Передати те, що не сказати словами, та спонукати до дій: як працює мистецтво під час війни
Російська Федерація розв’язала наймасштабнішу війну у Європі з часів Другої світової. Агресор поставив собі за мету не лише анексувати українські території, а й знищити кожного, хто є або вважає себе українцем. Як і у випадку з Другою Світовою та будь-якою іншою великою війною, митці були серед перших, хто відреагував на руйнування українських міст, вбивства цивільних та інші злочини проти людяності.
Одну з найважливіших антивоєнних картин усіх часів, “Герніку”, Пабло Пікассо написав у 1937 році. Робота стала реакцією художника на бомбардування рідного міста. Літаки у Герніку направив Адольф Гітлер, який підтримував Франсіско Франко. У той час “Герніка” також стала певним передчуттям великої світової війни. Так само як і Пікассо, українські митці одними з перших відреагували на вторгнення Росії. Частину робіт, які були представлені на виставці “Звір війни. Пташка надії”, художники створили під російськими обстрілами або спостерігаючи їх, частину у вимушеній еміграції. Усі твори, які експонувалися, є осмисленням варварської, неоколоніальної агресії Росії.
У Аспені також були представлені роботи Марії Примаченко “Звір війни” та “Пташка”. Ці твори надали Лідія Лихач та Люк Нол. Згадані роботи відносять до серії антивоєнних картин художниці. Примаченко розуміла які лиха та руйнування несуть бойові дії, адже її чоловік не повернувся з Другої світової. За словами онука художниці, пані Марія також передчувала, що “на нас чекає щось страшне”.
Безумовно, факти та дані важливі для розуміння російсько-української війни керівниками та громадянами іноземних країн. Не менш важливими є свідчення очевидців. Водночас, мистецтво може передати значно більше, ніж слова. Діалог, до якого спонукає культура йде на глибшому рівні – відчуттів та переживань.
Як працює культурна дипломатія на прикладі виставки
Росія завжди використовувала мистецтво як зброю. Загальна вепонізація російської культури мала на меті вплив не лише на внутрішнього, але і міжнародного споживача. Україна довгий час не вибудовувала культурну оборону та не мала, що відповісти. Звичайно, існувала талановита творча інтелігенція, яка робила свій внесок в українське мистецтво, але його промоція за кордоном не була першим пріоритетом. Після початку повномасштабного вторгнення ситуація змінилася. Українські митці стали відображенням нашої держави в усьому світі.
Виставка “Звір війни. Пташка надії” доводить важливість культурної дипломатії. Особливо, коли йдеться про лідерів тих чи інших суспільств. Саме з ними, як і Аспен Інститут Київ, працює американський Аспен Інститут. Спільнота Інституту та аудиторія виставки – люди, які мають відношення до прийняття рішень у своїх сферах. Страх, біль та надія, які передали у своїх роботах українські митці, впливатимуть на ці рішення.
Американські лідери не тільки відчувають переживання українських митців, проявляють емпатію та розуміння, але намагаються підтримати Україну та її народ. Гості виставки залишали надихаючі відгуки та купували роботи. Відвідувачів вразили не тільки картини, але й фотографії.
Велика спільна боротьба за свободу
Захищаючи свою свободу та мир у Європі, Україна потребує підтримки цивілізованого світу. Міжнародний діалог в усіх його проявах є необхідною умовою для того, щоб показати прагнення народу і донести правду до різних світових спільнот. І українські митці, і лідери інших сфер, і кожен з нас, яку б справу ми не робили, маємо постійно нагадувати іноземним аудиторіям про злочини Росії, нашу боротьбу, та її значення для демократичних країн.
Нагадаємо, що виставка “Звір війни. Пташка надії” проходила у кампусі Aspen Meadows у місті Аспен (США) з липня до початку жовтня. На експозиції були представлені роботи 11 сучасних українських митців, створені під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Також — 2 картини Марії Примаченко, які до цього не виставлялися в США.