Наскільки ж зріс ринок
За спостереженнями рекрутингової платформи Lobby X, попит на фахівців зростав у три етапи.
«Якщо у 2022 році це були переважно точкові, часто хаотичні найми під термінові потреби фронту, то вже у 2023–2024 роках почали формувати системні команди і компанії. У 2025–2026 роках ринок переходить у фазу більш зрілої структури: з'являються продуктові компанії, R&D-центри, виробничі кластери — відповідно попит стає більш прогнозованим і масштабним», — розповіли в агенції.
З лютого 2024 року на платформі Lobby X опублікували понад тисячу вакансій для DefenseTech. Промовистим є і запит на ярмарок вакансій «Арсенал талантів» — понад чотири тисячі учасників навесні цього року. А довкола проєкту «Країна інженерів» минулого року агенції вдалося об’єднати до двох тисяч людей.
За даними майданчика Work.ua, станом на березень з понад 100 тисяч розміщених вакансій п'ята частина — 20 тисяч — припадала на категорію «Робітничі спеціальності та виробництво».
«Це найбільший сегмент ринку за кількістю пропозицій», — зазначено у звіті.
Окремі компанії відзначають різний масштаб зростання. У Dwarf Engineering, що розробляє програмне забезпечення для дронів, кажуть, що від 2023 року виросли уп'ятеро.
Frontline Robotics, виробник дронів-бомберів і роботизованих турелей, звітує про зростання удесятеро — і це лише за 2025 рік.
Наразі в компаній відкриті по кілька десятків позицій: Dwarf Engineering — 30, Frontline Robotics — 40, BlueBird Tech — 90.
З думкою Lobby X збігається й опис від Тимофія Юркова, співзасновника Contra Drone. За його словами, сучасний ринок перебуває у стані «постійної інженерної гонки».
«Якщо на початку вторгнення ми закривали задачі тут і зараз завдяки імпровізації, то вже у 2023-2024 роках стало очевидно: без системної інженерії цього не масштабувати. Ми зайшли в цей процес у вересні 2023 року — в момент, коли почалася гостра нестача засобів РЕБ. І з першого дня вперлися в дефіцит кваліфікованих радіоінженерів», — каже Юрков.
Читайте такожОлександр Трегуб: «Світ змінюється швидше, ніж система освіти»
Кого бракує
З того часу, за словами Юркова, ситуація тільки загострилася.
«Технологій стає більше, а людей, які здатні їх правильно впроваджувати і масштабувати, пропорційно більше не стає», — пояснює він.
З відповідей опитаних компаній і даних Lobby X вимальовується така картина дефіцитних спеціальностей:
- Інженерні ролі — про них говорять усі без винятку: embedded розробники (що пишуть код під конкретний продукт), hardware інженери (виготовлення самого продукту), конструктори, особливо рівня senior, спеціалісти з Altium (програма для проєктування електронних плат), розведення плат і програмування мікроконтролерів;
- Вузькі спеціалісти — про них говорять передусім Contra Drone і Lobby X: радіоінженери, які розуміють, як працює електромагнітне середовище, DSP-спеціалісти (цифрова обробка сигналів), інженери з антенних систем, спеціалісти з інтеграції БпЛА;
- Виробничі ролі — за даними Lobby X: технологи, інженери з якості, спеціалісти з масштабування виробництва.
У Lobby X підкреслюють: дефіцит не лише кількісний, а й якісний.
«Складно знайти сильних фахівців у напрямках defence product management, BizDev, бізнес-аналітики, які одночасно розуміють і технологію, і ринок, і специфіку взаємодії з державними або військовими структурами. Також попит на ролі, що стосуються закупівель, логістики, постачання», — кажуть в агенції.
У Dwarf Engineering акцентують ще на управлінських ролях: «Зазвичай класних людей знають на ринку і переманюють одразу після того, як вони йдуть з попереднього місця роботи».
Чому бракує фахівців
Причина перша — освіта не встигає за ринком.
