«Опалювальний сезон закінчено». Цю фразу місцевих сантехніків повторюють між собою мешканці Троєщини з посмішкою, острахом, недовірою і нерозумінням. У суботу, 24 січня, працівники обслуговуючих компаній району вже звично зливали воду з будинкових мереж опалення. І процес цей був би рутинним, якби не деталі: відповідальним за злив мереж на Троєщині став особисто керівник департаменту ЖКГ КМДА Дмитро Науменко; ТЕЦ, яка постачає теплоносій на масив, досі не подає ознак життя, а в мікрорайонах Троєщини з'являється все більше наметів ДСНС, які все менше нагадують пункти незламності, а радше місця компактного розселення.
По вулицях що десять хвилин мчать пожежні машини, які поспішають на численні виклики із загорянням щитових або ТП (трансформаторні підстанції) будинків. Обабіч проспекту Шухевича стоїть півтора десятка осіб, яких поліція діалогу переконує не перекривати вулицю, бо ніхто не обділяє електрикою Троєщину навмисне, це спільна біда.
Двері будівлі керуючої компанії Деснянського району відчинені, попри вихідний: втомлені, роздратовані й розгублені люди просять «нормального диспетчера», прийняти заявку на виклик ДТЕК або «нарешті розібратися з усім». Їх стоїчно вислуховує охоронець — хто працює в неділю, той зараз на об'єктах. У помаранчевих наметах ДСНС багато людей старшого віку, які заряджають телефони, п'ють чай і нарешті зігріваються по-справжньому в інфрачервоному світлі пристроїв і від теплової гармати.
Щоб зрозуміти, наскільки ситуація критична, набираю телефоном голову Деснянської РДА Максима Бахматова. Він недалеко, в одній троєщинській школі, де громада якраз приймає гуманітарний вантаж від Червоного Хреста. Відразу після цього поспішає на нараду штабу в КМДА — цієї неділі працюють усі. Дорогою на Хрещатик Бахматов розповідає LB.ua, що відбувається, а розмову постійно переривають дзвінки мешканців на його мобільний: «Мені дали ваш номер, у під'їзді немає світла / інша проблема, допоможіть».
Пане Максиме, поясніть, опалення на Троєщині більше не включать?
Зараз шоста ТЕЦ точно не подає теплоносія. Лісовий масив намагаються заживити через інші джерела теплопостачання. Для Троєщини альтернативи перепідключити немає. Нам не кажуть, що саме сталося, але відомо, що це сталося після останнього обстрілу — у ніч на суботу.
Реально стан критичний, і ніхто не знає, що робити. Хоча ще в серпні як голова району я спокійно спитав, що буде, якщо: а) є опалення, немає електрики, б) нічого немає взагалі — що робимо зі школами?
У відповідь «ха-ха-ха, хі-хі-хі». Пантелеєва питав тричі, Кличка тричі. Мені кажуть: «Так треба ж брати вас, Бахматов, зі собою на наради до прем'єр-міністра». Так беріть, я вам усе скажу, що буде!
Ну, тепер усім легко казати, що вони все знали наперед.
Уперше слово «блекаут» я почув у 2022 році й особисто почав купляти генератори, дрова якісь тощо. Розумів, що буде кабзда. От вона настала, і всі мої підлеглі, і ДСНС, і поліція кажуть: «Ісаничу, а звідки ви знали?». Ну, я читав книжки, розібрався. Зі своєю ГО зробив аналітику про ТЕЦ-6 і з'ясував, що Троєщина — єдиний район Києва, який на 100 % залежить від одного джерела тепла, і це ТЕЦ (мова про відсутність магістральних з'єднань з іншими великими виробниками тепла + відсутність котелень у мікрорайонах, притаманних старій забудові Києва. — LB.ua).
А коли в тебе таке вузьке горлечко, така залежність, то пів мільйона людей і залишається без опалення в 14 градусів морозу.
Київ — місто з бюджетом понад два мільярди доларів. Можна ж було нарощувати незалежні джерела тепла? Поступово, хоча б з початку повномасштабного. Котельні на соломі, вугіллі, дизелі, та сама когенерація. Виділяти щороку хоча б по 100 тис. дол. на розвиток цього напрямку. Це ж реально, якщо маєш такий фонд.
Але все вже сталося. Що робить район саме зараз?
Ми вже створили в школах десять опорних пунктів обігріву і перебування, що зможуть умістити 20–30 тисяч людей. Діти, мами, літні люди — усіх обігріємо.
Якщо не вистачатиме, будемо нарощувати, у запасі ще 40 шкіл району.
