«Форуми, особливо жіночі – це взагалі клондайк»
Минулого тижня спільнота InformNapalm випустила дві колоди карт воєнних злочинців РФ. Розкажи, будь ласка, про цей проєкт.
Історія бере початок у 2002 році. (Тоді армія США вперше випустила список розшукуваних воєнних злочинців у вигляді колоди карт, граючи в які військові запам’ятовували свої цілі. – LB.ua). У 2017 році блогер Антон Ходза запропонував «Народному тилу» (волонтерська спільнота. – LB.ua), в якому я працював, зробити колоду «Бий падлюку». Ми побачили, що є потреба в суспільства. І є потреба у військових.
Ефект дуже простий: коли в тебе є карти, хлопці просять подивитися, запам’ятовують мордяки. І коли когось зажмурять або візьмуть у полон, вони будуть розуміти, що «я десь цю морду бачив, нада перепровірить». Спрацьовують елементарні інстинкти.
Коли ми почали ідентифікувати, кого там зажмурили з генералів, то інформація з’являлася через тиждень після того, як знаходили тіла. І рускі могли щось «ізображать».
Існує дві колоди: одна військова, яка видається виключно військовим. ССО отримали, Служба безпеки, Нацпол, Нацгвардія, ДПСУ. І Збройні сили, звичайно, першими отримали ці карти. Найбільший тираж отримав…
Генерал Залужний.
Так, головнокомандувач. Він дуже класно сприйняв цю ідею.
Випереджаючи запитання, де купити…
Я знаю, що купити не можна, а можна отримати лише в подарунок.
Тираж був, відкрию таємницю для тебе, всього 1200 екземплярів.
Ти кажеш, що люди мають розглядати карти, вивчати морди. Наскільки з тиражем 1200 екземплярів це практична історія?
Це зараз ми зробили перший тираж, включно з цивільними картами.
Нащо ми цивільні зробили? Відверто: щоб хайпанути на запорєбрік, щоб подякувати волонтерам, журналістам, які були прихильні до нашої спільноти за ці вісім років. Як виявилось, їх було не дуже багато, тому і карт не треба було багато, якщо казати відверто. І коли пишуть деякі: «Я ж журналістка такого офігєнного каналу, у нас такі рейтинги...», я кажу: «А чого ж ви вісім років про нас не згадували?»
Я все-таки повернуся до питання практичності. Можливо, є сенс зробити такий собі «іконостас» в інтернеті, щоб більше військових могли вивчати цих персонажів?
Ми ще будемо випускати (додатковий тираж. – LB.ua), коли отримаємо свої військові зарплатні. Зараз у більшості своїй ми ці зарплати спускаємо якраз на карти. Ніби все вдалося, народу зайшло.
Росіянам теж?
У закритих пабліках пердаки горять.
Ви ж англійські шпигуни. Рука британської королеви. (Російські пропагандисти звинувачували InformNapalm у роботі на британську розвідку. – LB.ua).
Боже, борони королеву! Так, ми ж британські агенти за версією багатьох пропагандистських каналів, і тому я звертаюсь офіційно до посольства Великобританії: Dear guys, дайте Himars (американська ракетна артилерійська система. – LB.ua). Бо вже пора.
Частина колоди – це люди, яких вирахував безпосередньо InformNapalm.
Пікова дама – яскравий приклад цього. (На карті зображений Азатбек Омурбеков, командир 64 бригади російської армії, яка скоювала злочини в Бучі. – LB.ua).
Розкажи, будь ласка, як працює OSINT – розвідка на основі відкритих даних.
Давай почнемо з історії. Багато хто читав «Акваріум» Суворова. Радянський Союз мав, і Росія це отримала у спадок, мінімум три військові підрозділи в кожному посольстві. Перший – це аналітичний відділ, другий – це збирачі інформації і третій – кодувальники. Тобто збирачі давали інформацію, аналітики зводили аналітичні записки і кодувальники відправляли на Москву у відповідний департамент.
Яку інформацію збирали? Виписки з газет, журналів, телевізійних репортажів, наукових статей, конференцій, чутки. У ті роки, коли ще не було інтернету, це становило приблизно 64% тієї інформації, яку клали на стіл політикам. Що б хто не казав, але основним отримувачем розвідінформації є політики, не військові.
Інтернет змінив усе. Якщо ми говоримо про прямі операції у військовій розвідці, коли потрібно було забрати документи, то, напевно, остання така велика і знаменита операція – це виїмка документів ядерної програми Ірану Моссадом. Далі все вже робиться з відкритих джерел. Дивіться, в нас війна в реальному часі – супутники…
Дрони, соцмережі, медіа...
Дебіли журналісти.
