«Бокс не для всіх»
Цей вислів чули багато дівчат, які починали свій шлях у боксі. Так загалом можна сказати про професійний спорт, але акцент на гендері безглуздий. Бо ж професійний спорт, якою б не була дисципліна, потребує величезних зусиль як від чоловіків, так і від жінок. Важливим аспектом успіху також є любов до того, чим займаєшся. Для Кіри й Тетяни, наприклад, бокс — не просто хобі, а невід’ємна частина їхнього життя.
«Для мене бокс — це мистецтво, сила, незламність, віра. Бокс — це частина мене: була, є і завжди буде», — каже Макогоненко.
Якщо ви слідкуєте за діяльністю Кіри, то можете переконатися, що вона сказала правду. Чого тільки вартують відео, де вона одночасно крутить скакалку й набиває м’яч, жонглює тенісними м’ячиками, утримуючи рівновагу й… надуває гумку! Мистецтво! Не тренуваннями єдиними. У ринзі «Рожева пантера» — псевдо Кіри — вирізняється яскравими й, найважливіше, результативними діями. У свої 17 років Макогоненко — натхнення для тисяч хлопців і дівчат.
«Дуже багато хто писав, не тільки дівчата, що я їх надихаю і що через мене вони починають займатися боксом. Мені кожен раз дуже приємно таке чути. Коли читаю такі повідомлення, розумію, що рухаюсь у правильному напрямку. Це багато для мене означає», — пояснює Макогоненко.
Сімейна справа
Для Кіри бокс — це не просто частина життя, це сімейна справа. Батько Кіри Артем — її особистий тренер. Саме він прищепив доньці, яка вже зовсім скоро дебютує на професійному ринзі, любов до боксу.
«Для мене кожна перемога важлива, кожен турнір пам’ятний. Це все мій шлях. Тернистий шлях, який приносить задоволення. Я люблю те, чим я займаюся. У мене дуже багато цілей. 21 березня в Києві я дебютую в професійному боксі. Також хочу виграти Олімпійські ігри-2028. Дуже багато планів і цілей. Крок за кроком ми будемо їх реалізовувати», — розповідає боксерка.
До речі, у сім’ї Макогоненків підростає ще одна юна боксерка — Міра Макогоненко, яка вже провела свій перший бій в аматорському боксі.
«Міра займається з татом, вона молодець. Вона спостерігає за нашими тренуваннями і робить усі вправи, які їй дає батько. Я вірю в неї», — каже Кіра про перші кроки сестри в боксі.
«Ти станеш чемпіонкою Європи»
Якщо Кіра Макогоненко з дитинства займалася боксом, то Тетяна Довгаль прийшла в цей спорт після карате, танців, футболу…
«Я займалася різними видами спорту: карате, танцями, футболом, легкою атлетикою. Однак одного разу вирішила спробувати бокс — більше для всебічного розвитку. Мені дуже сподобалося. Остаточно я закохалася в бокс, коли через чотири місяці тренувань мій тренер Ілля В’ячеславович Дубовий повіз мене на мої дебютні змагання у Жашків. Там я здобула свою першу перемогу і була нагороджена кубком за найкращу техніку.
Пам’ятаю, як під час нагородження організатор змагань, тренер з Охматова Іван Дмитрович Самар сказав слова, які я запам’ятала на все життя. Він ніби у воду дивився: сказав, що я стану чемпіонкою Європи. Тоді це звучало як мрія, яка згодом стала реальністю», — розповідає Тетяна.
Так, крок за кроком, бокс став справою життя Тетяни. У 2024 році завдяки своїм досягненням Довгаль стала найкращою боксеркою України, а в 2025-му здобула перемогу на чемпіонаті Європи серед боксерів і боксерок до 23 років. Станом на зараз саме вона — лідерка жіночої збірної України з боксу.
«Бокс для мене більше, ніж просто хобі. Я ним живу. Він сформував мене як особистість: навчив дисципліни, витримки, відповідальності й віри в себе. На даному етапі мого шляху бокс — це моє життя. Я прокидаюся з думками про бокс і лягаю спати з ними ж», — каже Довгаль.
Упередження ставлення й жарти
Водночас дівчата не приховують, що неодноразово стикалися зі стереотипами в боксі, втім своїми діями доводили протилежне.
«Багато стереотипів щодо жіночого боксу. Багато хто думає, що дівчинка не може займатися боксом, бойовими видами спорту. Думають, що дівчина, яка займається боксом, виглядає як хлопець, що вона не може бути красивою… Втім це не так», — пояснює Макогоненко.
Довгаль додає, що про жінок у боксі часто жартують. Найкращий захист — результат.
«Звісно, стереотипи були. Часто можна почути: “Бокс — не жіночий спорт, ти ж дівчина”. Були й жарти. З часом я зрозуміла: результати — найкраща відповідь. Коли ти стаєш дворазовою чемпіонкою Європи, 7-разовою чемпіонкою України й віцечемпіонкою світу, жарти закінчуються — з’являється повага. Я завжди вважаю, що краще доводити не словами, а своїми результатами», — додає Довгаль.
Тетяна також пояснює, що бути дівчиною в боксі — це великий виклик і водночас велика гордість.
«Бути дівчиною в боксі для мене — це виклик і водночас велика гордість. Не всім під силу пройти цей шлях. Коли ти представляєш країну на чемпіонатах Європи і двічі піднімаєшся на найвищу сходинку п’єдесталу — це неймовірне відчуття відповідальності й честі. За цими титулами стоять роки праці, сліз, травм і самодисципліни. Попри великий обсяг тренувань я залишаюся дівчиною: зі своїми мріями, емоціями. На ринзі ж я боксерка з великими цілями», — підсумовує Тетяна.
Дівчата доводять, що жінки так само, як і чоловіки, можуть займатися боксом і досягати великих результатів. Як? Щоденна праця, тренування й дисципліна — секрет успіху.