«Запит на інженерні спеціальності не зріс — і в цьому найбільша проблема. Цей розрив між кількістю випускників і затребуваною кількістю фахівців, він якраз в інженерії та хардвері найбільший», — пояснює Ксенія Семенова, президентка Київського авіаційного інституту.
На її думку, при виборі майбутньої професії абітурієнти (а точніше їхні батьки) досі дивляться в бік ІТ.
«Там так само було: уже був бум, і наше суспільство десь через два-три роки наздогнало цей тренд. Найвищі зарплати зараз у хардвері, але досі тенденційно молодь — а точніше їхні батьки, переважно мами — усе одно намагаються відправити дітей в ІТ. Вони запам'ятали, що там класно», — каже Семенова.
Читайте також«Випускник не знає, як підійти до завдання з математики, яке відповідає рівню сьомого класу, і ситуація тільки погіршується»
Щодо дефіциту embedded розробників, в Air3F зазначають, що порівняно з класичним ІТ до повномасштабного вторгнення цей напрямок був «нішевим і менш привабливим».
«Тому кількість таких фахівців поступово зменшувалась, багато хто переходив у більш масові та високооплачувані напрямки. Водночас зараз попит на них різко зріс, а пропозиція залишилась обмеженою, що створює суттєвий дефіцит на ринку. І має минути ще час, коли пропозиція наздожене попит, який зараз є на ринку», — вважають у компанії.
Причина друга — фахівців фізично мало.
«Сильного інженера сьогодні легше виростити, ніж знайти на ринку. Частина людей виїхала, частина працює на іноземні компанії, частина вже розібрана між українськими гравцями», — пояснює Тимофій Юрков з Contra Drone.
У DevDroid орієнтуються переважно на фахівців рівня middle і senior.
У Dwarf зауважують, що мультидисциплінарні фахівці походять з вузьких сфер — наприклад, авіації, тому їх швидко розбирають.
Безвідносно до конкретних спеціальностей свою роль відіграє і демографічна ситуація. Покоління 18-25 років, яке мало б поповнювати галузь, — це діти, народжені в 1990-х, коли народжуваність в Україні впала удвічі за десятиліття: з 657 тисяч у 1990 році до 376 тисяч у 2001-му.
Щодо віку, то ядро спеціалістів у галузі — це переважно люди 25–40 років, кажуть у Lobby X.
«Водночас є і значна частка досвідченіших спеціалістів 40+, особливо у виробництві, інженерії та управлінні, які мають релевантний бекграунд ще з промисловості або суміжних галузей», — додали в агенції.
Причина третя — специфіка галузі відлякує або дезорієнтує потенційних кандидатів.
«Окремий виклик — пошук кваліфікованих управлінців, які здатні ефективно працювати в умовах невизначеності, швидких змін і постійного зворотного зв'язку з фронту. Такий досвід на ринку наразі обмежений», — зауважують у компанії DevDroid.
Схожу думку висловлює і Сергій: людина може мати досвід, але не розуміти кінцевого споживача і не відчувати, «що тут дедлайн — це буквально від перекладу слова».
Зі спостережень компанії Dwarf, часто люди також не розуміють, куди вони йдуть: «Наприклад, оператор БпЛА питає, чи можна працювати віддалено».
Причина четверта — питання безпеки.
Ця причина діє в обидві сторони: якщо потенційні кандидати переживають за те, що компанія може стати ціллю для атаки ворога, виробники турбуються, щоб кандидат був безпечним і надійним для них.
Як пробують вирішити питання нестачі кадрів
«Університети дають базу, але не розуміння сучасної війни та реальних задач РЕБ чи ППО. Тому бізнес змушений фактично будувати власні школи і закривати цей розрив», — зазначає на тему першої проблеми Тимофій Юрков.
Тут підходи різні. Хтось бере студентів і довчає під власні умови, хтось співпрацює з університетами чи освітніми платформами, що допомагають з перекваліфікацією.
