У липні-грудні 2025 року аналітики громадської організації «Центр спільних дій» провели дослідження, у результаті якого прагнули перевірити як реалізується нове законодавство на різних рівнях влади. Ми вирішили здійснити польові виїзди у різні громади, де живуть представники національних меншин аби поспілкуватися з місцевими управлінцями та представниками національних меншин щодо практик реалізації й захисту їхніх прав. У фокусі нашого дослідження потрапили румуни, які проживають у Глибоцькій громаді Чернівецької області; поляки з Мостиської громади Львівської області та угорці з Берегівської громади Закарпатської області. Кожна нацспільнота унікальна у своїх практиках та способі життя. У цьому блозі розповімо про їхні характерні особливості. А з детальним описом нових норм щодо реалізації прав національних меншин та практиками їхнього втілення ви можете ознайомитися у нашому звіті.
Глибоцька селищна громада — приклад мирного співіснування румунів та українців
Глибоцька селищна громада розташована на півдні Чернівецької області, фактично на кордоні з Румунією. Прикордонний статус цієї території (як і багатьох інших) вже давно визначив її спосіб життя — мирне існування представників різних народів та національностей. Це і є характерною рисою в системі врядування у Глибоцькій громаді. Відсутність конфліктів та непорозумінь між українцями та представниками румунської спільноти — це норма життя тут. Румуни та українці мають рівне представлення у житті громади. Тут діють румуномовні ліцеї, а в позашкільний час діти можуть вільно навчатися рідною для них мовою у місцевій музичній школі.
У культурному житті громади тісно переплились українські та румунські традиції — свята, важливі для обох народів, відзначають з глибокою повагою. Так само не існує проблем з політичною участю — у місцевій раді та в депутатському корпусі присутні представники різних національностей. Це дозволяє враховувати потреби різних нацспільнот навіть без створення окремих консультативно-дорадчих органів національних меншин при місцевій раді. Для місцевих управлінців не є типовим створення окремих програм підтримки національних меншин, оскільки в цій громаді національні меншини є повноцінною частиною життя громади, а політика формується з урахуванням спільних потреб як представників румунської національної меншини, так і українців.
Мостиська міська громада — рідний край для українських поляків
Подібно до Глибокої, Мостиська міська громада у Львівській області також є прикордонною, але розташована на кордоні з Польщею. Польська національна меншина в цій громаді здавна є повністю інтегрованою в її життя: попри те, що існують польськомовні освітні заклади, діти успішно вивчають українську мову, беруть участь у національних конкурсах, присвячених вшануванню пам’яті українських культурних діячів. У самій громаді не виникає проблем на мовному ґрунті — за потреби, послуги для місцевих мешканців можуть надавати польською мовою.
Окремою візитівкою громади була активна співпраця з Польщею. До початку повномасштабного вторгнення, Мостиська отримувала різну допомогу від польських колег, брала постійну участь у культурних обмінах та навчаннях, які проводилися у Польщі. На жаль, на сьогодні обсяги цієї допомоги зменшилися через безпековий фактор і повномасштабну війну в Україні. Проте місцеві досі відчувають активну залученість «материнської» держави у життя місцевої польської спільноти.
Берегівська міська громада — центр українських угорців та ромів
Розташоване на півдні Закарпатської області, громада є відомою своїми унікальними практиками врядування та реалізації прав українських угорців та ромів. В громаді тісно переплітаються українська та угорська ідентичності, що створює хороші можливості для повноцінної реалізації прав національних меншин. Тут діють навчальні заклади обома мовами викладання, і типовою вже є ситуація, коли угорці та роми віддають дітей на навчання в україномовну школу і навпаки. Так само громада працює над тим, щоб зберігати та примножувати багаті традиції цього краю. Тому тут діють різні культурні товариства та колективи, угорський театр, які регулярно гастролюють за кордоном.
Водночас громада зазнає впливу активної зовнішньополітичної діяльності угорського уряду, яка нерідко спрямована на дискредитацію України. Місцеві управлінці визнають, що вони часто мають пояснювати небайдужим громадянам, що не мають нічого спільного з позицією угорської влади. Навпаки, вони живуть в Україні і також проживають всі тяготи війни разом з іншими українцями.
Невже все настільки ідеально з реалізацією прав національних меншин?
З опису досвіду проживання українських румунів, поляків та угорців може мимоволі сформуватися думка, що проблем з реалізацією прав національних меншин не існує. Проте насправді це не так. Питання еміграції, яке особливо посилилось з початку повномасштабної війни, зачіпає абсолютно всі національні меншини. Через виїзд за кордон знижується активність різних громадських обʼєднань та творчих колективів, які призупиняють або взагалі припиняють свою діяльність. Це болючий удар для культурного розмаїття України, оскільки ми втрачаємо не лише традиції, а й додаткові голоси на міжнародній арені, які могли б розповісти про життя в Україні.
Під ударом внаслідок повномасштабної війни опинилась налагоджена взаємодія з материнськими державами. Активні раніше поїздки та культурні обміни або припинилися, або проводяться у скорочені терміни через безпекові виклики.
Ще однією проблемою, яка на сьогодні стосується абсолютно усіх сфер життя українців, є скорочення ресурсів. Місцеві ради не мають тих можливостей щодо підтримки різних ініціатив національних меншин, які були до початку повномасштабного вторгнення.
Врешті, складним залишається питання щодо підготовки спеціалістів мовами національних меншин. На сьогодні вчителі можуть навчатися на кафедрах польської, румунської та угорської мов, проте не отримують профільної педагогічної освіти. Тому матеріали українською вони часто перекладають рідною мовою і в такий спосіб проводять навчання для дітей. Для отримання додаткової кваліфікації такі вчителі взагалі вимушені їхати за кордон.
Підсумовуючи, українці та представники різних національних меншин у різних громадах живуть у мирі та співпраці. Це доводять результати нашого дослідження. Для Глибоцької, Мостиської та Берегівської громад питання національних меншин максимально вплетене у місцеву політику та врядування.
Однак, місцеві управлінці стикаються з різними викликами на шляху до того, щоб повноцінно реалізовувати права нацспільнот. В умовах європейської інтеграції, Україна потребуватиме поступового розв'язання всіх цих викликів. Прийняттям нового закону «Про національні меншини (спільноти) України» держава окреслила, що готова до таких змін. Тому тепер важливо продовжувати обраний вектор у реалізації прав національних меншин.
Автор: Данило Ящук, аналітик Центру спільних дій