«У розумінні кожного киянина мер відповідає за все, що відбувається в місті. Але за декілька днів до початку великої війни Кабмін забрав право мера призначати і звільняти голів районних адміністрацій»
Буквально нещодавно в Києві сталася трагедія біля зачиненого укриття, куди прямували люди. Після того відбулася низка скандалів з перевіркою закупівель усього необхідного для укриттів – виявилося, що в цьому переліку є овочерізки, барабани, рації. Після цього почався масштабний конфлікт – твій з очільниками РДА. І ти неодноразово говорив про його політичну складову. Я правильно розумію?
Так, дійсно.
Політична складова полягає в тому, що…
По-перше, та трагедія 1 червня, на жаль, почала використовуватись у політичних цілях. Замішувати політику на горі людей, на мою думку, це цинічно, дуже некрасиво.
Там збіг обставин, людський фактор, якщо можемо повернутися: сторож у приміщенні, в лікарні, почувши тривогу, спустився в бомбосховище, увімкнув світло, відчинив, піднявся, щоб відчинити двері. Через 4 хвилини після того, як пролунала повітряна тривога, відбувся вибух. Це означає, що росіяни використовували балістичну зброю. Якщо раніше був час підготуватися, добігти до укриття тощо, зараз час у рази зменшився. І після цього почалися політичні розбірки: чому не встиг, чому частина приміщень зачинена?
Чому розбірки?
Питання: хто винен у тому, що відбулося, що загинули люди. Сторож, керівник закладу, район, місто – хто винен? І зверни увагу, при цьому ніхто жодного разу не згадав тих людей, які запустили цю ракету, які принесли смерть. Але в цьому напрямку почалася політична гра, яка має достатньо довгу складову – коли повноваження забирають, а відповідальність залишають.
Я переконаний, що в розумінні кожного киянина мер міста відповідає за все, що відбувається в місті. Але ще є такі, знаєте, підводні камені в тому, що за декілька днів до початку військових дій Кабінет Міністрів ухвалив розпорядження, яким усунув мера міста від погодження призначення і звільнення голів районних адміністрацій.
Місто складається з 10 районів. Є очільники цих районів – люди, які відповідальні за те, що там відбувається. І вони не підпорядковуються меру міста. Я не можу ні звільнити, ні навіть догану дати.
Стоп. Після цієї постанови було призначено чотирьох голів із десяти. Шістьох призначили до!
Повертаючись до проблематики. Київ – єдине місто в Україні, де призначена військова адміністрація.
Військова адміністрація призначається там, де місцеві органи не можуть виконувати свої функції, чи в зоні бойових дій. А в місті Києві таких бойових дій немає, однак призначено голову військової адміністрації. Відповідно до закону, голова Київської державної адміністрації автоматично стає головою військової адміністрації. Але в цьому випадку був призначений військовий, питань немає – такий час.
Хотів би також нагадати – я не перекладаю в ніякому разі відповідальність, але це прописано, що об'єкти укриття лежать у площині військової адміністрації і районів міста, у яких перебувають на балансі. Ми як місто робили все для того, щоб ці сховища функціонували. Ми давали завдання районам визначити ці бомбосховища, вони надавали списки, надавали адреси, які ми вносили до карти укриттів, і вони ж також подавали заявки на гроші, які їм потрібні для облаштування. Адже саме вони є розпорядниками коштів.
Якщо бомбосховище, укриття знаходиться на балансі районів, вони - кожен голова району - є балансоутримувачем, розпорядником коштів. Тільки 10% грошей було освоєно, а місто вже виділило - на цей момент - близько 2 мільярдів гривень, шалені гроші.
…Але потрібно було знайти винного… Моральна і політична відповідальність у мене є. Але якщо потрібно догану робити… Чомусь змінили не ті органи, які призначають (голів РДА. – С.К.), а змінили постанови, і вперше голові КМДА чи очільнику державної адміністрації дає догану цілий Кабінет Міністрів. Чому?
Тому що дві догани протягом року – і все, ти як голова КМДА по завершенні воєнного стану можеш бути вільний.
Думаю, юристи підказали, що воно кострубато так зроблено і юридично не відповідає дійсності, тому що це можна в будь-який момент оскаржити. Це відповідальність (укриття і закупівлі. – С.К.) у першу чергу тих органів, яким прописано призначення голів РДА.
Давай ще раз. Згадана тобою постанова Кабміну була прийнята 22 січня, буквально за місяць до великої війни. Але до цього, у 21 році, ти особисто підписував подання на призначення голів РДА на Кабмін Дениса Шмигаля.
До того це було. А потім це прибрали.
Правильно. А тепер, вибач, я цитую характеристику, яку ти у квітні 21 року дав Ратнікову (очільник РДА, звільнений після загибелі людей біля зачиненого укриття. – С.К.): “Ратніков Д. Г. зарекомендував себе кваліфікованим вимогливим керівником з високими організаторськими здібностями, здатним розв'язувати складні завдання” і так далі.
Скажи, що змінилося з 2021-го? Тоді він був “вимогливим керівником з високими організаторськими здібностями”, а тепер…
Ті подання протокольні, надавались суто процедурно – я повинен був погоджувати номінально.
У сенсі? А чому сам не перевірив? У того-таки Ратнікова, до речі, дуже дивна політична біографія – нема де тавро ставити.
Тому що це була пропозиція від Офісу Президента. Я завжди намагаюся уникати конфліктних ситуацій. Якщо призначають ті люди, які несуть за нього відповідальність – добре.
Ти ж не перший рік у політиці. І це дуже дивно виглядає. І ще дивніше те, що до цієї трагедії і до цих скандалів із закупівлями чогось такого публічно неприйнятного між вами з головами районів не було. Ви нормально собі працювали, все було добре, а тут понеслося.
Голови районів отримали завдання, розуміючи, що вони у вертикалі… Я цю інформацію знаю. Знаю ту людину, яка принесла текст, який вони повинні були озвучувати.
Це знамените відео голів районів (де вони закликали Кличка скласти повноваження голови КМДА. – С.К.). То хто приніс текст?
Один член владної партії.
Конкретно? Їх там багато. Сказав “а”, то кажи “б”.
Я не хочу говорити. Це представник політичної сили. Приніс текст, дав завдання озвучити, і вони встали.
