«Навіщо мені бетонна калюжа?»
Малою Настя сиділа на балконі й рахувала машини ― їх проспектом проїжджало зовсім мало, на дитячу лічбу. На 10 поверсі ввечері чутно було, як на озері кумкають жаби.
Та поступово виростали багатоповерхівки, лік машинам втратився, гул двигунів заглушив птахів і жаб ― а навколо озера Вирлиця виріс зелений паркан. І тепер Настя щодня прокидається і біжить дивитися з вікна, що ж за ним відбувається: чи працює техніка, чи засипають чергову ділянку озера, чи не заливають цемент. Відтак відповідає в спільному чаті на запитання «ну що там?». Разом з Настею в чаті ще близько двох десятків активісток і активістів. Тепер її знають місцеві пенсіонерки, рибалки й власники песиків ― Настя бореться за збереження їхньої спільної Вирлиці.
― 8 квітня тут почалися будівельні роботи, і я кинула клич у всі групи району, ― каже Настя, коли ми з нею та активісткою Оленою пролазимо через дірку в паркані, що є виходом до озера. ― Викликала поліцію, приїхали патрульні, слідчо-оперативна група, поспілкувалися за парканом з підрядником і внесли мою заяву в єдиний облік звернень ― але не в єдиний реєстр досудових розслідувань. Представник забудовника до нас так і не вийшов.
Озеро Вирлицю й територію навколо нього віддали в оренду ТОВ «Мрія-Інвест» у 2005 році. Для цього Київська міська рада вилучила ділянку з переліку зелених зон. За кілька наступних років компанія отримала близько 30 гектарів землі для побудови торгово-розважального центру площею майже 200 тисяч кв.м. Підготовку території до забудови почали ще 2012 року, проте місцеві жителі та жительки тоді відстояли озеро.
У березні 2021 року підготовчі роботи поновили ― частину мілководдя засипали піском. Для того, щоб проводити такі роботи, треба отримати схвальний висновок оцінки впливу на довкілля (ОВД), проте компанія так і не отримала його. Крім того, компанія не виконала своїх зобов’язань і змушена була сплатити штраф ― майже 100 мільйонів гривень. Та роботи на ділянці тривають. За інформацією видання НВ, через власний інвестиційний фонд Cascade Investment Fund інвестує в будівництво ТРЦ Віталій Хомутиннік, колишній «регіонал», що голосував за «закони 16 січня». На момент передачі ділянки та початку знищення території озера компанією ТОВ «Мрія-Інвест» керував тодішній місцевий депутат і забудовник Лев Парцхаладзе. Кінцевий бенефіціар компанії, зареєстрованої на Кіпрі, невідомий. Наталія Науменко, що зараз керує компанією, на зв’язок з активістками не виходила.
На паркані, через який ми потрапили до озера, немає паспорта об’єкта, проте Настя показує роздруківки, що тепер постійно з нею ― там план ТРЦ і підземного паркінгу. Чорний прямокутник розтягується на половину території від станції метро «Харківська» до станції метро «Вирлиця». Цієї частини озера, біля якої ми стоїмо, за планом, бути не повинно.
― Представниця забудовника на земельній комісії намагалася мене переконати, що ТРЦ – це круто, ― розповідає Настя. ― Казала, що коли в мене буде дитина, я зможу з нею гуляти в ТРЦ, а ще вони зроблять тут штучне озеро. Але навіщо мені бетонна калюжа, якщо я хочу ходити на природу?
Вирлиця має природні струмки і потребує постійного дренажу, що разом з близькістю до метро робить обіцяний підземний паркінг небезпечним. На іншому березі озера видно сміттєспалювальний завод «Енергія», викиди з якого регулярно забруднюють повітря. Їх певною мірою стримує озеро, тамтешні дерева очищують повітря, зменшують рівень шуму, зелена зона охолоджує ділянку всуціль забудованого мікрорайону.
― Мене так зачепило те, що зараз відбувається з озером, що я готова на все, ― говорить Настя.
Унікальне місце
На раніше переораних берегах поросли молоді берези й сизувата обліпиха. Поки Настя складає до папки документи, Олена показує: ось у цих деревах ― гніздо ремеза; на вже засипаних мілководних озерах ― колонія мартинів, що за звичкою розгублено юрмляться на піску, де раніше були їхні гнізда; ось над очеретом інші мартини, єдина лівобережна київська колонія; там пролетів шпак, синьошийки, вусаті синички, а далі по берегу бігають куріпки; в озерах, біля яких спинилися бульдозери минулого разу ― рослини, що охороняються Бернською конвенцією та рішенням Київської міської ради, наприклад, латаття біле. Мартини сприяють іншим видам, які поруч з ними захищені від хижаків ― наприклад: пірникози, лиски, крижні, чирянки, очеретянка, кобилочка. Крім того, Вирлиця ― це частина міграційного коридору птахів. Завдяки цьому і ролі буферної зони перед Осокорківськими луками, найціннішої ділянки Києва з погляду біорізноманіття, озеро Вирлиця є унікальним місцем.
Проте нещодавно встановлені прожектори ночами вже лякають їжаків, бобрів, видр і зайченят. Пісок на самому березі помережаний слідами пташиних лапок, а вже повіддаль ― глибокі борозни від коліс вантажівок.
― Саме прибережні води й мілкі озерця, а не вода, найцінніші, ― пояснює Олена. ― Там ― рослинність, жаби, птахи, нереститься риба.
