Поразки на старті і повернення в боротьбу
За підсумками дев'яти змагальних днів Haru Basho український озекі Данило Явгусишин має лише чотири перемоги при п'яти поразках. Українець вдало стартував, але потім почав раз по раз поступатися. Спочатку не зміг здолати маегаширу Йошінофуджі, потім Чураноумі. Намагався переломити хід турніру, здобув між поразками дві перемоги, але далі розпочалася чорна смуга. Не плутати з чорним маваші (пояс, у якому борються сумоїсти. — LB.ua) Явгусишина.
Він поступився тричі поспіль і фактично втратив шанси на підвищення в ранзі. Останній прецедент, коли сумоїст зазнав чотирьох поразок і в підсумку переміг, був у 2023 році. Досягнення належить Такокейшо. У Аонішікі натомість уже 5 поразок… Що трапилося?
Як і в будь-якому спорті, на результати атлета впливають певні фактори, зокрема травми. На жаль, не оминули вони і 21-річного сумоїста. Новина про це з’явилася на японському ресурсі Sponichi.co. За інформацією ресурсу, Явгусишин має проблеми з лівою стопою.
Додатковий виклик, з яким зіштовхнувся Данило, — нова вага. Українець набрав усього три кілограми, але на найвищому рівні навіть такі зміни в організмі є суттєвими. Експерти відзначають, що Аонішікі дещо втратив швидкість, тому не демонструє легкості пересування на дохйо. До нових 143 кілограмів, а в майбутньому до 150, як заявляв сам Явгусишин в інтерв’ю, йому ще доведеться адаптуватися.
Не стоятимуть на місці й суперники Явгусишина. Варто ще раз наголосити, що українець спричинив справжній фурор у сумо, підіймаючись нагору з небаченою роками швидкістю. Два поспіль тріумфи на гранд-турнірах — це більш ніж просто хороший результат. Це заявка на домінування, з якою інші сумоїсти миритися не будуть. Вони адаптуються до Данила й фокусуються під час підготовки до турніру персонально на ньому. Що казати, якщо сам йокодзуна Хошорю пильнував українця на тренуваннях, вимагаючи від нього сутичок. Усе, щоб розгадати секрет сумоїста, який п'ять разів поспіль здолав монгольського йокодзуну. Подія!
Щобільше, є ще одна причина невпевненого виступу українця, яку цифрами не обґрунтуєш. Аонішікі під час інтерв’ю неодноразово зауважував, що найбільше хвилюється під час перших сутичок на гранд-турнірах. Додайте до цього статус цуноторі у 21-річному віці… Український молодик ніколи не зіштовхувався з таким моральним тиском у кар’єрі, бо банально не програвав ще так… Зараз українець здобуває досвід, без якого замахнутися на білий пояс йокодзуни не вдасться.
І нехай це краще трапиться зараз, бо в разі перемоги й підвищення в ранзі Данило не мав би жодних шансів на серйозні осічки. Йокодзуна або перемагає, або не змагається… Зараз українцеві треба зібратися з думками й оформити качі-коші — позитивну різницю перемог і поразок на турнірі (8–7 або вище). Цього вистачить, щоб гарантувати собі ранг озекі, проаналізувати помилки, відпочити і з новими силами повернутися в боротьбу за йокодзуну.
Тим, хто хоче його покритикувати, радимо зупинитися, адже до кінця 2026 року в сумо відбудуться ще чотири гранд-турніри. Щоб стати йокодзуною, українцеві достатньо буде виграти два з них поспіль. А він точно звик перевершувати очікування.
Пригоди йокодзун: один завершив, щоб не ганьбитися, інший не помічає суперників
Ще одним сумоїстом, який точно всіх здивував зі знаком мінус, є японський йокодзуна Оносато. Гордість нації розпочав турнір з травмою, яка надокучала йому ще із січневого Hatsu Basho, і в підсумку осоромився. Три поразки поспіль від не найсильнішої опозиції стали шоком для японців. Він виглядав невпевнено й банально не міг змагатися на 100 відсотків. Через це очікувано завершив виступи достроково. Оносато отримав час на відновлення й підготовку до наступного гранд-турніру. Вибору немає — на травневому Natsu Basho він повинен розгромити всіх.
Тим часом колега по цеху — монгольський йокодзуна Хошорю — виступає впевнено. Він здобув сім перемог у дев'яти сутичках, поступившись лише маегаширам Фуджінокаві й Даєйшо. Цікаво, що перший японець отримав другий кінбоші (золота зірка, яку здобуває маегашира за перемогу над йокодзуною. — LB.ua) у рамках березневого турніру. Він встиг здолати і йокодзуну Оносато.
Хошорю ще жодного разу не тримав у руках Кубок імператора в ранзі йокодзуни, тож, ясна річ, налаштований це змінити вже на Haru Basho. Ще один незакритий гештальт монгола — перемогти Данила Явгусишина. Їхнє протистояння відбудеться наприкінці турніру.
Соколовський виконує план на гранд-турнір
Тим часом ще один український сумоїст Сергій Соколовський (Шіші Масару) демонструє середній результат на Haru Basho. Він п’ять разів переміг і зазнав чотирьох поразок. Тож випередив зіркового земляка в турнірній таблиці за підсумками дев’яти змагальних днів.
Українець зазнав двох поразок у трьох перших сутичках, але потім зміг реабілітуватися і зрівняти кількість перемог і поразок, згодом вийти на позитивну різницю. Соколовський виправдовує очікування експертів і зараз саме там, де й мав би бути. Якщо йому вдасться завершити березневий турнір з качі-коші, він упевнено зможе записати собі його в актив.
Від сутички до сутички видно, як візуально «незграбний» уродженець Мелітополя набирається впевненості. Він прогресує, і це не може не радувати його українських і японських фанів. А фанатської бази в Шіші вистачає, бо він бореться емоційно. У сумо це трапляється нечасто. Найважчі сутички українця попереду, тож оцінюватимемо його виступ уже за чотири-п'ять днів.
Про онука легендарного Тайхо
Варто також згадати про ще одного сумоїста, наближеного до України. Мова про Охо — маегаширу, який на 1/6 є українцем. Він онук легендарного йокодзуни Тайхо Кокі, рід якого тягнеться з Харківщини. В активі українського японця три перемоги (одна через відсутність суперника) після дев'яти сутичок.
Haru Basho в Осаці триватиме до 22 березня.