«Питання контрнаступу було одним з перших, які порушив Джо Байден»
Відбулася зустріч президентів Зеленського та Байдена. Що в американській адміністрації кажуть про результати контрнаступу та чи порушував Білий дім питання перемовин із Росією?
Питання контрнаступу було одним з перших, які порушив Джо Байден. Він питав про те, яким є розвиток ситуації на полі бою і, що важливіше, – які плани України в контексті розвитку наступальних дій, які подальші перспективи.
Американська адміністрація задоволена тим, як розвивається український контрнаступ?
Так, задоволена. Запитували, що ще потрібно Україні, щоб ефективно продовжувати наступ, яка зброя необхідна для захисту українського населення та критичної інфраструктури напередодні зими та інтенсифікації ракетних атак. І як захистити зерновий коридор, який зараз працює, та альтернативні маршрути доставки наших товарів, попри бажання Росії підірвати їх роботу. Як ви знаєте, після візиту США оприлюднили черговий пакет військової допомоги, в який увійшли додаткові системи ППО різної дальності та снаряди до них.
З цих питань президентам доповідали міністри оборони США Ллойд Остін та України Рустем Умєров, які вже налагодили ефективну співпрацю. Ми відійшли від формули «нам потрібно усе, що у вас є». Тепер наші партнери, зокрема американці, знають, чого ми потребуємо у конкретний період і надають саме те, чого нам бракує.
Новим главою Об'єднаного комітету начальників штабів став Чарльз Браун. Він прийшов на заміну Марку Міллі, який деколи обережно ставився до питань надання Україні сучасного летального озброєння. Що скажете про нового очільника ОКНШ?
У делегації не було нагоди познайомитися з новим керівником ОКНШ. В переговорах брав участь Марк Міллі. Водночас ми чули у Вашингтоні, що новий очільник комітету має військовий досвід і дуже позитивно ставиться до питання надання допомоги України. Ті представники України, які спілкувалися з попереднім начальником ОКНШ, продовжуватимуть свій ефективний діалог із новопризначеним. Не думаю, що від зміни прізвищ зміниться позитивне ставлення військового керівництва США до питання постачання зброї.
«У Вашингтоні розуміють: Україна перебуватиме поруч із агресивним сусідом навіть після перемоги»
Продовжується процес перемовини щодо створення гарантій безпеки зі США. На якому вони нині етапі? Чи усе поки що задовольняє Київ?
На перемовинах у Вашингтоні це питання першим порушив сам президент Байден. У складі американської делегації були представники переговорної команди президента США з надання гарантій безпеки. Між Україною та Сполученими Штатами вже відбувся перший раунд консультацій, де ми обговорювали загальні підходи.
Ми домовилися з нашими американськими колегами не розкривати тактичні деталі, однак можу запевнити, що обидві сторони зацікавлені не лише в тому, щоб переговори швидко закінчилися, але і щоб документ був максимально якісний і сповнений конкретики. Ми дуже хочемо, щоб він став зразком чи моделлю для аналогічних документів із іншими державами. Зараз ми вивчаємо американський досвід, адже США, надаючи різним країнам безпекові гарантії, користувалися різними підходами.
Нагадаю, що ще з двома країнами, Великобританією та Канадою, ми почали переговори. Наступного тижня стартують перемовини ще з однією державою – підписантом декларації G7. Зауважу, що позиція української сторони дуже чітка: ці гарантії мають бути юридично обов'язковими.
Ви задоволені ходом переговорів зі Сполученими Штатами щодо гарантій?
Так. Впевнений, перемовини будуть швидкими та ефективними.
Президенти Байден та Зеленський говорять про те, що за основу цих гарантій буде узята ізраїльська модель. Що вкладають Київ та Вашингтон у це визначення?
Дійсно, ізраїльська модель – одна з багатьох, які застосовували Сполучені Штати задля надання гарантій безпеки. Ключовий документ тут –відповідний меморандум. Позитивне у ній те, що передбачається виділення асигнувань, які заздалегідь затверджуються Конгресом. Країна, якій надходять гроші, точно знає, на яку суму вона може розраховувати на роки уперед. Недоліком цієї моделі, якщо говорити про нашу ситуацію, є те, що Ізраїль не прагне стати членом НАТО, він має статус основного союзника США поза Альянсом. Україна ж, що, до речі, зафіксовано у спільній декларації G7, чітко говорить, що гарантії безпеки діятимуть, допоки наша держава не стане членом НАТО.
