У понеділок, коли міськрада мала узгодити позиції плану на комісіях і в сесійній залі, з'явилися припущення, що депутати не зберуться (хоч анонсували засідання ще в п'ятницю). Тим часом обидві профільні комісії, бюджетна і з питань ЖКГ, пройшли напрочуд злагоджено і в конструктивній атмосфері: заступник міського голови Петро Пантелеєв доповів суть документа і погодив правку, яка була вимогою депутатів.
Відразу після цього мало розпочатися пленарне засідання, але ані його трансляції, ані стенограми відкриття і реєстрації так і не з'явилося.
Шантаж по-домашньому
«Депутати пішли ставити вимоги меру», — казали в кулуарах, і мова не про вимоги до теплогенерації, а про традиційні внутрішні питання Київради. Кілька довгих годин по тому до преси вийшов Віталій Кличко. Він повідомив, що кворум не зібрався. Згадав при цьому фракцію СН як одну з винуватиць низької явки.
Проте ця фракція складається з 11 депутатів, для кворуму потрібен 61 обранець, а, приміром, більшість міської ради — фракції УДАР і ЄС — це 59 депутатів. Плюс є ще три фракції і позафракційні групи.
Сесію без гучних оголошень перенесли на 10 березня, коли і спливав дедлай, ноголошений президентом для Кличка.
У вівторок депутатський корпус дивовижно зібрався вже в повному складі. У порядку денному лише один проєкт, «Про питання забезпечення енергетичної стійкості територіальної громади міста Києва». Але і до розгляду цього єдиного питання депутати міськради змогли підійти лише після погоджувальної ради. Погоджувальна рада — це такий специфічний інструмент «задоволення взаємних інтересів», який зазвичай застосовує головуючий у раді, коли злагодженість голосування під питанням. Ще простіше: на цих нарадах голови фракцій обмінюються вимогами, в обмін на які рішення вони будуть голосувати за проєкти, потрібні опонентам або партнерам.
Цього разу піти на погоджувальну запропонував позафракційний депутат Михайло Наконечний (колишній член фракції забороненої ОПЗЖ): «прояснити всі моменти, щоб сесія пройшла продуктивно і ефективно». А підтримав цю вимогу співголова фракції «Батьківщина» Володимир Слончак, який зазначив, що озвучує позицію двох фракцій, своєї і «Голосу». Голови фракцій і Кличко пішли «буквально на п'ять хвилин», провели за зачиненими дверима пів години і після успішних погоджень продовжили засідання в закритому режимі.
Закритий режим означає, що Київрада не хотіла обговорювати назагал чутливі питання відновлення й захисту енергооб'єктів столиці, а також свої фінансові зауваження до плану.
Проєкт затвердили голосами 92 депутатів. Ця похвальна одностайність контрастувала з відсутністю кворуму напередодні. А погоджувальна рада перед голосуванням вказує на те, що міському голові довелося додатково мотивувати депутатів.
«Слідкуйте за рішеннями наступних сесій, зокрема за перерозподілом бюджету року, там і будуть закладені обіцянки, які меру довелося дати сьогодні», — описав ситуацію один депутат у розмові з LB.ua.
Це типова історія в будь-якій місцевій раді, але тут мова йшла не про рутинні питання розподілу землі чи фінансування КП, а про план виживання міста наступної зими.
Проте навіть узгодження цього плану стало для політичних сил цілком гідним приводом поторгуватися з мером, знаючи, що його зараз притисли з центральної влади — документ мусили прийняти обов'язково і терміново.
Що Київ планує зробити для тепла
Що ж депутати запропонували уряду у своєму плані? Попри те, що пленарна частина презентації документа проходила за зачиненими дверима, можемо представити основні позиції плану стійкості. Оскільки вони є в проєкті рішення, а також раніше обговорювалися на бюджетній комісії публічно.
Представляючи проєкт, профільний заступник Кличка Петро Пантелеєв пояснив депутатам, що план складається з чотирьох основних блоків. Фінансування заходів цих блоків передбачено з міського бюджету, коштів донорів, інвесторів і держбюджету. Частина цих напрямків вже закладена в різних програмах Києва і частково в процесі реалізації. На частину планів, фінансування яких передбачено теж Києвом, знадобиться перегляд бюджету міста на поточний рік з перекиданням певних витрат саме на стійкість. І ще один блок — це витрати, яких Київ самостійно не подужає, їх може профінансувати лише держава.
