Наскільки ж зріс ринок
За спостереженнями рекрутингової платформи Lobby X, зростання попиту на фахівців можна поділити на три етапи.
«Якщо у 2022 році це були переважно точкові, часто хаотичні найми під термінові потреби фронту, то вже у 2023-2024 роках почалося формування системних команд і компаній. У 2025-2026 роках ринок переходить у фазу більш зрілої структури: з'являються продуктові компанії, R&D-центри, виробничі кластери – відповідно, попит стає більш прогнозованим і масштабним», – розповіли в агенції.
З лютого 2024 року на платформі Lobby X було опубліковано понад тисячу вакансій у DefenseTech-секторі. Промовистим є і запит на ярмарок вакансій «Арсенал талантів» – понад чотири тисячі учасників навесні цього року. А довкола проєкту «Країна інженерів» агенції вдалося об’єднати до 2 000 людей минулого року.
За даними майданчика Work.ua, станом на березень з понад 100 тисяч розміщених вакансій п'ята частина – 20 тисяч – припадала на категорію «Робітничі спеціальності та виробництво».
«Це найбільший сегмент ринку за кількістю пропозицій роботи», – зазначено у звіті.
Окремі компанії відзначають різний масштаб зростання. У Dwarf Engineering, що розробляє програмне забезпечення для дронів, кажуть, що від 2023 року виросли у п'ять разів.
Frontline Robotics, виробник дронів-бомберів і роботизованих турелей, звітує про зростання у десять разів – і це лише за 2025 рік.
Наразі в компаній відкриті по кілька десятків позицій: Dwarf Engineering – 30, Frontline Robotics – 40, BlueBird Tech – 90.
Зі спостереженнями Lobby X збігається і опис від Тимофія Юркова, співзасновника Contra-Drone. За його словами, сучасний ринок перебуває у стані «постійної інженерної гонки».
«Якщо на початку вторгнення ми закривали задачі “тут і зараз” за рахунок імпровізації, то вже у 2023-2024 роках стало очевидно: без системної інженерії це не масштабується. Ми зайшли в цей процес у вересні 2023 року – в момент, коли почалась гостра нестача засобів РЕБ. І з першого дня вперлися в дефіцит кваліфікованих радіоінженерів», – каже Юрков.
Кого бракує
З того часу, за словами Юркова, ситуація тільки загострюється.
«Технологій стає більше, а людей, які здатні їх правильно впроваджувати та масштабувати, пропорційно більше не стає», – пояснює він.
З відповідей опитаних компаній та даних Lobby X вимальовується така картина дефіцитних спеціальностей:
- Інженерні ролі – про них говорять усі без винятку: embedded-розробники (що пишуть код під конкретний продукт), hardware інженери (виготовлення самого продукту), конструктори особливо senior-рівня, спеціалісти з Altium (програма для проєктування електронних плат), розведення плат і програмування мікроконтролерів.
- Вузькі спеціалісти – про них передусім Contra-Drone і Lobby X: радіоінженери, які розуміють, як працює електромагнітне середовище, DSP-спеціалісти (цифрова обробка сигналів), інженери з антенних систем, спеціалісти з інтеграції БПЛА.
- Виробничі ролі – за даними Lobby X: технологи, інженери з якості, спеціалісти з масштабування виробництва.
В Lobby X підкреслюють – дефіцит не лише кількісний, а й якісний.
«Складно знаходити сильних фахівців у напрямках defence product management, BizDev, бізнес-аналітики, які одночасно розуміють і технологію, і ринок, і специфіку взаємодії з державними або військовими структурами. Також попитом користуються ролі, що стосуються закупівель, логістики, постачання», – кажуть в агенції.
У Dwarf Engineering зауважують ще на управлінських ролях: «Зазвичай класних людей знають на ринку і переманюють одразу після того, як вони йдуть з попереднього місця роботи».
Чому бракує фахівців
Причина перша – освіта не встигає за ринком.
