Одразу скажу, що жодні кошти не можуть повернути людські життя, відібрані російськими вбивцями. Проте заради справедливості, заради майбутнього миру та безпеки жертви війни, родичі загиблих, полонені і, зрештою, всі наші громадяни, яких російський агресор залишив без даху над головою, повинні отримати компенсацію своїх страждань.
Це довгий шлях, на якому нам належить спільно вирішити багато політичних, юридичних та економічних питань. Та можна сміливо говорити, що після ухвалення Генасамблеєю ООН резолюції про створення механізму відшкодування Україні збитків, завданих російською агресією, цей процес запущено.
Наразі ці збитки оцінюють у сотні мільярдів доларів. Лише руйнування української інфраструктури, енергетичних об’єктів, державної та приватної власності, станом на вересень Світовий банк оцінив у 350 мільярдів доларів. З того часу ця сума значно зросла і продовжує зростати.
Крім того, вона не враховує моральної, фізичної шкоди, завданої нашим громадянам. Вона не враховує непрямих збитків від війни, яких зазнали державні компанії та приватний бізнес, недоотриманих нашим держбюджетом доходів, які також обчислюються сотнями мільярдів доларів. Це ще сотні мільярдів доларів.
На відновлення всього, що зруйнував агресор, нам потрібно вже зараз, не чекаючи завершення війни, шукати кошти. І справедливо буде, якщо головним джерелом стануть саме російські кошти. Агресор має відповідати за свою агресію.
Задля цього ще у травні Президент створив робочу групу з розробки міжнародно-правових механізмів для відшкодування збитків, завданих Україні внаслідок агресії РФ, під керівництвом очільника Офісу Президента Андрія Єрмака.
Важко не відзначити колосальні зусилля представників Офісу Президента, Мін'юсту, Міністерства закордонних справ, фахівців з міжнародного права, яким вдалося в досить короткі терміни розробити концепцію механізму відшкодування збитків і презентувати її в Раді Європи та Генеральній Асамблеї ООН.
Зрештою, саме ця робоча група створила необхідне підґрунтя, аби резолюція Генасамблеї ООН запустила ряд процесів, у результаті яких Росія беззаперечно заплатить за всю шкоду, завдану Україні й українцям.
Про які процеси йдеться?
Передусім це міжнародний механізм відшкодування збитків. Оскільки співавторами резолюції є майже 50 країн членів ООН, серед яких США, Велика Британія, Франція, Німеччина і ще ряд країн, у яких розташовані заморожені або заблоковані російські активи, це означає, що саме ці країни готові розробляти і втілювати механізм відшкодування Україні збитків.
Відповідно, наступним кроком будуть перемовини із цими державами щодо підписання багатостороннього міжнародного договору, у якому процедуру відшкодування буде докладно розписано.
Міжнародний договір має передбачати створення міжнародної компенсаційної комісії, яка вже безпосередньо розглядатиме заяви на компенсацію від громадян, бізнесу та держави.
Нагадаю, що в міжнародному праві вже існує практика, коли подібні механізми застосовували щодо претензій Кувейту у зв’язку з військовою агресією Іраку. Аналогічні механізми було застосовано й у справах Конго-Уганда, Еритрея-Ефіопія.
Паралельними процесами стануть створення міжнародного Реєстру збитків, який накопичуватиме дані стосовно розміру завданої Україні шкоди, та спеціального Фонду, де повинні акумулюватися кошти від російських активів, які надалі підуть на виплати компенсацій.
За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, Україна планує отримати близько 300-500 млрд доларів від російських активів. Наразі ці активи заморожені в різних країнах, зокрема, на заході, у Європі, і Росія не може ними розпоряджатися.
Особисто я переконаний, що Росія не буде добровільно платити. Принаймні допоки Путін залишається при владі й поки триває війна. Тож ми маємо примусити її, шляхом конфіскації російських активів і передачі їх на користь України.
Мова йде про три види активів:
-
суверенні активи (сюди належать і кошти Центробанку РФ);
-
майно російських державних компаній, де Російська Федерація є кінцевим власником;
-
майно російських олігархів, які перебувають під санкціями.
У травні український парламент ухвалив законопроєкт, який дозволяє стягувати на користь держави майно компаній і бізнесменів, які підтримують російську агресію, а також активи інших підсанкційних осіб. До цього процесу залучені РНБО, Президент, Міністерство юстиції та Вищий антикорупційний суд України.
