Спорт не дорівнює фізичній активності
Насамперед варто зауважити, що йдеться винятково про фізичну активність, яка зазвичай має зовсім мало спільного зі спортом, а особливо – професійним. Андрій Колосов пояснює, що олімпійський та професійний спорт, на відміну від фізичної активності, є стресогенним, адже невіддільною його частиною є змагання. Саме упродовж виступів атлети відчувають стрес, який вчаться приборкувати під час тренувань.
Пересічні ж люди, які займаються фізичною активністю, з подібними викликами не зіштовхуються.
«Давайте одразу розмежуємо спорт і фізичну активність, бо загалом спорт є стресогенним, а змагання – це завжди стрес. Більшість молодих спортсменів під час змагань відчувають напруження, що складає зміст стресу. Знаходячись у тренувальних умовах, вони намагаються вчитися давати йому раду. Фізична чи рухова активність не є спортом і навіть не тотожна спорту. Тож поговоримо про фізичну активність звичайних людей», – пропонує він.
Що таке фізична активність і навіщо вона потрібна?
Фізична активність – це процес або сукупність процесів, які призводять до вивільнення кінетичної енергії організму людини. Простими словами – це ходьба, біг, плавання, зарядка, або те, чим усі ми займалися в школі на уроках фізичної культури. Людина після закінчення школи або університету звільняється від обов’язку фізичної культури як предмета, тому має свободу проявити максимальну фізичну пасивність. Звідси – початок проблем з ментальним і фізичним здоров’ям.
«Виникають явища гіподинамії (стан недостатньої рухової активності, – LB.ua), гіпокінезії (сповільнення рухів, – LB.ua), дискінезії певних внутрішніх органів (порушення рухової функції органів, – LB.ua). Це призводить до появи соматичних захворювань, зміни психічного стану. А часті такі зміни можуть стати причиною зміни психічного статусу», – розповідає психолог.
Ці процеси можна пояснити на рівні біології й хімічних реакцій, які відбуваються в організмі.
«Депресивний стан може бути пов’язаний з тим, що ви тривалий час сидите за комп’ютером і не рухаєтеся. Ті нервові центри, які експлуатуються в цей час, втомлюються. Це призводить до того, що ви потрапляєте в гіподинамічну пастку: активність ваших систем зменшується, гормональна й нервова регуляція знижується й тому відбувається певна деактивація. У майбутньому це може зменшити тонус організму загалом. А це вже може призвести до виникнення депресії. Доведено, що зниження фізичної активності провокує виникнення депресивних станів, пролонговані депресивні стани можуть перейти в депресію, яка потребуватиме клінічного нагляду або госпіталізації», – застерігає Колосов.
До речі, якщо ви думали покращити свій психічний стан швидкими методами – солодким, тютюном або алкоголем – то не варто покладатися на них. Психолог застерігає: ці способи є короткочасним стимулом для нервової системи, але не дають бажаного ефекту на перспективу й не покращують фізичний стан.
Вихід є – регулярна фізична активність. ВООЗ рекомендує хоча б 30 хвилин фізичної активності щодня для покращення як соматичного, так і ментального стану. Існує багато досліджень на цю тему, зокрема робота американської нейробіологині Венді Сузукі, яка довела, що фізична активність позитивно впливає на роботу мозку. Пан Андрій наголошує, що всі вони лише підтверджують істину: рух – це здоров’я, як ментальне, так і фізичне.
Фізична активність – це психологічний відпочинок
Якщо з фізичним здоров’ям зрозуміло, бо ж спорт завжди асоціювався з силою й імунітетом, то як бути з головою? Чому фізична активність допомагає запобігти депресивним станам і депресії? Пояснює спеціаліст.
«При частоті серцевих скорочень до 150 ударів на хвилину (наприклад, під час бігу в середньому темпі) зазвичай організм спроможний переварити всю молочну кислоту, яка використовується при розщепленні молекул глюкози в м’язах і печінці. Організм встигає її переробити. Такий темп руху дозволяє нормалізувати обмінний процес і активізувати так зване тканинне дихання. Це якраз надає тканинам організму можливість включитися в основний енергетичний обмін. У цей обмін залучено переважну кількість м’язів організму, зокрема гладку мускулатуру наших внутрішніх органів і серцевий м’яз. Явища застою в м’язах пропрацьовуються, зменшується рівень напруженості, а паралельно це може переривати депресивні думки, які виникають у свідомості. Здійснюється так звана "концепція тайм-ауту", коли стан тривоги змінюється на стан активності. Внаслідок цього свідомість перестає прокручувати стресогенні або тривожні думки, а організм відпочиває. Парадоксально, але фізична активність – це психологічний відпочинок», – зауважує спортивний психолог.