«Запит на інженерні спеціальності не зріс – і в цьому найбільша проблема. Цей розрив між кількістю випускників і затребуваною кількістю фахівців – він якраз по інженерії та хардвері найбільший», – пояснює Ксенія Семенова, президентка Київського авіаційного інституту.
На її думку, при виборі майбутньої професії, абітурієнти (а точніше їхні батьки) досі дивляться в бік ІТ.
«Там так само було – вже був бум, і наше суспільство десь через 2-3 роки наздогнало цей тренд. Найвищі зарплати зараз у хардвері, але досі тенденційно молодь – а точніше їхні батьки, переважно мами – все одно намагаються відправити дітей в ІТ. Вони запам'ятали, що там класно», – каже Семенова.
Що стосується саме дефіциту embedded-розробників, в Air3F зазначають, що порівняно з класичним ІТ до повномасштабного вторгнення цей напрямок був «нішевим і менш привабливим».
«Тому кількість таких фахівців поступово зменшувалась, багато хто переходив у більш масові та високооплачувані напрямки. Водночас зараз попит на них різко зріс, а пропозиція залишилась обмеженою, що створює суттєвий дефіцит на ринку. І має пройти ще час, коли пропозиція наздожене попит, який зараз є на ринку», – вважають в компанії.
Причина друга – фахівців фізично мало.
«Сильного інженера сьогодні легше виростити, ніж знайти на ринку. Частина людей виїхала, частина працює на іноземні компанії, частина вже “розібрана” між українськими гравцями», – пояснює Тимофій Юрков з Contra-Drone.
В DevDroid орієнтуються переважно на фахівців рівня middle та senior.
У Dwarf зауважують, що мультидисциплінарні фахівці в цілому походять з вузьких сфер – наприклад, авіації – тому їх швидко розбирають.
Безвідносно до конкретних спеціальностей свою роль відіграє і демографічна ситуація. Покоління 18-25 років – те саме, яке мало б поповнювати галузь – це діти народжені в 1990-х, коли народжуваність в Україні впала вдвічі за десятиліття: з 657 тисяч у 1990 році до 376 тисяч у 2001-му.
Щодо віку, якраз ядро спеціалістів у галузі – це переважно люди 25-40 років, кажуть в Lobby X.
«Водночас є і значна частка більш досвідчених спеціалістів 40+, особливо у виробництві, інженерії та управлінні, які мають релевантний бекграунд ще з промисловості або суміжних галузей», – додали в агенції.
Причина третя – специфіка галузі відлякує або дезорієнтує потенційних кандидатів.
«Окремий виклик – пошук кваліфікованих управлінців, які здатні ефективно працювати в умовах невизначеності, швидких змін і постійного зворотного зв'язку з фронту. Такий досвід на ринку наразі є обмеженим», – зауважують у компанії DevDroid.
Схожу думку висловлює і Сергій: людина може мати досвід, але не розуміти кінцевого споживача і не відчувати, «що тут дедлайн – це буквально від перекладу слова».
Зі спостережень компанії Dwarf, часто люди також не розуміють, куди вони йдуть – «наприклад, оператор БпЛА питає чи можна працювати віддалено».
Причина четверта – питання безпеки.
Ця причина діє в обидві сторони: якщо потенційні кандидати переживають за те, що компанія може стати ціллю для атаки ворога, виробники турбуються, щоб кандидат був безпечним і надійним для них.
Як пробують вирішити питання нестачі кадрів
«Університети дають базу, але не дають розуміння сучасної війни та реальних задач РЕБ чи ППО. Тому бізнес змушений фактично будувати власні “школи” і закривати цей розрив самостійно», – зазначає в тему першої проблеми Тимофій Юрков.
Тут підходи різні. Хтось бере студентів і довчає під власні умови, хтось співпрацює з університетами чи освітніми платформами, що допомагають з перекваліфікацією.
