Грілки
7 лютого АОЗ вийшла із заявою: постачальник, з яким підписали контракт ще восени і який мав поставити грілки в грудні, запізнюється з виконанням. Партія з 200 тис. грілок не потрапила на склади в очікувані терміни.
Мова про ТОВ «Приватний оператор тилу», який отримав контракт на постачання грілок від виробника «Імекс-Макс».
Співзасновник «Імекс-Максу» депутат Харківської міської ради Анатолій Родзинський упродовж місяця озвучував різні версії причин: пізнє контрактування, проблеми з електроенергією через російські обстріли. Ще він звинуватив фірму конкурента у завищенні вартості на свій товар і заявив про атаку з боку правоохоронців.
Натомість у Громадській антикорупційній раді вважають, що виробник умисно суттєво занизив ціну, через що, крім нього, на ті торги ніхто більше не подався.
Ускладнило обставини те, що знайти і швидко закупити велику партію грілок на той момент було майже нереально — через холодну зиму товар розкупили навіть в онлайн-магазинах.
Хоча в АОЗ запевняли, що затримка партії не стала критичною, бо на складах Сил логістики були запаси й окремо законтрактували партію електричних грілок.
Наслідки для постачальника
В Агенції зазначили, що постачальника вже оштрафували на 1,1 мільйона гривень.
Тетяна Ніколаєнко пояснює: штрафи — традиційний для АОЗ шлях, прописаний у контрактах.
До накладання штрафів вдавалися і за попередніх гучних історій.
Наприклад, до історії з грілками був скандал з «бронежилетами Міндіча». Тодішнього міністра оборони Рустема Умєрова звинуватили в пособництві ізраїльській компанії бізнесмена Тимура Міндіча, довкола якого нісся корупційний скандал на тему енергетики.
Зокрема, Антикорупційна рада заявила про схему: через посередників «Фортеця захисту» і ТОВ «МІЛІКОН ЮА» тоді ще Державний оператор тилу мав закупити бронежилети ізраїльської компанії «Масада армор сой», пов’язаної з Міндічем. Тоді як посередники не мали важливої документації, щоб постачати цю номенклатуру. Сума контракту була 1,6 млрд грн.
Подібна історія була із закупівлею зимових курток у 2024 році: компанія «Фармінко-норд», яка виграла торги, спершу обвалила ціну, тоді протермінувала виконання замовлення. А потім 75 тис. відшитих курток визнали бракованими.
Досі не закрите питання і з бракованими боєприпасами виробництва Павлоградського хімзаводу. Нагадаємо: проти виробника відкрили кримінальне провадження, а генерального директора заводу Леоніда Шимана і його першого заступника Олексія Кириченка взяли під варту.
Про скандал з бронежилетами в АОЗ пояснюють: контракт розірвали ще до моменту оплати товарів, закупівлю переоголосили. «Військові у минулому році отримали бронежилети у повному обсязі», — йдеться у відповіді Агенції на наш запит.
Щодо курток — постачальник більше не брав участі в торгах. А провалену партію одягу перекрили відвантаженням від іншого постачальника.
З виробником снарядів контракти розірвали. «Після розірвання контрактів Генеральний штаб довів іншу заявку на боєприпаси, яка була поставлена війську в повному обсязі», — відповіли в АОЗ.
І додали: «За всіма вищезгаданими випадками триває претензійно-позовна робота на стягнення штрафних санкцій».
LB.ua надіслав уточнення: за якими проваленими контрактами Агенції вже вдалося стягнути штраф? Відповіді нам поки не надіслали. Коли отримаємо — опублікуємо.
«Ми запитували в АОЗ, наприклад, про накладені штрафи щодо зброї. І протягом року нам так і не відповіли, яка ж ситуація з реально накладеними штрафами і грошима, які зайшли в бюджет. Бо те, що штрафи накладені — не означає, що вони стягнені», — зауважує Тетяна Ніколаєнко, заступниця голови Громадської антикорупційної ради при МО.
Чому так стається
У випадку із закупівлею грілок Агенція оборонних закупівель не розподілила ризиків, вважає Ніколаєнко.