Як зайчики, взялися за ручки?
Як зайчики, тому що кожен розуміє: якщо вони не погодяться – чи отримують догану, чи їх звільнять.
«Мені закидають: що ви робили з 2014 року – ніяких укриттів, потрібно було готуватись»
Після цього скандалу почалися перевірки готовності бомбосховищ у Києві. Ви проводили перевірки, також Кабмін в особі Олександра Камишина. І цифри різні. Камишин говорить: придатні 44%, ваша статистика – 65%.
Це не наша статистика.
А чому така різниця, поясни?
Тільки Державна служба з надзвичайних ситуацій має офіційний статус перевіряти укриття і визначати їхню придатність чи непридатність. Ці цифри офіційні, це не наші висновки. Але маніпуляція в тому, що 15% – це там, де є туалети, душові, які в прекрасному стані. 65% готові працювати як укриття. Десь понад 10% були непридатні взагалі. Яким чином ці 10% потрапили в ці списки, хто їх подав? Якщо ми говоримо про політичні ігри, людина, яка відповідає за безпеку, керівник Департаменту безпеки, пан Ткачук отримав підозру і зараз на домашньому арешті, тому що він вніс неправдиві дані на карту укриттів. А в нас усе задокументовано. Він сам вносив? Звідки він отримав цю інформацію? Голови районів надали йому інформацію! Одна людина не може перевірити, 10 людей не можуть перевірити (таку кількість сховищ. – С.К.). Голови районів надали інформацію, яка була внесена на карту укриттів, а він зараз під слідством.
Питання в цьому – хто надавав інформацію? Підтверджену підписами, підтверджену документально. І такі випадки спонукають мене говорити про те, що є політична складова в цій справі.
Слідство, очевидно, має розбиратися. Війна не закінчиться завтра, на жаль, і очевидно, що з укриттями в місті треба щось робити. Є якийсь довгостроковий план, як розв’язати цю задачу? Які KPI цього плану? 27 листопада в інтерв'ю BBC ти казав, що “зараз фінансово невигідно будувати нові бомбосховища, це значні витрати фінансових ресурсів”. Можливо, щось змінилося?
Мені закидають: що ви робили з 2014 року – ніяких укриттів, потрібно було готуватись. Я робив усе, що від мене залежить, із формуванням територіальної оборони. Пам'ятаєш, мені закидали, що Кличко якісь дурниці робить. Але ми говорили, що війна може бути, і готувалися. У відповідь нам розповідали про барбекю.
Ти зараз про «шашлики» згадав у відповідь на репліку Зеленського «може бути нокаут»?
Це відповідь на питання, яке, Соню, ти поставила тільки що.
Питання було про укриття, про довгостроковий план – чи він є.
На сьогодні райони профінансовані. Голови районів роблять ремонти, які потрібні, щоб укриття відповідали вимогам. Непридатні укриття прибрали з карти. А ті, які повинні бути максимально швидко відремонтовані – ремонти йдуть. Я думаю, що протягом місяця-двох вони будуть уже максимально готові, на 100%. Але питання укриттів, об'єктів цивільного захисту виключно в компетенції військової адміністрації. Тобто повноваження в мене, знову повертаюся, забрали, навіть голови районів показують, що вони мені не підпорядковуються.
Це вони зараз уже показують.
Вони зараз не підпорядковуються. Але відповідальність намагаються повісити.
Це несправедливо, якщо ми говоримо про справедливість.
Чому я зацитувала інтерв'ю BBC від 27 листопада. Ми говоримо, що немає фінансової можливості будувати нові укриття. І там же було питання, що в Харкові, наприклад, будують укриття на зупинках громадського транспорту. Ти сказав, що, так, будують, але це тимчасова історія і вона не захищає повноцінно.
ДБН (державні будівельні норми. – С.К.) немає. Навіть тимчасове укриття, яке ми зараз готові закупити, бетонне укриття, яке вже поставили, повинно мати чітко визначені міністерствами ДБН. Щоб, не дай боже, якщо воно не витримало удар, не було питань, а чому ви встановили укриття, яке насправді не захистило людей.
ДБН дає Кабмін. Виходить, у Харкові їх на ці укриття теж немає?
Немає ніде цих ДБН, по всій країні.
То Терехов, виходить, сам, на власний ризик, їх ставить? Я не розумію.
На сьогодні ми звернулися і чекаємо, щоб нам погодили ДБН, щоб ці укриття відповідали стандартам. Не можна поставити сарайчик, назвати укриттям. Потім люди, не дай бог, загинуть і будуть питання: чому?
Це я розумію.
Я зараз відповідаю як чиновник.
Так, але Терехов теж чиновник. Його теж обрали, він теж відповідає за життя людей. І в Харків, давай чесно, прилітає частіше, ніж у Київ.
От він ставить укриття без ДБН, він же теж має отримати їх від міністерства. Чому він ставить, а ми не ставимо?
Соню, просто поставити для того, щоб галочку зробити, чи поставити для того, щоб людей захистити?
Так у нього там хороші укриття, ти їх бачив? Просто бункери у вигляді зупинок.
Ми працюємо для того, щоб ті укриття, які на сьогодні є в Києві, привести до нормального стану. А потім вже можемо говорити. Ми готові закупити ці укриття, 200–300 штук, виділили на це гроші, але чекаємо на чіткі роз'яснення і норми, чи ці укриття ми можемо ставити, будуть вони захищати людей чи ні?
А якщо їх не буде?
А якщо вони не будуть захищати, для чого ми поставимо?
Маю на увазі ДБН? У Харкові ж ці укриття захищають.
Якщо в укриття влучить чи поряд буде вибух і це укриття не врятує людей, постане питання, чому це укриття було встановлено, людей ввели в оману, тому що воно не відповідає стандартам.
Нам потрібно отримати ці стандарти, ДБН, від держави для того, щоб потім питань не було. І цього ми чекаємо дуже швидко. Ми сподіваємося, що це питання буде розв’язане.
Я теж сподіваюсь. Логіку чиновника розумію. Але бачу, що Терехов ризикує, а ти чомусь чекаєш. Не ображайся, так виглядає.
