До містян усвідомлення масштабу втрати прийшло не відразу.Тим більше що раніше місцева влада вже заявляла про критичні ушкодження ТЕЦ-6, яка є єдиними джерелом тепла для столичної Троєщини, але потім, дуже поступово, цей район все ж почали заживлювати. Проте, коли на Дарницьку (ТЕЦ-4) почали щодня возити делегації іноземних гостей, показуючи масштаб катастрофи, стало зрозуміло: там вже нема чого ховати від камер.
Все це наклалося на чергову хвилю сильних морозів. А будинки в зоні опалення ДарТЕЦ – це в більшості своїй радянська повоєнна забудова і панельні висотки 1980-90-х років. Тобто це житло зі старими зношеними мережами і поганою термостійкістю у випадку панелек, вразливі з усіх боків.
– У нас і до цього удару квартира вже не прогрівалася більше за 15 градусів – після ударів то батареї злили, то наповнили, але вони були заледве що не холодні. Електрику давали лише вночі, а я працюю, тому готувати в цей час не можу і додаткового нагріву домівки від кухні не виходило, – ділиться пані Віра, яка живе в Дарницькому районі Києва. – Якраз перед цією атакою я отримала важкий перелом, впала біля роботи, в центрі. Ходиш до лікарів, спускаєшся з високого поверху пішки, в темряві, на вулицях не чищено і не посипано, в травмпунктах черги… Правду кажучи, нову реальність з опаленням я усвідомила лише згодом, коли в квартирі було вже +6+8, а в спальні зранку йшла пара з рота.
Виявилося, що не допомагають вже і генератори ДСНС, які в січні терміново виділяла влада для насосів опалення деяких будинків, і власні інвертори з акумуляторами, які встигли купити передбачливі ОСББ і ЖК. Ніщо не допоможе доставляти теплоносій в квартири, якщо не існує джерела його подачі – ТЕЦ. А з безальтернативністю ситації, коли теплопостачання відновити неможливо і переключити абонентів на інше джерело теж, влада і всі ми стикнулися вперше.
Рятувальні намети посеред ЖК і вразливі пенсіонери
– Я й раніше заходила в палатку біля нашого дому, а тепер це стало моїм улюбленим місцем, щоб відігрітися зсередини, поговорити з сусідами, почитати новини в телефоні з хорошим інтернетом, – розказує Лідія Михайлівна, пенсіонерка, в наметі ДСНС біля Харківського шосе. – Ось ще ввечері якісь волонтери привезуть обіди, то я мабуть дочекаюся, або ще раз прийду.
Першим заходом екстреної допомоги, яку могла надати постраждалим киянам влада, стало термінове розгортання додаткових наметів обігріву від ДСНС і інших організацій. На відміну від перших палаток, які почали з'являтися в Києві ще в січні, тепер це були цілі наметові містечка – великі шатра захисного кольору, встановлені по 3-6 одиниць поруч, з промисловими генераторами і обігрівом тепловими гарматами. На локаціях, які найбільше постраждали від локальних аварій електромереж, в такі намети привозили гарячі обіди волонтери неурядової організації WCK.
Масштаб цих містечок вражав і натякав на дуже серйозні випробування для всіх. Проте, паралельно кияни помічали і багато недоліків в плануванні цих містечок.
– В дворі нашого ЖК розгорнули кілька наметів відразу після удару по ДарТЕЦ. Ну, напевне це робилося з турботою про людей, не знаю. Але у нас середній вік сусідів – максимум 35 років, всі перші поверхи будинків – малий бізнес, кав'ярні, ресторанчики, кулінарія, інші магазини, все на генераторах зі своїм обігрівом. Нам і так було куди зайти погрітися, плюс поруч великі супермаркети з генераторами, там теж тепло і гарячий чай, – говорить Іван, який мешкає в районі Лівобережної. – Чесно кажучи, я в цих наметах бачив лише працівників ДСНС, безхатьків, іноді кілька пенсіонерів з сусіднього мікрорайону. Коротше, у нас в групі будинку жартували, що непогані шатра для гарячих чанів чи діджей сету, щоб всі могли тусити разом. Саме як місце обігріву у нас їх ніхто не використовував.
