Вочевидь, ми маємо справу з комплексною інформаційною операцією Росії, як-от:
- спроби протиставити європейські країни Сполученим Штатам (і одну одній);
- активне просування “общечєловеческих” російських наративів;
- засівання світового інформаційного простору псевдоопозиціонерами;
- активізація агентури вищого, “балістичного” рівня, таких собі політичних “іскандерів”.
Тут маємо справу з четвертою тезою.
Це не обов’язково означає, що персонально Гебреєсус чи Франциск підписували якісь контракти з російською розвідкою, хоча хто їх зна. Це ж не Меркель з Януковичем. Вербувальні заходи (не тільки такого високого рівня) базуються на тій частині щирих переконань об’єктів впливу, які становлять інтегральну частину їхньої суб’єктності.
Римський Папа демонстративно спотикається об судження “ні елліна, ні іудея”, а ефіопець Гебреєсус - і так зрозуміло, об що. (Утім він виріс у прокомуністичній країні, яка офіційно запроваджувала “червоний терор”, яку до початку 90-х усіляко підтримували СРСР і Куба і в якій постійно як не війна, то переворот).
Гебреєсус і Франциск - дуже виразні постаті того світового порядку, який показав свою цілковиту неспроможність реагувати на масштабні загрози ще під час епідемії ковіду.
Ну як неспроможність. ООН стала організацією, у межах якої глобальна корумпованість одних країн іншими є основою “реальної політики”. Під надійним прикриттям відстоювання загальнолюдських цінностей. Будь-яке глобальне порушення цієї клептократичної основи призводить до непередбачуваного перерозподілу грошових потоків і впливів (ще раз згадаймо ковід-19), і високопосадові схемники починають дуже сильно нервуватися. Як-от у нашому випадку.
Тепер про українських біженців-переселенців.
У 2006 році була така американо-мексикано-іспанська комедія “День без мексиканця”: у Каліфорнії одного дня фантастичним чином зникли всі мексиканці, і білі американці виявилися абсолютно безпорадними без обслуги і чорноробів, до роботи яких вони звикли так, що навіть не помічали раніше.
Зараз негарне скажу. Біженці з бідних і розбитих війнами країн Африки і Азії, які правдами і неправдами прибувають до Європи, потребують великої уваги. Це в перекладі означає - зростання фінансування на довічну соціальну допомогу, лікування, утримання, адаптацію. Відповідно - створення великих штатних структур, що обслуговують оці процеси. Додаємо до цього ще величезну кількість різних культурно-політичних пустобрехів по цілому світу, які з вигодою для себе десятиліттями паразитують на цій темі. Це гігантські гроші.
Українець чи українка, крім незначних винятків наших домашніх паразитів, першим ділом питають, як знайти роботу.
Мовних бар’єрів фактично немає. Релігійних забобонів немає. Їдять усе те, що й люди довкола. Родичів з України оберемками до себе не тягнуть - ще попробуй когось умов виїхати, навіть з-під обстрілів. Висока репутація працьовитих і сумлінних робітників віддавна доведена країнами Південної Європи і не тільки. Захочуть асимілюватися - за місяць не відрізниш.
Ну от нащо цим глобальним клептократам такі безпроблемні біженці? Як на них заробиш? Ти, поважна євроатлантична особа, тільки-но взяв грант собі на багаторічне проливання сліз за біженцями. А воно, бач, вже заробило собі на ставок і млинок, і вишневенький садок.
Тепер насамкінець про расизм. У моєму дитинстві були поштові листівки, на яких величезний негр у грубих кайданах (тоді так казали) з бодибілдинговими перекачаними м’язами розриває над головою кайданковий ланцюг. Завтовшки з корабельно-якірний. А внизу тремтять якісь дрібненькі пузаті білі чоловічки в коркових шоломах. Я дивувався - якщо він такий здоровенний, то як дав себе скувати? І чого те життя в кайданах так добре позначилося на його м’язах, а мене тренер у спортшколі мучить без них?
Рівність людей - це про їхні права. Це правильно. Тільки от обов'язки, у тому числі моральні, стали необов’язкові, неполіткоректні. І те, що називається сучасною демократією (в її глобально-корупційній частині), зробило рівність примусовим, узаконеним стиранням усіх відмінностей, аж до біологічних. Що ж, люди мають право вибирати собі права.
Тільки от реальні обов'язки з невеликим вибором прав ці люди (включно з Папою і Гебреєсусом) лишають незручним гастарбайтерам і незручним біженцям.