Енергетична залежність
Індія – друга у світі країна за обсягом споживання та імпорту вугілля, третій споживач та імпортер нафти і четвертий – ЗПГ. Залежність країни від закордонних постачань енергоресурсів сягає 80%.
З початком війни Росії проти України в Індії постало питання про збільшення імпорту російських енергоносіїв. Наразі частка РФ в індійському ринку енергетичних постачань займає лише 2%. Найбільше Індія імпортує з країн Перської затоки: Ірак ($22 млрд – 23%), Саудівська Аравія ($16 млрд – 18%), ОАЕ ($9 млрд – 11%). Тоді як США займають 4-ту позицію з об’ємом майже $8 млрд (7%).
Утім коли Росія в березні запропонувала $20-30 знижки на нафту, Індія збільшила її імпорт понад удвічі, незважаючи на рекомендації США утриматися від такого кроку. Тепер Делі хоче $70 за барель, тоді як вартість бочки еталонної марки Brent становить близько $105. Це перша причина, чому Індія продовжує співпрацювати з РФ.
Зацікавленість Індії у збільшенні імпорту російських енергоносіїв – не тільки нафти, а й вугілля, яке забезпечує 70% електроенергії в Індії – обумовлена не тільки привабливими знижками, але й енергетичною кризою в країні, яка триває ось уже понад пів року через високі ціни та дефіцит вугілля. Це – друга причина.
Тому не дивно, що вже в перші тижні війни Індія не просто не відмовилася від постачань російських енергоносіїв, але й наростила їх. Наприклад, у березні імпорт російського вугілля сягнув рекордних 1,04 млн тонн. Хоча одна з найбільших у світі індійська сталеливарна компанія Tata Steel цього тижня оголосила, що припиняє закупівлі через зв’язаність із західними ринками. Делі планує і надалі купувати російське вугілля, причому знову зі знижками.
Урешті-решт, третя причина – Індія хоче позбавити Китай можливості монополізувати російський ринок збуту енергоносіїв, а такі тенденції стануть дедалі помітнішими в майбутньому. Тобто продовжуючи співпрацювати з РФ, Індія керується власними національними інтересами, і допоки двостороння взаємодія з Росією відповідатиме цій меті, Делі діятиме так.
Спроба повернути Делі
Усе це бентежить західні країни, адже індійський нейтралітет зменшує очікуваний ефект від санкцій.
Для налагодження політичної комунікації Делі відвідала президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Індія та ЄС домовилися відновити переговори щодо угоди про вільну торгівлю, а також про створення спільної Ради з торгівлі та технологій. Окрім того, фон дер Ляєн запропонувала посилити співробітництво щодо декарбонізації, у галузі сонячної енергетики та розробки зеленого водню.
Індія взагалі глибоко зацікавлена у співпраці з Європою у сфері альтернативної енергетики та зелених технологій. Це була хіба що не ключова тема європейського турне Моді, під час якого він відвідав Німеччину, Данію та Францію, де домовлявся про виробництво зеленого водню, постачання сонячної енергії тощо.
Сполучені Штати також пропонують Індії диверсифікувати джерела енергетичного імпорту, щоб зменшити частку російських енергоносіїв на індійському ринку. Вашингтон пропонує Делі наростити свою частку до 11%.
Рубль в обмін на оборонку
Індійські нафтопереробні компанії нині стикаються з проблемою оплати постачань через санкції, накладені на російські банки. Один з варіантів вирішення цієї проблеми, які розглядаються Індією – система транзакцій, за якою розрахунки між Делі та Москвою відбуватимуться в рупіях і рублях. США висловили свої застереження щодо цього.
Росія вже запропонувала Індії використовувати відмінну від SWIFT платіжну систему: під час розрахунку рублі будуть депоновані в індійський банк і конвертовані в рупії, та сама система працюватиме у зворотному напрямку. Хоча невирішеним залишається питання, буде обмінний курс фіксованим або мінливим, тобто наразі важко уявити, як така система стабільно функціонуватиме на практиці.
Але Індія відновила експорт у Росії деякої продукції: чаю, рису, фруктів, кави, морепродуктів, кондитерських виробів. При цьому вантажі проходять через грузинські порти, за інформацією The Economic Times. Угоди з російської сторони обслуговують Сбербанк і Альфа-банк, а з індійської – Bank of Maharashtra.
