Бразилія: добрий друг Росії
Бразилія з початку війни уникає прямої критики РФ. Хоча у березні Бразилія, яка зараз займає місце тимчасового члена Ради Безпеки ООН, підтримала резолюцію, яка засуджувала агресію Росії та вимагала негайного виведення російських військ з території України. Президент Бразилії Жаїр Болсонару заявляв, що держава не ставатиме на чийсь бік.
Основи позиції щодо санкцій були сформульовані міністром закордонних справ Бразилії Карлосом Франса 24 березня, коли він, виступаючи в Сенаті, заявив, що обмеження проти Росії «не мають сенсу», тому що «побічні ефекти для третіх країн серйозніші за наслідки для об'єкта, на який вони спрямовані». Таким чином, Бразилія не підтримує санкційну політику проти РФ.
Президент України Володимир Зеленський нещодавно засудив нейтральну позицію Бразилії та ставлення Болсонару до війни.
Прихильна позиція Бразилії до РФ в умовах повномасштабної війни зумовлена трьома причинами. По-перше, бажанням втримати економіку. Основним сектором економіки латиноамериканської країни є сільське господарство. Бразилія структурно залежить від імпорту добрив, які широко використовують при вирощуванні сої та кукурудзи. У 2021 році бразильські компанії імпортували з Росії 62% від загального обсягу добрив.
Накладання Росією часткового мораторію на вивезення добрив за межі країни, рішення європейських компаній відмовитися від страхування російських суден, від транспортування кінцевого продукту з РФ, зумовило підвищення собівартості на ключові продукти, який вирощують бразильці – сою та кукурудзу. Відповідно, це фінансово вдарить по сільгоспвиробниках з Бразилії. Тому Болсонару вже встиг подякувати російському президенту, який гарантував безпеку поставок добрив.
Більше того, Путін також пообіцяв бразильському лідеру підтримку в питанні вирубки тропічних лісів в Амазонії. 63% цієї території є власністю Бразилії. Вирубка лісів у цій зоні збільшилася більш ніж у два рази в останні роки. Болсонару, тісно пов’язаний із аграрним лобі, після приходу до влади суттєво послабив законодавство щодо захисту довкілля задля перетворення Амазонії на сільськогосподарські угіддя, що викликає критику міжнародної спільноти. Росія ж виступає на підтримку політики Бразилії щодо Амазонії, за що Болсонару неодноразово дякував російському президенту. Таким чином, позиція Бразилії є доброзичливим до Росії нейтралітетом в обмін на повне сприяння щодо чутливих тем.
Крім того, у Бразилії у жовтні цього року відбудуться загальні вибори, на яких буде визначено новий склад парламенту та обрано президента країни. У передвиборчий рік нинішній уряд не хоче створювати собі зайвих проблем з аграрним лобі, прагне, наскільки це можливо, обмежити зростання цін на пальне і зберегти спокійні відносини як зі США, так і з Росією.
Жаїр Болсонару планує переобратися на новий термін. А одна з проблем для нього полягає в тому, що хоча більшість його виборців налаштовані проамериканськи, Білий дім відмовляється від прямих контактів з бразильським президентом. Причина полягає у беззастережній підтримці з боку Бразилії колишньої республіканської адміністрації Дональда Трампа. І сьогодні Жаїр Болсонару використовує свої контакти з Путіним, аби натиснути на Вашингтон, щоби той більш охоче йшов на контакт.
Разом з тим, соцопитування показують, що більшість бразильців негативно сприймають РФ і виступають на боці України. Втім, лише 35% виступають проти політики нейтралітету. Це означає, що для України не все втрачено.
Разом з тим, сподіватись на зміну зовнішньополітичного курсу Бразилії в майбутньому не доводиться. Основний конкурент Болсонару, який має, згідно з опитуваннями, шанс перемогти на виборах – Лула да Сілва. Хоча він неодноразово засуджував РФ за вторгнення в Україну, у своєму інтерв’ю журналу TIME заявив, що винуватцем у війні є не тільки Росія, але й США та ЄС, які мали б гарантувати Москві, що Україна ніколи не стане членом НАТО, оскільки саме перспектива інтеграції України в Альянс, за його словами, і стала причиною російського вторгнення. Так само він звинуватив й українського президента, стверджуючи, що якби він насправді не хотів війни, то сів би за стіл переговорів з російським візаві.
Сілва стояв у витоків створення БРІКС, який він розглядає як інструмент протистояння США, також він активно підтримує ідею розрахунків у національних валютах.
Аргентина: реальна політика по-латиноамериканськи
Позиція Аргентини багато в чому схожа на позицію Бразилії. Офіційно Буенос-Айрес висловив «глибокий жаль у зв’язку з ескалацією ситуації в Україні», закликав РФ припинити бойові дії та підтримав проукраїнські резолюції ГА ООН.
Втім, на початку лютого президент Аргентини Альберто Фернандес приїхав до Москви на зустріч із російським президентом. Там, говорячи про МВФ, він заявив: «Я рішуче налаштований зробити так, щоб Аргентина перестала бути такою залежною від МВФ та США». Цим пояснюється активний інтерес Аргентини до БРІКС як до об’єднання, яке націлене на створення фінансово-економічної архітектури, альтернативної нинішній, де домінують США.
Проте куди цікавішими для Буенос-Айреса є китайські інвестиції. Раніше Буенос-Айрес оголосив про приєднання до китайської ініціативи «Один пояс, один шлях», в рамках чого Пекін виділив своєму південноамериканському партнеру додатково $23 млрд на кілька проєктів, а крім того, підтримав претензії Аргентини на Фолклендські острови (як і РФ, до речі). Можливість вступу до БРІКС Аргентини обговорювалася давно, але Бразилія не виявляла ентузіазму щодо цього, оскільки зацікавлена у збереженні ролі регіонального лідера, представника усієї Латинської Америки.
