У російській кіноіндустрії дедалі частіше застосовують неформальні механізми цензури, через які фільми можуть не виходити в прокат або зникати з фестивалів без офіційних рішень і пояснень.
Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.
За інформацією розвідки, сучасна система контролю дедалі більше нагадує радянську практику, коли картини "кладуть на полицю" через невідповідність державній риториці.
Водночас нині цензура діє без чітких правил: фільми можуть забороняти або витісняти з прокату через скарги так званих громадських активістів, втручання силових структур чи через невідповідність воєнній пропаганді. Жоден із цих механізмів формально не передбачений законодавством.
Так, фільм "Вітер" режисера Сергія Члиянця, який отримав премію "Білий слон" як найкращий російський фільм 2025 року, не допустили до фестивалю "Маяк" після того, як із його змістом ознайомився куратор від силового відомства.
Картина "Казка" режисера Олександра Сокурова взагалі не отримала прокатного посвідчення – без жодних офіційних пояснень. Інший приклад – якутський фільм "Айта" Степана Бурнашева, який десятикратно окупив бюджет, однак згодом був позбавлений дозволу на прокат через нібито "демонстрацію національної нерівності".
Навіть наявність прокатного посвідчення не гарантує показу. Зокрема, фільм "Нууччи" режисера Володимира Мункуєва зіштовхнувся з проблемами після публічних звинувачень у "русофобії".
Водночас деякі відомі російські режисери, які залишилися працювати в країні, фактично втратили можливість знімати нові картини. Зокрема, Борис Хлєбников і Наталія Мєщанінова перестали отримувати нові проєкти без будь-яких офіційних заборон чи рішень судів.
За оцінкою розвідки, у галузі сформувалася система самоцензури, яка стала для індустрії дешевшим і ефективнішим інструментом контролю, ніж прямі державні заборони.
Показово, що проблему починають визнавати й представники російського культурного середовища. Під час круглого столу в Державній думі щодо підтримки кіно режисер Олексій Герман-молодший закликав владу хоча б чітко визначити правила – що дозволено знімати, а що ні.
Деякі учасники дискусії пішли ще далі та запропонували повернутися до радянської моделі з формалізованою системою цензури та "професійними" цензорами.
У розвідці зазначають, що в таких умовах незалежне кіно в Росії фактично перестало існувати. За їхніми словами, більшість фільмів проходять перевірку силових структур ще на етапі виробництва або не доходять до глядача після завершення.
"Влада очікує буму патріотичного кіно й не розуміє, чому його немає. Але саме вона знищила середовище, в якому будь-яке кіно взагалі могло з’являтися", – наголосили у розвідці.