Дебіли тіктокери.
Дружини, діти, супутники, вебкамери, телевізійні репортажі, вконтактики, однокласники, фейсбучики, тіктоки, інстаграми, сайти знайомств. Форуми, особливо жіночі – це взагалі клондайк, чесно кажучи.
Серйозно?
«Дєвчонкі, у мене там такий мальчік, вот його фотографія». На фоні корабля стоїть чудо у формі, видно, який це корабель, усі знаки розпізнання... «Він служить на большом десантном кораблє, який щас в Сирії. Ви не скажете, коли буде в Новоросійську?» Така сама: «Він буде проходить через Босфор тогда-то і будєт в Новоросійськє, потому что у меня там любовнік, он капітан корабля». Це називається «слава яйцям!». А ще форуми «сослуживців», всяке таке.
Крім того, зараз велике джерело інформації – документи. Частина наших хлопців, які є військовослужбовцями, їздять і на передову, і на деокуповані території, збирають документи. Списки: яка бригада, коли проїхала, в який час, позивні. У тебе список бригад є, уже фактично ти по ньому працюєш. Телефони загиблих, особисті дані, шеврони, значки.
Сімкарти – це також клондайк. Адже завдяки ним ти отримуєш доступ до соцмереж, викачуєш дані, працюєш.
Як відбувається управління спільнотою – хтось ставить завдання чи це мережевий процес?
По-різному. Інколи – мережевий процес: є отакий пласт роботи, допоможіть. Або: хлопці, є задача, треба її добити бігом, – якщо це для військових хтось просить.
Зрозумійте, зараз, грубо кажучи, у команди є кілька основних завдань. Перша – в тих, хто на передовій, – вижити. Друга – в тих, хто на передовій, – виконати поставлену задачу. Третя – ідентифікація військових злочинців, оскільки це злочини проти людства. Рєбята, це не просто там піф-паф, це як з німцями, яких ловлять до цього часу. І міжнародні суди будуть працювати. Ще одне завдання – отримання оперативної операції для відпрацювання нашими Збройними силами: колони, штабні пункти управління, РЕБи, скупчення військ, снайперські позиції.
Це теж через соцмережі і з відкритих даних?
Буває, звичайно.
А яким чином?
Розказую. Два тижні тому тєло виставляє фотку – з біноклем, красавчик такий сидить у руснявій формі. Бінокль старий, як лайно мамонта. І поруч викладає фотку виду з бінокля. І ось цей вид моментально розкладається на ключові точки для ідентифікації, йде пошук, вираховуємо будівлю. Туди залітає снаряд, і після цього корегування вогню у них збилось – там сидів корегувальник.
Скільки треба точок для того, щоб ви побачили...
Іноді вистачає однієї. У нас, наприклад, було фото – на тлі незрозуміла башта. Збільшуємо, як тільки можемо, дивимося: червоне, чорне, червоне, чорне (чергування смуг. – LB.ua). Отже, ТЕЦ. На Донеччині та Луганщині декілька ТЕЦ. Вираховуємо, позаду бачимо дерева, заглиблення – балку. Вираховуємо приблизний кілометраж, який час доби, як падає тінь. Так встановили координати, де перебувала танкова бригада.
Скільки часу це займає?
Багато. Але в нас люди вісім років працюють над цим.
«Якби за кожну бумажку, яку мені пропонували підписати, давали по 50 гривень, я вже на «лексусі» їздив би. А так – у маршрутках»
Яка ваша найуспішніша операція за ці вісім років? Ідентифікація російських «буків», одним з яких збили пасажирський «боїнг» рейсу МН17 чи щось інше?
Кожен бачить своє. Я вважаю, що найкрутіша спецоперація – це ідентифікація 116 пілотів ПКС РФ, які були в Сирії. Особисті номери, портрети, адреси, де живуть, де базується літак, номер літака.
Хтось вважає, що розслідування щодо МН-17, хтось – репортаж про перекидання із Сирії хімічної зброї, яку росіяни нібито забирали. Або ідентифікація 810-ї бригади ЧФ (брала участь у захопленні Криму. – LB.ua). Хтось зараз вважає, що це ідентифікація 64-ї бригади, яка була в Бучі. Тобто немає нерівноцінної роботи. При цьому в ефір виходить 10-15%, а є багато непублічної...
Споживач непублічної роботи – це Збройні сили України?
Безпосередньо.
Чи також правоохоронні органи? Наприклад, прокуратура...
Прокуратура? У мене з прокуратурою дуже важкі відносини після того, як деякі військові прокурори виписували повістки на людей під псевдонімами. Я зрозумів, що професіоналізм зашкалює.
