Відповідальність: за себе, команду, результат
З початком повномасштабного вторгнення Катерина Осадча крім роботи в медіа започаткувала свою Фундацію, яка займається професійною орієнтацією молоді, яка опинилась у складних життєвих обставинах, адвокатує усиновлення та сімейні форми виховання і займається пошуком зниклих безвісти цивільних. Вплинули і фактор великої війни, і внутрішній поклик.
Однією з найважливіших рис для лідерів Катерина називає відповідальність:
— Кожен рух, кожна дія мають бути відповідальними. Чим більше людей ухвалюють рішення, спираючись на цей принцип, тим
успішнішим буде наше суспільство.
У цьому контексті спікерка додає, що важливою складовою є також відповідальність за людей. Зараз у Фундації Катерини Осадчої працюють 10 співробітників. Але навіть ця невелика команда дає показовий результат. Лише за рік реалізації програми професійної орієнтації підлітків, понад 4 тисячі молодих людей взяли участь в активностях Фундації. У пошуку зниклих цивільних результати ще більші — майже 10 мільйонів людей за три роки були так чи інакше долучені до пошуків. За три роки вдалося знайти 3 500 людей.
Катерина каже, що в організаціях, які лише зароджуються, центральним для успіху є люди — цінності, які їх об’єднують і взаємопідтримка.
— Як підтримувати команду після обстрілів? Як бути поряд, коли хтось із команди переживає втрати чи розхитаний емоційно? Ніхто з нас не готувався до такого досвіду. Але ми ухвалюємо подібні рішення щодня. Усі ми іноді жаліємо себе і не хочемо виходити з приємної зони комфорту. Втім, вийти з неї і стати відповідальними за людей, колективи — значить рухати країну вперед.
Баланс між плануванням та гнучкістю
Артем Романюков розповів про баланс між плануванням та гнучкістю у роботі державних службовців під час повномасштабної війни. За його словами, філософія agile застосовувалася і до цього, але зараз планування стало можливим лише за принципом “failing to plan is planning to fail”. Водночас Артем наголосив: мати план, і відхилитися від нього — це краще, ніж узагалі нічого не планувати.
— Як зараз можна щось запланувати? Коли у тебе “приліт” і в один момент все змінюється. Або коли ухвалюється якесь рішення на вищому політичному рівні буквально вночі, а на ранок воно вже має імплементуватися. Такі випадки ніколи не можуть вписатися в план, тому готовність до перегляду рішень має бути за замовчуванням. Ключовий виклик, щоб ти при цьому не втратив свою цінність як policy maker.
Артем додав, що від того чи іншого рішення залежить функціонування конкретної галузі. І це теж впливає на планування:
— Цей баланс шукається між тим, що ти не маєш права щось просто швидко зробити з одного боку, з іншого боку — ти маєш забезпечувати дуже швидкий результат.
Прийняття складних рішень, людяність та довіра — основа справжнього лідерства
Олександр Перцовський поділився, що найскладніші рішення — це направляти команди до міст поблизу лінії фронту. Кожен рейс до Херсона — це, по суті, перегонка з ворожими дронами. Машиніст їде в касці, бронежилеті, а локомотив укритий металевими листами. Але ми не можемо просто взяти й відмовитися від цих рейсів — адже це означало б залишити звільнені міста без зв’язку з країною.
— Подібні історії були й з останніми рейсами до Маріуполя. Це були надскладні рішення. Але там чекали люди — і ми не мали права не їхати.
У таких ситуаціях дуже важливо бути поруч із командою. Неможливо керувати здалеку — такі рішення можна ухвалювати тільки тоді, коли ти поруч, коли розумієш і відчуваєш людей.
Ще одна основа лідерства — довіра. А вона неможлива без чесності. Іноді потрібно казати не те, що приємно чути, а те, що є правдою. Наприклад, залізнична станція біля Миколаївського порту — колись велика й активна, але вантажний вагон востаннє прибував туди три роки тому. Там досі працює близько 50 людей. І зараз настав момент чесно сказати їм: роботи тут найближчим часом, на жаль, не буде. Це нелегко, але важливо — говорити прямо, дивлячись в очі.
Також Олександр згадав про ще один важливий проєкт, який уже допомагає майбутньому поколінню українців навчитися приймати складні рішення, — «Залізна зміна». Це ініціатива для підтримки й розвитку талановитої молоді. На початку війни багато дітей працівників Укрзалізниці було евакуйовано за кордон. Завдяки цьому проєкту компанія намагається повернути їх в Україну й допомогти побачити тут своє майбутнє.
— Нещодавно ми повернули 50 таких дітей. Планували привезти їх до Києва чи Дніпра, але батьки дозволили лише до заходу України. Та головне — вже після кількох днів перебування в Україні діти не хотіли повертатися назад. І це — найкращий результат.
Чому важливо захоплюватися своєю справою
Микола Каблука говорить, що мотивацією мають бути не лише цифри або інші ключові показники, а захопленість своєю справою та суспільний вплив. Він розповідає, що ця тенденція все яскравіше проявляється серед підприємців:
— Люди перестають бути, як у монополії: кожен грає, збирає фішечки. Стало більше зв’язку з суспільством. З війною ми не просто виграємо і щось накопичуємо. Для мене дуже приємно і водночас дивно, що бізнесмени при тому що активно допомагають ЗСУ, ще більше стали підтримувати культурні проєкти, які впливають на суспільство.
Микола також поділився власним досвідом і тим, що такий підхід позитивно впливає не лише на суспільне благо, а і на команду:
— Коли ти щасливий як лідер команди і ти в цьому чесний, та передаєш іншим такі відчуття — це найголовніше. Моя команда відчуває наскільки щиро я люблю свою справу, наскільки я нею захоплений. Ми обираємо проєкти, базуючись, в першу чергу, на тому, що вони дають суспільству. Так, ми отримаємо менше прибутку або навіть доплатимо, але зробимо щось корисне. І таких підприємців стає все більше і більше, не дивлячись на складність фінансового часу.
Партнерами Для Ідей у Дніпрі стали бізнес-клуб “Inspira”, культурно-діловий центр “Менора”, Nemcova Flowers and Decor.