Ми почали планувати це ще два місяці тому. Я дав доручення, усе це є в протоколах. Мені усно доповіли, що так, десять тисяч людей ми вміщаємо. Запит на додаткові генератори, теплові пушки, обігрів направили 9 січня: ми вже відчуваємо, що це треба.
Скільки вам дали мобільних котелень?
П'ять. Їх усього 50 по місту.
То чим будуть опалювати інші опорні школи?
Теплові гармати, генератори, різне. Але найкраще себе показали мобільні котельні.
Розподіляємо ці пункти по району, щоб до них могли рівномірно всі дістатися. І в такій опорній школі має бути нормальне укриття, де тепло й можна спокійно перебувати вночі.
Ви чули про польські генератори для Києва, які вже наче доставили в столицю. Вам їх теж дають?
Чув, але ще не бачив. Не знаю, де вони. Поки що в нас з великих потужностей працювали генератори ДСНС, держава включилася і допомагає.
Що ще робите на рівні району?
Зараз розмовляємо з місцевим бізнесом: просимо великі торговельні центри дозволити облаштувати масові пункти обігріву. Завдяки потужним генераторам, які в них уже працюють, а ми від себе можемо давати пальне.
Який відгук?
У суботу провели зустріч. Частково вони вже готові, частково їм потрібна вказівка від прем'єр-міністра, що це надзвичайний стан. Їхні перестороги — це питання охорони, безпеки через скупчення людей, безпеки для торгових площ і товару в магазинах. Умовна Zara не хоче, щоб люди лежали на карематах у її бутику, пропонує лише коридор.
Якщо опалення на Троєщині не зможуть відновити, а морози триватимуть, то наступною небезпекою після холоду в оселях стане замерзання труб водогону і каналізації. Про цей етап вже говорять?
Я кажу. Мер каже виїжджати з міста, а Бахматов каже: будемо рити ями.
Намагаюся зрозуміти, наскільки ви зараз серйозно.
Абсолютно. Ми ще влітку дивилися на таку перспективу. Ви знаєте, яка ситуація з резервним живленням піднасосних груп водогону і Бортничів (рішення про закупівлю додаткових джерел енергії для водоканалу Київрада прийняла в жовтні, закупівлю оголосили в листопаді, поставки ще не було. — LB.ua).
Що робити в короткий термін, коли ситуація критична? Риється яма, накривається, зверху дірка — все. Будемо робити туалети, як у селі.
Когось конкретно призначили виконавцем для таких робіт?
Працюю над цим із Зеленбудом (КП УЗН району), з районним ШЕУ. У них є техніка для цього і люди.
Що для вас буде сигналом, що вже пора?
Нема води — погнали копати. Зазвичай на такі кроки є день-два.
Що зараз робить керівник департаменту ЖКГ КМДА Дмитро Науменко?
Не дуже знаю. Науменко включився зі суботи. Знаю, що допомагає з котельними (підключенням мобільних котелень. — LB.ua).
Розумієте, у Києві кожен очільник комунального підприємства — це напівбог. Вони доларові мільйонери, і вони почувають себе, працюють і поводяться, як справжні багаті люди, я маю таких знайомих: вони такі на розслабоні, «барси» в італійських кашемірових светриках… Усі голови КП, ШЕУ — вони всі були на розслабоні. До учора. От учора я вперше побачив їхні перелякані очі.
У вас раніше були напружені стосунки з Віталієм Кличком. Зараз міський голова, його перший заступник з вами на зв'язку?
Мер дзвонить — це поки єдиний факт. Наскільки він включився, я побачу з тієї допомоги, яку отримає район. Пантелеєв (перший заступник мера. — LB.ua) телефонує кілька разів на день, у робочому режимі.
Чого зараз потребуєте від міста найбільше?
Харчування, кава-чай, обігрів. Дрова, біотуалети. У району грошей немає.
Коли я була в пункті незламності ДСНС, грілася, старші люди казали, що декотрі їхні сусіди взагалі не можуть вийти з дому, оскільки високі поверхи, не працюють ліфти, у когось обмежені фізичні можливості.
Паліативних хворих уже вивозимо в пансіонати. Є домовленість з міністерством, що 80 ветеранів з інвалідністю можемо розмістити в закладі в Бородянці.
Обклеюємо під'їзди будинків оголошеннями, щоб повідомляли нам про лежачих одиноких сусідів, які потребують їжі або виїзду.
Що думаєте про наступний тиждень, як пройдемо?
Ситуація критична, ми працюємо на максимумі. Не виїжджаємо, мої діти, моя мама тут, у Києві. Усім треба розуміти, що через воєнний стан і ракети життя може бути “некомфортним”...