Я впевнений, що точно не буде скопійована жодна з чинних моделей. Україна матиме свою модель гарантій безпеки зі США. Її ефективність залежить від майстерності переговірних команд.
Україна та США домовилися про спільне виробництво зброї та оборонних систем, зокрема і ППО. Які американські компанії вирішили долучитися до створення спільної оборонної індустрії з нашою державою?
Ці домовленості є важливими та проривними. Наші партнери у Вашингтоні розуміють, що Україна перебуватиме поруч із агресивним сусідом навіть після перемоги і що від нього варто убезпечити як нашу державу, так і увесь регіон. Для цього нам потрібні будуть новітні системи озброєння, зокрема й ППО різного радіусу дії. Про це говорили президенти у Вашингтоні.
Для того, щоб хоча б частково розмістити в іншій країні будь-яке виробництво, потрібна ліцензія від материнської компанії. Зараз наші представники ведуть перемовини з американськими партнерами щодо вирішення цього питання.
«Україна готова прозвітувати за кожен долар який іде від американських платників податків»
Білий дім, як кажуть самі американці, надіслав Офісу та главі українського уряду листа з рекомендаціями щодо того, які реформи Україна має виконати протягом року. Чи прив'язано їх виконання до питання надання військової допомоги? І як взагалі до цього листа поставилися в Офісі?
Я можу сказати, що під час переговорів у Вашингтоні жодний подібний список не обговорювався. І цей лист американська сторона не представляла офіційно українській делегації.
Одним із членів американської делегації була нова спецпредставниця президента США з відбудови України пані Пріцкер. Президент мав із нею окрему зустріч. Ми обговорювали, яким чином Сполучені Штати можуть долучитися до реконструкції України. Звичайно звучала тема реформ, але в загальному плані: потрібно і надалі проводити зміни.
Вам цей список сподобався?
Кожен документ має право на існування.
Ви згадали про Пенні Пріцкер, яка стала спецпредставницею США з економічного відновлення України. Серед її обов’язків – нагляд за реформами, співпраця з приватним сектором та інвесторами, а також нагляд за витратами грошей, що ідуть на відбудову. Які ваші враження від зустрічі з нею?
Дуже позитивні. Ми пам'ятаємо пані Пріцкер ще з часів, коли вона була секретарем з питань торгівлі в одній із попередніх американських адміністрацій. Вона тоді також предметно опікувалася питанням України. Це дуже конкретна людина.
До речі, Україна доволі давно наполягала на тому, щоб з'явився відповідний представник в адміністрації, який би відповідав за питання нагляду за використанням коштів. Президент України завжди на зустрічах з відповідними офіційними представниками говорить про те, що ми готові прозвітувати за кожен долар, кожен цент, які йдуть від американських платників податків на підтримку України. Найближчим часом пані Пріцкер може здійснити візит до України.
У Foreign Affairs вийшов текст, де автори кажуть, що Україні бракує американських військових радників, зокрема в апараті оборони. В експертних колах США циркулює така думка, що подібний крок зміг би поліпшити нагляд за американською допомогою та допомогти з реформуванням сектору безпеки. Як Київ ставиться до такої ідеї і чи з Банковою вже вели подібні перемовини американські чиновники?
Мені не відомо про відповідні конкретні перемовини з Офісом президента. Натомість скажу, що питання перебування радників, до речі не лише американських, а й інших держав – членів Альянсу має право на існування. Раніше радники з цих та інших країн працювали в Міністерстві оборони і опікувалися питаннями євроатлантичної інтеграції.
Очевидно, що ми продовжимо далі реформувати Збройні сили, сектор безпеки в частині євроатлантичної інтеграції України.
Якщо ж говорити про прозорість використання відповідних коштів і озброєння, то Україна завжди говорила, що готова до будь-яких форматів контролю.
