Фінляндія стала 31-м членом НАТО
Символічно, що саме сьогодні, у 74-ту річницю заснування НАТО, Фінляндія стала повноправним членом альянсу. Усвідомивши нову реальність після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, рік тому Фінляндія подала заявку на членство в НАТО одночасно зі своєю «нейтральною» сусідкою Швецією. Ці скандинавські країни чудово доповнюють одна одну: Фінляндія має сильну сухопутну компоненту, Швеція добре готова до оборони на морі.
Майже всю дистанцію вони пройшли разом. Усі публічні заяви ключових фінських посадовців до лютого 2023 року свідчили про те, що Гельсінкі до останнього намагатиметься йти до НАТО "в парі" зі Стокгольмом. Утім через активну турецьку протидію цей тандем довелося розірвати. Фінляндія змогла швидше за Швецію переконати Анкару та Будапешт у необхідності ратифікувати протокол про вступ до НАТО. Спротив щодо вступу Швеції з боку обох країн ще триває.
Трохи несподівано, враховуючи бюрократичні процедури, генсек НАТО Єнс Столтенберг повідомив, що Фінляндія офіційно приєднається до альянсу саме 4 квітня. Він пояснив, що це відбудеться, оскільки всі 30 країн-членів схвалили протокол про членство.
У минулому практикувалося, що членство нової держави набувало чинності лише тоді, коли представник країни-кандидата передає документи про приєднання Державному департаменту США у Вашингтоні, як це визначено ст. 10 Вашингтонського договору. Після цього уряд Сполучених Штатів Америки повідомляє кожну сторону про здачу на зберігання кожного такого документа.
Однак враховуючи безпрецедентну безпекову кризу в Європі, цього разу стандартну процедуру вирішили провести в Брюсселі, коли генсек НАТО Єнс Столтенберг передав запрошення про вступ від всіх країн-членів НАТО главі МЗС Фінляндії. Той у свою чергу передав ратифікаційні документи Блінкену, який, прийнявши їх, оголосив, що Фінляндія офіційно стала членом НАТО.
Швеція «на паузі», але не лишається сама
Як не дивно, але зі вступом до НАТО сусідньої Фінляндії бюрократичних процедур для Стокгольма лише додасться. Відтепер, щоб завершити приєднання Швеції до НАТО, не вистачатиме рішень парламентів уже трьох країн: Туреччини, Угорщини та Фінляндії. Фіни, звісно, підтримають свого партнера, одначе після того, як сформують нову парламентську коаліцію та затвердять склад уряду.
Сьогодні приєднання Швеції до НАТО блокують дві країни – Туреччина і Угорщина.
Туреччина вимагає від шведського уряду змінити ставлення до своїх опозиційних емігрантів, яких вважає «терористами», і видати тих, кому Стокгольм уже надав політичний притулок. Як заявив прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон, його країна не готова виконати всі забаганки турецького лідера для схвалення вступу Швеції до НАТО.
Водночас наприкінці березня радник турецького президента з питань зовнішньої політики Ібрагім Калин заявив: Туреччина буде готова переглянути заявку Стокгольма щодо вступу в НАТО після 1 червня, коли набуде чинності закон про боротьбу з тероризмом у Швеції.
Будапешт, користуючись нагодою, заявляє, що шведський уряд має припинити критику Угорщини та проявити до неї «більшу повагу». Швеція не має наміру давати Угорщині будь-які гарантії у зв'язку з процесом вступу до Північноатлантичного альянсу, про що заявив глава МЗС Тобіас Більстрем.
«У короткотерміновій перспективі це не проблема, якщо Швеції доведеться чекати, але в довготерміновій перспективі це буде проблематично. У такому разі оборонне співробітництво між Швецією і Фінляндією не зможе тривати в нинішньому вигляді. Звичайно, ми не хочемо цього», – зазначив міністр закордонних справ Швеції.
Зараз можна з певністю констатувати, що Швеція навряд чи вступить у НАТО до завершення Вільнюського саміту, який відбудеться в середині липня. Це визнають також представники шведського уряду. Однак подальший розвиток подій критично залежатиме від результатів травневих виборів у Туреччині.
Враховуючи поточну ситуацію, 3 квітня генеральний секретар НАТО наголосив, що Швеція, попри затримку, усе одно поступово інтегрується в альянс і не буде «залишена наодинці».
Столтенберг звернув увагу, що рішення Мадридського саміту надало скандинавським аспірантам спеціальний статус: «Швеція відтоді може брати участь у військових і цивільних механізмах НАТО, інтегруватися у структури альянсу. Крім того, кілька союзників надали їй безпекові гарантії. А тепер, коли Фінляндія стає повноправним членом, захищеність Швеції ще більша».
Ще у травні минулого року Швеція та Фінляндія отримали тимчасові односторонні гарантії безпеки від Великої Британії – саме для того, щоб не було небезпеки російського нападу або тиску в період, поки триватиме процедура вступу до НАТО.
До слова, цей прецедент є корисним і для України, коли та отримає запрошення до вступу в альянс.
Підготовка до Вільнюського саміту
На минулорічному саміті держави-члени НАТО ухвалили нову Стратегічну концепцію, у якій Росію названо найбільш значною загрозою безпеці поряд з тероризмом; Китай також визнано країною, яка кидає виклик глобальній системі безпеки.
Згідно з планами альянсу, під час Вільнюського саміту країни планують досягти рішення про виділення на оборону не менше ніж двох відсотків від свого ВВП, а також затвердити оновлені регіональні плани, які значно зміцнять оборону на східному фланзі НАТО.
