Китай забирає лідерство у Росії
Пекінський саміт продемонстрував, що у БРІКС з’явився однозначний лідер, і це – Китай. Росія ж, ініціатор БРІКС, надалі займатиме маргінальне місце в об’єднанні. КНР же планує модернізувати цей майданчик.
В Пекінській декларації, ухваленій за результатами саміту, є окремий розділ – «Захист миру та безпеки». Щодо переліку проблем, які там висвітлюються, то російсько-українська війна стоїть на першому місці безпекового порядку денного, хоча цій темі присвячений лише один пункт. Зокрема, держави БРІКС висловили зобов’язання поважати суверенітет і територіальну цілісність усіх держав, підкреслили відданість мирному врегулюванню розбіжностей і суперечок між державами шляхом діалогу та консультацій, висловили підтримку прямих переговорів між українською та російською сторонами, які мають враховувати резолюції Генасамблеї ООН. За великим рахунком ми бачимо, що це – концентрована позиція китайського керівництва, яка постійно звучить з боку Пекіна.
Лідер КНР Сі Цзіньпін продемонстрував бажання Китаю опікуватися геополітичними та безпековими питаннями, зокрема й продовольчою та кліматичною безпекою. Для нього БРІКС – майданчик, який допоможе втілити концепції з побудови нової системи міжнародних відносин.
У своїй промові голова Китаю озвучив основні складові майбутнього світопорядку: багатополюсність, відмова від єдиної гегемонії (США), регіональні партнерства, відмова від «помилок минулого» та менталітету холодної війни (тобто поділу світу за ідеологічними рамками), відмова від політики сили як домінантної у міжнародних відносинах.
Китай, таким чином, використовуватиме надалі БРІКС як інструмент просування ідеї альтернативного світоустрою, в якому держави глобального півдня та сходу відіграють більш значущу роль.
Чи можливе розширення БРІКС?
Одна з цілей Китаю – залучення нових членів та розширення БРІКС, про що зазначав Сі ще п’ять років тому. Цьогоріч це питання порушив глава МЗС КНР Ван І. Розширення планується реалізувати за рахунок країн, що розвиваються, країн глобального півдня. Можна припустити, що серед потенційних кандидатів будуть держави, міністри закордонних справ яких взяли участь у розширеній зустрічі БРІКС+ цього року: Єгипет, Нігерія, Сенегал, Аргентина, Казахстан, Індонезія, Саудівська Аравія, ОАЕ, Таїланд.
Втім, доцільність приєднання цих держав до ядра БРІКС видається малоефективною. Цей майданчик нині мало що вирішує, та й навряд самі учасники організації дійдуть до якогось консенсусного рішення щодо розширення – кожен прагне посилити власні позиції за рахунок приєднання до БРІКС «зрозумілих» для себе держав.
Після заяв керівництва Ірану та Аргентини про вступ до організації, Росія заявила, що потрібно ухвалити відповідні процедури та погодити критерії для такого вступу.
Нині найбільш вірогідними кандидатами на приєднання є країни субсахарської Африки, втім, це розширення не підвищить авторитет об’єднання через невеликий розмір економік потенційних кандидатів на вступ. При цьому єдине, що дійсно може зацікавити потенційних членів – можливість доступу до ресурсів Нового банку розвитку (БРІКС-Банку), іншими словами, доступу до китайських грошей.
Власне, це й проглядається в якості основного мотиву можливого приєднання Аргентини до БРІКС, про яке аргентинський президент Альберто Фернандес заявив на саміті. Китай є другим за величиною торговельним партнером цієї латиноамериканської країни після Бразилії з двостороннім товарооборотом у майже $14 млрд.
Цього року Буенос-Айрес оголосив про приєднання до китайської ініціативи «Один пояс, один шлях», в рамках чого Пекін виділив своєму південноамериканському партнеру додатково $23 млрд на кілька проєктів, а також підтримав претензії Аргентини на Фолклендські острови.
Виникає питання: чи погодиться на таке розширення Бразилія, оскільки присутність Аргентини в БРІКС може підірвати її лідерські позиції. Крім того, Аргентина стане комерційним конкурентом Бразилії на основних агропромислових ринках, серед яких Китай та Індія. Водночас мало хто вже пам'ятає, що Аргентина з десять років намагається увійти до БРІКС і все марно.
Іран так само, як і Аргентина ніби подав заявку на вступ до БРІКС.
Такий крок є цілком логічним, враховуючи по суті цивілізаційну конфронтацію між Іраном та США, а оскільки БРІКС є фактично антизахідним утворенням, то й участь Тегерану у цьому форматі виглядатиме цілком доречно. Крім того, для Ірану Китай є найбільшим торговельним партнером та ринком для експорту сировини.
Санкційний прагматизм
Сі Цзіньпін неодноразово під час саміту критикував санкційну політику західних країн проти Росії. Важливо розуміти, що в цій заяві відбивається не підтримка РФ з боку Китаю та інших учасників БРІКС, а політичний прагматизм.
Коли Китай в особі Сі Цзіньпіна засуджує санкційну політику, то засуджується сам механізм односторонніх санкцій, а не факт того, що цей механізм був застосований проти РФ. Коли Сі стверджує, що односторонні санкції є «бумерангом», який «зрештою завдасть шкоди народам усього світу», він виходить з того, що обмежувальні заходи можуть бути застосовані і до Китаю, який не полишає думки встановити контроль над Тайванем військовим шляхом.