ДБР себе ж показало, так? Коли спецназ ДБР у перші дні війни поїхав на Львів. «Львівський котел», ура! А ті, хто відмовився, пішли в КОРД (спецпідрозділ поліції. – LB.ua) воювати. А зараз поприїжджали такі «спортики» в крутій формі ДБР. «А де ж ви були?» – питаю в одного. «А ми опера». Стоїть глиба – «мама, слєпі мнє снєжку!», і він опер…
СБУ?
Це має бути рівень, наприклад, керівника департаменту. Тому з ким? Там є порядні офіцери, яких я знаю, якими пишаюся, з якими ми дружимо, вони працюють як коні і нічого не мають. Каже один: «Треба зганяти на затримання, а в мене бензину нема, мені не виділяють». Я тобі відкрию велику таємницю: есбеушники київські – майори, капітани – отримали 30 тисяч бойових один раз за три місяці війни. І це чуваки, які ганяли по всій Київській області.
Насправді це запитання до їхнього керівництва.
А де Наумов? (Ексначальник Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Андрій Наумов утік за кордон. З1 березня президент Володимир Зеленський позбавив його звання бригадного генерала. – LB.ua).
Утік за кордон.
Ну, правильно. А хто провалив Херсонський напрямок?
Ми ж знаємо, де херсонського начальника затримували і як. (Помічника начальника УСБУ в Херсонській області – керівника АТЦ полковника Ігоря Садохіна затримали за державну зраду. Його шеф, колишній начальник УСБУ в Херсонській області Сергій Криворучко рішенням президента України позбавлений воїнського звання. – LB.ua).
Це лише вершинка айсберга, там усе набагато цікавіше.
Або коли до мене (звертаються. – LB.ua): «Вас турбують, тири-тири, треба, щоб ви допомогли». А потім нашу роботу нагло пи#дять, видають за свою, отримують погони і йдуть. Або ж: «Тири-тири-тири-тири, а ми на тебе заведемо слідство по статті 109» (Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади). За участь у «Варті на Банковій» (акція під час саміту Нормандської четвірки в Парижі 2019 року. – LB.ua). І вони ще, знаєш, хочуть дружити після цього. Я говорю: або труси одягніть, або хрестик зніміть.
У своєму зверненні з нагоди 8-ї річниці İnformNapalmу, це зовсім недавно було, 28 березня, ви написали: «Нас хотіли підім’яти під себе майже всі спецслужби».
Абсолютно вірно.
А як це було?
Шантаж, тиск.
Вони приходили з пропозиціями типу «пацани, йдіть до нас на службу?» чи як?
Давай розкажу про найбільш тупих. У Facebook напряму: «Здравстуйте, Михаїл, я суперпупермодний мен. Давайте зустрінемося, поговоримо?» – «Ви хто?» – «Я не можу сказати тут». Розумієш? До побачення! Потом неформально зустрічаємось: «Так і так, а давайте посотруднічаєм?» Кажу: «А на#рєна?» – «Ви такі молодці, давайте співпрацювать». Одні взагалі писали: «А давайте ви поділитесь своїми методиками OSINT, щоб ми могли використовувати їх і ловити російських злочинців». Говорю: так розробіть свої. У вас цілі академії є для цього.
У сенсі "розробіть"? Можна ж, наприклад, в Естонію на курси поїхати?
Я там викладав… Потім починаються історії через знайомих знайомих: «Слышишь, братуха, надо помагать, иначе мы можем включить свои рычаги». Або: «Може, ми вам грошей дамо?» Кажу: «А ми не бідні люди. А скільки ви грошей даєте?» – «Хрєн цілих, фіг десятих, але ви напишете це на бумажці...» Або ж елємєнтарне: «Братан, нічого не треба, просто підпиши бумажку». Якби за кожну бумажку, яку мені пропонували підписати, давали по 50 гривень, я вже на «лексусі» їздив би. А так – у маршрутках.
Я просто не можу зрозуміти: навіщо їм це?
Ти отримуєш роботу InformNapalm, ти завербував InformNapalm.
Тобто це банально, щоб поставити собі галочку, що пацани наші, чи бажання скористатися вашою роботою для своїх погонів?
І те, і те. Я тобі гарантую – і при минулій владі, і при теперішній видавали нашу роботу за свою. Ти зрозумій: ми ж аполітичні практично. Так, я в «Демсокирі», але фактично жодну політичну партію ми ніколи не підтримували. Вісім років у нас один лозунг: «Усе для фронту, усе для перемоги!»
Щоб уже завершити історію з осінтерами. Вважається, що всі такі структури так чи інакше афілійовані з якимись спецслужбами.
