Попіл замість сталі
Надбудова цих корветів проєкту 20380 — це не класична корабельна сталь. Для стелс-ефекту і зниження ваги її ліплять з багатошарових склопластиків і радіопоглинаючих композитів (їх випікають на Середньо-Невському суднобудівному заводі). Нюанс у тому, що при екстремальних температурах (понад 800–1000 °C) ця штука не гнеться, як метал. Вона просто вигорає дотла, сиплеться на порох і виділяє вкрай токсичний газ з фенолами.
Тому на знімку замість багатоярусної рубки та щогли зяє тупо чорна діра площею понад 150 квадратних метрів без жодних залишків силового каркаса. Композит не витримав об'ємної пожежі і буквально осипався всередину корита. Заварити чи відрихтувати це неможливо — потрібно зрізати залишки і замовляти нову надбудову, цикл виробництва якої становить від 1,5 до 2 років.
Мінус мізки і тотальна сліпота
Разом з цією пластиковою будкою згоріли електронний мозок і вся нервова система борта. У цих корветів здоровенна радіопрозора щогла, де захований головний радар виявлення цілей «Фурке-2» (радіус до 150 км) і системи цілевказання «Монумент-А». Щогли просто немає. Вона не впала за борт, вона провалилася всередину через критичне ослаблення вигорілих перегородок і палуб.
Там само стояли комплекс РЕБ ТК-25-2, серверні кімнати ЗАС (засекреченої апаратури зв'язку) і антени супутникового обміну даними «Центавр-НМ». Знищені всі штурманські пости, пульти управління, навігаційні дисплеї та сервери БІУС «Сігма-20380» (бойова інформаційно-управляюча система — фактично Windows корабля).
Корабель повністю осліп, оглух і втратив управління ППО. БІУС і радари будували на західній елементній базі (чипи Xilinx, Altera, Intel), доступ до яких зараз перекрили санкціями.
Доменна піч і токсичний басейн
Уся центральна частина — від ходової рубки до гелікоптерного ангару — рвана чорна пляма з покрученою геометрією. Там газоходи, шахти вентиляції і, головне, машинне відділення. Чорнота і відсутність контурів волають про об'ємну внутрішню пожежу. Корабель працював як доменна піч.
Серце проєкту 20380 — це два дизель-агрегати ДДА12000 (по два 16-циліндрові дизелі 16Д49 Коломенського заводу та реверс-редукторні передачі від заводу «Звезда»). Коломенський завод зараз зашивається з ремонтом тепловозів, вибити з них нові суднові дизелі поза чергою — це місія на кілька років.
І тепер фактор води. Корито замкнене в сухому доці. Щоб збити таке пекло, пожежні розрахунки були змушені заливати туди тисячі тонн води з піноутворювачем. Уся ця кипляча жижа із солоної води Фінської затоки, розплавлених кабелів, пластику й мастила пролилася в сам трюм. Те, що не зжерло полум'я (нижні яруси машин, насоси, десятки кілометрів мідних й оптоволоконних трас), наглухо вбито затопленням і агресивною хімією розплавлених композитів.
Загроза перелому хребта
Корабель стоїть не на воді (де навантаження розподіляється згідно із законом Архімеда рівномірно по обводах), а в сухому доці на жорстких точкових опорах — кільблоках. У центрі бушувала надвисока температура. Корабельна сталь марки АК-235 при нагріванні понад 600 °C втрачає до 60 % своєї межі плинності, несучі шпангоути стають м'якими.
Коли всередину цієї розпеченої коробки ляпнули сотні тонн води, фізика опору матеріалів спрацювала як слід. Величезна маса рідини в термічно ослабленому центрі корпуса на жорстких точкових опорах викликає прогин днища (так званий sagging) і деформує силовий набір.
Навіть якщо це все викачають і вичистять, крива геометрія ставить хрест на морехідності — на першій же серйозній балтійській хвилі корпус може дати тріщину по зварних швах.
Ракетний параліч
Пускові установки комплексу «Ураново-В» (вісім контейнерів під ПКР Х-35 зі стартовою масою 620 кг кожна) стоять поперек палуби рівно в епіцентрі. Навіть якщо самі ракети встигли зняти перед постановкою в док, титанові ферми, гідравліка й силові кабелі пускових розплавлені в нуль.
Шахти вертикального пуску ЗРК «Редут» (12 комірок під зенітні ракети 9М96) у носовій частині візуально цілі. Але теплообмін по сталевій палубі від пожежі такого масштабу гарантовано дав температурні деформації металу навколо комірок. Допуски там мінімальні. Поведе напрямні хоч на два-три міліметри — ракета заклинить на старті або згорить просто в шахті. Доведеться вирізати і міняти весь блок УКСК (універсального корабельного стрільбового комплексу).
Чек за велич
У сухому підсумку це не просто влучання. Це фактичне списання. Зварити новий сталевий корпус — це 15–2 0% вартості корабля, це роблять швидко і дешево. А от наново виробити, прокласти і відкалібрувати всю цю надскладну електроніку під жорсткими західними санкціями на чипи — це роки роботи і понад 100 мільйонів баксів тільки на апаратуру. Борт втратив 80 % реальної бойової вартості. Відновити цей шматок металобрухту буде довше і дорожче, ніж закласти новий.
Балтійський флот офіційно продовжує своє занурення. Експортна вартість аналогічного корвета – близько $250 мільйонів. Цю цифру ми сміливо дописуємо в загальний чек за системний рейд СОУ на Ленінградську область.
Просто оцініть масштаб: Балтійське море остаточно перетворилося на внутрішнє озеро НАТО (після вступу в Альянс Швеції та Фінляндії), а російський флот не може захистити свої кораблі навіть у глибокому тилу, за 800 кілометрів від українського кордону.
Додайте до цього страйку по «Бойкому» нещодавню детонацію 5000 тонн дефіцитного мінно-торпедного БК на 15-му арсеналі ВМФ, ураження унікальних стендів НДІ «Мортеплотехніки» (головного розробника торпед), шість спалених паливних резервуарів у Вугільній гавані, два нафтотермінали, ще й криголам ФСБ, який сумно приліг на борт прямо біля причалу.
Читайте такожЧому масовані удари по Ленінградській області — це не просто символізм
Це вже не випадковості і не поодинокі уколи дронами. Це планомірне, методичне знищення логістичної, паливної та військово-морської інфраструктури цілого регіону. Чек за велич виписано, і росіяни оплачують його флотом, який згорає, навіть не вийшовши в море.