У лютому Сили оборони атакували “Дорогобуж” – загинуло сім осіб, дематеріалізувалася залізнична станція, випало 5% усього російського виробництва селітри, очікуваний запуск не раніше травня. 19 березня дісталося Невинномиському “Азоту” (це якраз “ЄвроХім”) – це атака дронів на один із найбільших заводів світу, де вибили цех виробництва оцтової кислоти. А 13 квітня прилетіло по “Череповецькому Азоту” (компанія “ФосАгро”). Це був жирний улов. Дрони Сил безпілотних систем дістали промислового гіганта у Вологодській області. Уражені два з трьох цехів азотного комплексу, а Череповець – це сотні тисяч тонн аміаку та селітри на рік.
Ринок реагує. На європейському Freedom Finance, наприклад, з'явилися на 100% захищені вкладення в зернові – на тлі проблем з Ормузькою протокою та нестачі добрив. Кілька великих війн пожирають прекурсори вибухових речовин, Україна та РФ всмоктують у себе все як пилососом. Іран постраждав від бомбардувань хімічних заводів, ціни на паливо ростуть, запчастини стали менш доступними через логістику та виробництво бойової техніки – цілком очікуваний результат. РФ запровадила заборону до кінця квітня на експорт аміачної селітри – жирний дзвіночок. Заборону на експорт промислової сірки продовжили до червня 2026 року, а це сировина для виробництва добрив.
Тож треба продовжувати бити не тільки по НПЗ, перевалці та газу. Хімія – ідеальна ціль. Від неї розходяться кола по воді в сільське господарство, легку промисловість, переробку. А це мінус гроші на війну.
Чому наростають наші атаки? По-перше, нам треба гальмувати виробництво КАБів і снарядів, а селітра – це прекурсор. У Москви плани на 2026 рік виробити близько чотири мільйонів снарядів і мін – нам така цифра не підходить. Тому ми впливаємо на весь ланцюжок: від виробництва корпусів і гартування до підривників.
По-друге, ми стоїмо на порозі величезного масштабування виробництва крилатих ракет і БПЛА в ЄС. При чому, тільки FPV чи крил-розвідників, а лонг і мідл радіуса. Проект Chorus у Франції плюс плануючі бомби AASM Hammer (до сотні на місяць), виробництво ракети “Рута” локалізують на потужностях Rheinmetall. І пішло-поїхало. У 2026-му запрацювали спільні підприємства, наприклад, з компанією Fire Point. У Данії збирають наші FP-5 Flamingo і виробляють для них тверде паливо, а в Німеччині роблять корпуси.
Головний європейський ракетний гігант MBDA у 2026-му вийшов на пікові потужності – на 40% наростив виробництво ракет Storm Shadow і SCALP-EG лише за цей рік. Зараз у серію йде оновлена версія Mk2. Для неї повністю переробили оловку самонаведення – тепер їй плювати на найсучасніші системи РЕБ, вона орієнтується не тільки по рельєфу і цифровій карті цілі, а й по знімках самого об'єкта. MBDA запустила наземну версію своїх морських крилатих ракет (LCM). Тепер не треба мучитися з підвісами під Су-24 і випрацьовувати дорогоцінний ресурс, їх можна пускати зі звичайних вантажівок-пускових. Ще більше випалених цехів у Брянську, хороших і різних.
ЄС перестав передавати “зоопарк” різної техніки. Тепер фокус на уніфікації: 3-4 моделі, під які шикуються заводи і лінії. Свого часу совок будував масовий Т-34, який був у середньому гіршим за більшість німецьких спеціалізованих машин, радянська армія втратила їх під 90 тисяч штук, але ставка на масовість зіграла. Зараз ми хочемо познайомити Москву з їх улюбленим рецептом – масовим західним виробництвом.
Більшість нових західних систем отримують автозахоплення цілі (машинний зір). Це нівелює перевагу РФ у РЕБ і змусить їх витрачати гроші на перехоплювачі. А перехоплювачами не займеш посадку під Костяхою. Витягнути гроші з, наприклад, розширення виробництва БМП і БТР та змусити їх продовжувати втрачати корпуси в банзай-атаках на мотоциклах і квадроциклах – безцінно. Локалізація працює: частину компонентів (планери, боєголовки) роблять у нас, а “мізки” і двигуни – в ЄС. Це дозволяє обходити бюрократію, та й бити “Іскандерами” по європейських заводах поки складно.
По-третє, недавня новина про те, що німці на своїх потужностях і за свої гроші вироблять для України та ЄС 3000 ракет GEM-T до Patriot. Неважливо, що строки 2027-2028 рік – це, по суті, державні гарантії. Гроші сплачені, можна передавати з наявності, адже план на 2026-2027 роки – приблизно 750 ракет. Вони не здатні перехоплювати “Кинджал”, але ефективні проти балістики на кшталт “Іскандера”. Це означає більше безпеки для розгортання в Україні нових підприємств і можливість додаткової передачі з наявності ЄС.
По-четверте, якщо додати до цього супутникове угруповання, яке ЄС зараз розгортає спеціально для цілевказання (проєкт IRIS²), то у Москви скоро не залишиться безпечних зон навіть за Уралом. Маючи якісні фото цілі, графік увімкнення РЛС та на кількасот кілометрів РЛС-контроль із літаків ДРЛВ за черговими ланками, ми можемо прокладати ідеальні маршрути для ураження.
Щодо грошей. РФ стабільно входить до топ-три світових експортерів добрив. У 2025 році вони заробили на них близько $16-18 млрд. Попри санкції, ЄС все ще купує близько 16% своїх добрив у Москви (хоча частка падає). Це валюта, яку росіяни використовують для закупівлі чипів через треті країни та оплати контрактників. Агроекспорт приносить ще більше: за підсумками 2025 року він склав рекордні $41,5 млрд. З них зернові принесли близько $18-20 млрд. Попри удари по портах, з початку 2026 року росіяни наростили експорт зерна на 52% порівняно з минулим роком. Вони демпінгують, витісняючи інших гравців, щоб швидко отримати гроші на війну тут і зараз.
Офіційні дані Росстату по березню ще в процесі зведення, але за попередніми оцінками та даними РЖД, ріст виробництва добрив сповільнився до нуля або пішов у мінус. Навантаження добрив на залізницю в Північно-Західному регіоні за перший квартал впало на 2,5%, а перевка в портах Балтики за перші два місяці 2026 року впала на 12%. Причини: дефіцит суден і системні збої в портах. Разом із заборонами на експорт – це характерна ознака, що ми влучили і дуже добре. Агросектор тягне економіку, але коли в тебе немає селітри, щоб годувати і поля, і гармати одночасно, доводиться обирати. Кремль обрав гармати, а значить, скоро має просісти і агросектор.
