«Гострі каблуки. Настільна книга з літературного фемінізму». Ростислав Семків, Віра Агеєва
Видавництво Stretovych
Спільний проєкт літературознавців і співведучих YouTube-каналу «Шалені автор(к)и» Віри Агеєвої та Ростислава Семківа. Це книжка нарисів про 14 жінок з України, Європи та США від ХІХ до початку ХХІ століття, які сміливо заявляли про себе в літературі.
Постаті, представлені в цій книзі, нерідко змушували публіку ніяковіти, дратуватися чи навіть нападати на них, але водночас викликали повагу. Вони вирізнялися завдяки таланту, наполегливості й непохитній вірі у власну місію. Не кожна прямо декларувала участь у феміністичному русі, проте кожна і в текстах, і в реальному житті розсувала межі традиційних жіночих ролей.
Автори видання ставлять в один ряд українських і закордонних письменниць та показують, що українське письменство належить до європейського культурного простору. Українські письменниці, добре обізнані зі здобутками зарубіжних колег і колежанок, так само будували альтернативні до патріархальних суспільних уявлень наративи, ламали упередження і нерідко робили в літературі те, чого до них не робив ніхто.
Видання не претендує на вичерпність. У післямові Віра Агеєва означує книжку як «контурну карту» і запрошення до дискусій і подальших досліджень. Серед постатей: Мері Волстонкрафт, Мері Шеллі, Жорж Санд, Марко Вовчок, Олена Пчілка, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Вірджинія Вулф, Агата Крісті, Ірина Вільде, Софія Яблонська, Айріс Мердок, Сюзен Зонтаґ, Соломія Павличко.
«Від війни до Вестмінстеру». Стефан Терлецький
Ще одну сторінку
Мемуари українця, який пройшов шлях від остарбайтера до британського політика.
Стефан Терлецький народився 1927 року в Галичині. Змалку зіштовхнувся з цинізмом польської, радянської та німецької окупаційних влад, які змінювали одна одну в ті буремні часи. Підлітком, під час Другої світової, його вивезли на примусові роботи до Австрії. Роки на австрійських фермах стали для нього першою — жорстокою, але гартуючою — школою дорослішання.
Після війни були табори для переміщених осіб. Коли юнака намагалися відправити на Далекий Схід для участі у війні проти Японії, він вирішив кардинально змінити свою долю: утік до британської зони окупації, а 1948 року зміг легально емігрувати до Великої Британії; там йому довелося працювати шахтарем у Вельсі.
Терлецького підтримували греко-католицька віра, жага до знань і тверда рішучість не залишатися на узбіччі життя. Згодом він заснував власний бізнес, очолив футбольний клуб «Кардіфф Сіті», став членом британського парламенту від Консервативної партії та радником Маргарет Тетчер. Активно відстоював інтереси України на міжнародній арені і щиро переймався долею її населення.
Видання доповнене передмовами Валерія Залужного та Володимира В’ятровича.
«Ядерна війна: сценарій». Енні Джейкобсен
Vivat
72 хвилини. Саме стільки може знадобитися, аби світ, яким його знаємо, припинив існування.
Американська журналістка-розслідувачка Енні Джейкобсен провела десятки інтерв’ю з людьми, які створювали ядерний арсенал, розробляли плани реагування і брали участь у системі ухвалення рішень під час кризових ситуацій. На основі цих розмов вона відтворює гіпотетичний перебіг ядерної війни.
Сценарій починається з ракетного удару Північної Кореї по континентальній частині США. Далі розгортається складний ланцюг: удари провокують контрудари, а рішення доводиться ухвалювати за лічені хвилини — часто на основі неповної або суперечливої інформації. Наслідками стають радіаційне ураження, руйнування інфраструктури, колапс енергосистем і ядерна зима.
Від часу появи ядерної зброї загроза глобальної війни майже не зникала з горизонту. У період, коли світові лідери знову говорять про можливе застосування ядерної тріади, книжка Джейкобсен звучить особливо тривожно. За словами авторки, саме риторика вогню і люті часів адміністрації Дональда Трампа щодо Північної Кореї, а згодом і повномасштабне вторгнення Росії в Україну змусили її серйозно поставитися до питання: що станеться, якщо ядерне стримування не спрацює?
Права на екранізацію вже придбала студія Legendary Entertainment. Режисером стрічки стане Дені Вільнев.
«І тоді наш будинок став кораблем. Історії про емоційний спадок війни». Катерина Єгорушкіна
Лабораторія
Упродовж трьох років письменниця Катерина Єгорушкіна фіксувала особисті свідчення українців про реалії війни. Вона відвідувала прифронтові міста, зустрічалася з біженцями в гуртожитках за кордоном, відтак опрацювала сотні годин записаних розмов.
Книжка складається з художніх репортажів, есеїв і щоденникових нотаток. Разом вони формують єдину композицію, у якій авторський погляд органічно переплітається з розповідями співрозмовників. Про пережите говорять діти й дорослі, цивільні й військові з різних куточків країни.
Авторка намагається зібрати з уламків пам'яті цілісну картину пережитого та фіксує той емоційний спадок, який перейде наступним поколінням українців. Хоча герої діляться складним і часом нестерпним досвідом, текст не занурює у безвихідь: втрати і туга нерозривно поєднані з домашнім теплом, взаємною підтримкою й волею жити далі.
