Логіка об’єкта: ремонт та бетонування ДАП
Активна метушня в районі ДАП почалося приблизно у вересні-жовтні 2025 року. Об’єми робіт чітко вказували: це не було відновлення аеропорту для авіації. Росіяни почали активно заливати свіжий бетон у вцілілі підземні комунікації, ангари та підвали терміналів. Основна мета — створити захищені від обстрілів цехи для збірки, обслуговування та фінальної прошивки дронів просто на «передку».
ВПП (злітно-посадкову смугу) росіяни майже не чіпали в плані капітального ремонту для літаків, бо вона розбита вщент ще з 2014-15 років. Але супротивник ретельно розчистив кілька ділянок руліжних доріжок. Це було потрібно для швидкого розгортання мобільних катапульт «Шахедів» на базі вантажівок. Також вони міняли окремі плити для під’їзду важкої техніки до нових складів. Ми бачили кожен мішок цементу, який вони туди завезли — але потрібно було піймати не будівельні бригади, а те, заради чого це все будували.
Превентивна робота та реакція ворога
Розвідка ГУР та пілоти у полосі відповідальності зафіксували завезення перших великих партій контейнерів, і тоді відбувся перший раунд. Перший перший раз били по району старого терміналу та по підземних складах ПММ. Працювали в основному HIMARS (GMLRS). В підсумку, зазнали втрат, тимчасово призупинили роботи.
Тоді росіяни зробили фатальний для себе висновок і почали ще глибше зариватися в бетон. Вони щиро сподівалися, що звичайна ракета їх там не дістане. Але логіка проста: якщо ти ховаєш під землю сотні літрів палива та бойові частини для дронів — рано чи пізно цей об’єм спрацює проти тебе і поховає все під цим самим бетоном.
Оперативна мотивація: чому вони обрали цю локацію?
Причини, чому вони так запекло чіплялися за ДАП, лежать у площині тактики. Вони планували швидкий прорив до нашого поясу фортець і нової лінії оборони СОУ. Щоб зламувати ДОТи, обваловані позиції артилерії, укріплені будівлі, бити ретранслятори та всілякі «містки зв’язку», вражати бункери, їм гостро потрібен був паліатив. Оскільки власної високоточки достатньої потужності бракує, аналога «Хаймарса» так і не з'явилося, тут добре заходили «Шахеди» — термобаричні голови з 50-90 кг БЧ, і точність достатня, щоб покласти в будівлю, позиції пілотів або групу антен.
55 км до лінії — це, передусім, швидкість. Це не кілька годин з Криму, коли ми отримуємо азимут заздалегідь, ведемо цілі акустично, візуально і по РЛС. В такому разі ми встигаємо розставити мобільні групи, відправити на перехоплення вертушки в глибині та винищувачі, можемо підтягнути кілька “Гепардів” видати згусток вогню, в крайньому разі використати ракету ЗРК.
Тут же все занадто близько — немає ні часу, ні стерильної території висунути ППО ближче. Зліт і швидкий кинджальний удар. Авіацію на такі перехоплення не відправиш, надто близько до лінії зіткнення — можна легко отримати ракети від блукаючого ППО. Це дуже специфічне задоволення, на яке у нас було обмаль способів відреагувати класичними методами. По суті — стратегічний засіб саме тут ставав тактичним.
Робота по бункерах
Чому росіяни ризикнули робити базу «Шахедів» на дистанції 55 км від ЛБЗ? По суті, це радіус GMLRS. Тому що ДАП для них — це ідеальний ландшафт-смітник, де легко ховатися серед тисяч тонн битого бетону. Вони думали, що ми не будемо витрачати дорогі ATACMS та Storm Shadow на «руїни». Але коли об’єкт став прямою загрозою для нашої стратегічної оборони, ми провели високоточне вимкнення цієї бази — не пошкодували унітарних ATACMS та декількох SCALP/Storm Shadow.
Балістика була моноблочна, щоб пробивати плити та перекриття терміналів, куди вони затягнули свої «паяльні станції», склади та ноутбуки з польотними завданнями.
Storm Shadow пішли як справжні «хірурги»: їхня бойова частина Broach працює у два етапи — перший заряд пробиває отвір у бетоні, а другий детонує вже безпосередньо всередині підземних бункерів, випалюючи все.
Математика збитків та системний ефект
Судячи з детонації, розльотів і багатогодинних пожеж, там було все і одразу. Тільки матеріальна частина у вигляді запасу «Шахедів» на місяць активної фази (приблизно 200-300 штук) — це вже близько $6-10 млн лише за планери, двигуни, та запасні частини. Технологічний сектор постраждав ще сильніше: професійні паяльні станції JBC чи Weller, цифрові мікроскопи, осцилографи, програматори, захищені ноутбуки Toughbook та специфічні засоби зв'язку, які вони намагаються юзати замість «Старлінків» — облаштувати таку «філію» коштує від $3 до $5 млн.
Але головне — це спеціалісти. Виведення з гри пусконалагоджувальної групи досвідчених інженерів, які прошивають дрони прямо перед стартом, адаптуючи маршрути під наші нові пости — це втрата, яку неможливо швидко компенсувати грошима. Це інтелектуальна порожнеча, яку вони будуть заповнювати місяцями.
Додайте сюди інженерну інфраструктуру: заливку бетону, герметизацію підвалів, складні системи вентиляції та захищені лінії зв’язку, які добряче випатрала пожежа та детонації — це ще мінус $2-3 млн.
Але ось саме тут не про гроші — ми побачили загрозу, змалювали передову базу і виключили їх на місяці вперед.
Паралельно і синхронно спрацювали по «Точмашу» в Донецьку, вибивши склад боєприпасів (майстерня НРК — також пішла бонусом) та великому логістичному хабу в Маріуполі. В обох пунктах ми бачили потужні пожежі та важкі детонації, що підтверджує успішність влучань.
РФ зараз веде активну підготовку до весняно-літньої кампанії, а ми наносимо упереджувальні удари, знищуючи БК прямо «на ґрунті» та випалюючи передові бази БПЛА. Ворог хотів створити перевагу на короткій дистанції, а отримав повне вимкнення всієї інфраструктури західною високоточкою. Судячи з кількості пусків — знову подув західний вітер в наші арсенали.