З телефоном до сповіді. Чому б ні?
Молодий священник ПЦУ з Тернопільщини надумав зібрати в одному місці всі молитви й правила, необхідні для сповіді. Хотів зробити це для себе, а вийшло – для тисяч вірян. Його застосунок «Моя сповідь» сподобався колегам-священникам, став корисним для парафіян і отримав благословення владики.
«Хотілося, готуючись до сповіді та причастя, не шукати потрібні тексти в різних книжках. А тут відкрив мобільний додаток – і маєш усе відразу. Потім вирішив, що такий проєкт має працювати не лише особисто для мене чи священників, які цим цікавляться, а й для всіх вірян», - ділиться Андрій Новосад.
Окрім потрібних молитов, додав перелік гріхів та нотатник. Першими тестувальниками були парафіяни отця Андрія. І вони схвалили застосунок. Однак реакція соцмереж на появу такого проєкту була неоднозначною. Священникові навіть докоряли, що, мовляв, посягнув на таїнство сповіді.
«Багато ресурсів подали інформацію, начебто тепер можна «сповідатися по телефону». Але це зовсім не так. Сповідь у телефоні неможлива. Додаток лише допомагає готуватися до сповіді і святого причастя», - каже священник.
За його словами, віряни, хоч і активно використовують застосунок, до сповіді все ж не йдуть із телефоном. Очевидно, бояться залишати перелік своїх гріхів у додатку. Але отець Андрій переконує, що все абсолютно конфіденційно й безпечно, і щоразу вдосконалює програму.
Митрополит Тернопільський і Кременецький ПЦУ Нестор схвально відреагував на ініціативу молодого священника і благословив проєкт.
«Чомусь досі багато хто переконаний, що церква застрягла десь у XII столітті й абсолютно не розвивається. Якщо дивитися на історію, а не на радянські штампи, то церква завжди була на вістрі прогресу, і більшість наукових відкриттів відбулися під покровительством і при допомозі, зокрема фінансовій, церкви. Більшість науковців до середини XX століття були віруючими людьми або навіть священниками. І тільки в радянські часи під гаслом «геть від церкви, геть від релігії» почали нав'язувати думку, що церква завжди боролася з прогресом. Це не так. І в тому, що зараз церква активно застосовує сучасні технології, немає нічого дивного - вона раніше це робила і сьогодні продовжує», - розповідає митрополит.
Зрештою, мобільний застосунок Андрія Новосада є далеко не єдиним у Православній церкві України. Кілька років тому ПЦУ запустила власний мобільний додаток «Моя церква», за допомогою якого можна знайти храми ПЦУ в будь-якому місці, дізнатися останні новини з життя церкви і навіть поспілкуватися в чаті зі священиком. З’явилися й інші мобільні застосунки.
За словами митрополита, нікого не бентежить те, що люди стоять на молитві з телефоном і навіть беруть його до сповіді.
«Я не чув про якісь випадки, коли це викликало б якусь негативну реакцію. Особливо, коли йдеться про те, щоб людина якісно підготувалася до сповіді. Часто священники в «доінтернетні» часи рекомендували ввечері обдумати свої гріхи, записати їх на листочку. Сьогодні вже записують не на листочках, а в нотатках телефона. І тут не повинно бути проблем», - розповідає владика.
У ПЦУ вважають, що в спілкуванні з паствою за допомогою телефона немає ніякої «єресі».
«Хіба що Московський патріархат може проповідувати, що це щось «бісівське». Там завжди були проти будь-якого прогресу», - зазначає митрополит Нестор.
Проте, бачимо, що й в МП активно опановують сучасні засоби комунікацій. Одна річ – лякати інтернетом почаївських вірянок, а інша – використовувати всі можливі ресурси для пропаганди. Але це – окрема історія…
Церква йде туди, де є люди. А вони – в соцмережах
У розпал пандемії, коли діяли обмеження на масові зібрання, церкви мусили шукати альтернативних шляхів до своєї пастви. Тут прислужилися онлайн-трансляції богослужінь і не тільки.
В УГКЦ у цей період започаткували амбітний проєкт «Вервиця єднає» - онлайн-молитву, яку транслювали по черзі з різних парафій чи монастирів в Україні або за кордоном, а приєднатися могли всі охочі – був би інтернет та ґаджет. Мета молитви дуже мотивувала – за мир в Україні.