«Чорна земля. Голокост як історія і застереження». Тімоті Снайдер
Локальна історія, Човен
Оновлене видання книжки, вперше перекладеної українською у 2017 році. У ній американський історик Тімоті Снайдер пропонує власний погляд на один з найстрашніших злочинів ХХ століття — Голокост.
Книжка поєднує інтелектуальну історію, політичний аналіз і реконструкцію подій Другої світової війни, показуючи, як ідеологія, війна та знищення державних інституцій створили умови для масового винищення євреїв.
Особливу увагу автор приділяє Східній Європі — простору, де зіткнулися два тоталітарні режими: нацистський і радянський. Послідовно руйнуючи державні інституції та правовий порядок, вони створили зону, в якій політика «остаточного розв'язання єврейського питання» набула найрадикальніших форм.
Переосмислюючи уроки Голокосту, Снайдер виходить за межі минулого. Трагедія Голокосту постала з поєднання фанатичної ідеології та руйнування структур, покликаних захищати людей. Саме це робить книжку застереженням для сучасності.
«Глюкозна революція». Джессі Іншоспе
Урбіно
У цій книзі французька біохімікиня й популяризаторка науки Джессі Іншоспе розкриває механізми метаболізму, пропонуючи дієвий алгоритм турботи про здоров’я.
Упродовж десятиліть дискусії навколо раціону зосереджувалися переважно на підрахунку калорій і жирів, ігноруючи вирішальну роль глікемічних піків — стрімких підйомів і падінь рівня глюкози після їди. Авторка переконливо доводить, що хронічна втома, непереборний потяг до солодкого чи відчуття туману в голові мають чітке біохімічне підґрунтя і не є наслідком браку сили волі. Саме амплітуда коливань цукру в крові — один з найважливіших чинників нашого самопочуття, ваги та когнітивної концентрації.
Свої висновки Іншоспе базує на результатах сучасних наукових досліджень і детальних власних експериментів з використанням систем постійного моніторингу глюкози. Замість виснажливих обмежень і системи суворих заборон вона пропонує десять лаконічних принципів, які потребують лише мінімальних коректив у щоденних звичках.
«Листування Софії Яблонської, Володимира Винниченка та Розалії Винниченко (1928–1935)»
Комора
Улітку 2022 року українська журналістка і літературна критикиня, авторка LB.ua Оксана Щур працювала в Парижі над архівом Софії Яблонської — письменниці, фотографки, кінооператорки й мандрівниці міжвоєнної доби. Серед паперів вона несподівано натрапила на теку з листами подружжя Винниченків, з якими Яблонська познайомилася в Парижі наприкінці 1920-х. Саме ця знахідка і спонукала дослідницю укласти видання.
Листи, які зберігають в архівах Парижа та Нью-Йорка, розкривають напружену творчу динаміку між молодою авторкою та вже визнаним письменником: інтелектуальні суперечки, творча ревність, особисті амбіції — усе це пульсує між рядками їхнього листування. Водночас відтворюють панораму життя української еміграції між двома світовими війнами. Географія листів охоплює паризькі кав'ярні, колоніальні Марокко та Індокитай, міжвоєнний Львів, польські курорти.
Видання супроводжують примітки, до яких включено фрагменти щоденників Винниченка — у них він фіксував ті самі події, але під іншим кутом зору. Книгу також доповнює фотододаток з факсиміле листів і портретних світлин.
«Англія у війні». Ерні Пайл
Стилет і стилос
Один з найвідоміших американських воєнних кореспондентів Ерні Пайл провів чотири місяці в Британії у 1940-му. У репортажах він зафіксував повсякдення країни під німецькими бомбами.
Пайл показує реалії з продуктовими картками, суворим світломаскуванням, виснажливими ночами в укриттях і ранками, коли понівечене місто знову відкривало крамниці й поверталося до життя. Проте найбільше кореспондента вразили самі британці. Вони обирали «улюблені» бомбосховища, жартували під виття сирен і зі скепсисом випробовували урядові беруші, що мали б дарувати сон під гуркіт вибухів. В укриттях знайомилися, грали в карти, ділилися тривогами — і не здавалися. Саме цей дух Пайл передав самобутнім, гранично щирим стилем.
Цей історичний досвід незламності сьогодні резонує з українським читачем як ніколи гостро.
«Що вони з нами зробили». Дануте Гайлене
Видавництво Старого Лева
Докторка соціальних наук, професорка Вільнюського університету Дануте Гайлене в цій книзі звернулася до питання: що стається з нацією, яка пережила тоталітарне насильство?
На перетині історичного аналізу, психології травми та соціології авторка простежила темні сторінки литовського минулого та реконструювала, як десятиліття радянської окупації, депортацій і репресій деформували суспільну довіру, підірвали фізичне й ментальне здоров'я людей і породили міжпоколіннєві травми.
Гайлене вважає, що зцілення стає можливим лише після припинення активної травматизації, а його необхідна умова — суспільне визнання страждань. Цей шлях Литва почала проходити, коли відновила незалежність у 1990 році. Висновки й дані, представлені в книзі, виходять далеко за межі литовського контексту і можуть бути корисними українцям, щоб осмислити власний травматичний досвід.