«Місто Сєвєродонецьк знищують повністю, як Маріуполь»
Ви зазначаєте, що ситуація в Луганській області критична - цей тиждень, з великою часткою ймовірності, стане вирішальним. Поговорімо про оперативну поточну ситуацію (розмова записувалася ввечері 26 травня).
Ситуація буде дуже стрімко розвиватися найближчим часом. І, скоріш за все, саме цей тиждень і буде вирішальним, тому що, враховуючи відсутність якихось перемог в армії Путіна, їм треба хоч щось продати населенню ерефії, тож зараз у них мета – захоплення саме Луганської області.
Чому саме так? Тому що, на жаль, після початку повномасштабної агресії, вторгнення Росії в Україну, наші війська залишили дуже багато територій Луганської області.
Як показав час, це був усе ж вірний крок, тому що четвертий місяць іде війна і четвертий місяць російська армія не може захопити Луганську область. Вони вже відкотилися від Києва, незрозуміла ситуація в Сумах, Чернігові. Їх нібито немає, але все одно обстрілюють там територію України. Тож для них повинна бути якась перемога. І ця перемога – це якраз от невеличка частина Луганської області, яка ще досі не скорена. Для мене особисто, як керівника обласної адміністрації і як для людини, яка народилась у Сєвєродонецьку, Луганська область стала форпостом, який стримує величезну навалу російської орди. І за цей час, поки ми тримаємо позиції, наші військові можуть отримати озброєння, яке нам дуже потрібне, переозброїти свої підрозділи, навчитися користуватися зброєю, надалі зупиняти ворога і йти в контрнаступ. Якщо порахувати кількість обстрілів, зараз (вони збільшилися. - С.К.) просто в рази. Місто Сєвєродонецьк знищують повністю, як Маріуполь.
У середині травня президент Володимир Зеленський оголосив, що Росія почала другий етап так званої спецоперації і нині її головними цілями є Луганщина та Донеччина. Власне, від початку широкомасштабної агресії було зрозуміло, що рано чи пізно до цього дійде. Хочу спитати, чи вдалося використати час, що був у запасі, на належну підготовку?
Коли ворог пішов з різних боків: і через російський кордон, і через білоруський, через Суми, Харків, Донецьку, Луганську, Житомирську області, через багато областей одночасно, - не можна казати, що ми готувались і відбиваємо російські війська тільки в одній області. Довелося вибудовувати так оборону, щоб захистити, зокрема, столицю, Київ. Бо якби Київ захопили, їм не потрібно було б далі рухатися на Донецьку чи Луганську область – вони досягли б своєї мети і на цьому, можливо, зупинилися б на певний час. Я дуже вірю в професійність нашого головнокомандувача Залужного. Він бачить мапу військових дій згори; бачить повністю всю Україну; бачить, що відбувається, як пересуваються ворожі війська, тому планує перерозподіл наших бригад і певного озброєння так, щоб, можливо, не виграти кожну окрему битву, але виграти в цілому війну.
Мені дуже прикро і боляче дивитися на те, як знищують села і міста Луганської області. І я розумію, що, можливо, навіть доведеться нашим військам залишити ще один, чи два, чи декілька населених пунктів. Але якщо це врешті-решт закінчиться нашою перемогою, то я погоджуюсь, що тактика вірна. Хоча ще раз нагадаю: я народився в Сєвєродонецьку, мені особисто боляче дивитися на зруйновані будинки, вулиці, всю інфраструктуру мого рідного міста. Але я розумію, що або ми будемо стримувати ворога, або, можливо, будемо залишати якісь населені пункти, але все ж таки виграємо війну. Наша головна мета - саме виграти війну.
Ворог фактично стирає Сєвєродонецьк з лиця землі. Те саме ви казали нещодавно про Рубіжне. Наскільки я розумію, те саме відбувається з Попасною. Чому вони знищують усе під нуль? Як говорив президент Зеленський у своєму інтерв’ю: хоча вони і окупанти, але інфраструктура - школи, лікарні, магазини, якісь підприємства - їм необхідні, якщо вони мають певні плани на цю територію.
