Європейська комісія 11 березня презентувала новий регламент, який, у разі ухвалення, дозволить країнам-членам ЄС депортувати до віддалених країн осіб, чиї клопотання про надання притулку відхилили, передає портал Euronews.
Це може означати радикальні зміни в міграційній політиці блоку.
Законопроєкт не передбачає створення загальноєвропейської програми будівництва центрів депортації (або «центрів повернення», як їх називає Брюссель), але закладає правову основу, що дозволяє урядам укладати угоди з третіми країнами, готовими приймати мігрантів в обмін на фінансові стимули.
Фізичне повернення осіб відбуватиметься лише після того, як заявник вичерпає всі законні можливості отримання міжнародного захисту та отримає остаточне розпорядження про депортацію.
Цей регламент став першим конкретним кроком у напрямку аутсорсингу міграційної політики, який лідери ЄС схвалили під час саміту в жовтні 2023 року. Єврокомісія пропонує розширити визначення «країни повернення». Якщо нинішні правила дозволяють депортацію лише до країни походження, країни транзиту (за наявності відповідної угоди) або іншої країни за згодою мігранта, то новий законопроєкт розширює умови передачі, зменшуючи роль добровільної згоди.
Документ передбачає можливість створення державами-членами центрів депортації у країнах за межами ЄС. Єврокомісія не буде безпосередньо керувати чи фінансувати такі об’єкти, залишаючи це на розсуд національних урядів.
Італія, Данія та Нідерланди активно підтримують цю ініціативу. Зокрема, Італія розглядає можливість перетворення центрів у Албанії, які наразі використовуються для обробки заяв на притулок, на повноцінні «хаби повернення». Проте їхня діяльність тимчасово заблокована через судові позови.
Регламент також містить мінімальні стандарти для таких центрів, зокрема: створення незалежного органу для моніторингу дотримання угоди, виключення для неповнолітніх без супроводу та сімей із дітьми, а також чіткі зобов’язання щодо запобігання порушенням прав людини.
Законодавство передбачає можливість тримання під вартою осіб, яким відмовили у притулку, до двох років у країні-члені ЄС. Тривалість утримання в закордонних центрах має визначатися у двосторонніх угодах і може бути як короткостроковою, так і довгостроковою.
Ця ініціатива має на меті доповнити Пакт про міграцію та притулок, який ЄС ухвалив минулого року після чотирирічних переговорів. Пакт встановлює єдині правила прийому мігрантів і передбачає систему «обов’язкової солідарності» між країнами, однак питання депортації в ньому не було детально врегульовано.
Протягом останніх років ЄС намагався підвищити ефективність процедур повернення, проте рівень фактичних депортацій залишається на рівні 20-25%. Правозахисні організації застерігають, що ці дані неповні й не можуть слугувати основою для політики.
Новий законопроєкт може змінити міграційну політику ЄС, але його реалізація може зіткнутися з юридичними, фінансовими та політичними труднощами.
- У жовтні 2023 року члени Євросоюзу домовилися провести міграційну реформу на тлі напливу нелегалів. Країни погодили, що такі держави, як Італія, які приймають багато мігрантів із Середземномор'я, можуть прискорити процедури надання притулку, а також зможуть отримувати фінансову допомогу та допомогу в переселенні від інших членів ЄС.
- Проти переселення виступила Польща. Тодішній прем'єр Матеуш Моравецький сказав, що його країна виступає проти проєкту Єврокомісії про переміщення нелегальних мігрантів з півдня до країн ЄС у межах так званого "міграційного пакту".