За таким принципом з виробниками співпрацює EdTech компанія Mate academy. Має курси зі збирання дронів, рекрутменту й інших актуальних для галузі напрямків.
Так за пів року вдалося працевлаштувати пів сотні випускників програми. Серед них Валерію. До переходу в дефтек училася в університеті, після магістратури викладала школярам фізику і математику, працювала python розробницею.
«Перекваліфікуватися було нескладно, в мене хороша база у вигляді магістратури на технічному факультеті, а скіли з програмування, математики та вивчення нових технологій у мене вже були», — ділиться Валерія.
Десятеро з випускників програми — ветерани з бойовим досвідом. Деякі компанії також над цим працюють і приділяють увагу колишнім військовим. На внутрішньому навчанні й залученні ветеранів зауважують і в Lobby X.
«Зараз ключовим викликом є не лише пошук людей, а їх утримання і швидка адаптація до дуже динамічного середовища. Тому компанії все більше інвестують не тільки в рекрутинг, а й у навчання, внутрішні процеси та розвиток команд. Також спостерігаємо все більший запит на реальний військовий (ветеранський) досвід в оборонці», — розповіли в агенції.
Сергій пригадує, що на початку роботи часто доводилося самотужки шукати відповіді, десь зіштовхувався із закритістю й недовірою колег. Сьогодні ж, каже, у компанії працює повноцінний онбординг для новачків.
Деякі виробники цільово популяризують технічні спеціальності серед жінок. За даними Lobby X, протягом 2025-2026 років з п'яти влаштованих на роботу людей — одна жінка і четверо чоловіків.
«Водночас ми бачимо поступове зростання кількості жінок, особливо в ролях product, operations, HR, аналітика, частково в інженерних командах. Також багато жінок йдуть на виробничі посади (формувальники, пакувальники, монтажники тощо), і цей тренд зберігається досі», — зазначили в агенції.
Чому люди йдуть у DefenseTech
«Якщо не у війську — то для війська», — цю фразу в DevDroid чують на співбесідах регулярно. Вона коротко описує один з головних мотивів людей, які приходять у галузь.
Валерія формулює це по-своєму: «Вирішила перейти, тому що хотіла бути корисною Україні. І, на мою думку, це оптимальний варіант у моєму випадку. Плюс для мене дуже цікаво те, чим я наразі займаюся, це дійсно круті технології».
Компанії також зауважують на впливі й видимості результату роботи. Якщо в цивільному ІТ між написанням коду і результатом можуть бути місяці або роки, у дефтеку — тижні або дні.
«Фахівцям важливо розуміти, що те, що вони роблять, реально працює не “десь колись у майбутньому”, а тут і зараз. Що їхній продукт допомагає підрозділам, закриває конкретні задачі», — кажуть у Frontline Robotics.
Тимофій Юрков додає інший погляд: сильних інженерів притягує не лише сенс, а й складність.
«Тут немає простих рішень, тут постійна адаптація, зворотний зв'язок з фронту і дуже швидкий цикл змін. І для багатьох це набагато цікавіше, ніж стабільний, але передбачуваний цивільний ринок», — каже він.
Про це ж на конкретному прикладі говорять у Dwarf Engineering: один з їхніх техлідів, який прийшов з ІТ, після першого місяця в компанії сказав, що вперше за десятки років відчув важливість своєї роботи.
Але є і прагматичніший мотив. BlueBird Tech називає його першим у списку: бронювання. Для частини кандидатів це не просто перевага — це умова розгляду вакансії взагалі.
Сергій шукає іншу компанію через те, що в нинішній не влаштовує ставлення до працівників.
«Зрозумів, що вже є ринок і що в різних компаніях різна корпоративна культура: як хто рухається, що виробляє, як до людей ставляться», — каже він.
Що, врешті, платять
Усі шість компаній відповіли на запитання про зарплати однаково: так, вони конкурентні із цивільним ринком. Але реальність тут різна.
