Переміг йокодзуну й декласував гіганта
До турніру в Токіо Данило Явгусишин підходив у статусі одного з фаворитів, адже ще два місяці тому переміг на Kyushu Basho — листопадовому гранд-турнірі. Ба більше, після нещодавнього тріумфу Аонішікі отримав підвищення в ранзі — озекі, другий за статусом у сумо. Щоб не зганьбитися, йому було достатньо якісно провести наступний турнір, бажано — досягти двозначної позначки перемог. Він пішов далі й став чемпіоном, переписавши низку рекордів. Про це — пізніше.
Аонішікі якісно стартував, вигравши шість із семи сутичок на дохйо. Це дозволило йому одразу опинитися у верхній частині турнірної таблиці. Цікаво, що єдину поразку він зазнав у протистоянні з японським комусубі (четвертий за величиною ранг у сумо, — LB.ua) Охо. За іронією долі, Охо — онук легендарного йокодзуни Тайхо Кокі (Івана Маркіяновича Боришка), рід якого тягнеться з Харківщини. До слова, їхній поєдинок завершився спільним падінням із дохйо — одним із найрозповсюдженіших способів отримати травму в сумо.
Разом із Данилом шість перемог упродовж тижня також здобули йокодзуни Оносато й Хошорю, хоч обидва не могли виступати наповну через травми. У наступних боях саме їм довелося відчути силу українського сумоїста на собі. І Данило не підвів.
Змінивши свій маваші (пояс, — LB.ua) на чорний, подарований тренером, Аонішікі спочатку розібрався з маегаширою Атаміфуджі — сенсацією турніру, заввишки 185 сантиметрів і вагою 195 кілограмів (саме японець здолав у рамках Hatsu Basho обох йокодзун), а потім декласував монгола Хошорю. Таким чином Данило вже вп’яте здолав монгольського йокодзуну.
А в сутичці проти японця Оносато поступився. Цей йокодзуна залишається беззаперечним лідером у їхніх очних зустрічах, адже Данило жодного разу не перемагав його.
За підсумками 15 основних сутичок лідирували двоє — Данило Явгусишин і японець Атаміфуджі, якого українець переміг удруге — у плей-оф, у 13-секундній сутичці — й став чемпіоном. Історична подія!
Завдяки перемозі на Hatsu Basho українець не лише перевершив усі очікування експертів і вдруге отримав Кубок Імператора, а й переписав низку рекордів. Зокрема, він став першим озекі за 20 років, який виграв перший же турнір макуучі після підвищення в ранзі. Ба більше, уродженець Вінниці став першим сумоїстом, який спочатку виграв гранд-турнір у ранзі секіваке (Kyushu Basho), а потім одразу — в ранзі озекі (Hatsu Basho). Такого в сумо не було 89 років. Востаннє це вдавалося 35-му йокодзуні Футабаямі у 1937 році… Тож очевидно, що Аонішікі повноцінно закріпився у статусі зірки сумо й рухається до найбільшого визнання.
Наступний великий турнір, на якому потенційно може виступити Аонішікі, – березневий Haru Basho. За його підсумками українець потенційно може отримати найвищий ранг у сумо — йокодзуна. Або ні?
Перепони на шляху до отримання рангу йокодзуни
Загалом лише 75 сумоїстів в історії отримували ранг йокодзуни. Першим йокодзуною вважають Акаші Сіґаносуке — напівлегендарну особистість, який виступав у XVII столітті. За легендами, його зріст сягав 2,58 метра… Саме Акаші стоїть першим у списку йокодзун на японських ресурсах про сумо. Водночас першим, кому присвоїли цей ранг за життя, є Танікадзе Кадзіносуке. Сталося це в далекому 1791 році. З того часу лише 71 атлет досягав вершини в традиційному для японців спорті.
Існують певні правила, за якими сумоїст може претендувати на отримання рангу йокодзуни. Мова не лише про спортивні досягнення, але варто все ж розпочати з них. Щоб отримати підвищення, сумоїст із рангом озекі за ідеального сценарію повинен перемогти двічі поспіль на гранд-турнірах. Водночас потенційний йокодзуна має бути прикладом для інших як на дохйо, так і за його межами. Він повинен шанувати японську культуру, традиції й вести зразковий спосіб життя. В ідеалі — бути японцем.