За рік у Вашингтоні стартує саміт НАТО. Україна готується до нього і вже веде перемовини з нашими партнерами. Яка у нас задача мінімум та максимум? Та чи готова адміністрація Байдена реально відкрити Україні двері до НАТО?
Позиція адміністрації Байдена зафіксована у фінальній декларації Вільнюського саміту НАТО. Ми бачимо, що позиція США щодо цього питання кардинально змінилася. Ще рік тому не те, що питання вступу, а навіть запрошення України до вступу в Альянс ніхто в США не порушував. Зараз ми бачимо відповідні положення, що прописані у Вільнюській декларації.
Сподіваємося, Рада Україна – НАТО стане ефективним інструментом, який приведе нас до членства в НАТО. Так само розраховуємо, що річна національна програма співробітництва вкаже нам шлях до Альянсу.
Ми ведемо перемовини з нашими союзниками. Президент постійно під час переговорів з лідерами країн Альянсу порушує питання вступу до НАТО. Україна робитиме усе, щоби сформувати консенсус всередині Організації. У Вільнюській декларації йшлося про те, що жодних нових умов, окрім безпекових, перед Україною країни – члени не поставлять. Сподіваємося, що додаткових штучних умов не буде. До Вашингтонського саміту ще далеко, час ще є, будемо працювати.
«Впевнений, Україна зможе зберегти двопартійну підтримку Конгресу після виборів 2024 року»
Раніше спікер Конгресу, представник Республіканської партії Маккарті, заявив, що вимагатиме під час зустрічі із Зеленським звіту щодо того, як Україна витрачає гроші американських платників податків. Зустріч відбулася. Яким був тон розмови і про що говорили з Маккарті?
Цього разу ми не планували виступу президента з промовою у Конгресі США. Для нас важливіше було поспілкуватися з представниками двох партій в обох палатах, відповісти на їхні запитання.
У Президента була окрема зустріч із законодавцями з Палати представників, яку проводив пан Маккарті. Там були присутні представники обох партій, керівники ключових комітетів. Ця сесія була доволі ефективною. Дійсно, конгресменів хвилювали, які плани України на полі полу. І президент Зеленський відповів про середньо та довготермінові цілі. Говорили про зброю, яка потрібна Україні, відповідні асигнування. Такий самий формат був і з сенаторами.
Я не чув якихось радикальних виступів від представників обох політсил. Навпаки, була дуже зважена і відверта розмова. Результат ми теж бачимо: питання щодо блокування бюджетних витрат США на Україну було успішно проголосоване ($300 млн на Міноборони США).
41% американців вважають, що вони роблять занадто багато для України. Про це говорять свіжі дані опитування The Washington Post та ABC News. Це на 8% більше, ніж було у лютому і на 27% - від результатів квітня 2022 року. Це доволі негативна тенденція, чи не так? Ви не вважаєте, що ближче до виборів 2024 року у США Україна зіткнеться з реальними проблемами, що вплине на надання допомоги нашій державі?
Мені важко коментувати результати цього опитування, тому що я не бачив вибірки, не розумію, наскільки фахово було зроблено дослідження.
Під час кожного візиту, кожного спілкування з іноземними політиками, журналістами, експертами президент Зеленський питає про те, як звичайні люди ставляться до України? Я ніде не чув, що менше 50% людей підтримують Україну чи необхідність надання тієї чи іншої допомоги. Якщо дійсно негативна тенденція з’явиться, ми будемо відповідно на неї реагувати.
Звісно, Росія мріє, щоби світ втомився від України. Часом подібні російські наративи прориваються у поважні видання. Давайте усі разом робити так, щоб тема України не зникала з радарів. І насправді перемога нашої держави потрібна Сполученим Штатам не менше, ніж нашим сусідам. Це не порожні слова, що Україна зупинила агресію, яка могла поширитися далі. Це в інтересах простого американця – допомогти Україні перемогти агресора.
Вам не здається, що ці постійні спекуляції, обговорення в американській пресі щодо того, чи багато чи ні американці нам допомагають, шкодить Україні?
Безумовно. Тому всім треба працювати над тим, щоб про Україну в Сполучених Штатах говорили лише у позитивному ключі. Складно звинуватити команду президента у тому, що ми десь не допрацьовуємо. А от депутатський корпус має, на мою думку, докладати більших зусиль. Наші парламентері мають бути постійно присутніми у Конгресі США, спілкуватися з керівниками комітетів, з політиками обох партій, з медіа. Наше експертне середовище, можливо, має більш активно працювати.
