Уругвай: ціннісний партнер
Уругвай приєднався до табору держав, які засудили широкомасштабне вторгнення Росії в Україну та підтримали проукраїнські резолюції в Генасамблеї ООН. Уругвай базує свою міжнародну політику на принципах невтручання, багатосторонності, поваги до національного суверенітету та верховенстві права, тобто розділяє спільні з Україною цінності.
Президент Зеленський 26 липня провів першу в історії українсько-уругвайських відносин розмову з лідером Уругваю Луїсом Лакальє Поу. Про це Зеленський написав у Твіттері: «Цінуємо засудження агресії РФ, підтримку України в міжнародних організаціях. Закликав Уругвай, як і інших партнерів у Латинській Америці, запроваджувати санкції проти агресора».
Уругвай, провівши ефективні два роки у Раді Безпеки ООН (2016–2017), націлений на зростання своєї присутності у глобальних міжнародних процесах.
Тепер Лакальє Поу активно нарощує присутність держави за межами Латинської Америки, готуючи тим самим ґрунт для майбутніх президентських перегонів. Поки що уругвайський уряд зберігає достатній рівень підтримки (понад 50%), проте збереження цього показника потребує проривного результату, в якості якого можуть виступати дипломатичні перемоги на міжнародній арені.
Уругвай можна розглядати як державу перспективну для політичного діалогу.
Парагвай: м’ясо для РФ
Президент Парагваю Маріо Абдо Бенітес висловився у своєму Твіттері: «Уряд Парагваю засуджує напад на український народ, що саме по собі порушує принципи суверенітету та міжнародного права, і закликає агресора припинити свої дії, закликаючи до діалогу заради миру та стабільності у всьому світі». Парагвай також підтримав резолюцію ГА ООН, яка засуджує війну Росії проти України та вимагає повного виведення російських військ з території нашої держави.
6 липня відбулася перша в історії українсько-парагвайських відносин телефонна розмова між двома лідерами держав. Президент Зеленський у своєму Твіттері назвав діалог «плідними та конструктивними переговорами з іще одним другом України».
Бенітес – правий націонал-консерватор, прихильник Альфреда Стресснера, парагвайського диктатора, який протягом 35 років очолював ультраправий антикомуністичний диктаторський режим. Що, власне, не дивує, оскільки батько Бенітеса був особистим секретарем Стресснера, відтак родина належала до політичної еліти тих часів. Однак Бенітес всупереч традиційній зовнішньополітичній лінії парагвайських консерваторів-антикомуністів, які визнають Тайвань, висловився на підтримку поглиблення комерційних відносин із КНР.
Хоча основними торговельними партнерами Парагваю є Бразилія та Аргентина, Росія займає четверту позицію серед найбільших експортерів парагвайських товарів та імпортує близько 40% парагвайського м’яса (найважливішого парагвайського товару). Асунсьйон не зацікавлений у тому, аби втратити цього покупця. Водночас, після того як західні держави наклали санкції проти Росії, зокрема відключили російські банки від системи SWIFT, це значно вдарило по торгівлі РФ із Парагваєм.
Тим не менш, очільник МЗС Парагваю Хуліо Сесар Арріола висловив бажання розвивати двосторонню торгівлю з Росією і надалі.
Парагвай наразі видається менш перспективним політичним партнером для України, аніж Чилі, Перу та Уругвай.
Венесуела: прихвостень Кремля
Росія та Венесуела є союзниками та стратегічними партнерами. РФ сприймається зараз у Латинській Америці як головна сила, завдяки якій режим венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро тримається на плаву. Під час політичної кризи 2019 року РФ разом із Китаєм, Білоруссю, Болівією, Кубою, Нікарагуа, Іраном, Туреччиною та ПАР виступила на підтримку Мадуро. В той час як Колумбія, Бразилія, Перу, Аргентина, Чилі, США, Велика Британія, ЄС, а також Україна підтримали лідера опозиції Хуана Гуайдо, який під антиурядових протестів оголосив себе лідером держави, тимчасово виконуючим обов’язки президента аби «добитися закінчення узурпації влади, сформувати перехідний уряд та провести чесні вибори».
Під час кризи Reuters повідомляло про те, що Росія направила до Каракасу близько 400 бійців приватної військової компанії «Вагнер» для підтримки режиму Мадуро. При цьому, за даними агентства, бійці спочатку прибули чартерними рейсами на Кубу, після чого вирушили до Венесуели.
Хоча офіційна Москва не підтвердила цю інформацію, заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков тоді зазначив, що Росія підтримуватиме «дружню Венесуелу» як стратегічного партнера.
Стратегічне російсько-венесуельське партнерство стосується першочергово двох сфер: постачання озброєння і військової техніки та добичі/постачання нафти.
Венесуела – один із найбільших покупців російської військової техніки. Росія тричі (у 2009, 2012 та 2014 роках) виділяла Венесуелі значні кредити ($2-2,2 млрд) на придбання озброєнь. Серед найбільших контрактів; закупівля 23 винищувачів Су-30МК2V, постачання двох дивізіонів ЗРК С-300 у 2013 році, а також комплексів «Тор», «Бук-М2» та «Печора». Також Венесуела отримала 92 модернізовані танки Т-72, 123 БМП-3Б та багато іншого.