«Існує нагальна потреба в озброєнні, в боєприпасах, у тренуванні – в усьому. У цьому контексті очевидно, що двох відсотків буде недостатньо для того, що потрібно вже зараз», – сказав Єнс Столтенберг. І це при тому, що лише сім країн НАТО збільшили витрати до 2% від ВВП у 2022 році (США, Великобританія, Греція, Литва, Польща, Естонія і Латвія).
Генсек наголосив, що Вільнюський саміт має на меті не спровокувати конфлікт, а запобігти йому. Він зауважив, що союзники вже зробили значне посилення на сході, але головний акцент – мати значну чисельність сил високої боєготовності, які можна швидко розгорнути в разі потреби.
Завдяки створенню Координаційного центру з питань підводної інфраструктури та Спільної оперативної групи НАТО – ЄС альянс також планує забезпечити захист критичної національної інфраструктури, включаючи підводні кабелі та трубопроводи.
«Ми рухаємося у правильному напрямку, але ми рухаємося не так швидко, як того вимагає небезпечний світ, у якому ми живемо», – зауважив Столтенберг, додавши, що «цілком очевидно, що ми маємо докласти більше зусиль і ми маємо робити це швидше».
Приборкання Угорщини та проведення КУН
На тлі річниці створення альянсу і його розширення сьогодні в Брюсселі відбулася ще одна знакова подія – перше засідання комісії Україна – НАТО, яке не проводилося з 2017 року.
Угорщина блокувала роботу комісії Україна – НАТО (КУН) останні шість років. Причиною такого рішення Будапешт назвав ухвалений в Україні закон про освіту, який передбачає, що обов'язковою мовою навчального процесу є державна. Угорщина вважає, що це нібито утискає права угорської меншини.
Неочікувано для Києва в березні генсек НАТО Єнс Столтенберг проявив наполегливість і відновив роботу цього двостороннього формату. Щоб угорський представник не мав змоги заблокувати міністерське засідання КУН (а рішення в альянсі ухвалюють консенсусом), цього разу цей пункт порядку денного просто не виносили на обговорення і голосування.
Якби Угорщина вирішила ветувати весь порядок денний заради блокування українського питання, то це поставило б під питання всю міністерську зустріч країн НАТО, призначену на 4–5 квітня. Будапешт не наважився виступити проти всіх членів альянсу відразу.
Згодом генсек НАТО Єнс Столтенберг наголосив, що він має намір і надалі збирати засідання Комісії Україна – НАТО на міністерському рівні попри те, що Угорщина в минулі роки їх блокувала. Він пояснив це тим, що робота комісії дає можливість розглядати питання, які пов’язані не тільки з підтримкою України, економічною та військовою, але й такими питання, як реформи, боротьба з корупцією і права меншин.
Сьогоднішнє засідання Комісії Україна – НАТО пройшло у форматі 31+ (країни члени, включно з Фінляндією, плюс Швеція та Україна).
Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто під час перебування в Брюсселі висловив невдоволення відновленням роботи Комісії Україна – НАТО, назвавши це «порушенням принципу єдності» союзників у межах альянсу.
Відкриваючи засідання, Єнс Столтенберг зазначив, що союзники по НАТО вже надають значну підтримку, «але терміново потрібно ще більше». «Ми також обговорюватимемо нашу політичну і практичну підтримку України, як і реформи, які провадить Україна: боротьбу з корупцією, зміцнення верховенства права і захист прав меншин. Майбутнє України – в євроатлантичній сім'ї, і ми працюватимемо в напрямку цієї мети».
Україна, скориставшись нагодою, повернула всіх до перемовин про повоєнне майбутнє. За словами Дмитра Кулеби, НАТО та Україна потрібні одне одному, а амбіція Києва полягає в тому, щоб на саміті у Вільнюсі влітку якнайдалі просунутися на шляху членства.
У порядку денному також були питання обороноздатності України, постачання та виробництва озброєння і санкційна політика щодо РФ.
Напередодні засідання КУН Столтенберг анонсував старт розробки багаторічної програми підтримки для України.
«Я сподіваюся, що ми домовимося про нові кроки та заходи, про довготермінову підтримку України та розширення її партнерства з альянсом», – заявив генсек, додавши, що «з початку російського вторгнення країни НАТО надали Україні військової допомоги на понад $70 млрд».
Згідно з повідомленнями, Столтенберг запропонував союзникам виділяти по 500 млн євро щорічно для фінансування Комплексного пакету допомоги Україні замість теперішніх 250 млн євро на рік. Він передбачає короткотермінову допомогу паливом, захисним спорядженням і системами боротьби з безпілотниками, надання інших засобів, які використовують для протидії російському вторгненню.
Цей фонд, на думку Столтенберга, має бути спрямований також на надання Україні довготермінової підтримки, щоб допомогти модернізувати збройні сили для досягнення стандартів оперативної сумісності з НАТО та запропонувати так звану летальну підтримку за рахунок постачання сучасного озброєння на тлі вичерпання запасів радянських часів.
Так, ще восени стало відомо, що НАТО узгоджує 10-річний план відновлення української оборонної промисловості за участі європейських і північноамериканських виробників.
Щоб зберегти підтримку України, водночас не послаблюючи захисту альянсу, держави-члени узгоджують нові політики виробництва боєприпасів.
Зрештою, міністри закордонних справ країн Північноатлантичного альянсу офіційно підтримали розробку багаторічної програми підтримки України, яка допоможе їй зблизитися з НАТО де-факто.
Зараз триває підготовка до саміту альянсу у Вільнюсі, до участі в якому запросили президента Володимира Зеленського. Подолання угорського вето, принаймні цього разу, дає підстави сподіватися, що стосовно українського членства в НАТО зрештою буде знайдено консенсус.