«Я в бомбосховище рідко спускаюся, бо моє завдання – рятувати людей, а не рятувати себе»
Добре. Ми не будуємо укриття, але ми будуємо міст. Я знаю, що до нього особливе ставлення. Це пішохідний міст на Оболоні з останньої партії сталі, виготовленої Азовсталлю. Його архітектор Андрій Миргородський сказав, що проєкт фінансується з коштів інвесторів, як українських, так і закордонних, що на цей міст прицільно виділено кошти від мерії Парижа і від якогось середньоазійського інвестора. Ніхто не говорить про те, що міст у парковій зоні – це погано. Очевидно, що це круто. Але ти розумієш, що коли така ситуація з укриттями, а міст мають завершити, згідно з анонсом Миргородського, до кінця цього року – це якось… дисонансно виглядає.
Можна мені пояснити?
Потрібно.
Цей міст був запланований ще перед війною. Це остання, як ти сказала, сталь і виробництво, яке було на Азовсталі. Буквально за декілька тижнів до початку війни всі ці конструкції були перевезені в Дніпро. І його залишилося тільки зібрати, тобто він сам виготовлений. Ще раз підкреслю: жодної копійки громади, з бюджету міста Києва, на цей міст не витрачається.
Хочу також наголосити, що один з кращих парків у місті Києві – парк «Наталка».
Це найбільша рекреаційна зона, і ті люди, які приходять у цей парк, дивуються, наскільки гарний парк, наскільки все привабливо. На сьогодні дуже велике питання психологічної реабілітації людей. Можете собі уявити, що якщо зібрати весь час повітряних тривог, то пересічний киянин провів понад місяць в укриттях чи підвалах, під землею, у бомбосховищах. І ми бачимо дуже великі проблеми, що стосується психологічного стану багатьох людей. Рекреаційні зони потрібні, і в місті Києві їх багато.
На плануванні було питання: коли вже в нас міст виготовлений, залишилось його тільки зібрати. Усі складові є, коштів (мається на увазі з бюджету. – С.К.) він не потребує, ба більше – рекреація і психологічний стан вкрай важливі в місті Києві. Потрошку, ми не спішимо, знаходимо гроші, які йдуть на будівництво цього мосту.
Ти згадав, що понад місяць середньостатистичний киянин провів у бомбосховищі за останній час. Ти спускаєшся до бомбосховища, воно є у твоєму будинку?
У бомбосховище я дуже рідко спускаюся, тому що коли лунає тривога, я в першу чергу з ДСНС, зі службами їду на роботу. Від нас потрібно, щоб ми не ховались, а в цей момент надавали послуги і максимально швидко рятували, надавали допомогу тим людям, яким вона потрібна. Рідко спускаюся, тому що моє завдання – рятувати людей, а не рятувати себе.
Щоб ми закрили тему з бомбосховищами, спитаю ще раз: чи існує якийсь довгостроковий план зведення укриттів, які будуть KPI цього плану? І як ти оцінюєш, скільки ще триватиме війна?
Це складне питання. Це питання я чую тисячі разів. Ми всі сподіваємося, що війна закінчиться в цьому році, але ми не виключаємо, що вона може бути також і в наступному році. Ми повинні робити все, щоб вона закінчилась, підтримувати наших військових, бути сильними і для того, щоб наш успіх був.
Я одне можу сказати: незважаючи на складні умови, місто Київ минулого року більш ніж мільярд грошей виділив громадам на підтримку наших військових. Я думаю, до кінця цього року буде не менша цифра. Це стосується виключно підтримки військових. Я не говорю про реабілітацію, про надання послуг сім'ям, рідним, дітям. Це також велика складова нашого бюджету, яка йде на підтримку родин військових.
За Януковича районні ради було усунено. Ми знаємо, що в Законі “Про столицю” є пункт необхідності виборності. Він був, потім КМДА передали право визначати, чи райради потрібні. «Удар» тоді, як фракція, підтримав це. Дев’ять років ти вже при владі, за дев’ять років – за бажання – ви могли повернути собі владу над районами. Цього не відбулося, і зараз ти розповідаєш про конфлікт з головами РДА. Можливо, треба було б трішки відмотати і сказати, що тоді ви мали наперед подумати.
Ви пам'ятаєте, до якого стану Київ довели ті районні ради – наше місто перетворилось на місто МАФів, реклами, було захаращене. І це результат того, які рішення приймали, які повноваження (у райрад. – С.К.) були в той момент. Законодавство змінилося, і я переконаний, що було правильно в тих умовах прийняти таке рішення.
На сьогодні, відповідно до рекомендацій наших партнерів, відповідно до змін законодавства, районні ради – це продовження самоврядування. А самоврядування, не будемо забувати, це ключовий базис демократії в будь-якій демократичній країні. Тому це питання я підтримую…
Повернення райрад?
Так. І, переконаний, що після закінчення війни, коли будуть місцеві вибори, ми повинні провести не тільки вибори в Київраду, а також і в райони ради.
Ти будеш це ініціювати в межах своїх повноважень?
Я декларував це і хочу повторити, що я за це рішення, за розвиток місцевого самоврядування, що стосується міста Києва.
Але у ВР попереднього скликання твоя фракція входила у склад більшості. Чому було законодавчо не вирішити питання вже тоді?
Стара історія…
Ну, я розумію, що з Порошенком у тебе стосунки не дуже ок.
Давай наступне питання.
«За часів Януковича такої навали підозр і всього іншого не було»
Дивись, у тебе 12 заступників і один керівник апарату КМДА. У двох з них – офіційна підозра. І вони при цьому курують діяльність РДА. Пантелеєв – підозра за завод “Радикал”. Мондриївського ти відсторонив від кураторства Департаменту культури. Що відбувається?
Відбувається. Кличка вкусити не можуть. Починають розбалансовувати систему управління.
Про Пантелеєва, якщо його згадали. Завод "Радикал" – державне підприємство, територія якого була захаращена ртуттю. Держава продала інвестору. Інвестор не виконував своїх зобов'язань. Єдиний завод з переробки ртуті був на окупованих територіях. Ми чекали і написали велику кількість листів, щоб нам цю ртуть – ми ж не можемо її кудись на Місяць перевезти – обробляти чи хоронити десь. Вирішили врешті, перед самим вторгненням, перенести в зону Чорнобиля. І йому дають підозру за службову недбалість – чому він цю ртуть не вивіз із міста Києва.
У сенсі? А як він мав це зробити? Ручками?
