ГоловнаСуспільствоЖиття

Програми заморожування сперми і яйцеклітин для військових. Як це працює і що змінила своїм новим рішенням Рада

Тиждень тому українці обурювалися правкою до ухваленого в листопаді закону про заморожування репродуктивного матеріалу захисників і захисниць. Кричущим виявився саме момент утилізації біоматеріалу в разі загибелі його власника чи власниці, мовляв, для чого тоді така програма взагалі потрібна? 

У Верховній Раді, зокрема депутат Михайло Радуцький, який і вніс правку, запевнили, що все гаразд, додаткові зміни внесуть, ніхто нічого не знищуватиме. Пояснюють такі дії тим, що закон стосується військовослужбовців, які внаслідок травми втратили можливість мати дітей. Питання загиблих захисників документ не враховує. Відповідно, використання біоматеріалу у випадку загибелі, за словами Радуцького, суперечить статті 248 Цивільного кодексу України, яка передбачає припинення представництва за довіреністю після смерті довірителя. 

Та репродуктологів обіцянки депутатів не заспокоюють, адже проблема постмортального використання біоматеріалу складна, існує давно, а Рада своїми діями все тільки ускладнила, переконані фахівці.

Нещодавно депутати запропонували декілька законопроєктів стосовно цієї теми. Один, на думку спільноти репродуктологів, найбільш оптимальний для України. І саме його сьогодні, 7 лютого, підтримали депутати ВР.

Про те, що він пропонує, а також як нині в Україні працюють програми заморожування репродуктивних клітин захисників і захисниць, LB.ua поговорив з ембріологинею Ольгою Малютою, авторкою книжки «Плідна праця. Хроніки зародження життя у пробірці».

Фото: facebook.com/ranniptashky

Військовим безоплатно або зі знижками

Після повномасштабного вторгнення в Україні почали діяти програми безоплатного заморожування та зберігання біоматеріалу для військових. Але ні, це були не державні програми, а приватні — від самих клінік.

«І зараз ці програми діють виключно або за кошти самих військових, або за кошти клінік. Це такий прояв громадянської позиції від представників медичного бізнесу. Просто від початку вторгнення всі зрозуміли, що держава включиться в цей процес пізніше», — пояснює Ольга Малюта.

Ембріологиня, популяризаторка науки Ольга Малюта
Фото: Nobilitet
Ембріологиня, популяризаторка науки Ольга Малюта

Зазвичай програма покриває послуги саме для чоловіків. Адже собівартість і тривалість цієї процедури менша і з меншою кількістю нюансів. І різниця в ціні справді суттєва: вартість заморожування і зберігання сперми стартує від 2 500 грн, яйцеклітин — понад 25 000 грн. Утім деякі клініки і такі програми покривають, а декотрі надають знижки на заморожування яйцеклітин для захисниць. 

Також знижки дають на заморожування ембріонів — запліднених яйцеклітин. «Якщо і чоловік, і дружина у війську, і вони планують зараз або в майбутньому вагітність, то можна заморозити вже запліднені яйцеклітини і бути більш упевненими в результаті», — пояснює фахівчиня.

Зазначимо, мова саме про заморожування і зберігання біоматеріалу. Певні заклади пропонують знижки і за запліднення, є й ті, що організовують одиничні безоплатні програми на цей вид послуг. Але це менш поширена історія, і вона дорога. Щоправда, в Україні є державна програма запліднення, котра, втім, актуальна для неплідних пар і має купу нюансів і недосконалостей.

Замороження репродуктивних клітин — це таке собі страхування, якщо захисник чи захисниця отримають поранення, яке або знизить їхні шанси мати дитину, наприклад, через погіршення якості сперми чи яйцеклітин, або взагалі їх унеможливить. Проте багато хто страхується і на випадок загибелі. І тут ми підходимо до проблемного питання у цій сфері — постмортального використання біоматеріалу.

Проблема, що існувала і до 24 лютого 2022 року

Незалежно від того, чи це військовий, чи цивільний, чи безоплатна це програма, чи за гроші пацієнта, питання використання біоматеріалу в разі загибелі було й залишається юридично сірою зоною, зазначає Ольга Малюта.

«У жодному законі не прописані ні дозволи, ні заборони. Тому зазвичай під час кріоконсервації клініки підписують якомога більше дозвільних документів: по-перше, матеріальну довіреність на дружину або конкретну партнерку, якій чоловік надає право скористатися його біоматеріалом, паралельно в договорах теж прописують варіанти, хто може розпоряджатися біоматеріалом у разі втрати дієздатності людини», — пояснює ембріологиня.

Тобто через те, що не існувало прямої заборони використовувати матеріал у разі загибелі пацієнта, це все ж таки можливо було виконувати. При цьому пацієнтів заздалегідь попереджали про такі обставини.

Фото: EPA/UPG

Невдала спроба ВР врегулювати питання

У листопаді 2023 року до процесу вирішила долучитися держава. Ухваленим законом Верховна Рада обіцяє запустити саме державну програму заморожування та зберігання біоматеріалу захисників і захисниць. Оскільки в бюджеті на 2024 рік коштів на неї не заклали, передбачають, що запрацює вона вже у 2025-му.

У цьому ж документі проходить і правка Радуцького про утилізацію біоматеріалу в разі загибелі пацієнта/пацієнтки безоплатної програми зберігання.

Як пояснив сам Радуцький, усе це для того, щоб не суперечити статті 248 Цивільного кодексу України, адже вона передбачає припинення представництва за довіреністю після смерті довірителя. Тож і зміни до Цивільного кодексу обіцяють внести за два місяці.