Тимофій Юрков зауважує: «Варто чесно сказати, що не всі компанії нині перебувають на цьому рівні і ринок дуже нерівномірний. Але сильні гравці вже давно зрозуміли, що без конкурентних зарплат і нормальних умов вони просто не зберуть команди».
Показовий досвід Сергія. На початку року він розмістив резюме на майданчику для пошуку роботи.
«Мене тижнів два просто завалювали дзвінками. І подекуди зарплати були вищі від ринкових. Компанії вже трохи полюють на фахівців. І якщо компанія прибуткова й масштабується, у неї планка зарплати піднімається», — каже він.
Але також Сергій бачить і інший бік: «Досі зустрічаються компанії, що кажуть: “ну, ми подивимось” — і вже на співбесіді говорять про проблемні кейси, що будете ночувати на роботі, а про зарплату ще подумають».
Дослідити цифри докладно складно, бо більшість вакансій у дефтеку публікують без зазначення зарплати — «за результатами співбесіди». Схоже, ринок ще не звик відкрито говорити про гроші.
Чи допоможуть спільні виробництва і відкритий експорт
Частково допомогти з кадровим питанням може програма Build with Ukraine і відкритий контрольований експорт, вважають в Українській раді зброярів. Але зауважують, що це все одно не буде швидкою заміною українських фахівців.
«Їхній головний ефект у створенні стабільнішого ринку. Якщо компанія має міжнародні контракти, спільні виробництва, довший горизонт замовлень і доступ до партнерських ринків, вона може впевненіше наймати, платити конкурентніше, інвестувати в навчання і втримувати людей», — пояснили в спілці.
Хоч і не виключають, що міжнародна кооперація може залучити в Україну або до спільних проєктів іноземних фахівців у вузьких нішах.
«Але це не вирішить проблему масово. Через безпекові обмеження, доступ до чутливої інформації, експортний контроль і специфіку battle-proven розробок ключове ядро компетенцій все одно має залишатися в Україні», — зазначили в Раді зброярів.
У Frontline Robotics, яка в грудні 2025 року запустила з німецькою Quantum-Systems спільне виробництво бойових дронів, зазначають, що прямої кореляції між кількістю кандидатів і відкриттям спільного підприємства немає. Адже вони масштабувалися і до того.
«Водночас є непрямий позитивний ефект. По-перше, робота з міжнародними партнерами підсилює бренд роботодавця, а для частини кандидатів це додатковий аргумент долучитися. По-друге, з’являється більше можливостей розвивати команду: обмін досвідом, доступ до інших підходів і технологій», — пояснили в компанії.
Та розраховувати на масовий приплив іноземних інженерів не варто і njve, що в європейських країнах теж проблема з кадрами. ЄС має намір до 2030 року перепідготувати або підвищити кваліфікацію 600 000 людей для оборонної промисловості.
І конкуренція за фахівців там не менш гостра: чеський виробник дронових двигунів PBS Group підвищував зарплати і готовий наймати ще, але людей на ринку просто немає, за словами віцепрезидента компанії.
***
В Українській раді зброярів системною умовою для виробників називають підготовку кадрів.
«Попит на людей тільки зростатиме. Але виграють ті компанії й ті країни-партнери, які першими вибудують системну підготовку кадрів. Масштабування сектору залежить не лише від кількості вакансій, а від того, чи зможе сектор вирощувати інженерів, виробничих спеціалістів і менеджерів серійного виробництва швидше, ніж зростає попит на українські оборонні технології», — зауважили у спілці.
Тимофій Юрков зазначає: «Багато проєктів не масштабують не через відсутність ідей, а через відсутність достатньої кількості команд. І якщо це не вирішити системно, галузь буде постійно впиратися у скляну стелю. Незалежно від того, наскільки сильні в нас технології».
Читайте також(Не)стати космонавтом. «Уявлення дітей про ринок праці дуже фрагментарне»