Ага! І куди?! У зону окупації? На Місяць? Знаєте, є така солдатська причина: коли хочеш знайти причину, знаходиш будь-яку.
Така сама ситуація з Ткачуком, про якого ми згадували, що він вніс неправдиві дані на мапу Києва, які йому надали голови районів. Така сама ситуація з багатьма питаннями.
Я ще раз хочу сказати. Якщо людина зробила правопорушення, ні в якому разі захищати не будемо. Але якщо ми бачимо, що тут є підставами “солдатська причина” і воно взагалі в нормальний глузд не входить, у нормальну логіку дій не вкладається, ми говоримо, що це зроблено умисно для того, щоб на когось повісити.
Давай далі. У тебе є ще 23 департаменти. ЖКГ – підозра за розтрату бюджетних коштів. Муніципальна безпека, Ткачук – ти вже згадав – дві підозри. Департамент охорони культурної спадщини – тут узагалі печатку ніде ставити, його очільник, про Никоряка йдеться, катався по ресторанах на машині одного провідного забудовника, ти його звільнив.
Інформаційно-комунікаційних технологій – ти доручив передати до правоохоронних органів результати аудиту, бо там теж щось незрозуміле відбувається. Молоді і спорту – обшуки. Охорона здоров'я – підозри заступниці директора.
Я можу далі перераховувати, але чи треба?
Можу сказати, за часів Януковича такої навали підозр і всього іншого не було, з одного боку. З іншого боку, я в жодному разі не хочу когось захищати. Якщо людина зробила правопорушення, вона повинна відповідати. Але ми сьогодні вживали таке слово – “справедливість”. Справедливість вкрай важлива. Якщо людина чесно виконує свої обов'язки, а їй натягують і хочуть у чомусь звинуватити, це нечесно і викликає велике обурення.
Ба більше, хочу заявити, що в Києві працівників міста, комунальних підприємств, лікарень, шкіл тощо – близько 300 тисяч. І я розумію, що відповідальність є, але випадки різні бувають. Ми хотіли б обов'язково, щоб це (перевірки. – С.К.) було обов'язково прозоро, справедливо відносно законів України. Ба більше, з різних джерел ми маємо інформацію, що є команда всім шукати, знаходити (порушення законів. – С.К.), обов'язково потрібні якісь кримінальні справи, щоб фон зробити…
Фон, що тебе оточують негідники?
Останнім часом такі політичні ігри.
Ким віддана команда, кому віддана команда?
Я не був присутній.
Ну, це ні про що відповідь. Говори вже нормально!
Я не був присутній. У нас сьогодні все вирішує Офіс Президента. І Офісом Президента керує керівник Офісу Президента.
Тобто це Андрій Єрмак винен?
Я не кажу винен. Я кажу, що проходять наради, де силовикам даються такі команди.
Уточню: у керівника Офісу Президента проводяться якісь наради, де даються команди щодо тебе?
Я не був присутній. Але ви ж знаєте: знають дві людини – знають усі.
Кхм. Президенту про це відомо?
Я президента з початку війни не бачив. І керівника Офісу Президента також. Тому я не можу вам сказати, знає він чи не знає.
Мер столиці не спілкується з президентом?
Я багато разів відсилав повідомлення і телефонував, але там не вважають за потрібне спілкуватися з очільником міста. Питання не моє особисте, питання життєдіяльності міста, столиці, від якої залежить взагалі ситуація по всій країні.
Тобто ти ініціював спілкування, у відповідь нічого немає?
Відповіді немає.
Ви ж можете бачитися на якихось заходах. Зараз дуже багато конференцій про ребілдинг, міжнародних поїздок. Ви жодного разу не перетиналися взагалі?
(Рухом голови показує, що ні, не спілкувалися. – С.К.)
Дивно звучить, але я вимушена тоді спитати, як ти оцінюєш діяльність президента Зеленського?
Він виконує дуже важливу функцію в умовах війни як головнокомандувач, і ми повинні робити все для того, щоб усе, що стосується оборони, безпеки, у нього виходило.
Зараз не той час, щоб робити звинувачення через якісь речі. Сьогодні вкрай важливе об'єднання. Я сподіваюся, що ці мої слова почують ті люди, у яких вистачить розуму. Усі повинні об'єднатися, як кулак. І ті виклики, які в нас є, дуже загрозливі для всієї країни. А іноді таке враження, що ми вже перемогли. У нас уже плани йти на Москву, багато речей лунають.
Складно, дуже складно, спілкуючись з хлопцями, виїжджаючи туди, на фронт.
Я бачу, що ситуація не така, як іноді тут, в Києві, де атмосфера зовсім невоєнна, є ілюзія миру. Там складно, дуже складно.
І на питання (коли закінчиться війна. – С.К.) – в цьому, сподіваємось, році.
Робимо все для того, щоб це закінчилось. Але за це ми платимо, і я думаю, ще повинні заплатити дуже болючу ціну.
Ти сам ще хочеш бути президентом?
У багатьох людей є враження, що президент – це привілей. Це велика помилка.
Президентом бути – це велика відповідальність. Це вкрай тяжкі навантаження.
І я роблю свою роботу, тому що вважаю, що Україна повинна бути демократичною, розвиненою країною. Вона найкраща країна у світі. Мені є з чим порівнювати, і тому я повернувся жити в Україну знову.
Якщо потрібні будуть мої знання, моя енергія, досвід для того, щоб зробити Україну європейською, я для цього віддам усе. І віддаю все.
Відповідаючи на питання: будуть президентські вибори – будемо про це говорити. Зараз велика дурниця будувати плани на якісь посади. Без нашої перемоги велика дурниця анонсувати якісь політичні плани – президентські, мерські. У нас один план, у всіх нас, українців – виграти війну, закінчити війну.
Просто з таким тлом, як ти кажеш, а насправді з реальними проблемами в місті, дуже великі ризики навіть мером ще раз переобратися. Ти це усвідомлюєш?
А проблеми всюди є. У всіх є виклики. Я розумію, що викликів достатньо багато.
Давай поговоримо про проблеми міста.
«Ну не може Кличко прийти і сказати: «Стояти!»
А давай! Про забудову. Моя улюблена тема. Візьму три приклади за останній час.
