Як підготуватися до прочитання творів Сковороди
Видавець Олександр Савчук у 2016 році видав “Повну академічну збірку творів” Григорія Сковороди. У Полтаві пан Олександр поділився порадами щодо того як варто читати твори філософа. Модерувала дискусію Марина Єщенко, доцентка кафедри педагогічної майстерності та інклюзивної освіти Полтавської академії неперервної освіти.
Олександр Савчук наголосив, що зважаючи на поетичність текстів Григорія Сковороди, читати їх варто в оригіналі. При цьому, краще змиритися з тим, що багато нюансів залишається незрозумілими. Крім того, варто знати Старий та Новий Заповіти, творчість античних авторів, звертатись до коментарів, які відсилають до пояснення цитат, алюзій чи метафор. Також, на думку видавця, потрібні “провідники”:
— Первинне глибинне читання є надзвичайно важливим. По-перше, у тебе є поряд людина, яка може пояснити багато речей — певні відсилки, образи. По-друге, це радість розуміння, яка з'являється. Фактично, це можна порівняти з преображенням. Для тебе Сковорода, весь цей зовнішній образ, вся мішура зникають. Можливо, важливіше не транслювати на одній лекції в університетах знання про Сковороду, а ці 2-3 години витратити на мінімальний вдумливий аналіз кількох сторінок тексту.
Які маркери атрибутують Сковороду до української культури
За модерації української мовознавиці та доктора філологічних наук Орисі Демської філософ і письменник Тарас Лютий розповів про Григорія Сковороду як мислителя. Серед інших думок пан Тарас зупинився на спробі апропріації Григорія Савича Російською Імперією.
Представники російської традиції намагалися в певний спосіб вписати у неї Григорія Сковороду. За словами Тараса Лютого, найвиразнішим прикладом є Владімір Ерн. У своїй книжці, присвяченій Сковороді, Ерн хоча і робить обмовку, що Григорій Савич — малоросійський, український філософ, приходить до висновку: Сковорода — засновник російської філософії. Втім, пан Тарас переконаний, що є маркери, які атрибутують Григорія Савича до української культури:
— Сам Григорій Савич говорить, що його мати це Малоросія, а тітка — Україна. Сковорода не цитує російських авторів, про що у своїх творах згадує, наприклад, Ушкалов. Сковорода, щойно він виходить за межі Гетьманщини і Слобожанщини, мерщій хоче повернутися додому тому що тільки на цих теренах він він почуває себе вдома. Звичайно, нам не можна робити таку ретроспекцію і казати, що в ранньо модерний час вже існує українська нація. Але точно є маркери, на підставі яких ми можемо атрибутувати Сковороду до української культури.
Сковорода — людина, яка повертає іншим смак майбутнього
Олександр Філоненко, філософ, православний теолог та публічний інтелектуал вів діалог з програмним координатором Програми для Спільноти Аспен Інституту Київ Андрієм Кулаковим про сковородинські ідеї та нашу сучасність.
Пан Олександр наголосив, що сила Сковороди — вміння йти глибше контекстів: і свого, і чужого. Він зазначив, що Григорій Савич вмів говорити з людьми інших епох, інших культур, інших контекстів:
— Його сильне місце — це людина, яка засумнівалася у своєму контексті. Як тільки ми помічаємо, що ми як риба, яку викинуло на берег, хочемо дихати, а води немає, у цей момент і відкривається для нас Сковорода. Він каже: “Не біда, давай почнемо по порядку, давай поговоримо про важливе”. Сковорода починає говорити і повертає людину у той дім, звідки вона вийшла, але оновленою. Мені здається, це покликання справжньої філософії — вміти підтримати людину, коли її зраджують найдорожчі, найзвичніші контексти. У цьому сенсі Сковорода — людина, яка повертає іншим смак майбутнього.
Ми споріднені зі Сковородою, бо кожного разу робимо вибір
Володимир Прокопенко, доктор філософських наук та професор філософського факультету ХНУ ім. В.Н. Каразіна за модерації директора програмного розвитку Аспен Інституту Київ Дениса Полтавця розмірковував про вплив ідей Григорія Сковороди на українську ідентичність.
Пан Володимир вважає, що ми споріднені зі Сковородою тому що щоразу робимо вибір: у будь-якому вчинку і навіть думці. Те ж саме пропонує у своїх творах філософ.
— Кожного разу, коли стикаємося із символом змія, ми повинні зробити вибір: чи це зло, чи добро. Це те, чому нас вчить Григорій Сковорода. Але він не робить цього автоматично — треба читати твори філософа.
Володимир Прокопенко вважає, що Сковорода не стільки створив українську ідентичність, як є її феноменом. Спорідненість існує на доментальному рівні, але ментально, розумово ми маємо орієнтуватися на те, чому він нас вчить.