За таким принципом із виробниками співпрацює EdTech-компанія Mate academy. У них є курси по збірці дронів, по рекрутменту та інших актуальних для галузі напрямків.
Так за пів року вдалося працевлаштувати пів сотні випускників програми. Однією з них є Валерія. До переходу в дефтек вчилася в університеті, після магістратури викладала школярам фізику і математику, працювала python-розробницею.
«Перекваліфікуватися було не складно, в мене хороша база у вигляді магістратури на технічному факультеті, а скіли з програмування, математики та вивчення нових технологій у мене вже були», – ділиться Валерія.
Десятеро із випускників програми – ветерани з бойовим досвідом. Деякі компанії також над цим працюють і приділяють увагу колишнім військовим. На внутрішньому навчанні та залученні ветеранів зауважують і в Lobby X.
«Зараз ключовим викликом є не лише пошук людей, а їх утримання і швидка адаптація до дуже динамічного середовища. Тому компанії все більше інвестують не тільки у рекрутинг, а й у навчання, внутрішні процеси та розвиток команд. Також спостерігається все більший запит на реальний військовий (ветеранський) досвід в оборонці», – розповіли в агенції.
Сергій по своїй компанії пригадує, що на початку роботи часто доводилося самотужки шукати відповіді, десь зіштовхувався із закритістю та недовірою з боку колег. Сьогодні ж, каже, в компанії працює повноцінний онбординг для новачків.
Деякі виробники цільово популяризують технічні спеціальності серед жінок. Адже за даними Lobby X за 2025-2026 роки, з п'яти влаштованих на роботи людей – одна жінка і четверо чоловіків.
«Водночас ми бачимо поступове зростання кількості жінок, особливо в ролях product, operations, HR, аналітики та частково в інженерних командах. Також багато жінок йдуть на виробничі посади (формувальники, пакувальники, монтажники тощо) і цей тренд досі зберігається», – зазначили в агенції.
Чому люди йдуть у DefenseTech
«Якщо не у війську – то для війська», – цю фразу в DevDroid чують на співбесідах регулярно. Вона коротко описує один з головних мотивів людей, які приходять у галузь.
Валерія формулює це по-своєму: «Вирішила перейти, тому що хотіла бути корисною Україні – і на мою думку це найбільш оптимальний варіант в моєму випадку. Плюс для мене дуже цікаво те, чим я наразі займаюся, це дійсно круті технології».
Компанії також зауважують на впливі і видимості результату роботи. Якщо у цивільному ІТ між написанням коду і результатом можуть бути місяці або роки. У дефтеку – тижні або дні.
«Фахівцям важливо розуміти, що те, що вони роблять реально працює не “десь колись у майбутньому”, а тут і зараз. Що їхній продукт допомагає підрозділам, закриває конкретні задачі», – кажуть у Frontline Robotics.
Тимофій Юрков додає інший кут: сильних інженерів притягує не лише сенс, а й складність.
«Тут немає простих рішень, тут постійна адаптація, зворотний зв'язок з фронту і дуже швидкий цикл змін. І для багатьох це набагато цікавіше, ніж стабільний, але передбачуваний цивільний ринок», – каже він.
Про це ж – через конкретний приклад – говорять у Dwarf Engineering: один із їхніх техлідів, який прийшов з ІТ, після першого місяця в компанії сказав, що вперше за десятки років відчув важливість своєї роботи.
Але є і прагматичніший мотив. BlueBird Tech називають його першим у списку: бронювання. Для частини кандидатів це не просто бенефіт – це умова розгляду вакансії взагалі.
Сергій шукає іншу компанію через те, що в нинішній не влаштовує ставлення до працівників.
«Зрозумів, що вже є ринок і що в різних компаніях різна корпоративна культура – як хто рухається, що виробляє, як до людей відносяться», – каже він.
Що врешті платять
Усі шість компаній відповіли на запитання про зарплати однаково: так, вони конкурентні із цивільним ринком. Але реальність тут різна.