“Будинок з комахами”. Департамент КМДА дає припис, що це культурна спадщина, його не можна чіпати – забудовник чхати хотів. Ставить паркан, на якому вішає панораму майбутнього бізнес-центру, вимикає електрику і продовжує демонтаж.
Мечнікова, 7-Б, біля метро "Кловська". Забудовник почав зводити 36-поверхівку під приводом робіт з укріплення ґрунту, ремонту ливнівок, каналізаційної системи. Війна з мешканцями йде з 2018 року.
Можна згадати про Осокорки. Там два озера, і знову тривають будівельні роботи, хоча територія визнана рекреаційною. Місцеві мешканці доступу туди не мають, а будівельники мають. Чому так відбувається? Це не поодинокі приклади. Для Києва це вже діагноз. На жаль.
Система така. Я одне можу сказати: моє бачення – Київ повинен бути зеленим, красивим, комфортним містом для киян і всіх, хто приїжджає в наше місто. І робимо все для того. Такої кількості зелених зон, заповідних зон ми не голосували за всю історію – понад 200 рішень, якщо не помиляюся, де визначена зона, яка забороняє будь-яке будівництво.
Що стосується проблемних… У спадок [отримали] дуже багато речей. Що стосується висотності…
Та ти дев’ять років мер, який спадок!?
Чекай, ти сама знаєш, хто дає погодження про зонінг, хто – про висотність.
Я ставлю тобі питання, тому що ми з тобою зустрічались, Соню, на одному будівництві.
У центрі міста.
Так, у центрі міста.
«Ярославів град», якщо зовсім точно, 17 рік. І після цього ж менше будівництв не стало, правда?
Ні, дай відповідь, будь ласка.
На той момент була ДАБІ, її реформували, ситуація особливо не змінилася.
Міністерство культури (погоджує висотність будівництва. – С.К.).
Міністерство культури – це взагалі окрема тема. От не займай! Їй-богу!
Почекай. Дивись, іде будівництво, люди приходять, кажуть: така висотність неможлива. А дозвіл на це дають. Якийсь повинен бути вплив.
Хто містом дев’ять років керує?! Ти чи Міністерство культури? Чи якісь заступники, РДА? Що взагалі відбувається?!
Робимо все, щоб захистити культурну спадщину.
Та камон!
Що стосується “Будинку з комахами”, я робив окрему нараду, ми зробили все, що в нашій зоні відповідальності, щоб цього (незаконного знесення. – С.К.) не було.
Якщо такий скандал виникає, ми обов'язково реагуємо, миттєво реагуємо.
І вносимо велику кількість будівель, які повинні бути погоджені як пам'ятки культурної спадщини. Нам їх дуже довго не погоджують. На Софійській врешті-решт отримали (погодження на внесення до Переліку об'єктів культурної спадщини. – С.К.), де, за версією, Грушевський виголошував свою промову (про незалежність України у 1918 році. – С.К.).
Дивись, як людина, яка – як ти згадав – має досвід боротьби з незаконним будівництвом.
Починається двіж біля “Будинку з комахами”. Ви, Департамент культури КМДА, видали припис, що там не можна нічого робити. У тебе є Муніципальна варта, умовно. Приїжджає на місце Муніципальна варта з поліцією – і всьо, двіж зупиняється.
У Муніципальної варти зовсім інший функціонал. Поліція в цілому відповідальна за те, щоб тих приписів, які виписані, дотримуватись, дотримуватись законів України.
Поліція, виконавча служба. Але в інших містах такого трешу немає. Тільки в нас забудова на забудові і забудовою поганяє.
Є такі випадки. Поодинокі випадки.
Що стосується забудов, погано це чи добре, в місті Києві майже всі будівництва зупинені.
Ці три, про які я говорила, точно не зупинені.
Вони зупинені.
“Комахи” не зупинені!
Там нічого не відбувається.
Там демонтаж відбувається, обрізана електрика! Буквально декілька днів тому.
Якщо хтось там обрізав електрику, я не знаю. Ніяких будівельних робіт не відбувається.
На Мечнікова, 7-Б, на Осокорках та сама історія, там усе рухається.
Що на Осокорках? Яка там проблема?
Проблема в тому, що забудовник, будівельна компанія «Столиця Груп», розпочала будівництво ЖК «H2O». До початку повномасштабного вторгнення компанія вже намагалася забудувати цю територію, незважаючи на те, що вона мала природнозаповідний і природоохоронний статус. Зараз цільовий статус змінили, але це оскаржується в суді. Однак рішення суду ніхто не чекає, будівельні роботи тривають. Я ж не з голови це взяла.
Є відповідні норми, відповідний закон. Ну не може Кличко прийти і сказати: «Стояти!»
Серйозно? Якщо Кличко не може, то хто тоді?!
Вибач, будь ласка. На яких підставах? Є закон України, і всі ми хочемо, щоб він працював. Якщо є порушення закону, ми маємо всі підстави зупинити. Ти тільки що озвучила, що питання розглядається в суді.
Але будівництво триває.
Ну якщо з такого боку підходити, “монстр” на Подолі (забудовник замість 8-поверхового об'єкта на вул. Нижній Вал, 27–29 звів 12 поверхів, суд постановив знести чотири верхні поверхи. – С.К.)…
Досі стоїть і нічого.
Досі стоїть. І питання це вже пройшло інстанціями по другому чи по третьому колу. Позицію мою ти знаєш. Ми цю тему також проговорили.
Є багато конфліктних і проблемних речей, які ми намагаємося розв'язувати. Але є чи недосконалість законодавства, чи якісь норми, які ми не можемо прийти і сказати “стояти!” – це не працює.
Недосконалість законодавства? Ще раз: ти мав фракцію в складі більшості у Верховній Раді минулого скликання. Можна було розв’язати це питання, якби була політична воля. А її ж не було, ти вже був мером.
І?
Твоя фракція не входила до більшості після 2014 року у Верховній Раді України?
Входила.
І чому ж ви не міняли законодавство?
Якщо я буду розказувати деталі, у нас буде нецікаве інтерв'ю.
Петро Олексійович не давав?
Не будемо.
А чому?
Не будемо зараз витрачати час. Наступне питання.
Хто старе поминає, той щастя не має?
Наступне питання.