Так. Bellingcat (група журналістів-розслідувачів. – LB.ua) – ласкаво просимо в підрозділ Мі-6 (британська розвідка. – LB.ua). Усе прекрасно, але вони конкретно лажанули по Скрипалях (спроба вбивства колишнього співробітника російської військової розвідки Сергія Скрипаля та його доньки, яку зробили співробітники російського ГРУ. – LB.ua). «Ми отримали базу закордонних паспортів Російської Федерації». Що, бл#ть?
Тим більше базу з грушними паспортами.
Звичайно. Хто? Осінтери отримали базу! От на блюдечку з голубою "кайомочкою" приніс чувачок: «Ось, візьміть флешечку, там база грушників».
Я тобі відверто скажу: в InformNapalm узагалі немає грантів. Будь-яка грантова структура, в Україні в тому числі, є розвідструктурою. Я дуже люблю показувати як приклад одну організацію, яка лізе всюди без мила – такі всі молодці. А коли виходиш на кінцевих бенефіціарів, там, знаєш, не ці контори з великими назвами, а відставний фонд Мі-6. Люди, запам’ятайте одне правило: існують дружні країни, не існує дружніх розвідок. Так було, є і буде.
«Довбо#оби – це невичерпний ресурс російської армії і Російської держави»
Ви досліджуєте російську армію вже вісім років. Поясни, будь ласка, чому вони такі довбо#оби? Як можна було так бездарно планувати напад на Україну?
Як речник InformNapalmу я вісім років повторюю одну фразу: «Довбо#оби – це невичерпний ресурс російської армії і Російської держави». Якби там було міністерство довбо#обів, воно було б найбільш численним у світі. Тому що рускоє «авось», тому що вони такі є.
Я розумію, але вони цей напад планували мінімум рік.
Тому що Владіку Суркову (колишній помічник президента РФ, відповідав за «український напрямок». – LB.ua) треба дати героя України, тому що Владік спустив мільярди на українську агентуру. А Україні помогла перемогти українська корупція: «Да-да, братуха, буде рускій мір, давай на карман». Дали. «До тебе хтось приходив». – «Ну хай йде на#уй!»
Класика жанру.
Від того, що виділили, прикурив куратор з України, посередники, той, хто привозив ці бабки, той, хто передавав, потім якийсь начальник департаменту в Кремлі, а потім ще Владік (Сурков. – LB.ua) прикурив. Було стільки, залишилось стілечки.
Це все зрозуміло. Але я про військове планування. Невже вони справді думали, що можна за три дні взяти Київ, хоч на Київщині стоїть героїчна 72-га бригада, яка їх б’є з 2014-го?
У мене зустрічне питання: а навіщо було на героїчну 72-гу везти "камази" з парадною формою?
А один з передових підрозділів рускіх, який розбили сесеошники на дамбі, – ОМОН. Тобто в першій колоні нападу їхали не військові, а ОМОН. Це як?
Це традиція з часів Другої чеченської війни.
При цьому американці, в яких понад сорок розвідок, також прогнозували, що ми протримаємося тиждень. Чому?
Усі враховували найвигідніші фактори для Росії, і ніхто не враховував український фактор. Відверто, а ти очікував, що в Києві в ТРО буде неможливо записатися?
Так.
Ти очікував, що звичайні мужики з Виноградаря, Борщаги самі, без ТрО, почнуть зводити блокпости? Ти очікував, що через тиждень після початку війни в кожному занюханому селі на Рівненщині буде блокпост?
Дивись, оскільки ми з тобою пам’ятаємо 2014 рік, то так, приблизно я розумів, що десь так і буде.
А ти очікував, що така кількість (добровольців. – LB.ua) буде?
Ні, але, в принципі, можна було очікувати.
Почалась війна, паніка. Ті, хто воював – пішли (у військкомати. – LB.ua). Що зробили інші? Узяли жінок, дітей, відвезли на Західну Україну. А далі, пам’ятаєш, як у ролику – «Найкраще, що може буть, коли тьоща з жінкою в Польщі, а ти в Збройних силах з кумом»?
От я від Збройних сил отримав автомат і БК. Плитоноска, плити, ця форма, оцей класний ніж – усе своє. І це нормально. Я кажу відверто, що оті дебіли, які кажуть: «А ми зброю заберемо після війни» – нічого не заберуть. Вам доведеться писати нормальний закон про самооборону, про перехід на шведську модель армії. Не швейцарську, а саме шведську – в тебе є свій бронежилет, свій автомат. Але якщо, не приведи господь, ти з цією зброєю щось робиш, то сідаєш на дуже-дуже довго.
Що таке шведська модель? Що таке швейцарська, я розумію, а шведська?