Те ж саме стосується й інших учасників БРІКС, які ніколи не розглядали Росію як повноцінного союзника, тим паче зараз за умов її подальшої політичної та економічної деградації.
Чотири країни об’єднання продовжують співпрацювати з РФ, переслідуючи власні національні інтереси. Так, наприклад, Китай наростив постачання нафти з Росії до рекордного рівня, за даними Reuters. Імпорт марки Urals у травні 2022 року зріс на 55% у річному вираженні та приблизно на чверть порівняно з квітнем. З великими знижками паливо купують найбільші державні сировинні компанії Sinopec і Zhenhua Oil.
Внаслідок цього Росія вийшла на перше місце з постачання сировини до Китаю, випередивши традиційного лідера – Саудівську Аравію. Це рішення Пекіна частково нівелювало шостий пакет санкцій, що був запроваджений Євросоюзом та стосувався саме обмежень на поставку російської нафти.
Також обсяги імпорту російських енергоносіїв – нафти, вугілля – збільшила й Індія. При цьому Індія та Китай використовують дешеву сировину з різною метою. Індія закуповує у великих обсягах російську нафту для стимулювання виробництва на власних НПЗ, перенаправляючи потім нафтопродукти дизельного і гасового палива. Китай же через сильне держрегулювання внутрішнього сировинного ринку намагається регулювати ціни на бензин та дизельне паливо.
На початку червня Індія стала таємно заробляти на продажах російської нафти, зокрема в західних країнах, за так званою «латвійською схемою». Схема проста: російська нафта змішується в портах з нафтою інших марок та вже вважається «чистою», відповідно, може продаватися в інших країнах без обмежень.
Мрії про єдину валюту
Сі Цзіньпін заявив у своїй промові про подальшу ерозію міжнародної валютно-фінансової системи. Однією із задач БРІКС із самого початку його створення було реформування «застарілої міжнародної фінансово-економічної архітектури» сучасного світу. Досягнути цього планувалось, зокрема, шляхом створення нової системи резервних валют.
Власне, Путін заявив про це на цьогорічному саміті, оголосивши про переговори щодо створення нової резервної валюти, яка буде сформована на основі кошику валют країн БРІКС, тобто бразильського реалу, російського рубля, індійської рупії, китайського юаня та південноафриканського ранду.
Разом з тим залишається незрозумілим як цю задачу втілити у життя. З одного боку, можна розпочати запровадження наднаціональної валюти, яка може використовуватися як платіжний засіб у міжнародних розрахунках на додаток до національних платіжних одиниць, як це було, наприклад, з екю, яка використовувалася в європейській валютній системі ЄЕС та ЄС у 1979-1998 роках. Сьогодні існують валютні регіональні спілки, які пішли схожим шляхом, наприклад, латиноамериканська штучна валюта сукре, яку використовують країни АЛБА (альянс країн Латинської Америки та Карибського басейну) та Еквадор.
Втім, як ЕКЮ, так і сукре використовувалися суто при безготівкових розрахунках, що логічно, оскільки створення нової валюти передбачає вирішення ряду організаційних питань насамперед децентралізації її випуску та управління емісійними центрами, а також формування курсу. Загалом, цю ідею майже неможливо втілити, оскільки структура економік країн БРІКС, їх торговельні та платіжні баланси, надто відрізняються одні від одного.
З іншого боку, можна виокремити одну з валют – опорну валюту – країн БРІКС для розрахунків між членами групи, що потребує політичного рішення. Малоймовірно, що таке рішення ухвалять і подібною валютою виступить, наприклад, китайський юань, який має найменшу зі всіх валют БРІКС розбіжність до долара та є більш стійкою до коливань внаслідок дій Центрального банку Китаю.
Реформа глобальних інституцій
Ще одним завданням, яке перед собою ставить БРІКС, – реформування міжнародних інститутів (ООН, МВФ, СОТ), які, на думку членів клубу, недостатньо відображають інтереси країн, що розвиваються. Хоча на даний момент видається, що об’єднання не має чіткого плану, в який саме спосіб це прагнення можливо реалізувати. Пекінська декларація обмежена суто закликами до проведення реформ основних органів Організації Об’єднаних Націй, в тому числі й Ради Безпеки, але не наводиться жодного натяку на те, як саме оновлена ООН має функціонувати.
Разом з тим держави БРІКС висловили підтримку процесу реформування Світової організації торгівлі, який було запущено цього року. Міністерська конференція СОТ, яка проходила в Женеві з 12 по 17 червня, ухвалила цілий пакет підсумкових документів, включаючи запуск реформи СОТ, розпочала консультації щодо відновлення системи вирішення спорів до 2024 року. Саме цей «Женевський пакет» активно підтримує Китай.
Так чи інакше, підтримка реформування ключових світових установ, які на думку держав БРІКС є надто «західними» або ж «американськими», є ще одним проявом глобального геополітичного протистояння Китаю зі США. І БРІКС потрібен Пекіну для продовження цього протистояння та пошуку невдоволених Заходом держав, які могли б його підтримати.