«Навесні 2024-го, якщо не буде будь-яких форс-мажорів, з великим задоволенням відкрию метро на Виноградар»
На думку активістів, велика проблема в тому, що історичні пам’ятки нормально не описані, нормально не каталогізовані.
Є реєстр пам'яток.
Є, але там дуже дивні критерії. І от зараз, коли фактично звільнено місце очільника профільного департаменту, пана Никоряка, який любить ресторани і машини Артура Мхітаряна, створена петиція на призначення на це місце відомого київського активіста, який займається саме цими питаннями. Що ти про це думаєш? Це був би красивий жест.
Я вперше про це чую. Давайте.
А що для цього треба зробити? Йдеться про Дмитра Перова.
Я не знаю. По-перше, потрібно з ним поспілкуватися.
Якщо Дмитро Перов зараз дивиться це відео, він може прийти до тебе?
З великим задоволенням. Ми з ним поспілкуємося. Але одне хочу сказати: не кожен активіст погоджується, з одного боку. І з іншого – не кожен активіст може бути управлінцем. З мого власного досвіду.
Метро на Виноградар. Ти обіцяв його до 2021 року. Зі зрозумілих причин будівництво було зупинене. Зараз у планах – здати на початку 2024 року. Чи це чинне?
Роботи йдуть. Їх не видно, вони йдуть під землею. Щодня спілкуюся з керівником метрополітену Віктором Брагінським, який мені доповідав, що все рухається, і навесні наступного року, якщо не буде будь-яких форс-мажорів, я з великим задоволенням відкрию врешті-решт (нову станцію метро. – С.К.).
Ми знаємо, що нещодавно підрядника було звинувачено столичною прокуратурою – і суд це довів – у нецільовій розтраті коштів під час будівництва метро на Виноградар. Стягнено 139 мільйонів. І коли це все відбувалося, Брагінський теж говорив, що все в порядку, все йде за планом, чи як? Ти не знав про ці проблеми?
У багатьох проєктах у нас сотні, якщо не тисячі підрядників. Тримати інформацію про кожного підрядника… Наскільки я знаю, роботи йдуть. І для мене дуже важливо здати об'єкт.
Ну, це зрозуміло, тобі треба стрічку перерізати.
Ні. Мені потрібно, щоб об'єкт працював.
Теж правильно.
«Я не хочу, щоб Київміськбуд збанкрутів, це може потягнути ефект доміно в усій будівельній галузі»
Ще одна скандальна історія – пляжі.
Виключно скандальні історії в тебе.
У мене? А до чого тут я? Я ж не винна, що в тебе багато що так виходить.
Тобто всюди скандал? Я одне можу сказати, тільки не ображайся: одні люди шукають добрі речі, а інші шукають скандали і всяке таке.
Та на тебе образишся. Але. Але поговорімо про пляжі. Цього року вони зачинені для купання. Але КП «Плесо» оголосило про закупівлю піску на 6,5 млн грн. Торги на “Прозорро” не проведені, принаймні на сайті “Прозорро” є така інформація. І все б нічого, але в описі цієї заявки значилося, що торги потрібні для укріплення берегової лінії, яку – об'єктивно – сезонно розмиває. І якщо її регулярно не підсипати, потім біда буде і дорого. Але там написано, що це для облаштування пляжів.
Інформацію про цей скандал я також отримав із засобів масової інформації, миттєво поставив питання профільному заступнику, на яке він відповів, що пляжі підсипають кожного року для того, щоб тримати рельєф.
Якщо цим не займатися, можуть бути корозійні речі відносно тих прибережних територій.
Цього року була дуже велика повінь. Велика кількість піску змита. Чиновники працюють відповідно до регламенту і виконують ті завдання, які в них прописані. Коли така інформація почала набувати розголосу, дали завдання в жодному разі ці гроші не витрачати, тому що пляжний сезон закритий. Але ситуація залишається, і нам потрібно також підтримувати ландшафт і прибережну лінію. Пісок ми постійно підсипаємо на київські пляжі.
Топчик зі скандалів – Київміськбуд. Нещодавно була створена депутатська комісія для розслідування ситуації. Сьогодні, якщо зайти на сайт КМДА, головне повідомлення – твоя заява про те, що розпочато аудит діяльності очільника Київміськбуду Ігоря Кушніра, його самого відсторонено.
Так.
Але депутатська перевірка була ініційована після того, як з'явилась інформація про членів його родини, які мають земельні ділянки в Козині. Потім виявилося, що його дружина має віллу на Лазурці. А тепер історія з тим, що він за інвалідним посвідченням виїхав з України і за 150 штук піднявся на Еверест. І тільки після цього його відсторонили й ініціювали аудит. Чому після Козина відразу не ініціювати аудит? Нащо було чекати? Депутати – зразу, ти – ні?
По-перше, приватна справа його родини – це питання до правоохоронців.
Як можна з такою людиною взагалі працювати? Нормально? Тобі неясно було, що він моральний покруч конкретний зі своїм Еверестом?
Вибач, будь ласка, я цю інформацію щодо тривалої його відсутності також уперше почув. Як і про сходження на Еверест. Я не володів цією інформацією і був також здивований, як і мільйони українців.
Що стосується компанії «Київміськбуд», однієї з найбільших компаній у місті Києві, я вже казав, зараз складна ситуація для будь-яких компаній. Будівництво майже припинено по всій країні. Я отримав сигнал, що Київміськбуду потрібні гроші, щоб цей складний період часу пройти. Не будемо забувати, що 80% акцій цього акціонерного товариства знаходяться в місті Києві.
Я звернувся до наглядової ради, щоб вони відсторонили, по-перше, Кушніра.
По-друге, якщо ми будемо робити перевірку самі, можуть бути проблеми, багато спекуляцій, будь-який результат буде поставлений під сумнів. Тому було ухвалено рішення звернутися до Великої четвірки міжнародних аудиторських компаній, які мають авторитет і репутацію для того, щоб зробити об'єктивну перевірку. І на підставі цих даних вже ухвалювати рішення для того, щоб підтримувати компанію, тому що це десятки тисяч інвесторів, людей, які купили житло. Я не хочу, щоб компанія збанкрутіла, це може потягнути ефект доміно в усій будівельній галузі.