Річ у тому, що це не просто війна, яка оголошена Росією Україні. Путін за рахунок України розбирається з якимись своїми комплексами. Він воює не з українською армією - з цілим народом. Дивлюся на коментарі, які в соціальних мережах пишуть росіяни, і розумію, що це взагалі схиблена нація для світу. Величезна кількість людей, росіян, радіють війні.
Чому вони руйнують наші міста? Тому що захопити не можуть і просто йдуть за тактикою «пустелі». Згадаймо сучасну історію. Перша чеченська кампанія - вони ж її програли. А другу кампанію виграли за рахунок двох речей. Перша - росіяни почали килимовими бомбардуваннями знищувати всі міста. Друге - Путін знайшов зрадника Кадирова, який здав Чечню.
Зі зрадниками (в Україні. - С.К.) в нього не вийде і не вийшло, це всі розуміють. 24 лютого вони заходили як на парад, у схованках була парадна форма - дійсно вважали, що тут їх будуть зустрічати з квітами, радіти. Але вся Україна об’єдналась і дає відсіч ворогу. Вони це розуміють, тому цю свою злість, ненависть до нас вкладають у руйнування інфраструктури. Їм не потрібна школа, лікарня, садочки, якась ще соціальна інфраструктура.
Згадаймо, що вони зробили в окупованій Донецькій чи Луганській областях з 14 року? Там нічого не побудували, нічого сучасного не зроблено взагалі. Зараз з уже новоокупованих територій Луганської області вони крадуть медичне обладнання з лікарень, крадуть пожежні та поліцейські машини, перевозять у Луганськ - на раніше окуповану територію – там люди дивуються, вони ніколи такого не бачили.
Якщо припустити найгірший сценарій - захоплення росіянами тієї частини Луганщини, яка наразі вільна, і вихід на адмінкордон, що вони далі робитимуть із цими спаленими ними територіями?
В інтернеті можна подивитися, які зараз справи в окупованій Абхазії - це і буде вам відповіддю. Чи згадаймо Придністров’я - така сама ситуація. Тобто вони нічого не можуть створити - тільки вкрасти в когось, тільки грабувати. Це як гопники, які віджимають на вулиці в айтішника комп’ютер, але не можуть нічого зробити з ним далі.
Яку конкретно долю окупанти готують Луганській області, якщо їм вдасться захопити частину наразі вільної території? Якщо взяти Херсонщину, там були неодноразові спроби провести референдум, які провалилися. Наразі обговорюється можливість створення так званої «Херсонської губернії» із центром у Криму, і таким чином Херсон, за їхньою збоченою логікою, «приєднується» до Російської Федерації. Що готують для Луганщини і Донеччини? Якщо маєте таку інформацію.
Таку саму долю готують. Тут їм буде навіть трохи легше, оскільки якщо вони хочуть створити нове утворення «ХНР», то так звані квазіреспубліки «ЛНР» і «ДНР» вони вже у своїй уяві створили - частина територій окупована з 14 року. Тому якщо все ж таки, на жаль, будуть окуповані повністю Луганська і Донецька області, то вони будуть оголошувати про те, що вивели «ЛНР/ДНР» в адміністративні кордони Луганської, Донецької областей, і звертатимуться самі до себе, щоб визнати і прийняти ці території до складу Російської Федерації.
«Росія проводить депортацію людей, а ми проводимо евакуацію»
Ви закликали всіх, хто хоче, всіх, хто має хоч якусь можливість, евакуйовуватися з території Луганщини. За деякий час повідомили, що все ж таки 50 тисяч людей залишилося. Що з ними зараз?
Це люди, які обрали чомусь для себе позицію залишатись у своїх селах і містах. Їх трохи більше ніж 40 тисяч, і більшість перебуває в укриттях. Хтось - у підвалах, які вони підготували; хтось - у бомбосховищах; хтось спускається - якщо це сільська територія - у свої підвали, які мають на подвір’ї, і таким чином намагаються сховатися від обстрілів і не загинути або не бути пораненими під час обстрілів.
Тут головне те, що Росія проводить депортацію людей, а ми проводимо евакуацію. Ми не можемо силоміць витягувати людей з їхніх тимчасових сховищ і відправляти в інші області, де вони будуть жити мирним життям, без обстрілів і де їм будуть надавати безкоштовно і дах над головою, і їжу, і речі волонтери, і медичне забезпечення. І далі вони вже або дочекаються нашої перемоги, або можуть хоча б як мінімум просто будувати своє життя.