Аналогічно, тільки вони навчаються.
У шведів дуже маленькі збройні сили.
Так у них резерв який – пів країни. Навіть принцеса Швеції теж у ньому.
Але, власне, в строю в режимі мирного часу їхня армія – це 25 тисяч.
У таких країн, як Норвегія чи Швеція, питання не в чисельності армії, а в її технологічності.
Я розумію. Але в них немає кордонів з Росією.
Чим цікава Швеція? Це одна з небагатьох європейських країн, яка самостійно виробляє ракети, літаки бойові, танки, підводні човни, кораблі. Норвегія. Вони купили К9 – найкращі гаубиці світу (K9 Thunder – САУ виробництва Південної Кореї. – LB.ua). А що в них стоїть на зберіганні, а ми просимо дати нам? «Паладини» (M109 «Паладин», – американська самохідна гаубиця. – LB.ua).
«Вони ж реально бояться зараз, щоб ми не почали пи#дити москаля на його території»
Якби ми були однією з найбагатших нафтових держав світу, то теж могли б собі таке дозволити. Але ми трішки не такі – ми бідні. І в нас, вибач, у нас Росія не через два кордони, як у Норвегії, не через дружню Фінляндію, як у Швеції. І Фінляндія, з її досвідом, точно затримає Росію.
Тепер і ми маємо такий досвід. А що далі? А далі – відбивати Ізюм, заходити і відбивати те, що є на Луганщині, як мінімум – там небагато ключових пунктів. Укріплятися і братися за Херсон, Каховку, Мелітополь, Маріуполь.
Південь, я так розумію, найважча історія?
Усе буде залежати від того озброєння, яке ми отримаємо.
Так, якщо дадуть системи залпового вогню, тоді буде простіше.
Пам’ятаєш статті у Forbes? Спочатку «Скільки буде тривати російський наступ?», а потім «Чи вторгнеться українська армія в Росію?». Вони ж реально бояться зараз – бо розуміють, що маятник уже хитнувся, – щоб ми не почали пи#дити москаля на його території. А це треба буде періодично робити.
А чому вони бояться?
Тому що для них це прямий конфлікт – з їхньої зброї москалів пи#дячать.
І що? І чекай, ти думаєш, шо Володимир Олександрович перейде російський кордон?
Володимир Олександрович – ні, а, наприклад, 8 окремий полк спеціального призначення чи 93 бригада можуть і перейти, трішки прикурити в Бєлгороді – щоб вони не квакали.
У Бєлгороді не рахується.
У нас немає імперських амбіцій. Знаєш, для мене українці нагадують вершників Рохана з «Володаря перснів» – анархія повна. Але, не дай боже, хтось зачепить своїх, одразу всі разом – і до побачення!
Це не дуже добре для державного будівництва – ми мобілізовані тільки під час війни або революції.
Ну так, далі – садок вишневий коло хати і тому подібне. Розумієш, перемога у війні для України – це не вихід на адміністративні кордони 24.02, а вихід на адміністративні кордони 2013 року. Це раз. І друге – це тактична перемога. Навіть якщо ми це зробимо, через кілька років у нас знову буде війна з москалями. Стратегічне завдання – Російська Федерація повинна перестати існувати в нинішньому вигляді. Розширення суб’єктів повноважень, незалежна республіка Татарстан...
Ти вважаєш, це реально? Зараз багато хто говорить про розпад на суб’єкти, але…
Не треба, щоб розпадалися. Дайте більше незалежності, приведіть (до влади. – LB.ua) чергову купку лібералів, нехай вони обісруться.
За останні десять чи більше років їм так мозок перепрошили, що вони всі росіянє, «вєлікая Русь».
У Радянському Союзі теж так перепрошивали мозок. А чим закінчилось? Депресією 94-95 років, коли викладачі воєнного комунізму або йшли на панель, або на базар, або стрілялись, бо не знали, що робити. Те саме відбудеться і зараз.
«Ми – гомо сапієнс, а маємо справу з членистоногими»
Ти сказав про маятник. Він уже хитнувся?
Маятник зараз хитнувся завдяки тому, що Збройні сили України його пхають, скажімо так.
Дорогою ціною…
Так. Згадаймо твоїх колег – Сашу Махова, з Мотижина нашого знайомого, Сашу Мойсеєнка… У мене теж свої є. І це лише зараз, я мовчу про втрати з 2014 року. І коли ти розумієш, що людини, з якою ти домовився попити кави в Харкові, вже нема, то планка падає, так.
