Стеля «Шахедів» і мобільні групи
Також ми бачимо, що росіяни не можуть наростити кількість ударів «Шахедами» на добу: зараз це 90-95 одиниць, не більше. Те, що вони іноді можуть накопичити на 450-500, нічого не означає — в середньому за добу йде 90. А було вже 140 і вище. Ймовірно, проблема як у аятол через бомбардування Ізраїлю та протести, так і в наших ударах по суміжниках — виробниках голів, антен та двигунів.
Загалом їхня ставка на масові пуски дешевих поршневих дронів поки не зіграла, бо запаси ракет «повітря-повітря» на Заході є, F-16 зосереджені по мережі аеродромів підскоку по всій країні, а мобільні групи, «Гепарди», вертолітні команди та дрони-перехоплювачі суттєво зменшують шкоду. Якби входило те, що вони запланували, ми б уже були в глибокому блекауті.
Ставка на ракети теж не спрацювала
РФ зосередилася на кількох регіонах — на Дніпрі, Одесі, Києві та прикордонні, зробивши логічний висновок, що краще вибити постачання у великих міст і промислових центрів, ніж намагатися обвалити всю Україну — вже розуміють, що не вийде. В залпах використовували ракети-мішені до дальніх комплексів: тобто вони стріляють паліативами й намагаються перевантажити канальність. Усі Х-101 та «Іскандери» йдуть «з коліс», найсвіжіших місяців виробництва — думаю, навіть НЗ у них мінімальний.
При цьому, за весь 2025 рік РФ випустила по Україні близько 500 балістичних ракет — приблизно 40 штук на місяць. На початку минулого року стріляли економно — близько 20-25 штук на місяць. А ось у четвертому кварталі 2025-го видали майже 200 пусків за три місяці. Тобто вийшли на показник 60-65 балістичних ракет на місяць. Це і була, ймовірно, їхня головна ставка — масованими ударами спричинити тотальний блекаут під час сильних морозів.
30% балістики ми гарантовано збили. Ще якась частина долетіла, але не завдала критичної шкоди: лягла далі через роботу нашого РЕБ або тупо самоліквідувалася.
А більшу частину крилатих ракет уже стабільно перехоплюють у повітрі Повітряні сили на «Міражах» та F-16. Природно, і хлопці на землі із ЗРК допомагають.
Та й загалом план погасити 30-40 прильотами, що досягли цілі нашу енергетику — це божевілля. Об’єднана енергосистема України будувалася як станової хребет Варшавського договору для перекидання гігават потужності в Європу. Щоб покласти систему, спроєктовану під Третю світову війну, недостатньо пробити дах машинного залу ТЕС або знищити кілька підстанцій.
Їм потрібно одночасно і безповоротно випалити десятки відкритих розподільчих пристроїв та унікальні автотрансформатори фазної збірки вагою по 200 тонн, через які йде видача бази з наших АЕС. І не давати нам їх ремонтувати — місяцями таргетувати будівельні майданчики та заводи з виробництва.
А тепер рахуємо: балістика заходить із круговим імовірним відхиленням у десятки метрів. Не в полігонних умовах, а в реальній ситцації, де хмари диму, теплові пастки, маскувальні сітки та спотворення радіолокаційного поля навколо підстанцій зводять оптику ракети з розуму. Картинка не збігається з еталоном. Із ракет, що долетіли, частина зносить адміністративні корпуси, б’є уже знищені об’єкти або лягає в бетонні габіони та HESCO, якими ми щільно закрили вузли.
Так, вони завдають шкоди, часто гігантської, але енергія перекидається кільцевими схемами. Це теж колосальна, дубльована павутина на 22 тисячі кілометрів магістральних ліній, яку фізично неможливо обнулити точковими уколами.
Енергоматематика: відповідь по тилу РФ
Ми продовжуємо працювати по РФ у відповідь. Повторю: ми не таргетуємо мораль населення, як вони — ми працюємо по машинних залах і трансформаторах у регіонах, які забезпечують окупаційну армію логістикою.
Природно, цілями є не лише енергетика, а заводи з ремонту дронів, підприємства подвійного призначення, склади, зв’язок, ротації для частин в регіонах, завіса — усе це в прикордонних регіонах має «лежати», отоплюватися дровами, та прикурюватися від генераторів. А про «сльозинку дитини» нехай розповідають в ООН — там занепокояться і введуть «червоний рівень стурбованості».
Стратегія «вузьких місць» та ВПК
Крім того, ми продовжуємо працювати по НПЗ. Обмеження з експорту палива робить боляче. Атаку на Афіпський НПЗ відбивали С-400 — одна з ракет зійшла з курсу і влучила в житловий будинок. Молодці, «руська смєкалочка» — ловити дрони телеграфними стовпами зі 190 кг вибухівки.
Ми не можемо фізично розбити десятки НПЗ тими нарядами, що в нас є. Союзники висипали тисячі тонн на добу на вузли Дрездена чи Плоєшті протягом тижнів, і все одно виробництво відновлювалося. Тому наші удари йдуть по НПЗ та перевалці нафти на піку споживання, військовій хімії, щоб обмежити виробництво мільйонів снарядів, машинних залах ТЕС та трансформаторах, а також по локальних вузлах, як-от Краснозаводськ з ії капсулями до снарядів. Це наша стратегія «кишені» та вузьких місць.
Підсумок: витривалість системи
Противник не створив системі жодних смертельних проблем. Так, нам важко, нам дискомфортно, старим і дітям погано, жорсткі графіки відключень — але глобально ми продовжуємо виробляти дальні дрони, «Нептуни», «Магури», перехоплювачі, десятки САУ «Богдана» тощо.
Росіяни намагалися заморозити великі міста — не вийшло. Це логічно — у Другій світовій американці таргетували енергетику Німеччини, як і виробництво зимового одягу і мораль, проте зупинили заводи, лиш вибивши танками їх брами.
Багатомільярдні втрати на ракети та ресурс дальньої авіації на виході дали систему, що продовжує опір. За спиною в нас бюджети ЄС і ракети, які приходять, як у кіно — за кілька годин до удару, витягуючи ситуацію з безнадійної в робочу. Противник не досягне своїх цілей. Болі і поневірянь буде ще багато, але ми вивеземо.