Попіл замість сталі
Надбудова цих корветів проєкту 20380 – це не класична корабельна сталь. Для стелс-ефекту і зниження ваги її ліплять із багатошарових склопластиків та радіопоглинаючих композитів (їх випікають на Середньо-Невському суднобудівному заводі). Нюанс у тому, що при екстремальних температурах (понад 800-1000 °C) ця штука не гнеться, як метал. Вона просто вигорає дотла, сиплеться в труху і виділяє сильно токсичний газ з фенолами.
Тому на знімку замість багатоярусної рубки та щогли зяє тупо «чорна діра» площею понад 150 квадратних метрів без жодних залишків силового каркаса. Композит не витримав об'ємної пожежі і буквально осипався всередину корита. Заварити чи відрихтувати це неможливо – потрібно зрізати залишки і замовляти нову надбудову, цикл виробництва якої становить від 1,5 до 2 років.
Мінус «мізки» і тотальна сліпота
Разом із цією пластиковою будкою в попіл згорів електронний мозок і вся нервова система борта. У цих корветів здоровенна радіопрозора щогла, де захований головний радар виявлення цілей «Фурке-2» (радіус до 150 км) і системи цілевказання «Монумент-А». Щогли просто немає. Вона не впала за борт, вона провалилася всередину через критичне ослаблення вигорілих переборок і палуб.
Там же стояв комплекс РЕБ ТК-25-2, серверні кімнати ЗАС (засекреченої апаратури зв'язку) і антени супутникового обміну даними «Центавр-НМ». Знищені всі штурманські пости, пульти управління, навігаційні дисплеї та сервери БІУС «Сігма-20380» (бойова інформаційно-управляюча система – фактично «Windows» корабля).
Корабель повністю осліп, оглух і втратив управління ППО. БІУС та радари будували на західній елементній базі (чипи Xilinx, Altera, Intel), доступ до яких зараз перекрили санкціями.
Доменна піч і токсичний басейн
Вся центральна частина – від ходової рубки до гелікоптерного ангара – це рвана чорна пляма з покрученою геометрією. Там знаходяться газоходи, шахти вентиляції і головне машинне відділення. Чорнота і відсутність контурів волають про об'ємну внутрішню пожежу. Корабель працював як доменна піч.
Серце проєкту 20380 – це два дизель-агрегати ДДА12000 (по два 16-циліндрові дизелі 16Д49 Коломенського заводу та реверс-редукторні передачі від заводу «Звезда»). Коломенський завод зараз зашивається з ремонтом тепловозів, вибити з них нові суднові дизелі поза чергою – це місія на кілька років.
І тепер фактор води. Корито замкнене в сухому доці. Щоб збити таке пекло, пожежні розрахунки були змушені заливати туди тисячі тонн води з піноутворювачем. Уся ця кипляча жижа з солоної води Фінської затоки, розплавлених кабелів, пластику та мастила пролилася до самого трюму. Те, що не зжерло полум'я (нижні яруси машин, насоси, десятки кілометрів мідних та оптоволоконних трас), наглухо вбито затопленням і агресивною хімією розплавлених композитів.
Загроза перелому хребта
Корабель стоїть не на воді (де навантаження розподіляється згідно із законом Архімеда рівномірно по обводах), а в сухому доці на жорстких точкових опорах – кільблоках. У центрі бушувала надвисока температура. Корабельна сталь марки АК-235 при нагріванні понад 600 °C втрачає до 60% своєї межі плинності, несучі шпангоути стають м'якими.
Коли всередину цієї розпеченої коробки ляпнули сотні тонн води – фізика опору матеріалів спрацювала як і повинна. Величезна маса рідини в термічно ослабленому центрі корпусу на жорстких точкових опорах викликає прогин днища (так званий sagging) і деформує силовий набір.
Навіть якщо це все викачають і вичистять, крива геометрія ставить хрест на морехідності – на першій же серйозній балтійській хвилі корпус може дати тріщину по зварних швах.
Ракетний параліч
Пускові установки комплексу Ураново-В (вісім контейнерів під ПКР Х-35 зі стартовою масою 620 кг кожна) стоять поперек палуби рівно в епіцентрі. Навіть якщо самі ракети встигли зняти перед постановкою в док, титанові ферми, гідравліка та силові кабелі пускових розплавлені в нуль.
Шахти вертикального пуску ЗРК «Редут» (12 комірок під зенітні ракети 9М96) у носовій частині візуально цілі. Але теплообмін по сталевій палубі від пожежі такого масштабу гарантовано дав температурні деформації металу навколо комірок. Допуски там мінімальні. Поведе напрямні хоч на два-три міліметри – ракета заклинить на старті або згорить прямо в шахті. Доведеться вирізати і міняти весь блок УКСК (універсального корабельного стрільбового комплексу).
Чек за велич
У сухому підсумку це не просто «влучання». Це фактичне списання. Зварити новий сталевий корпус – це 15-20% вартості корабля, це робиться швидко і дешево. А от наново виробити, прокласти і відкалібрувати всю цю надскладну електроніку під жорсткими західними санкціями на чипи – це роки роботи і понад 100 мільйонів баксів тільки на апаратуру. Борт втратив 80% своєї реальної бойової вартості. Відновити цей шматок металобрухту буде довше і дорожче, ніж закласти новий.
Балтійський флот офіційно продовжує своє занурення. Експортна вартість аналогічного корвета – близько $250 мільйонів. Цю цифру ми сміливо дописуємо у загальний чек за системний рейд СОУ на Ленінградську область.
Просто оцініть масштаб: Балтійське море остаточно перетворилося на внутрішнє озеро НАТО (після вступу в Альянс Швеції та Фінляндії), а російський флот не може захистити свої кораблі навіть у глибокому тилу, за 800 кілометрів від українського кордону.
Додайте до цього страйку по «Бойкому» нещодавню детонацію 5000 тонн дефіцитного мінно-торпедного БК на 15-му арсеналі ВМФ, ураження унікальних стендів НДІ «Мортеплотехніки» (головного розробника торпед), шість спалених паливних резервуарів у Вугільній гавані, два нафтотермінали, до того та криголам ФСБ, який сумно приліг на борт прямо біля причалу.
Читайте такожЧому масовані удари по Ленінградській області — це не просто символізм
Це вже не випадковості і не поодинокі уколи дронами. Це планомірне, методичне знищення логістичної, паливної та військово-морської інфраструктури цілого регіону. Чек за велич виписано, і росіяни оплачують його флотом, який згорає, навіть не вийшовши в море.