Олена за освітою біологиня і до екоактивізму ніколи стосунку не мала. Коли почали засипати озеро, вона з чоловіком, живучи неподалік, прийшла на Вирлицю, щоб поглянути, що ж відбувається. Жінка проходила курси з бьордвотчингу саме на цьому озері, що є однією з найкращих локацій для початківців, тож і того разу фотографувала птахів. Та коли спробувала сфотографувати будівельну техніку, на неї накинувся охоронець ― вимагав дозвіл на зйомку, погрожував і розмахував руками. Коли ж чоловік попросив охоронця прибрати руки, той пригрозив, що пристрелить.
Те відео Олена виклала в районній групі, і Настя написала їй з пропозицією долучитися до збереження озера.
― Я вирішила, що не треба більше терпіти, ― говорить Олена. ― Але я навіть не думала, як це складно. Найскладніше ― розібратися з бюрократією та законодавством.
Вона працює у видавничій сфері, Настя ― у медіа. Тож для обох закони, кодекси й постанови в новинку ― вчать ночами, пишуть пости, радяться з колегами з подібних ініціатив, а у вільний час приходять блокувати техніку. Під час останньої травневої акції зносили частину паркану. Наразі Олена входить до умовної «екологічної» групи ініціативи «Екопарк Вирлиця»; крім того, є ті, хто спілкується з громадою, з депутатами, вивчає законодавство.
«Закон на нашому боці»
Активістки й активісти подавали звернення до Мінзахисту довкілля, у прокуратуру, поліцію, міський департамент з питань архітектурно-будівельного контролю. Генпрокуратура передала питання до Київської міської прокуратури. РНБО передали звернення до КМДА. Від Кличка відповіді наразі немає. Агентство водних ресурсів запевнило, що дозволу на виділення земельних ділянок поруч з озером не давало. Начальник рибоохоронного патруля, що спершу обіцяв допомогти, звернення ігнорує. Інших результатів наразі немає. Для подальшої роботи команді потрібна юридична підтримка. Кримінальне провадження відкрито, проте арешт на ділянку не наклали, наголошує журналіст й активіст Михайло Погребиський:
― ОВД для цього об’єкта сфальсифіковано, і це теж мусили б розглядати в кримінальному проваджені. Зараз його порушено за статтею 197 ч.3 ККУ (будівництво на самовільно зайнятій ділянці), але ще мусила б бути стаття 236 ККУ (порушення правил екологічної безпеки). Справу відкрито, але підготовчі роботи продовжують. Хоча закон на нашому боці.
Будь-які підготовчі й будівельні роботи мусили б заборонити через негативний висновок ОВД, але забудовник нібито подає засипання озера і знищення прибережної зони як інженерну підготовку та берегоукріплення, на які висновок ОВД не поширюється, і їх можна здійснювати просто на підставі договору про оренду. Тож екоінспекція теж не змогла зарадити, й активістки чекають на результати перевірки департаменту архітектурно-будівельного контролю. Тим часом контрольна картка на порушення благоустрою території, яку підрядники показали тільки поліції, передбачає тільки охорону й прибирання території «без права виконання будівельно-монтажних робіт».
До деяких місцевих депутатів і зовсім немає сенсу звертатися ― наприклад, від Дарницького мікрорайону в Київраді Ігор Баленко, забудовник Совських ставків. Тож марно сподіватися, що він виступить проти забудови Вирлиці.
― Кримінальне провадження не просувається, ― каже Настя. ― Я телефонувала слідчому, а він сказав, що у відпустці і не знає, коли повернеться на роботу. Поки що вони не можуть арештувати ділянку й припинити ці роботи, хоч вони і незаконні. Але арешт ділянки ― наша мета, щоб ми встигли знайти юриста.
До активісток охоронці вже звикли, та й вони вивчили, яка зміна більш лояльна. Хтось вибиває з рук телефон і злиться, що собаки лащаться до Насті, а хтось підгодовує місцевих зайченят і тихцем каже, що підтримує, але роботу полишити не може.
Настя й Олена кажуть, що за останні кілька місяців навчилися не боятися і не слухати порад знайомих полишити затію, бо ж «у них є гроші й влада».
― Дуже важко налаштувати людей на те, що треба боротися, ― каже Настя. ― Така позиція розв’язує руки і дає дозвіл на те, що відбувається в нашому місті. Знищення однієї з останніх зелених зон у мікрорайоні ― це катастрофа. Якщо ТРЦ таки побудують, то заторів, вихлопних газів і сміття буде ще більше, забудова обмежить циркуляцію повітря.
― Кожен клаптик зелені додає хоча б трохи комфорту, ― додає Олена. ― Я раніше жила на Теремках, і коли я переїхала, почувалася, ніби потрапила до іншої кліматичної зони і тепер у степу.
Активісти хочуть створити на території озера екопарк і надати статус заказника Вирлиці ― так само, як над цим працюють на Осокорках чи Совських ставках.
― Було б добре об’єднати всі ці ініціативи, ― говорить Настя, і в її голосі ще чутно запал людини, що взялася за справу не так давно. ― Якщо відстоїмо Вирлицю, я собі поставлю за мету це зробити. ― Але додає: ― Батьки як те дерево ― звідси вже не поїдуть. Але якщо озеро забудують, то я переїжджаю ― це моя остання відрада тут.
На початку травня з’явився проєкт рішення надання Вирлиці статусу ландшафтного заказника місцевого значення ― його подала депутатка Євгенія Кулеба, до якої звернулися активістки й активісти. Проте в ньому зазначено територію 98 гектарів, що не включає орендовану ділянку. Настя каже, що сподівається на подальшу боротьбу за розірвання договору оренди та включення всієї території зеленої зони до заказника.
