Мушу зізнатися: не зрозумів цього фільму свого часу. Він для мене лишався недостатньо лінчевським. Але спливає час, сни випаровуються, лишаючи дивний посмак, а «Проста історія» стає все більш і більш важливою. Надто з огляду на те, що Лінч ще в інтерв'ю журналу Empire Magazine 2001 року визначив її як свій «найекспериментальніший фільм». Серед критиків розкид думок від «найдобрішого» до «найстрашнішого».
«Історія» дійсно проста. Елвін Стрейт (Річард Фарнсворт) — до речі, straight означає не тільки «простий», а ще й «прямий», «чесний», «звичайний», «надійний», «добропорядний», — літній ветеран Другої світової. Він страждає від численних недуг, але вперто відмовляється полишати шкідливі звички. Елвін вирішує проїхати 317 миль на газонокосарці John Deere, щоб відвідати хворого брата Лайла (Гаррі Дін Стентон), з яким не спілкувався 10 років. Сценарій, заснований на реальних подіях, написала Мері Свіні — продюсерка й редакторка Лінча — разом з другом дитинства Джоном Роучем.
Подорожній залежить від доброти незнайомців, як і бродячі собаки — їхня зграя двічі пробігає в кадрі на самому початку стрічки. Тож перший, очевидний мотив — доброта. На шляху Елвіна не трапляється жодної лихої людини. Містянин Денні Ріордан (Джеймс Када) надає Елвіну прихисток. Католицький священник приносить мандрівнику поїсти, коли той зупиняється на цвинтарі поруч з церквою. Безіменний ветеран Другої світової висповідається в пивниці. Тракторист (детальніше про нього трохи згодом) допомагає Елвінові подолати останній відрізок шляху. Усюди добрі люди, інколи розгублені, інколи вразливі чи хитруваті. І жодних монстрів, яких так багато у попередніх фільмах Лінча. Але ця оповідь не менш метафізична, аніж, наприклад, наступний «Малголленд Драйв» (2001).
Так, ми не побачимо за всі 108 хвилин жодного чудовиська, навіть жодного ексцентрика. А також жодного птаха, хоча дочка Елвіна, Розі (пронизлива Сіссі Спейсек), весь час майструє шпаківні. При цьому зйомок згори всіх цих будиночків, доріг, нескінченних кукурудзяних і пшеничних ланів більш ніж досить. Такий ракурс ще з часів Гічкока, що почав його активно використовувати, називають поглядом Бога. Лінч не персоналізує Вищу Силу, натомість розсипає по фільму низку більш чи менш явних відсилок до неї. Власне див тут лише два. Десь на півшляху Елвін мало не врізається в легковик, що збив оленя. З авта вискакує водійка і починає кричати, що вона щотижня тут, саме на цьому місці, вбиває оленя — уже 13 невинних тварин за сім тижнів. Варто згадати, що мертвий олень — один з найпохмуріших лінчевських символів («Твін Пікс», «Індустріальна симфонія № 1»). Але тут це прокляття є насправді благословенням, химерним варіантом манни небесної, бо Елвін може нарешті поїсти свіжини, уперше за кілька тижнів. В оточенні статуй оленів.
А вже за пару миль до будинку брата газонокосарка заглухає. І з’являється згаданий тракторист. Спиняється. Каже: «Я вас підчеплю». Після цих слів John Deere заводиться й рушає слідом за трактором. Ніякого троса між ними немає, ми дивимось очима Елвіна на тракториста, який їде попереду, дбайливо озираючись і показуючи дорогу рукою: звичайний ангел у комбінезоні.
«Ця поїздка — важке випробування для моєї гордості», — зізнається Елвін. І додає, що в нього з Лайлом майже біблейська історія, як у Каїна і Авеля. Лайл живе в містечку з більш ніж красномовною назвою Гора Сіон. А колись, у дитинстві, вони любили, лежачи влітку на подвір’ї, дивитись у зоряне небо, фантазувати про інші світи. Зорями ця історія починається — зорями і закінчується. Зорями і прощенням.
Проста історія. Проща.