Із кожним днем евакуація відбувається все важче і важче. Тому що обстріли тільки збільшуються, руйнувань набагато більше, траса Лисичанськ - Бахмут повністю обстрілюється, і кожна поїздка за людьми (немає різниці скільки ми вивозимо - трьох людей або тридцять) - ризик для життя наших хлопців. Обстріли постійні. Обстрілюються всі міста.
Навіть учора, коли привезли гуманітарні вантажі в центр гуманітарної допомоги в Лисичанську, на жаль, був обстріл. Слава богу, ніхто не постраждав, але дві машини вийшли з ладу, будівля пошкоджена. Це те, про що ми з вами говорили: російська армія обстрілює і гуманітарні центри, і лікарні, і школи - їм усе одно. Ми, однак, намагаємось забезпечити людей (що не захотіли евакуюватися. - С.К.) гуманітарними наборами, щоб у них була їжа на певний час, забезпечити генераторами, якимись павербанками, ліками першої необхідності, питною водою.
Російська армія розбомбила інфраструктуру Попаснянського водоканалу, і мільйон людей залишився без води взагалі. Уся інфраструктура електропостачання розбита повністю, так само припинили подавати газ, тому що теж розбита інфраструктура. Тому люди перебувають у підвалах без води, без газу, без електрики і можуть набрати воду тільки там, де ми поставили величезні ємності, куди підвозимо воду. І зараз будемо наповнювати Сєвєродонецьк і Лисичанськ ще такими спеціальними фільтрами для того, щоб можливо було пити воду навіть з річки, якщо буде така критична необхідність, і таблетками для фільтрації води. Щоб люди могли собі робити нормальну, придатну для їжі та пиття воду.
Ці люди вже бачили приклад Маріуполя. Чому вони не виїжджають? Звичайно, це їхній вибір, але 40 тисяч - це дуже багато.
Умовно їх можна розділити на три категорії. Одна категорія - це літні люди, які говорять, що вони тут народились, тут і помруть. Не хочуть нікуди їхати - тут їхні домівки.
Є частина людей, яка безпечно ставиться до всього, що відбувається. Їм здається, що всі снаряди пролетять повз, усі міни, авіабомби - ніщо їх не зачепить, якось воно буде. Хоча коли в будинок, у якому вони укриваються, прилітає авіабомба і все зруйновано, вони міняють свою думку. Або коли вони вранці виходять за якимись гуманітарними наборами і бачать, що сусід не дійшов до гуманітарного центру або по воду - потрапив під обстріл, його розірвало на шматки, і він тепер лежить посеред вулиці.
Третя частина - ті, хто залишається, чекає на «рускій мір».
За різними даними, їх десь 2%. Але хто ці люди?
Тут дві складові. По-перше, це, на жаль, дійсно справна російська пропаганда. Друге - вірять у «рускій мір» і чекають його не бізнесмени. Ніколи людина, яка почала заробляти гроші, яка побачила світ, поїздила десь по Європі, змогла собі накопичити якийсь капітал, придбати автомобіль, можливо, зробити ремонт у квартирі, тобто почала нормально жити, ніколи не прийме той «рускій мір». Тому що це мародери, вбивці. Людина, яка побачила світ, не наражатиме себе на повну ізоляцію. Для чого їй це потрібно? Але є частина людей соціально не дуже…
Відповідальних?
Так. Прошарок людей, які не хочуть нічого в цьому житті. Їм не потрібні якісь Рим, Париж, Венеція. Їм нічого не потрібно.
Думаю, що навіть Київ не потрібен.
Напевно. Їм нічого не потрібно взагалі. Вони ні про що не мріють, нічого не хочуть досягати в цьому житті, просто пливуть за течією. Їм набагато краще повернутися в совок, у ті радянські часи, де прийшов, відпрацював на якійсь роботі, добре чи погано, але наприкінці місяця отримав свою зарплатню, там по 2.20 ковбаса - і все, більше нічого не цікавить. І телек увімкнути, тому що там розкажуть, які круті, які потужні, як будуть грабувати інші країни. І от вони сидять з пивом, із сємками перед тим телеком у якихось заяложених футболках, дірявих штанах, але їх усе повністю влаштовує. Справжнє обличчя адепта «руского міра».