Окрім енергетики, це стосується також і постачань оборонної продукції. 60-70% військової техніки Індії – радянського/російського виробництва. Тож проглядається залежність від Росії в техніці та запчастинах, яку не можна ігнорувати, хоча ця залежність і не є критичною, але значною. Привабливість російського озброєння в основному полягає в його ціні, яка значно нижча, ніж в американців, наприклад.
Індія планувала розмістити на кордоні з Китаєм системи ЗРК С-400 «Тріумф». Зараз через логістичні проблеми постачання затримується щонайменше на місяць. Нові обмеження можуть вплинути на плани Росії продати чотири фрегати 2-го рангу проєкту 11356 (фрегати типу «Тальвар») з керованим ракетним озброєнням далекої морської та океанської зони. На фрегати планували ставити надзвукові протикорабельні ракетні комплекси спільного виробництва Росії та Індії «BrahMos».
«BrahMos» для Індії є серйозною зброєю, здатною забезпечити контроль над Індійським океаном і зміцнити позиції Делі на світовому ринку озброєнь. Але тепер, враховуючи нові перешкоди, спричинені антиросійськими санкціями, експорт РФ до Індії критичних компонентів і запчастин може бути як мінімум відтермінований, як максимум – зупинений.
З іншого боку, санкційні обмеження та логістичні, фінансові проблеми, вірогідно, призведуть, по-перше, до зниження частки російського озброєння за рахунок диверсифікації постачальників. А по-друге, дадуть Індії можливість розвинути власний ВПК, тим більше, що нині цю ідею можуть підтримати у США, які зацікавлені у зниженні залежності Індії від російського озброєння.
Скоріше за все, спостерігатиметься тісніша співпраця зі США в оборонній сфері. Про це свідчать заяви офіційних представників як Індії, так і США, зроблені під час міністерської зустрічі у форматі «2+2» 11 квітня у Вашингтоні. Зокрема, індійський міністр оборони Сінгх заявив, що запропонував американським інвесторам підтримати програму «Make in India» та розширити спільне виробництво оборонної продукції. Схожі пропозиції робив і британський прем’єр під час свого офіційного візиту в Нью-Делі. У середньо- і довгостроковій перспективі це дозволить Індії зменшити залежність від РФ і розвивати власний ВПК.
Ціна російських алмазів
Росія не входить і в десятку найбільших торговельних партнерів Індії. Такими є Китай, США та ОАЕ. Причому останніми роками збільшується негативне сальдо для Індії в торгівлі з Китаєм, який займає 18% в експорті та 16% в імпорті. У 2021 році об’єм двосторонньої торгівлі сягнув $125 млрд. Товарообіг з РФ минулого року склав $12 млрд. Індія шукає шляхи диверсифікації, аби зменшити об’єми торгівлі з Китаєм, і Росія не є одним з таких альтернативних партнерів. Делі активно працює над утворенням зон вільної торгівлі з Австралією, Великою Британією та ЄС.
З Росією ж Індія торгує, окрім енергоресурсів, дорогоцінними металами та каміннями, зокрема алмазами. Індія є третім найбільшим імпортером російських алмазів. 2020 року Делі закупила 4,1 млн каратів на $638 млн. 95% алмазів, видобутих у світі, ограновують в Індії – третьому найбільшому експортері діамантів. Тож підтримка санкцій, яка означала б відмову від російських алмазів, вдарила б і по самій галузі ограновування в Індії з урахуванням поточного дефіциту сировини у світі. При цьому заборона на імпорт введена на необроблені алмази та діаманти з Росії. Якщо ж російський алмаз було огранено в Індії, його імпортувати можна.
Найбільша компанія, яка видобуває 93% алмазів від усього об’єму в РФ – група «АЛРОСА». За інформацією Bloomberg, нині через запроваджені проти компанії санкційні обмеження повністю припинилися постачання дорогоцінного каміння з РФ в індійське місто Сурат – світовий центр ограновування алмазів. «АЛРОСА» направила до Індії делегацію, щоб обговорити з місцевими клієнтами та трейдерами можливість постачати алмази в країну в обхід санкцій, зокрема, можливість продажу російських алмазів за рублі або рупії.
Індія зберігатиме нейтралітет, який дозволить працювати відразу на російський і західний вектори. Така принципова нейтральність залишатиметься викликом для Заходу.