«Наприклад, у закупівлях продуктів харчування вони прямо в умовах тендеру прописують, що компанія не може взяти більше від двох лотів, щоб запобігти масовому зриву постачання харчування. Думаю, тут так само можна було зробити. Звісно, там була б велика різниця з ціною, але краще вже так, ніж такі ризики», — міркує вона.
В АОЗ запевняють, що працюють над цим питанням — запропонували зміни до Постанови № 1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану».
«Щоб надати законодавчу можливість замовнику не контрактувати весь обсяг критичної номенклатури в одного постачальника, навіть за умови, що він надав найбільш економічно вигідну пропозицію», — пояснили нам в Агенції.
Ціна часто теж стає проблемою. Зокрема орієнтир на найнижчу вартість при торгах.
«Ми в Громадській раді вже рік на зустрічах порушуємо питання про нецінові критерії в закупівлях. АОЗ лише раз скористалася цією опцією — коли закуповувала навушники. І тоді купили справді хороші навушники, хоч і дорожчі. І позитивними відгуками від військових Агенція могла перебити невдоволення конкурентів постачальника. З дешевою ціною в нас уже було кілька історій, коли компанії законтрактували, а потім контракту не виконали. Тому в частині випадків це просто шлях в нікуди», — вважає Ніколаєнко.
На її думку, проблемою є ще недостатня перевірка спроможностей постачальника.
«Компанія приносить довідку в довільній формі, що в неї був контракт з ФОП (крім підтвердження про фінансову спроможність. — LB.ua). По суті, не дає жодної інформації. Це папір, який щось там декларує, але нічого не підтверджує. Тому питання до Міноборони і їхнього управління якості: як вони взагалі будуть перевіряти підприємства на те, чи вони дійсно спроможні виготовити замовлення», — зазначає Ніколаєнко.
В АОЗ запевняють, що перевіряють постачальника і до підписання контракту, і під час виконання. А після підписання постачальник зобов'язаний звітувати за графіком — так Агенція може відстежувати процес у реальному часі.
Ніколаєнко не заперечує, що перевірку можуть проводити якісно. Але, схоже, не завжди.
«Коли їм треба, вони дуже ретельно перевіряють документи, але в деяких випадках можуть просто закрити очі. Це не значить, що вони роблять щось тільки погане. Але через те, що в масі історія [із закупівлями] хороша, є випадки, які виглядають мегадивно — от як з бронежилетами Міндіча. Йде процес, а потім бац! — і воно взагалі вибивається з динаміки того, як складаються стосунки з виробниками», — дивується вона.
Що треба змінювати
Хоч Агенція може за потреби знайти вихід із ситуації і без внесення змін до постанови, саму постанову все ж слід змінювати. А також розробляти й ухвалювати новий закон про оборонні закупівлі, вважає Ніколаєнко.
«Тим більше, це є і в євроінтеграційних вимогах, і в тих індикаторах, які ми передбачили для себе в рамках стратегічних рекомендацій НАТО», — зазначає вона.
Нагадаємо, у листопаді минулого року Кабмін створив міжвідомчу робочу групу з реформування оборонних закупівель.
Юрій Гудименко, голова Антикорупційної ради при Міноборони, зауважує: в Україні є закон, утім він не відповідає реальним викликам.
«Зараз усі закупівлі проводять за різною логікою. Але в цій темі є внутрішні логічні конфлікти: треба одночасно зберігати секретність, але і прозорість; треба одночасно закуповувати дешевше, але і якісне. І це все треба увіпхнути в один закон», — пояснює Гудименко.
Також важливий момент, який має врахувати нова юридична рамка для оборонних закупівель — уніфікація системи. Тобто щоб вона охоплювала всі структури Сил оборони. Адже зараз кожна структура закуповує за своїми правилами.
«Якби гіпотетично ми собі уявили, що є одні правила і ми можемо порівнювати ціни в різних структурах, то було б дуже багато неприємних скандалів. Але після них ситуація вирівнялася б. Бо в деяких випадках номенклатури ціни можуть відрізнятися удвічі», — каже голова ГАР.
Утім єдиного бачення, як це повинно відбуватися, наразі немає, зазначає Гудименко. Звучить варіант створити аналоги Агенції оборонних закупівель для кожної структури, також серед варіантів — передати всі закупівлі в АОЗ. Але тоді її треба вивести з Міноборони і передати на Кабмін, вважає голова Антикорупційної ради.
