Румунський транзит
Зустріч Зеленського з румунськими лідерами відбулася напередодні його візиту до Франції, у момент, коли регіональна безпекова конфігурація навколо України знову перебуває у фазі переосмислення. У Бухаресті український президент провів переговори з президентом Нікушором Даном та прем’єр-міністром Іліє Боложаном. За час повномасштабної війни це друге румунське турне Зеленського. Перший візит відбувся у 2023 році, коли сторони погодили рамку стратегічного партнерства між двома країнами.
За результатами нинішніх консультацій президенти підписали три стратегічні документи: декларацію про спільне виробництво в оборонній сфері (виробництво дронів), угоду про співпрацю у сфері енергетики та документ про стратегічне партнерство.
Як повідомили співрозмовники DW Română в румунській владі, підписання цих документів відбулося лише зараз, через два роки після попередніх обговорень, після того, як Київ погодився на умови Бухареста у питанні освіти румунською мовою для своєї етнічної громади.
За два роки між цими двома візитами, румунський зацікавленість — як до України, так і до європоцентричних підходів, зокрема у сфері безпекових і геополітичних процесів — почав знижуватися. Символічно, що Нікушора Дана не було серед високих гостей, які відвідали Київ на четверті роковини великої війни. Так само він не з’явився і на ключових європейських подіях початку року, зокрема на форумі в Давосі та Мюнхенській конференції з безпеки.
Усе це доповнює дилему, яка дедалі чіткіше визначає зовнішньополітичну лінію Бухареста і водночас кидає тінь на двосторонні відносини з Україною. З одного боку — довготривале стратегічне партнерство зі США в регіоні. З іншого — членство в ЄС і необхідність пріоритетної європейської координації, продиктованої географією та безпосередньою близькістю до країни, що перебуває у стані війни.
Втім ця стратегічна перспектива не скасовує актуальних викликів. Один із них — агресивна передвиборча кампанія в Угорщині. Хоч офіційно про це не йшлося, важко уявити, що Володимир Зеленський та його румунські візаві не обмінялися думками з цього приводу. Тим більше, що Румунія й сама впродовж років змушена адмініструвати подібні політичні напруження — передусім у контексті активної політики Будапешта у Трансильванії й використання регіону для посилення власних політичних позицій. Для Києва показовим є як і сам цей досвід Бухареста, здатність Румунії балансувати та нормалізовувати відносини з Угорщиною, так і підтримка в надзвичайні ситуації, в якій опинився Київ, завдяки ескалації україно-угорських відносин.
Угорський фактор
Ці відносини ніколи не були простими, однак відкритого протистояння вони почали набувати після публічних нападок Будапешта на адресу Києва та різких відповідей Володимира Зеленського під час його виступів у європейських столицях. Піком ескалації стало затримання в Угорщині українських інкасаторів, а також блокування 90 млрд євро кредиту Україні, ухваленим Європейською радою ще у грудні 2025.
Й хоча публічно про обговорення угорської теми сторони не говорили, певні запевнення з боку румунської влади все ж прозвучали. Зокрема, Нікушор Дан відзначив, що Румунія підтримає будь-яке юридичне рішення, що дозволить розблокувати 90 млрд, які ухвалення Європейським союзом для надання допомоги Україні, про що було ухвалено рішення ще наприкінці 2025 року.
“Йдеться про надзвичайно серйозне питання — про позику, яка має дозволити Україні, з одного боку, у цивільній сфері, а особливо у військовій, відповісти на ті потреби, які вона має. Тому неприйнятно, щоб рішення, ухвалене у форматі 27 країн, оскаржувалося через два, три або чотири тижні”, — сказав румунський лідер.
Нікушор Дан заявив, що Україна матиме повну підтримку Румунії у подоланні вето Угорщини на виділення європейського кредиту.
“Як ви знаєте, від сьогодні за тиждень відбудеться зустріч Європейської ради. Україна і це конкретне питання включені до порядку денного цієї зустрічі. Європейська комісія запропонує кілька юридичних варіантів, щоб вийти з цього глухого кута. І Румунія підтримає будь-який юридичний варіант, який дозволить вийти з блокування (з боку Угорщини та Словаччини — ред.), тому що, повторюю, неможливо, щоб рішення, яке вже було ухвалене, пізніше ставиться під сумнів”, — пояснив Нікушор Дан.
Треба сказати, що угорський фактор є важливим для внутрішньої політики Румунії. В країні діє партія Демократичний союз угорців Румунії (UDMR), яка представляє угорську громаду в Румунії і традиційно підтримує тісні зв’язки з партією Fidesz. Її лідер, Келеман Хунор, напередодні розкритикував Зеленського за агресивну риторику в бік Орбана. Сам Орбан називає Келемана Хунора «гарантом стабільності та здорового глузду в Бухаресті».
Келеман Хунор також нещодавно опублікував красномовний пост про «єдину угорську націю», що, власне, є ключовим наративом Будапешта у контексті політики щодо етнічних угорців за кордоном.
В жовтні 2025 року Віктор Орбан відвідав з’їзд партії UDMR. Під час цього заходу поряд з офіційною символікою Румунії та Угорщини використовувався і прапор Секейського краю (рум. Ținutul Secuiesc). Цей прапор, натхненний версією 1601 року князя Мойсея Секея, символізує єдність восьми секейських регіонів і використовується як символ підтримки ідеї угорської автономії в Трансильванії, що звісно, є дуже чутливим питанням у Румунії.
А одним із нещодавніх скандалів стало використання румунських школярів у кампаніях, пов’язаних із підтримкою політики Fidesz, зокрема для збору підписів на користь Орбана.
Втім між цими ситуаціями існує принципова різниця. Румунія та Угорщина перебувають у симетричних позиціях одна щодо одної — обидві країни є членами ЄС і НАТО. Україна ж перебуває в іншій конфігурації, де її європейське майбутнє значною мірою залежить від здатності нормалізувати відносини з Угорщиною. І Румунія, розуміє це з свого власного досвіду. Саме тому логічним виглядає питання: де, як не в Бухаресті, Києву шукати поради щодо нормалізації відносин з Будапештом?
Корисний трампізм
Минулий візит Зеленського до Румунії відзначився скандалом, через який скасували його виступ у парламенті. Тоді скандальна діячка, депутатка Діана Шошоаке погрожувала зірвати цей виступ, якщо він відбудеться. Цьогорічний план зустрічі був менш амбітним — принаймні публічно. Але реакція ультраправих партій знову могла стати проблемою, особливо з огляду на зростання підтримки їхньої флагманської партії AUR (до 38% за результатами опитування INSCOP від 9 березня цього року).
Напередодні візиту в соціальних мережах поширювалися численні дискредитаційні повідомлення. Втім одне стратегічне рішення румунської влади, фактично, змінило цей контекст. У переддень зустрічі із Зеленським під головуванням Нікушора Дана відбулося засідання Ради національної безпеки (CSAT), на якому ухвалили рішення надати можливість військово-повітряним силам США використовувати румунські військові бази у війні проти Ірану. Того ж дня це рішення підтримали на спільному засіданні Камери депутатів і Сенату, що викликало критику з боку ультраправих сил, які за нього не голосували, зокрема лідера AUR Джордже Сіміона.
Окрім далекосяжних наслідків для румуно-американських відносин — особливо з огляду на нещодавнє рішення США скоротити свою військову присутність у країні — це рішення стало і важливою політичною обставиною, на тлі якої відбувалася зустріч із Зеленським. Цілком ймовірно, що і цей візит міг би стати предметом масштабних кампаній про «втягування Румунії у війну» або «втягування у протистояння з Угорщиною» — наративів, які останнім часом оформлювалися у локальну адаптацію румунського «трампізму».
Однак, як виявилося, такий трампізм був привабливим для того ж Сіміона лише тоді, коли можна було ефектно, на камеру, різати торт у формі Гренландії. Коли ж мова про реальне питання військових баз, його реакція виявилася протилежною. У суто україно-румунському контексті це суттєво обмежило можливості дискредитувати і сам візит Зеленського.