У цьому випадку ми повинні прийняти зважене рішення виключно на підставі висновків, які й зробить і міжнародна організація, і тимчасова слідча комісія в Київській міськраді з-посеред депутатів, які також зможуть вивчити цю інформацію і довести до засобів масової інформації. Тобто ця інформація обов'язково буде оприлюднена.
Я чогось не розумію. Людини вісім місяців не було на роботі, і ти про це не знав?
Більш ніж тисяча комунальних підприємств міста Києва.
Ну це ж Київміськбуд, це ж не комунальний басейн районний!
Я не можу кожного керівника з тисяч комунальних підприємств контролювати, якщо людина від'їжджає і має для цього підстави.
Вісім місяців не бути на роботі. Мені цікаво, в кого є така робота, яку вісім місяців можна прогулювати? І якби не ця історія, це не виплило б насправді.
Я відверто хочу сказати, що також був шокований від цієї інформації.
Це акціонерне товариство. І президента цього акціонерного товариства мер не призначає. Є наглядова рада, яка збирається і ухвалює ті чи інші рішення. Але я звернувся до наглядової ради. Вони мене почули, і було рішення про відсторонення. Чекаємо результату перевірки.
«У Кличка стоїть, а у Путіна впав!»
Ти вже дев'ять років є очільником найпрекраснішого міста на Землі. Скажи, будь ласка, три найкращі результати твої за цей час.
Три?
Чи будеш ти президентом – ніхто не знає, а мером рано чи пізно точно перестанеш. Тож що найголовніше по тобі залишиться?
Соню, от ти починаєш такі питання ставити, що Володимир Олександрович буде нервувати… У мене починаються обшуки після таких питань – про президентство.
То ти ж не спілкуєшся з Володимиром Олександровичем, звідки ти можеш знати.
Він почитає обов’язково LB.ua чи подивиться відео, потім у мене почнеться новий, гм-гм….
Питання про твої заслуги. Три твої найбільші досягнення на посаді мера за дев’ять років.
Що ти маєш на увазі під досягненнями?
Я не знаю. Кожна людина для себе сама вимірює.
Що це може бути?
Чим ти запам'ятаєшся?
Що у Кличка стоїть, а у Путіна впав!
Це новий жарт про міст. Це не мій жарт – я його почув після того, як на Скляний міст направили ракету і він вистояв попри те, що було достатньо спекуляцій.
Добре, це одна заслуга. Ще дві?
Я про себе не люблю говорити. Чим я буду пишатись…? У які місця я буду стукати себе в груди…
Час мине. Я знаю, що все те, що я роблю, я роблю щиро. Це те, чого я хочу.
Тому що я хочу жити і живу в найкращому місті у світі. І його потрібно, як діамант, відполірувати для того, щоб він яскраво грав на сонці.
Ти казав, що готовий максимально залучати світових лідерів, максимальні інвестиції, всіх селебриті на благо України. А якщо ми говоримо про Київ і сфокусуватися на цих дев’яти роках, які в міжнародному напрямку три головні досягнення?
Я роблю постійно заклики, спілкуюся з політичними керівниками різних країн, тому що маю персональне знайомство, з представниками бізнесу. Робимо все для того, щоб підтримувати в цей складний момент Україну.
Результат цього – я про це ніколи не казав, а зараз можна сказати, тільки виключно на персональних контактах – 50 пожежних автівок в Україні. Близько 50 швидких, які місто Київ отримало. Понад 70, якщо не помиляюся, автобусів.
Я не буду вже говорити про персональне бажання і зв'язки, що стосуються зброї, для того, щоб дотиснути їх.
І зброї теж?
І зброї теж. Військових автівок понад 150.
Це після останнього візиту до США, де ти комунікував з мерами американських міст?
За час воєнних дій. Я вже не буду говорити про бронежилети, шоломи, радіостанції, дрони тощо.
Після цього візиту в США ти говорив, що є комунікація, горизонтальні зв'язки, але не конкретизував, з якими американськими містами.
Ми співпрацюємо зі всіма містами – європейськими, американськими, всіма демократичними країнами. І вкрай важливо спілкуватися на одному рівні, тому що краще, ніж мери, ніхто не відчуває потреб громадян. Тому що мер відчуває громаду. Він знає кожен квадратний метр свого міста. І це вкрай важливо. Мери розмовляють однією мовою. І такі горизонтальні зв'язки вкрай важливі. Ми також отримуємо велику допомогу.
Знову будемо проводити інвестиційний форум у Брюсселі, як і минулого разу. Сьогодні в країну, яка воює, дуже ризиковано інвестувати. Але з усім тим підґрунтя для цих інвестицій ми вже робимо. Є компанії, і є проєкти, які вони готові реалізувати. Для нас потрібні. І для них також. У момент, коли настане мир в Україні.
За рейтингами Республіканського американського інституту, презентованими на конференції в Києві тиждень тому, з 24 міст Київ – на 18-му з погляду комфорту життя. Чому так?
Ви можете собі уявити, який комфорт життя, коли ми чуємо кожного дня повітряну тривогу? Який комфорт життя, коли комендантська година. Ми живемо у війну.
Інші міста теж живуть у війну, але вони вище в рейтингу.
Сьогодні не можна говорити про комфортне життя в місті, яке живе в стані війни.
Тобто вони некоректно сформулювали питання?
Некоректно у воєнний час говорити, комфортно в Києві жити чи ні. Ми робимо все для того, щоб комфортно було жити. Але, вибачте, будь ласка, комфортно чути повітряну тривогу, комфортно чути вибухи, комфортно мати комендантську годину? Є багато складових, які стосуються комфортності життя.
Що особисто для тебе буде перемогою?
Проста відповідь – мир. Мир у країні. Це перше.
Ми повинні, і це бажання всіх, відновити кордони України, які прописані Конституцією, які прописані законами, міжнародними речами. Мир – коли перестануть гинути наші хлопці.
Про Пантеон на Аскольдовій і військове кладовище на Броварському проспекті
Хочу поговорити про людський потенціал, його відновлення після війни.
Це дуже важливо. Зараз у Києві ми бачимо велику кількість машин з некиївськими номерами, значно більше, ніж було до великого вторгнення.
За офіційною статистикою, у місті близько 400 тисяч переселенців, понад половина з них у Київ приїхала після початку великої війни. І, згідно з опитуваннями, понад третина цих людей планує залишитися в столиці.