Оптимізм Івана і його сусідів базується ще й на тому, що досить швидко після удару по ДарТЕЦ міністр енергетики Денис Шмигаль пообіцяв збільшення лімітів електрики для будинків, в яких опалення вже неможливо відновити. Спершу це було до 18 годин на добу зі світлом, потім взагалі лише два відключення по дві години. І ось саме відновлення сталого електропостачання до осель повернуло мешканців Лівобережжя до більш-менш нормального життя: всі почали грітися за допомогою електроприладів і потроху виходити з критичних температур +5 в оселях.
Зараз, на третьому тижні після знищення ДарТЕЦ, ми обійшли п'ять наметових містечок двох постраждалих районів і ситуація виглядає так: великі містечка розташовані не там, де відомо про особливу вразливість населення локації, а просто там, де є для них місце. Наприклад, на Микільсько-Слобідській намети стоять на березі Дніпра, біля собору УГКЦ і експоцентру. Поруч – нові ЖК, супермаркет, пункт обігріву в церкві. З шести наметів відкрито один, бо більше немає сенсу – немає людей. Серед них палатка для дітей від UNICEF – вона облаштована з любов'ю, там є навіть фрукти і розфарбовки, але діти приходять зрідка. Під час тривог в наметах перебувати заборонено.
Аналогічна ситуація з відвідувачами була і на іншому краї району, на ДВРЗ: містечко розташоване на стадіоні, де намети нікому не заважають, працює один з чотирьох наметів, відвідувачів в ньому четверо. Іноді хтось заглядає спитати за обіди, або зарядити станцію: “У вас же безкоштовно!” (але ні, послуги зарядки потужних пристроїв немає).
В особистій розмові з головою Дарницької РДА Олександром Ковтуновим піднімаю тему доцільності цих наметових містечок. Чиновник запевняє, що в своєму районі він ретельно продумував локації і впевнений, що пункти обігріву там потрібні. Він відразу відкриває на ноутбуці табличку звітності по відвіданням наметів і показує мені динаміку: в перші пікові дні після удару це було до двох тисяч людей на добу, потім, коли дали електрику, стало до 200, зараз до 80.
Обігрів шкіл дітьми
В розпал морозів і якраз посеред серії ударів по енергетиці, на початку лютого школярі вийшли на навчання після канікул, що затягнулися. В школах Лівобережжя, як в принципі і в усьому Києві, ситуація з теплом була і є дуже неоднорідною: в когось є опалення, бо є локальна котельня, в когось через постійні злиття батарей стіни давно промерзли, в когось є генератор, в когось досі немає. В цьому хаосі сумну визначеність отримали лише 62 освітні заклади Дніпровського і Дарницького районів, які опалювалися від ТЕЦ-4: в них опалення вже не буде зовсім.
Для дошкільних закладів проблему вирішують переважно кущовим методом – це означає, що садочок без опалення і альтернативних способів нагріву закривають, а дітей за бажанням переводять в групи інших закладів, де опалення є. Недосконало і незручно, але як є.
Школи Дніпровського району посиділи тиждень на онлайні, а потім адміністрації закладів почали просувати батькам ідею “купуйте обігрівачі в свої класи і тоді виходимо”. Начальниця РУО цього району Наталія Іваніна в розмові з нами щиро запевняє, що “ніхто не може змусити батьків купувати обладнання в комунальну школу за свої гроші”. А якщо таке відбувається, то це, мовляв, ініціатива батьків, вони самі хочуть купити.
В цій неочікуваній “низовій демократії” думки батьків поділилися практично навпіл: одні вже не витримують онлайну, на якому “нічому не навчишся”, і хочуть швидше відправити дітей в школу, а для цього куплять що завгодно. Інші наполягають на тому, що йти посеред холодів в промерзлі школи, де клас обігріває конвектор на 1 квт, це для них надто ризиковано на фоні сезонного зростання захворюваності на грип та ГРВІ.
– “Діти мають бути в теплому одязі, бажано додатково мати ще комплект, теплу сидушку, термос. Чайник в мене є, сніданки будуть”, – таке оголошення я отримала в групі класу тиждень тому, – розказує Олена, мама третьокласника. – Першими у нас вийшли на офлайн саме початкові класи. Для мене це дивно, бо було так: в понеділок завезли куплений обігрівач, у вівторок – діти виходьте. До включення обігрівачів в кімнатах було від 0 до +6, вчителі сидять у верхньому одязі. Зараз минув тиждень, ходить в школу від третини до половини учнів класу. Температура в класі з електропідігрівом піднялася до +12, ось вчора нам вчителька написала. Я не розумію, це наших дітей підключили до обігріву приміщень, чи як це називається?