Нам треба втримати увагу до України, зберегти той позитив, який у нас зараз є. Якщо ми не будемо нагадувати про себе, то російська мрія здійсниться.
Існує висока вірогідність того, що республіканці перед виборами 2024 року спробують організувати довготривалий шатдаун (тимчасове блокування роботи уряду, коли без роботи залишаються тисячі чиновників і перестають працювати ті чи інші програми – LB.ua). Чим такий сценарій загрожує Україні? Зокрема, у CNN кажуть, що можуть зупинитися програми з виробництва та постачання безпекового обладнання.
Безумовно позитиву це не принесе. У жовтні, коли настане новий бюджетний рік, нам потрібні будуть додаткові асигнування, в тому числі на зброю. Шатдаун на певний час унеможливить ухвалення відповідних рішень. Якщо подібна криза виникне, Америка вийде з неї раніше чи пізніше. Однак у разі негативного сценарію допомога Україні одномоментно не припиниться. У президента та Конгресу є відповідні механізми, щоб зберегти фінансування та роботу відповідних програм.
Чи ми обговорюємо вже з Вашингтоном план дій на випадок подібного негативного сценарію?
Так, обговорюємо. Працює наше посольство, відповідні представники у США. У Вашингтоні президенти це питання не порушували. Але Україна має бути готова до будь-яких сценаріїв.
Згідно з останніми дослідженнями, Трамп випереджає Байдена на 10 рейтингових пунктів. Республіканці мають непогані шанси отримати перевагу в обох палатах на наступних виборах 2024 року. Якщо це станеться, чи зможе Київ розраховувати на надання американської військової та економічної допомоги?
Президент часто зустрічається з різними представниками Республіканської партії, які приїжджають в Україну, він мав, як я вже сказав, зустріч із представниками обох партій в Палаті представників та у Сенаті. Я не чув від жодного з республіканців, що в разі приходу до влади Республіканської партії буде припинено фінансування постачання озброєння.
Що ми чуємо інколи? Це справедливе питання про те, наскільки Україна готова показати, яким чином ці кошти використовуються, чи готові ми відзвітуватися за кожен долар. Президент завжди їм каже: будь-які форми такого нагляду чи контролю для нас прийняті. Ми до цього готові.
Ви вважаєте, що після виборів у США 2024 року Україна зможе зберегти двопартійну підтримку?
Так, я абсолютно у цьому впевнений. Моє переконання базується на результатах перемовин з партіями, які мав президент.
Відбулася зустріч президента з американськими інвесторами. Чи порушували питання щодо відновлення України?
Говорили про те, яким чином американський бізнес, який, до речі, нікуди не виходить з України, зміг би посилити свою присутність.
Будь-які інвестори зараз прораховують ризики, які слідують за війною. Одначе всі розуміють, що після війни Україна залишиться великим привабливим ринком і потребуватиме чималих грошей для перебудови економіки. Ми маємо шанс з нуля розвинути галузі, яких в нас ніколи не було.
На зустрічі з американським бізнесом звучала тема зеленої економіки, зеленої енергетики, зеленої металургії тощо. Це та галузь, яка, до речі, не потребує захмарних інвестицій. Але при цьому Україна має потенціал, щоб дуже швидко розвинути виробництво водню, або відповідні інші галузі за рахунок використання зеленої енергії. Ми говорили про автомобілебудування та локалізацію виробництва певних запчастин для автомобілів. Напрямів багато. Компанії думають про це вже зараз, розуміючи, що війна закінчиться перемогою України.
Відбулася розмова між Зеленським, Єрмаком та Кіссінджером. Чи знаєте якісь деталі?
Не можу розкривати деталі. Це була дуже предметна розмова. Кіссінджер – дуже глибока, мудра людина. Це живий класик, який має, попри свій поважний вік, дуже рефлексуючий розум, який він точно використовує задля хороших справ.
Раніше американський дипломат говорив про необхідність віддати Росії Крим. Зараз його думка змінилася?
Так.