Скажи, будь ласка, коротко, що робиться для їхнього інтеграції, оскільки це робочі місця, житло, навантаження на мережі, з одного боку. Але з іншого боку – величезний людський ресурс.
Це великий виклик. Ми бачимо, сьогодні місто майже повне. Якщо до війни було приблизно 3,8 млн людей, які ночували в місті Києві, залишалися в місті, зараз приблизно ті самі цифри – 3,6 млн, трішки менше, але з них десь приблизно 300–350 тисяч переселенців.
Кожен переселенець, який реєструється, отримує ті самі послуги, ті самі сервіси, що й кияни. У місті Києві їх потрібно 100% інтегрувати, вони повинні працювати також. Нам загалом дуже не вистачає людей у наших комунальних підприємствах, майже дві третини людей зараз проходять службу в Збройних силах України. Зварювальників не вистачає, водіїв тролейбусів. Великий попит на професії, що стосуються життєдіяльності нашого міста.
Цього року Київ закупив 113 квартир, які заплановано передати під потреби ВПО. Очевидно, що це недостатня цифра. Як ця будівельна програма буде або не буде розвиватися? І як це вплине на чергу на житло, яка була до війни?
Я вже казав, стосовно будівництва проблема в тому, що, враховуючи воєнний стан, будівництво майже припинилося, але ми знаходимо можливість для того, щоб допомагати і родинам загиблих, і нашим військовим отримувати житло.
Ситуація з чергами складна. У місті Києві понад 60 тисяч людей різних категорій стоять у чергах. Ще з радянських часів. Деякі з них десятками років стоять. Ситуація складна, ми намагаємось вирішувати її. Дуже важливе завдання, щоб бізнес почав працювати в місті Києві, і будівельний також. Але за правилами. Тому що не таємниця, що кожен бізнес хоче мати максимальний прибуток. Наше завдання – показувати фарватер, у якому бізнес повинен працювати, не порушуючи законодавства.
Але є прогалини в нашому законодавстві, про які ми говорили. Кожна будівельна компанія каже: вибачте, ми зробили все відповідно до вимог, але громадськість проти. У цьому випадку ми розв’язуємо питання, зустрічаємося з громадськістю, із забудовником і кажемо, що він має піти назустріч громадськості, тому що це першочергово для нас. Не питання бізнесу, а питання людей, які живуть у місті Києві.
Ну, правильно, бо це електорат. Просто якщо до війни була ідея прибрати хрущовки або зменшити їхню кількість, зараз аби не довелося будувати нові. По суті хрущовки, я маю на увазі.
У жодному разі ми не повинні робити гетто.
Для переселенців.
Дивіться, у місті Києві, по-перше, немає таких площ. Багато проєктів приходять із модульними будинками, швидкими, які можна розташувати на деяких майданчиках, територіях. Ми намагаємося уникнути цього виключно тому, що площ у нас немає, з одного боку. З іншого боку, вони можуть у дуже короткий час перетворитися в гетто. Тому що кожна людина, яка приїжджає в місто Київ, повинна, по-перше, мати всі сервіси і мати роботу. Не маючи ні першого, ні другого, це може перетворитися дуже швидко на…
Дуже важливе питання меморації, вшанування пам'яті загиблих героїв. Знаю, що зараз тривають, принаймні мають тривати, роботи на Броварському проспекті – облаштування спеціального цвинтаря для військових. І, власне, профільний заступник міністра Олександр Порхун говорив про те, що вже до кінця осені на Броварському проспекті Національне меморіальне військове кладовище має з'явитися. Чи ти підтверджуєш це? Як усе відбувається?
Питання цвинтарів у місті Києві складне. Вони всі майже переповнені. Я, живучи і в Америці, і в Європі, бачив, що найкращі місця – для тих людей, які віддали своє життя заради Батьківщини. Ці ділянки виділяються тим людям, які заплатили найвищу ціну. Спочатку була пропозиція з Бабиним Яром, і територію знайшли. Потім з’явилася пропозиція зробити такий меморіал як військовий цвинтар на Броварському проспекті. Ми цю ідею підтримали. Міністерство ветеранів реалізує цей проєкт, ми допомагаємо всіма силами, тому що розуміємо, що це і соціальна відповідальність.
Воно буде до кінця осені на Броварському?
Питання до Мінвету.
А як ти ставишся до ідеї створити Пантеон героїв на Аскольдовій могилі? Після загибелі Героя України Да Вінчі його громадянська дружина, вона ж депутатка Київради Аліна Михайлова зареєструвала відповідну петицію. Цілком обґрунтовано, чому саме на Аскольдовій могилі і чому саме Пантеон. Що ти про це скажеш?
Петиція набрала вже голоси?
Перевірю. (Петиція була адресована президенту і станом на 12.07 набрала 27288 голосів з необхідних 25 тисяч. – С.К.)
Якщо петиція набере голоси, ми будемо тоді розглядати це питання більш уважно. Але ми розуміємо, що такий Пантеон може бути в Києві і повинен бути в Києві. Але тут така тонка грань, щоб не перетворити на цвинтарі ті парки і сквери, які залишилися в місті, їх так небагато.
Це дуже чутливе питання, його потрібно обговорювати з громадою, із суспільством, а потім ухвалювати рішення.
Ти ж казав, що в нас надзвичайно зелене місто, багато парків. А Аскольдова могила – нижня частина Паркової дороги – це точно не місце масових гулянь. І там достатньо простору, щоб усе облаштувати.
Буферна зона ЮНЕСКО.
Якщо бажання громади міста Києва буде і воно буде підтримано, то без будь-яких зауважень.
В Україні розробляються програми реабілітації для військових. І для цього використовуються досвід ветеранів і членів їхніх родин зі США і з Ізраїлю. Можна трішки детальніше про цю програму? Чим вона буде якісно відрізнятися?
В одному районі міста Києва ми робимо реабілітаційний центр. Украй важливо дбати про тих людей, які отримали поранення, які залишилися без кінцівок, які мають психологічні розлади, пов'язані з війною. Тому ми будуємо цей центр. Перша черга буде відкрита в цьому році, у наступному році – уже наступні етапи. Розрахований він десь на 350 людей, 5 гектарів території, дуже добре облаштованої. Це питання довге і вкрай чутливе. Тому ми виділяємо гроші й приділяємо велику увагу.