Загальний кошторис запланованих заходів — понад 60 млрд грн. З яких 10 млрд — це гроші, які вже закладені в бюджеті, 13 млрд ще потрібно знайти і перерозподілити в рамках місцевого бюджету. І ще 37 млрд столиця очікує отримати від центральних органів влади і з резервів.
Тобто ідея така, що Київ уже робить те, що запланував і може, й очікує зустрічного руху від уряду.
Чотири основні компоненти плану:
Перший — розвиток когенерації і резервного живлення об'єктів.
«Ми ставимо завдання встановити і запустити 250 МВт додаткової генерації електроенергії. Цей обсяг буде забезпечувати живлення критичної інфраструктури, щоб за відсутності електроенергії зберігалося водо- і теплопостачання», — зазначив Пантелеєв.
Сюди входять нові КГУ (як комунальні, так і приватного власника), батареї для накопичення електроенергії, інші способи альтернативної генерації. Протягом року планують дооснастити дизельними електростанціями міську систему водопостачання і каналізації. Першу таку станцію мають запустити вже у квітні, решту — до кінця року;
Другий — система заходів децентралізації теплопостачання. Місто планує відновлювати і зберігати ТЕЦ, але й одночасно розбудовувати резервну мережу на основі малих і середніх джерел тепла.
«Це можуть бути блочно-модульні котельні, традиційні котельні, які за потреби дублюватимуть наші ТЕЦ. Для розбудови такої мережі нам знадобиться багато кілометрів додаткових газопроводів, і тут потрібна буде участь держави», — зазначив Пантелеєв;
Третій блок — фізичний захист об'єктів. Пантелеєв повідомив, що Київ самостійно реалізував усі заходи захисту першого рівня і розпочав роботи для захисту другого рівня. Захистом другого рівня має займатися Агентство відновлення, і місто чекає, що воно ще долучиться до робіт за переліком об'єктів муніципальної власності, ДТЕК, водоканалу і «Єврореконструкції»;
Четвертий блок — це, умовно, стійкість киян. Тут йдеться про те, що роблять на рівні ОСББ і окремих будинків: установлення СЕС, ремонти ІТП, термомодернізація, закупівля джерел безперебійного живлення. Очікують, що досвід важкої зими підштовхне будинки долучатися до міських програм енергостійкості.
Для впровадження частини заходів знадобиться постанова Кабміну, яка дозволить уряду направляти фінансування на роботи критичним підприємствам різних форм власності — і комунальним, і приватним (ДарТЕЦ, водоканал у Києві), зазначив заступник голови КМДА. А також важлива мінімізація термінів певних бюрократичних процедур.
І що з усім цим не так
Озвучені і прийняті Києвом плани раціональні й адекватні. Як зазначив сам Пантелеєв, писали їх на підставі аналізу цієї важкої зими.
Проте є одне але: усі ці заходи не щось нове, що стало зрозумілим лише зараз. І розвиток когенерації, і резервне живлення системи водопостачання, і фізичний захист об'єктів, і навіть децентралізація тепломереж — це потреби, розуміння яких з'явилося не вчора і не після січнево-лютневого винищення київських ТЕЦ. Щонайменше три роки тому, після зими 22/23 років, алгоритми були ті самі. Не було лише комбінації з екстремальними морозами.
Проте когенераційні установки, першу партію яких Київ закупив ще 2024 року, почали запускати тільки цієї зими. Так само лише зараз зробили і закупівлю резервного живлення для системи водопостачання столиці (яке почнуть запускати навесні!).
Влада Києва з якихось причин визначала інші пріоритети, коли впроваджувала міські програми, закуповувала обладнання й інтенсивно готувалася до зими. Досвід, який отримали завдяки цьому, — це, крім масштабних руйнувань критичної інфраструктури, ще й зіпсовані тепломережі будинків, вигорілі електрощитові, пориви каналізації і оселі з грибком на стінах. А найголовніше — кияни, виснажені боротьбою за виживання, пригнічені і зневірені. Які тепер запитують одне в одного: то чого чекати від наступної зими, тепер уже точно виїжджати?
Протягом семи місяців до наступного опалювального сезону владі міста треба зробити ремонт теплогенерації, створити її резервну мережу, збільшити в десятки разів потужності альтернативної електрогенерації (КГУ, дизельні, ДБЖ), полагодити магістральні й будинкові мережі, які постраждали взимку. Що в рази, ба навіть у десятки разів більше, ніж уміють і роблять у столиці зазвичай.
Що може гарантувати реальність виконання цих планів? Ніщо. А простимулювати можуть лише вчасне фінансування, оптимізація бюрократичних процедур, політична воля всіх гілок влади і відповідальність.