Росія, окрім цього, надає Венесуелі підтримку у конфлікті з Колумбією. У 2015 році між двома державами розгорівся дипломатичний скандал –венесуельська влада для боротьби з воєнізованими угрупованнями та контрабандистами влаштувала масову депортацію колумбійців, які проживають на території Венесуели. Чотири роки Мадуро потому оголосив про розрив дипломатичних відносин з Колумбією.
Після початку пандемії COVID-19 на венесуельсько-колумбійському прикордонні відбувається активний, але вкрай заплутаний збройний конфлікт. Тут борються і майже автономні підрозділи армії та Національної гвардії Мадуро, які отримали необмежені повноваження, і озброєні банди наркокартелів або нелегальних здобувачів корисних копалин, і різні «загони самооборони» місцевих громад, і партизанських екстремальних груп. Якоїсь миті на кордоні з’явилися «високі, білі, російськомовні чоловіки», фотографії яких просочилися в Інтернет.
У грудні 2018 року Ніколас Мадуро побував у Москві, де зустрічався з російським президентом. За підсумками візиту Мадуро повідомив, що були підписані контракти, в рамках яких Росія надасть Каракасу $6 млрд для підтримки нафтовидобутку та гірничодобувної галузі, переважно золотовидобування. Окрім цього, «Роснефть» і PDVSA (Petróleos de Venezuela, Sociedad Anonima – державна нафтогазова компанія Венесуели) беруть участь у п’яти спільних проєктах з видобутку нафти у Венесуелі. «Роснефть» також має газорозвідувальний проєкт на родовищах Патао, Мехільонес і Ріо Карібе з геологічними запасами 180 млрд м³.
На тлі війни Росії проти України та необхідності зниження залежності Європи від російських енергоносіїв США заявили про деяке послаблення санкцій щодо Венесуели (санкції запооваджувалися з 2017 року за порушення прав людини, а після кризи 2019 року взагалі було введено нафтове ембарго). Вашингтон видав європейським нафтовим компаніям – італійській Eni та іспанській Repsol – ліцензії на постачання венесуельської нафти до Європи в рахунок погашення боргу.
На тлі цих змін уряд Мадуро дуже позитивно поставився до американської ініціативи, сприйнявши її як шанс відновити відносини. Тепер Каркас стоїть перед вибором: або підтримати остаточно РФ, або все ж піти на поступки США та зняти з держави санкційний тягар.
Для Росії Венесуела важлива через її географічне розташування поблизу США. Венесуела ж, персонально Мадуро, отримує фінансову підтримку від Москви, в обмін на яку голосує так, як потрібно РФ – наприклад, у 2014 році Венесуела проголосувала «проти» резолюції по Криму, підтримавши окупацію півострову, а під час голосування резолюції ГА ООН по Україні в березні цього року венесуельська делегація взагалі була відсутня.
Хоча офіційно Каракас дотримується скоріше нейтральної позиції, виступаючи за «діалог для розв’язання кризи між Росією та Україною», риторика венесуельського уряду загалом залишається антиамериканською, а венесуельські ЗМІ висвітлюють війну лише через призму російської пропаганди.
Венесуела на даний момент однозначно не є потенційним партнером для України, проте на налагодження діалогу можна сподіватись у випадку зміни влади та демократизації політичного режиму.
Еквадор: банановий партнер
24 лютого президент Еквадору Гільєрмо Лассо засудив рішення Росії розпочати широкомасштабне вторгнення в Україну, зазначивши, що це є порушенням суверенітету та територіальної цілісності України, принципів Статуту ООН. У березні Еквадор підтримав резолюцію ГА ООН «Агресія проти України». Еквадор традиційно виступає за багатосторонні підходи до вирішення міжнародних проблем.
14 червня 2022 року відбулася телефонна розмова президента Зеленського з президентом Еквадору Гільєрмо Лассо (перший контакт глав держав в історії українсько-еквадорських відносин).
Разом з тим Еквадор не поспішає запроваджувати будь-які санкції проти РФ: Еквадор – другий після Бразилії торговельний партнер Росії в Латинській Америці, а РФ, своєю чергою, – четвертий найбільший експортер та найбільший імпортер еквадорських бананів.
У середині березня в провінції Гуаяс розпочалися протести виробників бананів, які виступили проти російських санкцій, адже на ринок РФ припадає близько третини всіх експортних постачань. Ситуація з поставками виявилась досить складною: зібраний врожай не реалізовується, фрукти гниють у контейнерах, наймані працівники не отримують заробітну плату. «Кожен п’ятий банан, вироблений в Еквадорі, потрапляє в Росію», – сказав Франклін Торрес, президент Федерації виробників бананів Еквадору FENABE. Тому Кіто, найімовірніше, виступатиме за подальший розвиток торговельно-економічного співробітництва з Москвою, шукаючи способи налагодити як логістику, так і фінансові транзакції аби продовжувати торгівлю.
Обсяги торговельно-економічного співробітництва України з Еквадором перевищують аналогічні показники з іншими країнами Андської співдружності. З країн Південної Америки після Бразилії Україна найбільше імпортує з Еквадору. Проте цифри вказують на значний дисбаланс у двосторонній торгівлі на корить Еквадору.
Еквадор, так само, як і Парагвай, не видається найцікавішим напрямком латиноамериканського вектору зовнішньої політики України, проте варто і надалі підтримувати стабільний двосторонній діалог з огляду на підтримку України з боку еквадорського уряду.