Яка мета Закону України? Відповідь від розробників
Розробники законопроєкту вказують у пояснювальній записці, що такий крок необхідний для врегулювання притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку в умовах воєнного стану. Адже покарання за вчинення крадіжки за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України є не співмірним. Воно повинно відповідати ступеню суспільної небезпечності кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
У судовій практиці є випадки, коли особу засудили до позбавлення волі на п’ять років із подальшим звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 КК України за викрадення мобільного телефону вартістю майже 470 гривень, парфумованої води на суму майже 520 гривень, м’яса вартістю понад 500 гривень та інші випадки.
Так, розробники законопроєкту констатували, що при призначенні покарання за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану, відбувається порушення принципу домірності: однакова відповідальність настає за злочини, що очевидно є більш тяжкими, і за правопорушення, які раніше розглядалися як злочини невеликої тяжкості або навіть як проступки.
Окрім того, процедура притягнення до кримінальної відповідальності набагато складніша і потребує більше часу й ресурсів правоохоронців, аніж адміністративна. Тому новий Закон позитивно позначиться на їхній роботі, адже правоохоронні органи зможуть фокусуватися на більш значних кримінальних правопорушеннях, ніж крадіжка пакунка памперсів чи пляшки горілки у магазині.
Злочинність не відображатиметься повною мірою: недоліки законопроєкту
Як Омбудсман України, підтримую те, що ця ситуація потребує законодавчого врегулювання. Однак, на мою думку, запропоновані новоухваленим Законом України шляхи розв'язання проблеми мають свої недоліки.
Найперше зупинюсь на суспільному резонансі та впливі на кримінально-правову політику держави Закону №3886-ІХ.
Як відомо, кримінальні правопорушення проти власності у загальній статистиці злочинності становлять понад 60% від усіх кримінальних правопорушень, вчинених на території України. Крадіжка – найбільш розповсюджене правопорушення проти власності. Вона охоплює близько 90%. При зміні підходу до кваліфікації крадіжки (адже відповідно до нового Закону України значний відсоток таких правопорушень «переміститься» із кримінального провадження в адміністративне) будемо спостерігати ілюзорну статистику зменшення рівня злочинності у цій сфері, однак реальна кількість правопорушень залишиться без змін.
«Полегшення» щодо рівня навантаження очікується не тільки в прокуратурі, а й серед судів загальної юрисдикції у зв’язку зі зменшенням кількості кримінальних проваджень у цій категорії справ. Однак така умовна «розвантаженість» судів кримінальної юрисдикції спричинить додаткове навантаження на суддів, які розглядають адміністративні справи. При цьому у межах суду загальної юрисдикції, де галузева спеціалізація є досить умовною, завантаженість одного конкретного судді не зміниться.
При цьому відсутність прокурора при розгляді адміністративної справи за статтею 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викликає закономірне питання: хто ж буде підтримувати державне обвинувачення в суді? Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що відсутність сторони обвинувачення під час усного судового засідання може спричинити порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, це може викликати сумніви щодо об’єктивної неупередженості суду, адже суд повинен взяти на себе роль обвинувачення. Це спричинить труднощі в реалізації обвинуваченим прав бути поінформованим про «характер і причину обвинувачення», мати «достатній час і можливості» для підготовки захисту та підірвати здатність обвинуваченого висувати адекватний (належний) захист у змагальному провадженні. Відтак можна припустити, що суди загальної юрисдикції при скорочені часу розгляду адміністративних справ проти власності зіштовхнуться з іншими процесуальними проблемами. Це може призвести до збільшення кількості скарг до ЄСПЛ.
Свого часу, коли цей законопроєкт надійшов до Офісу Омбудсмана, я надав правову позицію до Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності.
Окремі мої зауваження та пропозиції до законопроєкту були враховані при його доопрацюванні, зокрема, щодо:
- зменшення «порогового» розміру викраденого майна для відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності й прив’язки його до соціальних показників, які є основою визначення ступеня суспільної небезпечності кримінальних правопорушень проти власності;
- уникнення використання терміну «значний» для позначення розміру дрібного викрадення чужого майна, оскільки можна спрогнозувати виникнення різного застосування однакових термінів щодо одного виду (різновиду) правопорушень у адміністративному і кримінальному праві. Окремо вказав, що назва статті 51 «Дрібне викрадення чужого майна» Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачає заподіяння потерпілому значної шкоди;
- врегулювання розміру санкцій з врахуванням розміру викраденого майна (пропозиція врахована частково).
У своїй позиції окремо звернув увагу на недосконалість правового регулювання ухвалених змін з огляду на застосування принципу зворотної дії кримінального закону у випадку, якщо він скасовує кримінальну протиправність діяння. Відтак зазначив, що запропоновані зміни призведуть до скасування кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату майна, вартість якого не перевищує 3 028 гривень. Відповідно вказаний Закон буде мати зворотну дію у часі, тобто буде поширюватись на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, зокрема на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Застосування адміністративної відповідальності до таких осіб неможлива через положення статті 61 Конституції України. Водночас внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, які підвищують «поріг» адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна, не мають зворотної дії у часі, оскільки, по суті, посилюють відповідальність. Відтак такі особи будуть повністю звільнені від відповідальності.
Вбачаю, що питання кримінальної та адміністративної відповідальності за вчинення крадіжки та інших правопорушень проти власності в умовах воєнного стану потребують комплексного врегулювання.
Офіс Омбудсмана розробив пропозиції змін до Кримінального кодексу України. Вони сприятимуть дотриманню принципу справедливості та домірності, економії кримінально-правової репресії при призначенні покарання за кримінальні правопорушення, які вчинені з використанням умов воєнного чи надзвичайного стану, слугуватимуть забезпеченню права на справедливий суд та дотриманню процесуальних прав громадян, дозволять підвищити рівень довіри до суду та правосуддя.
Вказані пропозиції були розроблені на підставі аналізу рішень Верховного Суду із зазначених питань. Розв'язання окресленої проблеми правозастосування шляхом судового тлумачення не знайшло свого втілення, адже Велика Палата Верховного Суду не вбачає у вказаному питанні виключної проблеми, оскільки «суди першої та апеляційної інстанцій однаково підійшли до застосування таких норм матеріального права, формуючи у цьому контексті єдину правозастосовну практику». Ця ситуація є зрозумілою й очікуваною, оскільки проблема полягає не у правозастосуванні, а у недосконалості кримінального закону.
Запропоновані зміни стосуються уточнення кваліфікуючої ознаки «в умовах воєнного стану». Вони передбачають зниження кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти власності з використанням умов воєнного стану з наданням суду можливості обирати вид та розмір покарання відповідно до ступеня суспільної небезпечності вчиненого діяння, вартості викраденого майна, особи винного та інших обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання, та узгоджують системоутворюючі положення Загальної частини Кримінального Кодексу України зі змінами, запропонованими до Особливої частини Кримінального Кодексу України, зокрема щодо кримінальних правопорушень проти власності, які вчинені з використанням умов воєнного стану.
Вказані пропозиції були рекомендовані до опрацювання Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності з подальшим внесенням на розгляд до Верховної Ради України.
Сподіваюся, що законодавець комплексно буде розв’язувати окреслене питання.