Людиноцентричність як стратегія виживання для міст
Марко Савицький, засновник українського архітектурного бюро Savytskyy Design звернув увагу, що раніше міста були головним інструментом виживання для людини. Але тепер людина є інструментом виживання міст. Тому успішними є людиноцентричні міста — ті, які наповнені людяними сенсами:
— Я маю на увазі місто, яке в різний спосіб питається: “що тобі треба?”. І не тільки в мене. Питається також в моєї дитини, наших ветеранів, які повертаються з війни: “чого вам не вистачає?”.
Спікер наголосив, що під час війни людиноцентричність проявляється у доступності, інклюзивності, рівності та безпеці. Але все ж таки найголовніше, — щоб людину чули. Це про інклюзію з точки зору включення усіх нас в життя міста.
Збудувати бренд, у який вірять: приклад Опішні
Микола Різник, голова Опішнянської територіальної громади, вважає, що успішна громада ґрунтується на спільних цінностях мешканців:
— Я спочатку теж думав, що успішне місто — це інфраструктура, але людей тільки цим не залучиш. Вони йдуть не лише за комфортом, школою чи відремонтованою дорогою. Спочатку мешканці цікавляться
брендом, ідентичністю населеного пункту — тим, до чого вони можуть відчути приналежність.
Микола поділився власним досвідом створення бренду Опішні:
— У бренд селища було закладено місцеву ремісничу традицію — гончарство. Завдяки послідовній роботі над ціннісною основою, маленька громада з населенням 8.2 тис. стала найвідомішим гончарним центром України.
Громада, яка вибудовує бренд і послідовно діє у рамках своєї стратегії, може бути магнітом для українців з різних регіонів, зокрема й для мешканців з великих міст. Наприклад, в Опішню щодня їздять на роботу спеціалісти з обласного центру, Полтави.
Мистецтво як інструмент прориву для міста
Євген Карась, колекціонер, галерист, засновник та куратор “Карась Галерея”, Президент Асоціації діячів сучасного мистецтва України, говорив про роль мистецтва у формуванні успішності
міста.
На думку Євгена Карася, мистецтво — це один з ключових інструментів прориву для міста: економічного, культурного й ідеологічного. Креативні простори формують привабливість населеного пункту для життя, залучають нових інвесторів і туристів, підсилюють його ідентичність. Одна з пропозицій Євгена: проводити у містах пленери та інші інтерактивні активності з залученням експертів. Це дозволить швидко насичувати простори предметами мистецтва і тим самим запускати глибші зміни у свідомості людей.
Для Євгена Карася прикладом, коли стратегічне впровадження культури посилило впізнаваність і привабливість міста є музей Корсаків у Луцьку:
— Луцьку вдалось перевернути шахівницю і стати культурним центром. Музеїв сучасного мистецтва в Україні немає, а в Луцьку є, ще й на дуже потужному рівні. Для мене це було однією з перших причин, щоб відвідати це місто.
Партнерство бізнесу і громад
Катерина Співакова, директор з комунікацій та взаємодії з урядом Kernel, говорила про роль відповідального бізнесу у формуванні стійкого, привабливого міста.
Катерина розповіла, що підходи бізнесу до роботи з громадами під час війни змінилися. Перші роки Kernel фокусувався на підтримці Збройних сил, але коли бізнес побачив відсутність якісних реабілітаційних послуг для ветеранів у маленьких громадах, він змінив фокус:
— Ми фокусуємося на зберіганні родин — відправляємо ветеранів разом з дружинами і дітьми на реабілітацію. Також ми надаємо їм гранти для старту будь-якого проєкту. Це особливо важливо в маленьких громадах, де немає якісних послуг цього типу. Адже раніше не було такої великої потреби, як зараз.
Катерина окреслила своє бачення співпраці міста й приватного сектору. На її думку, варто інвестувати у проєкти, які впливають на поведінкові зміни містян. А також відходити від прямої
благодійності на користь інфраструктурних змін, які в майбутньому дозволять громадам розвиватися самостійно, без зовнішнього втручання.