«Інтернет створював можливість бути разом, залишаючись удома. У час ковіду ми започаткували три ініціативи, дві з яких діють і до сьогодні. Одна з них - це молитовна ініціатива «Вервиця єднає». Друга - це катехитична онлайн-школа, в якій віртуально через Zoom навчалися реальні діти з усього світу в реальних катехитсів. І третя ініціатива - молитовне читання Святого Письма», - розповідає керівник Департаменту інформації УГКЦ священник Ігор Яців.
«Вервиця єднає» став найбільш помітним і тривалим проєктом – щодня до молитви приєднується наживо 18-22 тисячі осіб (якщо проблеми зі світлом, то трохи менше), але бувало і до 35 тисяч. Особливо корисною ця онлайн-молитва стала для вірян за кордоном, для тих, хто не має поруч парафії, а також для літніх і хворих. І ще один важливий момент: завдяки проєкту чимало людей, які раніше не молилися, вперше взяли до рук вервицю й разом із усіма повторювали «Богородице Діво».
Але чи не створить це ілюзію, що тепер не обов'язково йти до церкви – достатньо взяти до рук телефон?
Отець Ігор розповідає, що коли в УГКЦ започаткували щонедільні трансляції літургій, дехто застерігав, що от, мовляв, люди перестануть ходити до церкви. Але ж ні – і онлайн-трансляції дивляться, і до храмів ходять.
«Віртуальне спілкування ніколи не замінить красу зустрічей віч-на-віч, але цифровий світ повинен бути населений християнами». Так писав у одній з публікацій нині покійний Папа Франциск. Його наступник Лев XIV планує опублікувати на початку наступного року енцикліку про використання штучного інтелекту. Католицька церква давно бере активну участь у діалозі про сучасні технології і не лише декларує свою позицію в декретах та посланнях, а й дає приклад успішного застосування наукових надбань у проповідуванні Євангелія.
«Ісус навчав: «Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там і я перебуваю серед них». Церква повинна йти туди, де є люди. Зараз активно розвиваються соцмережі, тож наша церква присутня і в TikTok, і в Telegram», - зазначає отець Ігор Яців.
І він не надто зважає на застереження, що в мережі хтось може «слухати» чи «стежити».
«Колись один священник, який служив у радянські часи в підпіллі, говорив: «Якщо вони нас підслуховують і щось почують про Бога, то хай слухають - мені не шкода їм про Бога говорити». Так само й нині: якщо якісь ФСБшники стежать, то нехай слухають, що ми проповідуємо», - вважає священник.
Причастя і шлюб неможливі онлайн
Митрополит Нестор припускає, що насправді багато хто хотів би, щоб гріхи відпускали по телефону. Але, за його словами, в Православній церкві цього не буде. Ніколи. Таїнство залишається таїнством і воно вимагає особистої зустрічі й спілкування зі священником.
«У часи карантину багато людей не ходили до храмів і дивилися богослужіння через трансляцію. І почали з'являтися думки: «А давайте запровадимо ще й онлайн-причастя, нехай під час євхаристійного канону людина поставить хліб та вино перед телевізором і потім це буде приймати як причастя». У жодному випадку ні! Причастя в самій своїй суті незмінне від часів Христа. Протягом 2000 років мінялися якісь зовнішні атрибути, але не мінялася сама суть і форма», - наголошує владика.
Греко-католицький священник Ігор Яців зауважує, що є межа застосування технологій у церкві, й вона визначається етикою.
«Католицька церква стоїть на етичних засадах. Будь-які досягнення мають бути спрямовані на добро для людей. Якщо це шкодить людству – значить, це щось недобре», - зазначає священник.
Він визнає, що готуючись до проповіді, може використовувати штучний інтелект. Але не для того, щоб програма написала проповідь, а лише запропонувала ідеї. Останнє слово залишається за священником.
Попри все, «повстання машин» не загрожує християнським церквам. Бо тут діють «залізобетонні запобіжники»: традиція і догмат.
«Хрещення, Миропомазання, Євхаристію, Покаяння, Єлеопомазання, Подружжя, Священство не можна уділяти віртуально, - стверджує Ігор Яців. - Це сім святих таїнств і в Католицькій, і в Православній церквах, які не можливі онлайн. Можна віртуально проводити духовні бесіди, молитися, читати Святе Письмо, катехизувати. Але таїнства здійснюються наживо. Це передбачено догматикою і традицією церкви. І так буде завжди».