Нове українське кіно
Українські хіти розділилися порівну у двох програмах: «Українські ґала-прем’єри» та «Фокус: Україна — Велика Британія».
У першій покажуть «Клондайк» Марини Ер Горбач, у якому йдеться про життя родини в сірій зоні Донецької області, де росіяни збили літак МН17. Команда фільму виконала величезну роботу з достовірного відтворення мовної реальності, обставин трагедії та місцевості, де відбуваються події.
Наступного року «Клондайк» представлятиме Україну на «Оскарі» в категорії «Найкращий міжнародний фільм», а до цього вже встиг отримати приз за режисуру на найвпливовішому американському кінофестивалі «Санденс» (секція «World Cinema Dramatic Competition») і приз глядацьких симпатій секції «Панорама» на Берлінале.
«Цензорка» Петера Керекеша розповідає про жіночу колонію, де можуть відбувати покарання вагітні жінки та матері з дітьми. Утім перебування дитини дозволяють лише до певного віку, після чого її або віддають родичам, або відправляють в інтернат. Ця напівдокументальна історія, знята в реальній колонії із залученням акторок без професійної освіти, минулого року забрала нагороду за сценарій у секції «Горизонти» Венеційського кінофестивалю.
Завершує секцію ґала-прем’єр «Бачення метелика» Максима Наконечного. Стрічка фокусується на Лілії — аеророзвідниці, яка повернулася з полону й намагається адаптуватися до мирного життя. Режисерові вдалося передати жіночий досвід війни без потурань для своєї героїні, але і без нагнітання жахів.
Перший показ «Бачення метелика» відбувся на Каннському кінофестивалі в секції «Особливий погляд» і запам’ятався сиренами повітряної тривоги, що супроводжували гостей на червоному хіднику.
Ще один український фільм з цьогорічних Канн (конкурс «Двотижневик режисерів») — «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука. Він розповідає історію сім’янина, який повертається із заробітків і заради родини змушений порушити дане колись слово.
«Памфір» — рідкісний цьогорічний український фестивальний фільм, який не фокусується на війні. Натомість він показує реалії Західного регіону з його екзотикою та нелегальними заробітками і говорить про український характер, який досі не можуть збагнути росіяни.
Немає війни й у фільмі Ірини Цілик «Я і Фелікс». Створена на основі роману Артема Чеха «Ти хто такий?», картина з Юрієм Іздриком в одній з ключових ролей занурює нас у світ 1990-х і бурхливе дорослішання юнака. Цілик намагається втримати хиткий баланс між сонячним кадром, безхмарними спогадами дитинства і жорсткою реальністю вулиць, бідністю, розгулом криміналу, що панували в той час. Світова прем’єра стрічки відбудеться паралельно з Київським тижнем критики — на Варшавському кінофестивалі.
Також у секції відбудеться показ фільму Валентина Васяновича «Відблиск», що присвячений початку російсько-української війни. За сюжетом, лікар з Дніпра потрапляє в полон, після якого намагається знайти спільну мову з дочкою та повернути собі сенс життя. Васянович тут залишається вірним своєму монументальному стилю і повертається до втраченої в «Атлантиді» рефлексії над екзистенційними питаннями, що також було притаманно його раннім роботам.
Світове кіно
Українські фільми до секції «Фокус: Україна — Велика Британія» відібрали британські кінокритики, а їхні українські колеги зібрали британські стрічки. Серед них — «Кам’яний острів» Марка Дженкіна, що знятий на 16-міліметрову плівку та розповідає про науковицю, яка спостерігає за рідкісною квіткою на безлюдному острові. Судячи з попередньої роботи режисера «Наживка», від фільму можна очікувати експерименту з формою та змістом.
Уваги варті також мігрантська, місяцями абсурдистська комедія «Лімб» Бена Шеррока та яскрава ЛГБТК+ драма дорослішання «Дорогенька» Марлі Моррісон.
Головні фестивальні хіти зібрані в міжнародній програмі. Тут можна подивитися «Трикутник смутку» Рубена Естлунда — жорстку сатиру на сучасне елітарне суспільство з елементами марксизму. Цей фільм утворює певний диптих з попередньою роботою режисера «Квадрат» (теж відзначеною «Золотою пальмовою гілкою»), яка висміювала світ contemporary art.
Фільм «Земля бога» Глінура Палмасона (учасник програми «Особливий погляд» цьогорічних Канн) — медитативне кіно про силу мистецтва та віру, розбавлене критикою колоніальних відносин, які в Данії та Ісландії були напрочуд токсичними.
