їм зробиш?
Це не більш ніж політичні симуляції. Логіка дуже проста: депутати цієї сумнозвісної партії, навіть перебуваючи у цій фракції до фактичного її розпуску, мали можливість створювати депутатські групи будь-коли і будь з ким. Це право забезпечено Законом «Про регламент». Зараз це виглядає як агонія - створення групи, подібної до фракції, діяльність якої зупинена внаслідок рішення РНБО. У них таке право дійсно є, за Законом «Про регламент» є. Не бачу сенсу надавати цьому явищу якогось особливого політичного значення.
Є проблеми з місцевими радами на сході та півдні, де дуже часто більшість складається з представників заборонених партій. Що із цим робити, незрозуміло: якщо вони саморозпустяться або вийдуть, місцева рада стане недієздатною, а проводити вибори під час воєнного стану ми не можемо.
Я не вважаю, що є правовий клінч. Рішенням Ради національної безпеки та оборони, введеним у дію указом президента, діяльність політичної партії була зупинена, вона не була заборонена. Нагадаю, що окремим пунктом у цьому рішенні є зобов’язання Мін’юсту звернутися до суду з позовом про заборону політичної партії. Отже, поки рішення суду про заборону політичної партії немає, я не бачу тут особливого казусу на рівні місцевих рад.
Сама місцева рада на рівні проведення сесії може визначати порядок своєї роботи, фракція може припинити умовно своє існування, депутати залишаться депутатами. Тому я тут особливо не драматизую це питання, не бачу ознак того, що це рішення якось зможе каталізувати процеси в місцевих радах. Якщо якісь обласні або міські ради в порядку проведення своїх сесій приймуть рішення про розпуск фракції партії у своїй раді, це і буде рішення.
Останнє важливе питання стосується намірів окупантів проводити так звані референдуми на територіях, які вони тимчасово захопили. Зокрема, такий референдум анонсовано на Херсонщині. Фактично це повторення кримського сценарію 14 року - референдум під дулами автоматів. Зрозуміло, що на окупованій території вкрай важко що-небудь вдіяти або що-небудь довести. Поза тим, чи зробила наша юридична, правова система якісь предметні висновки з досвіду Криму 14 року для того, щоб якщо не запобігти такому референдуму в силовий спосіб, що зараз неможливо, то якось намагатися зафіксувати цей “референдум” як фейковий?
Ви вже фактично дали відповідь на питання. Будь-які прояви, ознаки, факти, спроби проведення цього незаконного шабашу документуються. Кожна особа, яка буде причетна, візьме участь або будь-яким іншим чином буде сприяти проведенню цього шабашу, документується, а тому юридичні висновки не просто робляться, це все складається в окремі кримінальні провадження, документується і доводиться як на міжнародному рівні, так і на національному рівні. Тому відповідальності за ці речі не уникне ніхто. Уся державна юридична машина, правоохоронні органи та органи прокуратури активно залучені до процесу.