Якщо ж ти іноземець, стати зіркою в сумо складніше. У цьому переконує експосол України в Японії Сергій Корсунський.
«Немає більш японського виду одноборств, ніж сумо. Його коріння — у віруваннях сінто, і на дохйо ви бачите не просто рікіші, а тих, хто уособлює боротьбу богів за те, щоб японці могли жити на японських островах. Тому й ставлення до ритуалів, кодексу поведінки, системи оцінювання досягнень тут унікальне. Саме тому іноземцю стати зіркою сумо вкрай складно», — пише він на своїй сторінці у фейсбуці.
Ще один цікавий аспект, про який варто сказати, стосується подальших виступів сумоїста, який став йокодзуною. У випадку погіршення результатів його не понижують у ранзі, а відправляють на почесну пенсію. Тому підвищення — це доволі ризикований репутаційний крок, який вимагає від Асоціації сумо Японії глибокого аналізу потенціалу сумоїста, гідного рангу йокодзуни. Він зобов’язаний демонструвати високий клас і надалі — без винятків. Не просто так йокодзун усього 75 за понад двохсотлітню історію ведення статистики рангів…
Є й інший спосіб дійти до йокодзуни — демонструвати домінування на дохйо в ранзі озекі. Для цього необхідно здобувати двозначну кількість перемог на кількох гранд-турнірах поспіль. Саме за таким принципом йокодзуною став монгол Хошорю (після дев’яти турнірів у ранзі озекі), який дещо псує статус найвищого рангу відсутністю перемог на рівні макуучі. Йдеться саме про перемоги в ранзі йокодзуни. Японцю Оносато, до речі, знадобилося чотири турніри рівня макуучі, щоб дійти до йокодзуни…
Ще одна вагома перепона до підвищення Данила Явгусишина, який усього два роки, хоч і надуспішно, виступає на найвищому рівні, — вік. Українцю лише 21 рік, через що в Японії точаться розмови про те, що підвищувати його зарано. Звісно, з правил є винятки. Наприклад, наймолодшому йокодзуні в історії теж було 21 на момент підвищення в ранзі. Ним був… Іван Боришко!
З іншого боку, в Арати Аонішікі є неочевидна козирна карта — він має шалену популярність у Японії. Чому? Бо не говорить зайвого.
Яскравий приклад голосного мовчання
Після перемог Аонішікі низка українців радіє, однак є й ті, хто звинувачує Явгусишина в тому, що він не говорить про війну в Україні. Насправді його образ говорить за нього, адже фактично в усіх матеріалах світових ЗМІ Данила описують як українця, який став біженцем через війну, розв’язану Росією. І це вже чимало.
Чому Аонішікі не говорить відкрито про війну? Бо він загалом не може говорити публічно ні про що, окрім сумо. У сумоїстів є чіткі правила, серед яких — заборона висловлюватися на політичні теми. В іншому випадку він матиме великі проблеми — ледь не до введення санкцій або виключення з сумо за рішенням асоціації. Водночас Аонішікі підтримує контакти з Посольством України в Японії й зустрічається з українською діаспорою.
Стриманість у спілкуванні — це якраз один із козирів Данила, який формує його імідж у Японії. Пояснює Сергій Корсунський.
«Японія — це культура мовчання. Тут мова повітря важливіша за сказані слова. Своїми перемогами Данило говорить про Україну набагато більше, ніж пропагандисти й агітатори, які, не розуміючи японських традицій і ментальності, намагаються зачарувати японців тими самими методами, як європейців чи американців. Коли Данило виходить на дохйо і в залі оголошується, що він з України, а потім він перемагає японця і йому шалено аплодують ті самі японці — це величезна цінність і внесок у нашу присутність у Японії. Це незрівнянно більше, ніж слова», — зауважує він у дописі у фейсбуці.
Саме так Данило підкупив японців, які, очевидно, переважно вболівають за своїх. Показовим є інтерв’ю Явгусишина після перемоги на Hatsu Basho. Він зауважив, що радий перемозі й прагне рухатися вперед. Максимально стримано й фактично те ж саме, що було після Kyushu Basho.
Наступний гранд-турнір — Haru Basho, який пройде в Осаці з 8 по 22 березня. У випадку перемоги наш Арата Аонішікі суттєво збільшить шанси на отримання рангу йокодзуни. І тоді перепише історію назавжди, бо ніколи (!) ще йокодзуна не був європейцем — ще й з України.