Але відверто, на цій війні планка не від цього впала. А від Гостомеля і Мотижина, від дітей (убитих. – LB.ua) впала капітально. І цього я нікому не прощу. І коли будуть говорити кацапи: «оні же дєті, срочнікі». Ці дєті-срочнікі ґвалтували шестирічних дівчат! Ці дєті-срочнікі, обкурені і обдовбані, ножем розрізали вагітних жінок і кидали дітей малих у колодязі, щоб вони топились. Це не кадировці були, це рускі ваньки робили. Я знаю випадки, коли кадировці захищали місцеве населення в Бучі.
Серйозно?
Так.
Я всіх запитую: звідки отака звіряча жорстокість у росіян?
Я тобі поясню. Він – звичайний руський Ванька з якогось там Поджопєнска Задрипєнського округа Підарійськой Фєдєрациї. Що він бачив? Водку, завод, станок, водку.
П’яного батю, який пи#дить мамку.
Парашу на вулиці. Він приїжджає – тут будинки нормальні, унітази. У мене на Facebook є шикарна фотка з Ірпеня, де вони снаряди до мінометів в унітаз складали.
Навіщо?
Усі питання це ставлять. Я теж не можу зрозуміти. А навіщо собаку було їсти?
При тому що в тій хаті була їжа – це відома історія. Мені в Бучі місцевий розповідав – рускіх вразила наявність у нього вдома унітаза на другому поверсі будинку.
Зрозумій, ми – гомо сапієнс, а маємо справу з членистоногими. Вони провалили етапи еволюції в моральному, етичному, філософському, громадянському, у всіх можливих планах.
Я народився в Мордовії. Мій тато – військовий лікар, я по світу покатався дуже добре.
То ти все знаєш про Росію.
І, для твого розуміння, історія мого дитинства, яку мені мама розповідала. У тебе які переживання про Другу світову? Від родичів?
Мій дід у кавалерії служив. Це страшно.
А тепер слухай уважно. «Война – это было прекрасное время, мы на картофельные ошметки золото у беженцев выменивали». Там же ГУЛАГ був. Чому Крим такий? Тому що все це бидло там осідало, чекісти колишні.
Ну так, радянські військові пенсіонери мали право селитися в Криму або в Україні.
Вони спеціально ними наводнювали. І оцю погань треба буде гнати. Знаєш, я дуже хочу, щоб повторилися часи заходу Красной армії в Крим, коли білогвардійці стояли на Севастопольській набережній, Феодосійській набережній. Стояли і стрілялися, поки ті йшли, тому що боялися бій приймати.
Зараз у них є міст, щоб утекти.
Він може втомитися.
«Оці ГОСТи про масові захоронення – це не для рускіх солдатів, це для нас із тобою. І Західний світ цього не розуміє»
Ми говорили про гроші, які Росія витрачала на свою агентуру в Україні.
Вона нікуди не поділась.
Росіяни заходили з готовими списками ветеранів АТО, активістів, представників місцевої влади. Ці списки – це результати OSINT, зливи, робота агентури?
І OSINT, і покупка агентури. Я знаю випадки про людей, яких завербували з 2010 року. Вони ж працювали проти нас цілеспрямовано після Грузії. Ідейно, інформаційно, грошима. Найбільш упороті – це ідєйні. Ті, хто за гроші, ще виляли.
Оці ГОСТи про масові захоронення (які росіяни запровадили напередодні вторгнення. – LB.ua) – це не для рускіх солдат, це для нас із тобою. Ось тобі і гірка правда. І Західний світ цього не розуміє. Для них ми десь далеко, війна не в них. Треба поспівчувати. "Молодці. Але «Північний потік» хай ще попрацює".
У мене питали, чого ти воюєш? Щоб рідні не сиділи в метро під бомбардуванням. Щоб тут не було того, що я побачив в Мотижині, в Бучі, у Шевченковому. І це ми ще в Херсон не зайшли, це ще ми Маріуполь не побачили. І те, що ми знайдемо в Маріуполі, ми побачимо тільки вершинку айсберга. А потім буде дослідження, ми всі охреніємо. Я вам скажу, що ця війна ще буде відбиватися не одне і не два покоління нам – як державі, як нації.
Я думаю, що вона по нас ударить сильніше, ніж Друга світова по наших предках.
Стільки звірств, а вони будуть казати: «братський народ»… Я тобі скажу: якщо побачу руского де-небудь, буду лупашити. Серйозно. Хороших рускіх у тепловізор не видно.
Я не знаю, як це пояснити тим «колегам», які кожного дня пускають їх в ефір національного телемарафону.
Тому що вони медіабл#ді. Я про це написав пост.
