Росія 15 листопада здійснила близько ста ракетних ударів по території України, знищуючи житлові будинки та критичну інфраструктуру. РФ веде бойові дії, порушуючи всі можливі конвенції та міжнародні правила, закріплені в статуті ООН. І саме це причина того, чому Польща зазнала ракетної атаки, чому двоє цивільних загинули.
РФ це зробила на тлі програшу в Генасамблеї ООН, яка проголосувала за відшкодування Росією компенсацій Україні, під час саміту G20, у рамках якого всі, зокрема й Китай, закликали РФ припинити ядерний шантаж і взагалі викреслити зі вжитку ядерну риторику. Цей саміт був програшним для Москви, яка все ж намагається домовитися. Домовитися, щоб, як слушно зауважив президент Зеленський, накопичити сили й організувати черговий напад.
Утім, попри заяви лідерів НАТО, що ракетного удару по Польщі не сталося б, якби не війна, яку веде Росія проти України, ми побачили, що частина країн Альянсу не готова належно відповісти РФ. Альянс відмовився навіть від проведення консультацій, передбачених статутом НАТО, щодо трагічного інциденту. Єдине, чого вдалося досягти – певного посилення протиповітряної оборони самої Польщі.
Однак проблема не в тому, що польське чи словацьке, чи румунське, чи інше небо не закрите. Проблема в тому, що повітряний простір України постійно перебуває в небезпеці через російські ракети. Що саме це призводить до того, що снаряди російського виробництва, як їх називають на Заході, падають на території держав – членів НАТО.
Що ж насправді зробила Росія? Вона прагнула завдати удару по критичному об’єкту української інфраструктури. Польський населений пункт Пшеводув, де впав снаряд, розташований поблизу Добротвірської ТЕС, що під’єднана до європейської мережі і забезпечує передачу електроенергії по лінії Польща-Україна.
Добре, сказали, що Росія не намагалася атакувати Польщу. Однак вона точно била по об’єктах, що критичні для країн НАТО. Чи вже всі забули, що через російський ракетний удар постраждала інфраструктура, що забезпечує прокачування нафти по українському трубопроводу «Дружба»; що це прямий удар по інтересах Угорщини, Чехії та Словаччини, країн – членів Альянсу?
Раніше польські силовики правильно зауважували: постійна оборонна позиція НАТО в контексті протидії Росії, відсутність більш проактивних дій Альянсу лише підбадьорює Путіна.
Ми зараз всі дискутуємо про ракетний удар по території Польщі. А що, хіба не уламок російського снаряда від зенітно-ракетного комплексу «Панцирь – С1» «випадково» прибило до болгарського пляжу? Чи не російські літаки порушували повітряний простір Румунії та держав Балтії, змушуючи американських і британських пілотів підіймати винищувачі? Можливо, російські кораблі не порушували кордони територіальних вод Данії? А може, росіяни не підлаштовували вибухів на складах Чехії? Хіба ми забули про дивні детонації газогонів, за будівництво яких країни ЄС відвалили Москві чималі гроші? Можливо, вже завершилася мілітаризація Калінінграда?
Якщо не помиляюся, то все це точно зачіпає інтереси країн НАТО, які вирішили і цього разу змовчати. І це була та позиція, на яку розраховували в Росії. У країні, яка досі прагне одного – розколу, а далі знищення всього Північноатлантичного альянсу.
Було б дивно, якби Росія не намагалася провокувати НАТО, розхитувати цю організацію, робити все, щоб звідти йшло менше підтримки Україні.
Дивно не помічати, що ця ракетна атака по території Польщі збігається з проведенням сьомого Рамштайну, а також з накопичуванням російських військ у Білорусі. З тим, що в день анонсування засідання Ради НАТО Путін виділив білоруський владі 105 млрд рублів на так звані програми імпортозаміщення, насправді ж на продовження війни.
Путін точно вважатиме нинішню реакцію НАТО слабкістю – є вона такою чи ні. Він, вірогідно, збільшуватиме кількість трагічних інцидентів, які зачіпатимуть країни – члени Альянсу безпосередньо. НАТО доведеться рано чи пізно відповідати на дії агресора, який постійно промацує, де є та межа червоних ліній.
Президент Зеленський має рацію, коли каже, що Росія розуміє лише мову сили, коли сама програє. Однак лише коаліція Заходу може домогтися повного фіаско російського режиму. Перемовини на російських умовах цьому не допоможуть. Це лише привнесе розкол у стані демократичних держав. Бо правда насправді така: Росія вже перетворила Східну Європу на поле бою.