З ключових моментів, які має врахувати новий закон — цінове питання.
«Ніхто не каже розкидати гроші направо і наліво, але має бути якась формула з неціновими критеріями, які дозволять брати до уваги наявність досвіду, репутацію, наскільки часто виробник недовозив товар, наскільки якісно зарекомендував себе його товар на фронті», — пояснює Гудименко.
Друга формула, яку важливо розробити, — чітка прозора логіка, принцип, за яким розподіляють обсяг потреби між постачальниками, щоб не віддавати 90 % в руки одному виробнику.
«Має бути логіка, наприклад, що за найкращою ціною ми віддаємо 40 % замовлення. Друга ціна — 20 %, третя — стільки-то і т.д. Щоб не створювати монополій і ризику, якщо щось пішло не так. Не так важливо, що в цю формулу включили відразу, вона не має бути одразу ідеальною, але розпочнімо з того, що вона має бути. Виправити її потім на досвіді легше, ніж одразу створити щось ідеальне. Бо щодня, коли в нас немає зрозумілих стандартів, ми отримуємо проблеми з якістю і з непоставками, зі зривами строків», — наголошує голова ГАР.
Тетяна Ніколаєнко зауважує: хоч Україна ще має час до 2027 року, зміни варто напрацьовувати зараз. Це, зокрема, дозволить посилити контроль за підприємствами і їхньою спроможністю.
«А якщо це посередники, то можна посилити вимоги до документів, які вони подають. Часто буває, коли контрактується один великий виробник, а коли доходить до здачі — цей товар виявляється по-різному пошитий і пофарбований. І ти розумієш, що це робила не одна фабрика. Прописане в технічних умовах не співпадає, і можуть виникнути проблеми на прийомці. А прийомка завжди була дуже корумпована», — пояснює заступниця голови Антикорупційної ради.
Чи справа лише в Агенції оборонних закупівель
Не завжди вся відповідальність на АОЗ, зазначає Тетяна Ніколаєнко. Питання є і до постачальників — наскільки вони доброчесно працюють.
«Це досить токсичний ринок. Тут є компанії, які знають, з ким домовитися, в кого купити, як домовитися з начпродом. І вони часто мають навіть контакти в правоохоронних органах і можуть підзлити інформацію на опонента», — пояснює вона.
Цей фактор, буває, і відвертає від ринку компанії з іменем. Вони бояться за репутацію. Також оборонні закупівлі — це пильніша увага з боку правоохоронців.
«Недобросовісні компанії не переживають за репутацію, тому що в них є компанії-вивіски, де може бути не прописаний кінцевий постачальник. І коли одна компанія зашкварилася, її легко замінити на іншу таку саму. У деяких виробників таких компаній близько 20. Поки що я не дуже розумію, як можна з цим справитись, іноді зв’язок складно довести, бо він може бути тільки на рівні адреси оренди складів», — підсумовує Ніколаєнко.
І додає: «Не можна сказати, що всі на ринку негідники. Але таких компаній дійсно багато, тому ми постійно маємо ці корупційні скандали. І тут ми не тільки від держави повинні вимагати, щоб вона підвищувала антикорупційну боротьбу, але й від компаній, щоб вони розвивали власну доброчесність. І щоб для них були важливі не тільки гроші, які вони зароблять, а тоді втечуть жити в Хорватію, а щоб вони дбали про власну репутацію, щоб ми мали нормальний здоровий ринок».
Юрій Гудименко наголошує: незважаючи на значну кількість проблемних питань із закупівлями, експеримент зі створення АОЗ успішний.
«Не на 100 %, але успішний, щоб говорити, що така модель ефективніша, ніж закриті закупівлі в глибині міністерства», — додає голова ГАР при МО.
***
В АОЗ нам повідомили, що самостійно власним коштом закупили майже 180 тис. грілок. 100 тис. з яких уже відвантажено, інші планують цього тижня. Від постачальника ж очікують ще 200 тис. грілок.
У цій історії була ще одна помилка, банальна, але важлива — запізно оголошені торги і невчасне контрактування, вважає Ніколаєнко. Бо якби це все зробили восени або ще влітку, Агенція мала б більше шансів для маневру.