«Корсет» Марі Крютцер розповідає про імператрицю Австрії Єлизавету Баварську, відому як Сіссі, яка намагається втримати свій блискучий образ після сорокаріччя. Крютцер ламає канони байопіків і порушує актуальну гендерну проблематику, що підсилюється чудовою грою Вікі Кріпс (яка отримала за неї нагороду на Каннському кінофестивалі в секції «Особливий погляд»).
Також у програмі покажуть нову роботу одного з найулюбленіших режисерів синефілів Хона Сан Су «Фільм письменниці» (гран-прі журі Берлінського кінофестивалю), де автор у розмовах героїв розмірковує про літературу та кіно; мелодраму «Одного чудового ранку» Міа Хансен-Льове з Леа Сейду в ролі матері-одиначки; «Час Армагеддону» Джеймса Грея з Енн Гетевей, де йдеться про дружбу єврейського хлопчика Пола, нащадка українських мігрантів, з темношкірим однокласником Джонні; «Мовчазних двійнят» Агнешки Смочинської (ще один учасник секції «Особливий погляд» Канн), що відтворила реальну історію Джун і Дженніфер Ґіббонс — темношкірих дівчат, які самовільно ізолювалися від ксенофобського суспільства, що оточувало їх.
Фільми, що змінили правила гри
Ретроспективна програма Київського тижня критики завжди обирала певний фокус, що резонує з актуальними подіями. Цього року темою секції стали Gamechangers — фільми, які змінили правила світового кіно та вписали в його контекст кінематографії своїх країн. В описі зазначається, що програма натхненна Україною та її нинішньою роллю у світі.
Тут зібрана ціла низка вже класичних стрічок — «Тигр, що підкрадається, дракон, що зачаївся» Енґа Лі, яка вивела тайванське кіно на світовий рівень, і «Свято» Томаса Вінтерберґа, яка стала знаковою не лише для данського кіно, а й для світового. Остання стрічка показала на практиці, як можна втілити радикальний маніфест «Догма-95», співавтором якого був Вінтерберґ. Ідеологія «Догми» забороняла використовувати спецефекти, знімати у численних локаціях чи грати неможливе (смерть або каліцтво героя/героїні, наприклад).
При уважному перегляді «Смаку вишні» Аббаса Кіаростамі можна знайти джерела натхнення фільму «Додому» Нарімана Алієва. Цей фільм вартий перегляду попри те, що знятий в Ірані. Кіаростамі ніколи не був бажаною фігурою в цій країні; він веде розмову про фундаментальні речі, близькі всім — життя і смерть.
Фільм «4 місяці, 3 тижні і 2 дні» Крістіана Мунджіу — представник румунської нової хвилі, яка значно вплинула на українське кіно. Румуни почали активно знімати свої фільми в середині нульових, в обмежених виробничих умовах, що зробило стрічки мінімалістичними, реалістичними, сюжетно пропрацьованими. У них вони препарують проблеми соціуму, які знайомі і нам — корупція, комуністичне минуле, незручна пам’ять.
Також у секції можна буде подивитися іконічну стрічку «Піаніно» Джейн Кемпіон, яка увійшла в історію як перший фільм, знятий жінкою, що отримав «Золоту пальмову гілку», та одну з кримінальних робіт Жана-Люка Ґодара «Ім’я: Кармен». Цього року режисер помер, зробивши евтаназію.
Українська комедія
Окремо слід зупинитися на програмі «Історія української комедії», створеній спільно з Довженко-Центром. До неї відібрано 6 стрічок, які репрезентують кіногумор з 1929 року до 1994-го.
Це знову актуальний «Шкурник» Миколи Шпиковського, що висміює аполітичного обивателя під час громадянської війни в Україні; одна з кращих робіт видатного дуету «Штепсель одружує Тарапуньку» Юхима Березіна та Юрія Тимошенка; легендарна стрічка «За двома зайцями» Віктора Іванова в українській озвучці; звитяжна козацька комедія часів українського поетичного кіно «Пропала грамота» Бориса Івченка; так званий козаксплотейшн (так називають українське кіно1990-х, яке експлуатувало козацьку тему) «Вперед за скарбами гетьмана» Вадима Кастеллі й глибоко іронічна та формально вільна історія українських мігрантів з Америки «Фучжоу» («Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди») Михайла Іллєнка.
Зважаючи на безпекову ситуацію в Києві, організатори оголосили, що в разі повітряної тривоги сеанси будуть перериватися. З досвіду переглядів до 10 жовтня можна констатувати, що це не був алгоритм дій для кінотеатрів і фестивалів за замовчуванням.
Водночас поки що незрозумілою залишається ситуація з електропостачанням в місті й тим, який вплив вона матиме на перегляди. Це ми дізнаємося вже нині — у перший день фестивалю.