Таким чином, на сьогодні ми вже маємо принаймні перший кейс, коли на користь України стягнуто активи одного великого російського олігарха: нерухоме майно, земельні ділянки та корпоративні права в низці українських компаній.
Немає сумніву, що подібних кейсів буде значно більше, адже 19 жовтня Президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про накладення санкцій (блокування активів) на понад 250 бізнесменів, понад 2250 осіб пропагандистів і колаборантів та майже 1400 юридичних осіб, пов’язаних з Російською Федерацією.
Накладення санкцій дозволяє Україні в межах її державних кордонів конфісковувати активи підсанкційних осіб і спрямовувати отримані від них кошти на відновлення.
Та якщо з Україною в цьому питанні все більш-менш зрозуміло, то в більшості країн, де наразі перебувають російські активи, відсутня і правова база, і механізми, які дозволяли б конфіскувати таке майно. Мало того, правовий принцип недоторканності права приватної власності є загальновідомим у світі, гарантується міжнародними конвенціями і власними конституціями держав. І передбачити винятки з нього досить складно.
Тож Україна активно переконує країни, де є російські активи (і резолюція якраз стане додатковим аргументом), імплементувати у своє законодавство такі положення, які дозволять конфіскації російських активів і передачі їх на відбудову України.
Упевнений, що країни, для яких питання миру, безпеки і справедливості є пріоритетними, мають зробити конкретні кроки, щоб Росія відповіла за свою агресію.
Зокрема, першою країною, яка вже зробила вагомий крок у цьому напрямку і може вважатися гарним прикладом, є Канада. Канадське законодавство вже дозволяє конфісковувати російське майно – державне і приватне – на користь України.
Важливою для нас є позиція США, які наразі також розглядають законодавчі ініціативи, які дозволили б конфіскацію російських активів і їхню передачу на користь України. Крім того, Міністерство юстиції США вже звернулося до Конгресу щодо використання конфіскованих російських активів для підтримки України.
Своєю чергою у Європейському Союзі обговорюють можливість наділити нещодавно створену Прокуратуру ЄС повноваженнями конфісковувати майно осіб, які намагаються оминути накладені санкції. Мова йде про те, що обхід санкцій може стати злочином і кримінально караним діянням, за вчинення якого може наставати відповідальність у вигляді конфіскації майна.
Якщо обхід санкцій буде криміналізовано на рівні ЄС, розслідувати такі злочини зможуть правоохоронні органи країн-членів, а також Прокуратура Є, під керівництвом ексочільниці румунської антикорупційної прокуратури Лаури Ковеші. Достатньо лише зазирнути в її біографію, щоб зрозуміти, що російським ухилянтам від санкцій, які потраплять під приціл Прокуратури ЄС, буде непереливки.
Тож ми бачимо, що країни, у яких перебувають російські активи, намагаються знайти шляхи, аби це майно вилучити та передати на відбудову України. І це дійсно чималі кошти.
Крім заморожених близько 300 мільярдів російського Центробанку, за словами комісара ЄС з питань юстиції Дідьє Рейндерса, наразі на Австрію, Бельгію, Францію, Німеччину, Ірландію, Італію та Люксембург припадає близько 17 млрд доларів заморожених російських активів (яхти, нерухомість, рахунки), які належать майже 100 пов’язаним з Російською Федерацією олігархам.
Також уряд Великої Британії, щоб завадити Путіну фінансувати його військову машину, заморозив понад 18 мільярдів фунтів стерлінгів активів, які належать російським олігархам та іншим громадянам РФ. Під санкції потрапили майже 1300 людей, 120 організацій, заморожено активи майже 20 російських банків.
І це ще далеко не всі російські кошти, які ховаються за кордоном. Їх більше, і їх шукають, у тому числі залучаючи до цього спецслужби і приватні юридичні компанії.
Адже всі визнають, що Росія завдає Україні страшних руйнувань і саме вона є відповідальною за відновлення нашої інфраструктури, енергооб’єктів, будинків і будівель. Саме Росія має компенсувати всю шкоду, завдану Україні й українцям.
Для цього, крім юридичних механізмів, потрібні політична воля і рішучість світових лідерів.
Резолюція Генасамблеї ООН показує, що така політична воля у світі є. Тож готова Росія чи ні, а заплатити справедливу ціну за все, що вона зруйнувала, їй доведеться. І що довше вона це відкладає, то більший рахунок отримає після нашої Перемоги.