Михайло Радуцький
Фото: Макс Требухов
Михайло Радуцький

У спільноти репродуктологів до Верховної Ради чимало запитань через такі дії.

«З’явилося багато юристів, які кажуть, що ми неправильно трактуємо закон, що правка про утилізацію стосується лише безкоштовного зберігання, державних програм. У мене в такому разі питання, а навіщо тоді створювати такі державні програми? Будьмо відверті — військові, коли йдуть на заморожування сперми, розуміють ризики травмування, але більшість людей, я думаю, робить це дійсно на гірший випадок», — зауважує Ольга.

Інше питання — чому в законі прописали, що з платного зберігання людина може перейти на безоплатне, за держпрограмою, а навпаки — ні?

«Також мені дивно, що Радуцький стверджує, що він консультувався з громадською організацією акушерів-гінекологів України. Чому він не консультувався з профільними лікарями-репродуктологами, які дійсно знають, як це працює? Натомість у нас люблять стверджувати, що репродуктологи й ембріологи мають матеріальну зацікавленість у цьому питанні. Я навіть не уявляю, яким чином на цьому можна заробити, враховуючи, що самі клініки зараз вкладаються в це і роблять усе безкоштовно», — міркує фахівчиня.

Оптимальний варіант для вирішення питання

Найвідповідніший варіант внормувати питання пропонує законопроєкт за 30 січня 2024 року №10448. На цьому наголошують в Українській асоціації репродуктивної медицини. Згідно з документом, біоматеріал зберігатимуть три роки в разі загибелі власника.

«Тут врахована і остання воля померлого у вигляді уніфікованої заяви, і вносять революційні зміни у процес визначення походження дитини, і прибирають ганебну норму про утилізацію репродуктивних клітин військовослужбовців», — зауважила адвокатка Ольга Данченко.

На противагу цьому вона розкритикувала два документи, паралельно внесені у ВР 29 січня.

По-перше — оскільки вони намагаються визначити лише постмортальне використання біоматеріалу військових, а не в цілому внормувати цю історію для України, по-друге — вони не згадують про волю померлого, який за життя може розпорядитися своїми клітинами. Адвокатка також наголошує, що пропоновані цими документами варіанти успадкування та донорства біоматеріалу не спрацюють як треба, адже, наприклад, якщо розглядати варіант зі спадком, наречена пацієнта входитиме аж до четвертої черги на спадок, а варіант донорства не підійде частині пацієнтів — тим, у кого немає власних дітей, оскільки це одна з головних в Україні вимог на донорство сперми.

Луцький клінічний пологовий будинок
Фото: volynnews.com
Луцький клінічний пологовий будинок

«Коли українські репродуктологи пропонують “зробімо, як в Ізраїлі, де сперма може бути використана як донорська за прижиттєвого бажання самого чоловіка”, усі знову ж кажуть, що ви матеріально зацікавлені, бо будете заробляти на цій донорській спермі. Але це загальна проблема, бо в нас навіть коли ти робиш усе легально, усе одно частина суспільства думає, що ти торгуєш дітьми», — дивується Ольга Малюта.

Оновлення від 7 лютого. 264 нардепи Верховної ради все ж проголосували сьогодні за цей законопроєкт. Тепер у випадку загибелі клітини зможуть зберігати за безоплатною програмою від держави три роки. Далі - за кошти приватної особи. Своїм біоматеріалом людина зможе розпорядитися ще при житті.

Чому йдеться тільки про сперму?

Бо це найпростіший варіант, каже Ольга Малюта. 

«Нам би хотілося прописання або публічного обговорення, чи доречно це робити з жіночими клітинами, бо якщо це заморожування яйцеклітин і гине військовослужбовиця, тут повинна бути задіяна ще й програма сурогатного материнства, яке в Україні дозволене тільки офіційно одруженим парам. Тобто самотній вдівець не зможе скористатися цією процедурою. З ембріонами така сама історія», — пояснює фахівчиня.

Що буде потім?

Послуга заморожування репродуктивних клітин серед військових стає дедалі популярнішою в Україні. Якщо відразу після вторгнення мало хто звертався по неї, то тепер в одну клініку може бути по п’ять пацієнтів щомісяця, зазначає фахівчиня. Задовго до повномасштабного вторгнення, каже, траплялися поодинокі звернення.

Навряд чи випадки постмортального використання біоматеріалу будуть масовими, вважає ембріологиня. Утім, це не означає, що партнерки військовослужбовців не повинні мати на це право.

«Це особисте рішення дружин військових. І прийняття цього рішення займає не один рік, бо ще ж має бути прийняття горя, розуміння, чи потягнеш цю дитину. Соло-материнство — взагалі нелегкий шлях. Тому це не будуть масові історії, але вони будуть. Навіть до вторгнення були поодинокі історії, коли, наприклад, після смерті пацієнтів з онко їхні жінки таки приходили на постмортальні програми», — зазначає Ольга. 

Ембріологиня пригадує, що в її практиці траплялися випадки, коли жінки прописували у вимогах-побажаннях до донора, щоб це була сперма чоловіка, який служив в АТО.

«Були комічні вимоги, але мені здається — правильні, коли ще до 24 лютого пацієнтки писали: "будь-яка сперма українська, тільки не москаль". Тому вважаю, що все ж таки запити будуть на такі програми», — зазначає фахівчиня.

Катерина АмелінаКатерина Амеліна, кореспондентка LB.ua
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram