Легендарна 72-а бригада зіграла, без перебільшення, одну із вирішальних ролей в обороні Києва в березні цього року. Хлопці прикривали один з найбільш складних напрямів наступу ворога – зі сторони Мощуна.
«Утримати цей форпост було надважливим завданням. Адже Мощун міг стати для ворога воротами на шляху до столиці, – говорив тоді головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний. – Проте наші воїни проявили дива військової майстерності. Під ногами загарбників горіла не тільки земля, а й вода. Українські захисники підривали мости, понтонні переправи, не даючи ворогу просунутися далі. Вони втримали Мощун. І цим захистили Київ».
Про те, як бійці 72-ї бригади разом з побратимами із ССО, Національної гвардії, ТРО та інших підрозділів зуміли зупинити ворожу навалу, розповідає командир 72-ї Олександр Вдовиченко, «Словʼян».
А також – бійці і медики легендарної 72-ї –
Юрій Гудименко, сапер, молодший сержант 130 батальйону сил Територіальної оборони Збройних Сил України, у мирному житті – лідер «Демократичної сокири», переконаний: «Усім колись доведеться відповісти на запитання: «А що ти робив на великій війні?».
«Наше головне завдання – убивати росіян більше, ніж вони убивають нас», – розповів він LB.ua свій рецепт перемоги.
«У нас є досвід, є дуже велика мотивація і ми вміємо ризикувати й ризикувати правильно», – переконував в інтерв'ю LB live командир спецпідрозділу KRAKEN.
«KRAKEN» — спецпідрозділ Головного управління розвідки Міноборони, який був сформований харківськими ветеранами полку «Азов» і боронив Харків із першого дня війни.
Перші тижні бойових дій були для розвідника Олексія Бурховецького, «Бурого» справжнім випробуванням: його рідні у той час знаходилися в оточеному росіянами Маріуполі, під обстрілами, без зв’язку.
«Вони наважилися вийти пішки з Маріуполя до місця евакуації, – розповідав LB.ua Олексій. – Чоловік моєї матері, можна сказати, що мій другий батько, – інвалід другої групи, пересувається на милицях і на інвалідному візку. На візку його і витягували. На половині дороги, якою вони виходили, відпало колесо в інвалідному візку, і мама з моєю сестрою ледь не несли цей візок на руках, викочували».
«З українців надто часто робили тєрпіл, а я дуже хочу, щоб кожен українець відчував себе воїном. Навіть, коли він сидить вдома на дивані», – заявив LB live волонтер Сергій Притула.
Будемо чесно, своєї мети він досяг. Не існує, мабуть, жодної іншої нації в світі, яка скидається своїй армії на байрактари. І навіть на «супутник».
Правду кажуть, після такого жарти про ядерну зброю вже не видаються такими жартами.
«Тєрпільство закінчилось», – оголосив LB live Євген Карась, військовослужбовець Збройних Сил України, а в мирному житті – громадський активіст і лідер правої організації «С14». Він же – «Лисий із ЗСУ», незмінний генератор військового оптимізму.
«Україні пощастило», – переконував Євген, кажучи про українсько-російську війну, пояснює: «Воєн та регіональних конфліктів ще буде багато, а наша – перша, тому всі нами цікавляться і нам допомагають».
«Ми маємо більш серйозно ставитися до війни», – переконаний натомість Тарас Чмут, очільник фонду компетентної підтримки армії «Повернись живим». В розмові з LB.ua Тарас вперше розповів про купівлю фондом «байрактарів» для Збройних Сил України, про ситуацію на фронті та перспективи української оборонки.
«Великою мірою буде залежати від нас, чи наше покоління буде «втраченим», чи воно буде навпаки віднайденим, першим нормальним віднайденим українським поколінням», – сказав Сергій Жадан, розмірковуючи про долю 30-40 річних, чиї життя велика російська навала уже точно поділила на «до» і «після». Ми поговорили з ним про прифронтовий Харків, мистецтво під час війни та осмислення «культури» ворога.
Вісім років досліджує ворога та його армію міжнародна спільнота InformNapalm: ідентифікує російські підрозділи та окремих військових, їхню участь у бойових діях, воєнні злочини тощо. На рахунку спільноти – десятки резонансних розслідувань, зокрема: про збитий росіянами «боїнг» «Малайзійських авіаліній»; ідентифікація російських льотчиків, які вбивали мирне населення в Сирії, та окупантів, які чинили злочини на Київщині.
В інтерв’ю LB.ua речник спільноти, а нині ще й розвідник Михайло Макарук розповів, як працює OSINT – розвідка на основі відкритих джерел, скільки даних потрібно для визначення місцеперебування ворога і навіщо потрібні карти із зображеннями російських злочинців.