Скільки нас?
Відомо, що на 1 січня 1993 року українців було 52 мільйони. Насправді кількість померлих уперше перевищила кількість народжених у 1991 році, але два роки Україна трималася за рахунок міграційного припливу. А після цього показник лише скорочувався.
За даними Державної служби статистики, досить опосередкованими за методами оцінювання, станом на жовтень 2021 року чисельність населення держави становила 41 млн 319 тисяч громадян. Саме за цими даними велися розрахунки основних макроекономічних показників.
2021 року в НАН заявили, що без урахування окупованих територій в Україні проживало 38 млн населення.
Нинішні розрахунки фінансистів будувались на ще більш песимістичних оцінках – 27,8 млн осіб, що свідчить про колосальне зменшення чисельності буквально за місяці, чого ніколи не було до цього в новітній історії країни.
Основні причини такого стрімкого скорочення населення – окупація та міграція через початок великої війни.
І якщо статистика тих, хто виїхав за межі країни, ще ведеться, кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО) може бути певною мірою облікована (через звернення за фінансовою допомогою), то дані про тих, хто лишився на окупованих теренах, досить варіативні.
Поки що зрозуміло, що втрати населення на окупованих територіях вдасться уточнити лише після звільнення, а ті, хто виїхав за кордон, можуть доволі швидко повернутись.
Щоправда, як констатувала в інтерв'ю LB.ua професорка, докторка економічних наук, академік НАН України, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова, що довше тривають бої, то менше їх буде.
«Є чіткий зворотно-пропорційний зв'язок: що довше триватиме війна, то менше людей повернеться. Варіація цифр величезна, тому наразі немає про що говорити», – переконана вона.
Попри це, навіть наявних тенденцій достатньо, щоб робити певні прогнози в частині розвитку економіки та впливу на неї міграції.
Як впливає зменшення населення на економіку України?
Найперше, як зазначив у коментарі LB.ua економічний експерт Ілля Несходовський, скорочуються обсяги самої економіки, зменшується внутрішній ринок. Відповідно падають споживання і виробництво.
«Менше населення, зменшуються його доходи через зростання цін, відповідно зменшується обсяг торгівлі навіть харчами, які є товаром першої необхідності, одягом, взуттям, зменшується виробництво», – констатував він.
Відсутня частка населення вплине на надходження до держбюджету так званих податків на споживання – податку на додану вартість та акцизів. Ці непрямі податки є в кожній категорії товарів на внутрішньому ринку, зазначає економічний експерт Борис Кушнірук.
«Якщо у вас менше споживачів, то вони менше купили і менше надходжень від цих непрямих податків, наприклад, ПДВ, вони сплатили. Тому найбільш суттєво відтік впливатиме на ці надходження держбюджету. І це довгострокова проблема для України, тому що невідомо, яка частка з них повернеться. Є дуже непоодинокі історії, коли люди переїжджають з думкою про те, що їдуть назавжди», – пояснив він.
Він також зазначив, що скорочення внутрішнього ринку, попиту на ньому, зокрема й через міграцію, негативно впливає на рівень інвестицій у майбутньому.
«Втрата споживачів – це погано: вони не купують і не надходять податки, а виробники продукції спостерігають зменшення ємності внутрішнього ринку. Тож він стає менш привабливим з погляду інвестування. Чи доречно робити інвестиції в ринок, який зменшується?» – наголосив Кушнірук.
Що робити, аби повернути біженців?
Для відновлення економіки важливе саме працездатне населення, яке трудитиметься, сплачуватиме податки та витрачатиме зароблені гроші саме в Україні. Як зазначав у своїй публікації на «ЕП» доктор філософії, демограф, запрошений професор-дослідник в El Colegio de Mexico Хосе Мігель Гузман, за результатами дослідження, профінансованого Радою ЄС, залежно від тривалості війни населення України може скоротитися на 24-33%. У першу чергу йдеться про дітей і населення працездатного, продуктивного віку.
На тлі того, що частина людей працездатного віку не повернетеся в Україну, може виникнути нестача задіяних у повоєнній відбудові.
Тоді як зазначалось: ухвалюючи рішення про інвестиції, іноземці зважають саме на кількість населення, демографічні перспективи.
Тож повернення тих 6 млн, серед яких як мінімум третина жінки, а третина діти, вкрай важливе для розвитку нашої економіки та її перспектив. Ще одним з варіантів може стати залучення трудових мігрантів. Та з цим маємо бути обережними.
І це, як зазначила виконавча директорка громадської організації «Європа без бар’єрів» Ірина Сушко, буде певним викликом для нинішньої влади України, бо зараз ми не маємо структури, яка безпосередньо відповідала б за державну політику саме трудової міграції.
«З одного боку, ми знаємо, що Державна міграційна служба загалом відповідає за пропозицію та розробку такої політики. Водночас ще донедавна саме Міністерство соціальної політики було ключовим органом влади в цій сфері, але фактично ці функції було передано Мінекономрозвитку, натомість проблематикою реінтеграції трудових мігрантів усе ще займається Мінсоцполітики», – констатувала вона під час конференції на цю тему.
На її думку, влада вже має визначити відповідальних і розробляти необхідні зміни до законодавства. Зокрема, аби створювати стимули для повернення громадян і врегулювати питання в’їзду для тих іноземців, які захочуть по війні відновлювати Україну.
«Ми повинні збалансувати питання залучення іммігрантів для повоєнної відбудови, з одного боку, з позицій безпеки, а з іншого – з питань економічного розвитку», – заявила Ірина Сушко.
Борис Кушнірук зазначив, що на тлі нестачі робочих рук в Україні та погіршення економічної ситуації в РФ після війни до нас можуть приїхати ті громадяни країни-окупанта, які мають українське коріння, з іншою ментальністю, і тоді може виникнути проблема не лише економічного, а більшою мірою безпекового характеру.
Ірина Сушко вказала, що, крім РФ і її союзників, Україна має список з понад 70 країн, міграція з яких була пов’язана з певними ризиками, а в’їзд їхніх громадян у нашу країну ускладнений – визначатися з цим слід доволі оперативно.
Щодо механізмів повернення громадян в Україну, то Кушнірук переконаний: після завершення війни владі передусім необхідно реформувати оподаткування.
«Одним із завдань уряду буде за допомогою дуже низьких прямих податків, пов’язаних з фондом оплати праці (податок на доходи фізосіб і ЄСВ), стимулювати повернення людей в Україну. Щоб в Україні було вигідніше, ніж у країнах ЄС, платити податки. Там, звичайно, спокійніше, але податки сплачувати значно дорожче. Це має бути стимулом їхнього повернення в Україну. Це буде кричуща необхідність, особливо з погляду демографічного фактору. Нам потрібно буде спонукати людей різними стимулами повернутися в Україну», – наголосив економіст.
Тим часом Ілля Несходовський переконаний, що після війни Україні треба в першу чергу думати про програми стимулювання народжуваності.
«Якщо ми хочемо відновити Україну по-справжньому, нам потрібно буде фінансово всіляко сприяти дітонародженню. Зокрема, через відповідні програми підтримки з боку держави – зменшення податків, додаткові виплати, пільги і пряму фінансову підтримку при народженні», – каже він.
Хоча й додає, що результатів слід очікувати не раніше ніж за 10-20 років.
За даними ООН, Україна займає 180 місце у світі за кількістю дітей на одну жінку, за цим показником наша країна вже на 4-му місці за динамікою скорочення населення. Навіть без великої війни в ООН очікували, що до 2050 року кількість мешканців нашої країни могла скоротитися на 19,5%.