Тимофій Юрков зауважує: «Варто чесно сказати, що не всі компанії нині перебувають на цьому рівні і ринок дуже нерівномірний. Але сильні гравці вже давно зрозуміли, що без конкурентних зарплат і нормальних умов вони просто не зберуть команди».
Показовий досвід Сергія. На початку року він розмістив резюме на одному з майданчиків із пошуку роботи.
«Мене тижні два просто завалювали дзвінками. І подекуди зарплати були вищі ринкових. Компанії вже трохи полюють на фахівців. І якщо компанія прибуткова та масштабується – у них планка по зарплаті підіймається», – каже він.
Але також Сергій бачить і інший бік: «Досі зустрічаються компанії, що кажуть “ну ми подивимось” – і вже на співбесіді говорять про проблемні кейси, що будете ночувати на роботі, і про зарплату ще подумають».
Дослідити цифри детальніше складно, бо переважна більшість вакансій у дефтек публікується без зазначення зарплати – «за результатами співбесіди». Схоже, ринок ще не звик відкрито говорити про гроші.
Чи допоможуть спільні виробництва і відкритий експорт
Частково допомогти з кадровим питанням може програма Build with Ukraine і відкритий контрольований експорт, вважають в Українській раді зброярів. Але, зауважують, це все одно не буде швидкою заміною українських фахівців.
«Їхній головний ефект – у створенні стабільнішого ринку. Якщо компанія має міжнародні контракти, спільні виробництва, довший горизонт замовлень і доступ до партнерських ринків, вона може впевненіше наймати, платити конкурентніше, інвестувати в навчання і втримувати людей», – пояснили в спілці.
Хоча і не виключають, що міжнародна кооперація може залучити в Україну або до спільних проєктів іноземних фахівців у вузьких нішах.
«Але це не вирішить проблему масово. Через безпекові обмеження, доступ до чутливої інформації, експортний контроль і специфіку battle-proven розробок ключове ядро компетенцій все одно має залишатися в Україні», – зазначили в Раді зброярів.
У Frontline Robotics, які в грудні 2025 року запустили з німецькою компанією Quantum-Systems спільне виробництво бойових дронів, зазначають, що у них прямої кореляції між кількістю кандидатів та відкриттям спільного підприємства немає. Адже вони масштабувалися і до того.
«Водночас є непрямий позитивний ефект. По-перше, робота з міжнародними партнерами підсилює бренд роботодавця, а для частини кандидатів це додатковий аргумент долучитися. По-друге, з’являється більше можливостей для розвитку команди: обмін досвідом, доступ до інших підходів і технологій», – пояснили в компанії.
Та розраховувати на масовий приплив іноземних інженерів не варто і з тієї причини, що в європейських країнах теж проблема з браком кадрів. Так ЄС має намір до 2030 року перепідготувати або підвищити кваліфікацію 600 000 людей для оборонної промисловості.
І конкуренція за фахівців там не менш гостра: чеський виробник дронових двигунів PBS Group підвищував зарплати і готовий наймати ще, але людей на ринку просто немає, за словами віцепрезидента компанії.
***
В Українській раді зброярів системною умовою для виробників називають підготовку кадрів.
«Попит на людей буде тільки зростати. Але виграють ті компанії й ті країни-партнери які першими вибудують системну підготовку кадрів. Масштабування сектору залежить не лише від кількості вакансій, а від того, чи зможе сектор вирощувати інженерів, виробничих спеціалістів і менеджерів серійного виробництва швидше, ніж зростає попит на українські оборонні технології», – зауважили в спілці.
Тимофій Юрков зазначає: «Багато проєктів не масштабуються не через відсутність ідей, а через відсутність достатньої кількості команд. і якщо це не вирішити системно, галузь буде постійно впиратися в «скляну стелю. Незалежно від того, наскільки сильні у нас технології».