Знаю, навіть цитату собі виписав: «З 2014 року я постійно казав, повторював і вбивав – що медіабл#дей, які товкли тут прорусняві тезиси, треба не просто викидувати з медіасередовища, а знищувати як клас. Прийшла велика війна. І медіабл#ді вирішили зіграти на публіку і, типу, почати каятись». Ніхто не покаявся, я не знаю, звідки ти це взяв.
Влащенко ж зробила пост на фоні пам’ятника Бандері...
Давай згадаємо, що в нас є такий пі#арас Макс Назаров, давай згадаємо всю тусовку: Панченко Діана, «NewsOne», «112», ЗІК, з «1+1» багато цікавих персонажів, з «Інтера» також. Вони всі зараз позакривали свої хавальники, але так само їх відкриють. Ви закон «Про колаборантів» прийняли? То чому цим не займаються? Вибач мені, коли одна шешура розказувала про «адін народ», а тепер: «Збройні сили України хочуть перемогти, тримайтеся, хлопчики». Ну блін!
А зразу після цього: «А зараз ми послухаємо відомого російського ліберала», якогось умовного Бикова.
До речі, в мене питали, чому серед карт є Навальний. А тому, що Крим, с#ка, не бутерброд. Це йому від команди ІnformNapalm, половина якої – кримчани. Крим був і є українським.
При цьому офіційний спікер ОП Олексій Арестович щовечора розповідає про ситуацію на фронті у спільній розмові з рускім «лібералом» Фейгіним.
Пан полковник знає, що робить, може, в нього агентурне завдання.
А вся ця ліберальна російська пи#дота має бути вигнана з України. Русняві тези «мы ж потом, после войны, приедем в Украину, тут хорошо жить»...
Або як написала Латиніна, «мы построим в Украине новую Россию».
Построїте, в Лук’янівській тюрмі. Або стіну будете будувати, або меліоративні канали руками, без лопат – щоб відчути, що таке любов до української землі. От реально, рускій – одразу на#уй! Сергій Дмитрович Притула правильно сказав. Немає хороших рускіх, їх не видно в тепловізор.
Теоретично ми можемо окремих з них використовувати певним чином. Але точно не пускати сюди.
Не всі презервативи мають запах клубніки.
«Немає нічого гіршого для чувака в окопі під Ізюмом, аніж паніка в тилу»
Якщо ми вже згадали про Арестовича. На твою думку, тепла ванна, яку він створює для української аудиторії, – це добре чи погано?
Хтось має її робити. Скажімо правду: Арестович узяв на себе дуже гнилу, дуже паскудну і дуже важку роль, але хтось у державі має її виконувати. У нас суспільство різне, і влада має діяти різними інформаційними потоками на різні аудиторії. Ми ж з тобою позакривали хавальники і не питаємо, чому в Зеленського досі повно пі#арасів. Ми мовчимо.
Бо в нас війна.
Інші слухають Арестовича, ще інші – Кирила Тимошенка, інші дивляться «1+1», «Інтер», слухають перекуплену медіаб#ядь. І все чудово, так воно має бути. Вибач, немає нічого гіршого для чувака в окопі під Ізюмом, аніж паніка в тилу, коли йому жінка наярює: «Вася, нам піз#єц».
Тобто те, що наше військове і політичне керівництво взяло за правило не повідомляти поганих новин, це правильно?
Я думаю, це правильно. І вони не повідомляють і хороших, витримують паузу. У нас повідомлення про відвойовані населені пункти йдуть із запізненням, і правильно. Віддаймо належне Офісу президента – я не його прихильник, ти знаєш, – але вони вибудували дуже грамотну медійну політику. І, до речі, головком теж.
«Поки Москва і Пітер не завалені убитими, нічого не буде»
До росіян інформація про те, що чимало ванєчок уже розкладається на гостинній українській землі, уже дострелила?
Звичайно. Уже ходять чекісти, пресують мамок, уже обмежують доступ до цвинтарів.
Навіщо?
Щоб паніки не було. У них упізнання тіл відбувається із запізненням на місяць – два тижні. Бо як приїде одразу 200 гробів в умовний Задрипєнськ, то буде хай. А так – один чи два. «А ваш, знаєте, пропав. Нема тіла». Майор Чернобаєв спрацював, знаєш? Шикарна тема, до речі.
Оскільки інформація уже дострелила, вона матиме якісь соціальні чи політичні наслідки для Росії?
Ні. Поки Москва і Пітер не завалені убитими, нічого не буде.
Але беремо умовний Мухосранськ. Завод "Фіат" чи "Рено" закрився, грошей немає, а тут ще ваньки в мішечках приходять.
Ну і що? У цей час починається інший процес, який більш цікавий: бабок нема, піднімаються етнічні угруповання початку 90-х знову. Охо! Оце буде краще.