Проте, конкуренція з Бразилією та прагнення закріпитись в якості лідера іспаномовного світу спонукає Аргентину до співпраці зі США та ЄС. Президент Аргентини став єдиним латиноамериканським лідером, запрошеним на саміт G7 канцлером Німеччини Олафом Шольцем, який оголосив Аргентину партнером «сімки». У травні під час візиту до Європи Фернандес запропонував Німеччині та Іспанії співробітництво щодо поставок зрідженого газу.
Разом з тим Аргентина, як, власне, і Бразилія не підтримує запровадження економічних та інших санкцій проти РФ, оскільки розглядає санкційну політику, як можливість заповнити вакуум і зміцнити власні позиції на російських ринках.
Крім цього, ціни на пшеницю, що виросли на 20% після російського широкомасштабного вторгнення в Україну, стали гарною новиною для Буенос-Айреса, адже Аргентина посідає сьоме місце у світі з експорту пшениці і третє в Америці (після США та Канади). Втім, викликане російською агресією світове зростання цін на зернові лише посилило економічну нестабільність Аргентини на тлі інфляції, зростання цін на пальне та продовольство.
Прогноз економічного зростання в Аргентині був знижений і очікується, що до кінця року інфляція досягне 70%. Ситуація посилюється посухою та прогнозами поганого врожаю зерна цього року. Аргентинський уряд пішов на угоду з МВФ щодо реструктуризації $44 млрд зовнішнього боргу, який складає більше $274 млрд, що призвело до багатотисячних протестів обурених аргентинців.
Таким чином, Буенос-Айрес, ухвалюючи маючи те чи інше рішення у сфері зовнішньої політики, керується першочергово власними національними інтересами і ці рішення не мотивовані стабільними відносинами з РФ, хоча Аргентина і зацікавлена в тому, аби їх зберегти.
Ставлення ж до України з боку аргентинського уряду нейтральне: у розмові з президентом Зеленським на початку липня аргентинський президент запропонував допомогу у переговорах з РФ, якщо такі відбудуться у майбутньому. Тобто Аргентина бачить себе в якості посередника, який займає неупереджену позицію.
Колумбія: неоднозначний партнер
Колумбія виявилась однією з небагатьох держав, які виступили з однозначною критикою РФ. Іван Дуке, який на початку великої війни займав посаду президента Колумбії, рішуче засудив навмисний і невиправданий напад Росії на Україну, наголосивши, що ця агресія загрожує не лише суверенітету нашої держави, а й миру у всьому світі. Колумбія послідовно підтримувала резолюції ГА ООН, які засуджували дії РФ та вимагали негайного виведення російських військ з території України.
До того ж, у квітні відбулася телефонна розмова між президентами України та Колумбії – перший контакт між главами держав в історії українсько-колумбійських відносин. Ще у квітні, коли Дуке перебував у ЄС, після переговорів з канцлером Німеччини Олафом Шольцем він заявив в ефірі телеканалу CNN, що Колумбія готова різко збільшити постачання енергоносіїв до Євросоюзу, насамперед вугілля, нафти та газу, щоб замінити російську сировину.
При формулюванні своєї позиції щодо війни Богота керується, по-перше, близькими відносинами зі Штатами (навесні цього року Колумбія отримала статус «основного союзника поза НАТО»), а, по-друге, регіональною обстановкою – вкрай поганими відносинами з Венесуелою, на території якої перебуває досить велика кількість російських військових, які зосереджені на кордоні з Колумбією. Те ж саме стосується й Нікарагуа, країни, з якою Колумбія має ще й давній територіальний конфлікт, а нікарагуанський диктатор Даніель Ортега – друг Володимира Путіна в Латинській Америці.
Богота також виходила з оцінки колумбійсько-американських відносин. Власне, в Івана Дуке була така ж проблема, як і в Болсонару: Колумбія активно підтримувала Трампа на попередніх виборах, тому з нинішньою адміністрацією Байдена відносини дещо напружені, попри нещодавно отриманий статус союзника. Дуке своєю відвертою підтримкою намагався налагодити двосторонні відносини, демонструючи готовність докласти зусиль, аби зменшити присутність РФ на континенті.
Проте у червні цього року на президентських виборах вперше в історії переміг представник лівих сил, Густаво Петро, колишній партизан, від якого очікують значних змін у зовнішній політиці. У ході передвиборчої кампанії кандидат заявляв, що готовий відновити дипломатичні відносини з Венесуелою, розірвані в лютому 2019 року, коли Богота визнала лідера венесуельської опозиції Хуана Гуайдо тимчасовим президентом. Глава Венесуели Ніколас Мадуро привітав Петро з перемогою та висловив сподівання, що країни зможуть налагодити відносини.
Окрім цього, Петро говорив, що вважає за необхідне переглянути двосторонні відносини зі США, змінити умови угоди про вільну торгівлю і назвав неефективною співпрацю з ними в галузі боротьби з наркоторгівлею. Скоріш за все, американо-колумбійський союз значно послабиться, що кардинально змінить розклад сил на континенті.
Ліві (соціалісти) традиційно вважаються прихильниками РФ, відтак, цілком вірогідно, що найближчим часом позиція Колумбії щодо війни стане менш однозначною і Богота почне говорити про «активне неприєднання». Хоча варто зауважити, що в Латинський Америці Росію продовжують сприймати як перепрошитий СРСР, не розуміючи, як практично функціонує російська держава та російська економіка.