Після розголосу в медіа ситуації з навчанням в холодних школах Дніпровського району, з публічним поясненням вийшов профільний заступник міського голови Валентин Мондриївський: він запевняє, що вчитися в холоді, з порушенням санітарних норм (температура в класах має бути від +17), неприпустимо. Фактично ж нічого не змінилося, а адміністрації шкіл лище запевняють, що вихід в школу це вимога батьків. І поки що зберігають паралельну трансляцію уроків онлайн. Що, звісно, ускладнює роботу вчителя.
Причому поруч, в Дарницькому районі, такі ж школи без опалення досі працюють лише на онлайні: “Я не можу включити в школах таку кількість електрообігрівачів, яка догріє приміщення до санітарних норм, поки за вікном зима. Ці прилади, включені одночасно, покладуть проводку закладів і ремонт електрики буде довгим і дорогим”, – пояснює LB.ua голова РДА Ковтунов.
Не всі однаково розгублені
Позиція місцевої влади як щодо обігріву, так і щодо навчальних закладів виглядає як інерційна, а не проактивна. Загалом у КМДА і уряду ще немає точного бачення, яким може стати відновлення ДарТЕЦ, а районна влада навіть і не намагається дивитися в завтрашній день – надто багато щоденних проблем.
Самі ж кияни тим часом вже не дуже хочуть чекати, як карта ляже, і думають над автономними рішеннями для своїх спільнот.
– У нас маленька школа в старій будівлі. Тому, коли з РУО прийшла вказівка самим купувати обігрівачі, щоб запустити офлайн, актив школи не став спішити з цією тимчасовою мірою, яка ще й небезпечна для старої проводки. Наразі ми разом з адміністрацією закладу шукаємо варіанти автономного обігріву школи. Все складно, варіантів багато, безплатно мобільну котельню нам явно ніхто не подарує, але ми готові вкластися грошима, щоб мати в наступному сезоні опалення, незалежне від централізованих джерел, – ділиться мама двох школярів Наталка.
Такими ж пошуками зайнятий і директор великого басейну на Лівому березі. Заклад розташований поруч з ТЕЦ-4 і пережив разом з нею багато випробувань. Зараз адміністрація гріє основне приміщення тепловими гарматами, щоб зберегти від замерзання водний об'єм чаші басейну. “Якщо я спущу всю воду, в мене поведе плитку, покрутить дно, відновлення буде ще дорожчим”, – пояснює директор. Він щосили шукає варіанти, як “купити собі опалення”. “Газова, дизельна котельня, що завгодно – аби це була реальна наявність. Бо поки мені пропонують варіанти з доставкою в кілька місяців. А ми хочемо зберегти дитячі секції, на весну ми обіцяли доріжки під змагання”, – говорить керівник.
– Люди вимагають розірвати договір з “Єврореконструкцією” (власник ДарТЕЦ) і перейти до іншого постачальника! – з посмішкою розказує один з керівників ОСББ Артем на засіданні громради Дарницького району. – Ніхто правда не розуміє, а до кого ж перейти, і які для цього є мережі, але бурління думок у нас ще ті.
Аналогічна ситуація і у Івана, в дворі ЖК якого стоять намети обігріву.
– Є актив мешканців, які хоч щось розуміють про ЖКГ і мережі, вони на тісному зв'язку з нашою керуючою компанією, разом шукають рішення для встановлення автономної котельні для наших будинків, – говорить киянин.
З плюсів цього ЖК – компактне розташування кількох висоток, де живе понад сім тисяч мешканців. Всі вони платоспроможні і прагнуть зберегти ринкову вартість свого житла. Тому в питанні опалення тепер хочуть менше залежати від централізованого постачальника і готові вкласти гроші у власну інфраструктуру.
– Ідеї іноді утопічні, отримання техумов на газ потрібного тиску або дозволу на викиди забере багато часу, а сам проект – багато інвестицій. Але поки що це видається розумним способом думати про майбутнє, – ділиться Іван.
***
Під час поїздок масивами “зони ДарТЕЦ” нам стало відомо, що в КМДА вже розглядають варіант відновлення певних незадіяних раніше потужностей теплової генерації в Дарницькому районі. Зараз шукають обладнання, перевіряють можливості перепідключення мереж. Якщо цю ідею вдасться реалізувати, то стабільне джерело постачання зможе отримати велика частина абонентів Дарницького району, які лишилися без опалення після руйнування ТЕЦ-4.