А як це відбувається? Кавказці починають розказувати...
Чому одразу кавказці? Татари, калмики, тувинці…
…якути починають розказувати етнічним рускім, що вони повинні платити?
Етнічні рускі – це тєрпіли. Усе життя були, є і будуть.
У підсумку, як ти вважаєш, це може призвести до якихось дестабілізаційних чи дезінтеграційних процесів?
Дестабілізаційних скоріше місцевого рівня, а далі буде видно. Розумієш, коли в Москві почнеться щось, тоді і в Росії буде щось робитися.
За вашими спостереженнями, поки що Москва мовчить?
Їй узагалі пофігу. Хіпстери далі п’ють своє бананове смузі і ходять у барбершоп.
Чому до них не дострелили ні санкції, ні війна?
Тому що вони добре до цього підготувались, тому що в них купа грошей. Тому що Москва – це не Росія. І найголовніше, ти ж не забувай, що в них країна більша. Наприклад, приїхавши з Києва в Рівне, ти не будеш відчувати різниці в цінах, якості життя. А там же – прірва.
«Потрібні ракетні системи, потрібно дуже багато бронетехніки»
Що на нас чекає в найближчий час?
Клубніка піде.
Черешня теж піде, мелітопольська, щоправда, невідомо чи доїде. Та все-таки?
Головне – ленд-ліз. Це, умовно, безконечний запас 155-міліметрових снарядів, NLAW, Javelin. Це все добре, але цього мало. Потрібні ракетні системи, потрібно дуже багато бронетехніки. У нас потреба в бронетехніці десь 1000 БТРів, 1000 БМП, 800 танків – це вже зараз, без поновлення. А ще авіація, флот – безпілотні підводні і надводні апарати, та сама авіація, ракетні комплекси берегової охорони.
Коли ми раніше говорили, що потрібна авіація, британці і американці казали: «Забудьте!» А зараз: «Треба думати». І вже тривають нормальні перемовини. Це вже багато. Якщо вже український «Паладин» скоро буде реальністю, це вже багато про що говорить.
У Заходу немає стратегічної мети, щоб Україна швидко виграла. Вони нам дають трішки, тому що в листопаді у когось вибори. От перед листопадом будуть багато давати. Тому що потрібно буде американській аудиторії показувати, яка з партій більше допомогла Україні. А поки що дають дозовано, щоб ми трималися. Тому що завдання Заходу…
Виснажити Росію.
Ви#бать Росію руками України. Головне завдання – позбавити Росію статусу ядерної держави.
Ти думаєш, питання так стоїть? Просто нагадаю, що після розвалу СРСР не стояло завдання позбавити його ядерної зброї. Стояло завдання обмежити її на окремо взятій території, щоб вона була під контролем одного режиму.
Розумієш, головна доктрина США – це позбавити світ ядерної зброї. Це стратегічна мета, яку вони собі взяли.
А що в нас? В нас завдання – це Ізюмська баталія. Витримати. Утримати Сєвєродонецьк. А потім пи#дячити. Я бачу основні цілі – це вистояти на Донбасі, відвоювати Рубіжне знову, відкинути їх хоча б до Сватового, відбити Попасну. До речі, наші в Горлівку вже заходили не раз, але її важко тримати. Херсон, Каховка, Енергодар, Мелітополь. Оце для мене чотири головних міста. Арестович усе-таки правду сказав – вони ж там окопуються. Як їх пи#дячити? Питання до артилерії.
Треба системи залпового вогню.
Треба РСЗВ. Розумієш, інший момент: хлопці, а скільки запитань буде після війни.... До чинної і до попередньої влади...
У мене таке відчуття, що ми пережили у 2019 році, як кажуть, електоральну революцію. Перші вибори після війни – це теж буде електоральна революція.
Це будуть дуже брудні вибори, на мою думку. Буде треш і угар.
Я все ж думаю, що буде електоральна революція, тому що запитань до всіх, хто був при владі в Україні за останні вісім років, дуже багато.
Абсолютно вірно. А щодо того, що буде. Знаєш, Людовік ХIV сказав класну фразу «Держава – це я». Люди, ви такі самі держави. Сійте, печіть, працюйте, виробляйте. Основа будь-якої війни – це економіка. Ти відкрив кіоск і продаєш фрукти – ти вже молодець у моїх очах як чинного військовослужбовця. Ти стрижеш людей – умнічка. Тому що ти намагаєшся запустити щось. Так, звичайно, в багатьох дах зносить, коли ти повертаєшся з бум-бам, а тут хіпстери, кава з кокосовим сиропом. Боже, ти такий думаєш: нічого собі! Але за це, б#ять, і воюють. От і все.