За інформацією, яку наводить Колосов, 45-хвилинне тренування 5 днів на тиждень знижує рівень тривоги й депресії на 80 відсотків. Одне 45-хвилинне тренування натомість знижує на 4–6 годин стан тривоги, але тут питання в періодичності.
«Стан тривоги може повернутися, але якщо ви будете робити це періодично, то стабілізуєте його і припините процес румінації – навмисного прокручування тривожних думок», – запевняє він.
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що фізична активність – це інструмент, який здатен покращити психічний стан, пригнічений навіть воєнними реаліями, хоч точкового дослідження саме про це наразі немає. Фізична активність – це один зі способів вистояти, так би мовити, ресурс стійкості.
Як змусити себе займатися фізичною активністю?
P.S. Пробіжка – не мазохізм
Як пояснює Андрій Колосов, навіть 45 хвилин занять на день достатньо, щоб кардинально покращити свій стан. Але ж і цього часу інколи немає. Що робити? Спортивний психолог називає цю дилему парадоксом, коли ти змушений проявити активність, щоб стимулювати себе до активності. На небажання займатися фізичною активністю впливає низка факторів, більшість з яких – внутрішні.
«Це виглядає дещо кумедно. Факторів, які перешкоджають нам займатися фізичною активністю, десятки: погана погода, немає відповідного взуття, немає компанії, немає настрою… Мої колеги проаналізували їх і з’ясували, що переважна більшість – внутрішні. І це все залежить від нас. Дехто фізичний рух сприймає як садистичний акт. Начебто ти змушуєш себе це робити, наче ти мазохіст», – каже Колосов.
Як варіант, можна знайти людину, яка займається фізичною активністю й зможе стати гарним прикладом. Натомість часто люди встають з ліжка чи з-за комп’ютера лише тоді, коли стан здоров’я погіршується, а фізична активність – найкращий рецепт ліків, яких в аптеці не купиш.
«Зазвичай усе відбувається просто. Коли людина знаходиться у циклічній рутині, рівень активності метаболічних процесів знижується. Це призводить до умовної дискінезії жовчного міхура. Стресові навантаження, психічні розлади впливають на травлення: страждає шлунок, підшлункова. Внаслідок стресових навантажень збільшується тютюнопаління, вживання спиртних напоїв, тяга до швидких вуглеводів. Це все впливає на судини… Це призводить до погіршення самопочуття, а потім – візит до сімейного лікаря. Той може стати провідником правильних ідей. Хочеш жити – рухайся, виконуй вправи», – розповідає психолог.
Рецепт перемоги у війні
Ба більше, фізична активність не лише поліпшує ваше здоров’я. Вона ще й допомагає вам ставати кращими. Цікаво, що ця теза має наукове, а не інстаграмно-мотиваційне підґрунтя.
«Як тільки ви починаєте займатися, у вас виникає внутрішньоособистісна зміна, поява суб’єктних думок активного впливу на своє життя, на своє оточення. Уже під час бігу або активної ходьби, плавання в басейні ви можете сформувати свій план на майбутнє. Можу навести десяток прикладів, як фізична активність впливає на стан людини і її життя, але раджу випробувати цей ефект на собі», – інтригує психолог.
Він також додає, що фізична активність – це один із дієвих способів консолідації суспільства, яке ще й буде в гарному фізичному й психічному стані перед обличчям ворога.
«Підтримавши себе, ставши прикладом для інших, ви зможете дати можливість дійти до перемоги, на яку ми всі працюємо. І ми справді можемо це зробити, серйозно! Кроки – це дії, які у прямому сенсі наближають вас до бажаного майбутнього. От дивіться, чиста математика. Ваша мрія досяжна, до неї треба дійти. Вона знаходиться в умовному мільйоні кроків від вас. Зробіть за день 10 000 кроків – і ви точно наблизитесь до неї! Тож крокуйте! Можете – біжіть!», – підсумовує він.
Рухайтесь!