Як герой «Нашої Раші», який з телевізором розмовляв.
Хочу спитати про депортацію. Відповідно до міжнародного законодавства, примусова депортація є злочином проти людяності, це фактично той самий геноцид. Росіяни масово вивозять людей з окупованих територій, у тому числі з Маріуполя. Ви говорили про те, що мешканцям Луганщини також пропонують (виїхати на територію Росії. - С.К.). Чи є тут якась конкретика?
На жаль, наразі неможливо технічно зробити такий облік. Єдине можу сказати, що доля чоловіків, які залишилися на окупованій території, дуже трагічна. Окупанти просто силоміць хапають чоловіків і відправляють їх воювати проти України. Навіть якщо вони не хочуть цього, навіть якщо територію тільки окупували, все одно. Росіяни навіть скасували медичний огляд, медичні комісії. Тому ми і бачимо, що вони крадуть техніку, комбайни, трактори, автомобілі, спецтехніку поліції, Державної служби з надзвичайних ситуацій, швидкої допомоги тощо. Тобто крадуть усе, поводять себе як варвари.
Знаєте, що не крадуть?
Ну?
Роботи-пилососи. Вони просто не знають, що це таке.
Точно.
То все ж таки, як бути з примусовою депортацією луганчан? Як її відстежувати принаймні?
На жаль, поки не буде деокупації, ми не зможемо це зробити. Особливо ще й тому, що зараз іде активна фаза боїв, зв’язок з окупованою територією нестабільний, люди бояться спілкуватися телефонами, лише пересилають нам якісь короткі повідомлення - щоб ми розуміли, що там відбувається. Ми знаємо в цілому, глобально, що відбувається, але в деталях, на жаль, ні.
Це так само, як ми зараз не можемо порахувати, скільки цивільних людей загинуло внаслідок бомбардувань та обстрілів наших міст і сіл.
Іноді буває, що ситуація на певному напрямку трішки хитнулася в інший бік - вони, можливо, не встигли підвезти підкріплення чи наші нормально їх розбили - тоді керівники місцевих адміністрацій, або ОТГ, або військових адміністрацій можуть швидко заїхати, буквально на декілька годин, у певні населені пункти. Повертаючись, вони розповідають жахливі речі. Просто на вулицях лежать десятки трупів місцевих жителів, які навіть забрати неможливо, тому що знову починаються обстріли. Люди, які намагались забрати своїх рідних чи сусідів, відтягнути їх кудись чи поховати десь на подвір’ї, так само потрапляли під обстріли, так само гинули. Ситуація жахлива. Зараз температура підвищується, бувають навіть спекотні дні, і в місті Сєвєродонецьк відчувається такий міцний запах…
Трупний?
Так. Ми розуміємо, що навколишня територія вся завалена трупами, які навіть забрати неможливо. Тому зараз говорити про те, що ми можемо порахувати, скільки людей відправили в депортацію чи скільки чоловіків відправили воювати проти України, ми не можемо.
«Керівництво орків розуміє, що така величезна махіна, як Росія, в затяжній, довготривалій війні все ж таки може перемогти - ресурсів у неї набагато більше»
Зазначалося, що окупанти будують так звану третю лінію укріплення. Чи можете ви пояснити простою мовою, що це значить?
Про всяк випадок вони дійсно будують лінію оборони. Це війна. Коли нам вдасться перетягнути ваги на наш бік, коли ми отримаємо достатньо зброї, яку нам обіцяли і яка нам дуже-дуже потрібна - чи за ленд-лізом, чи за іншими програмами, ми можемо навіть відтісняти орків від тих міст і селищ, які вони вже зайняли на цьому етапі. Як вони зараз воюють? Просто обстрілюють наші позиції. Коли розбивають ущент усі укриття, звісно, наші солдати потроху відходять і займають нові позиції. Але вони розуміють, що ситуація дійсно може змінитись, і тому зараз будують капоніри, заривають техніку, танки, зводять лінії оборони і готові, у принципі, переходити на певних напрямках у затяжну війну. Я думаю, що керівництво орків розуміє, що така величезна махіна, як Росія, в затяжній, довготривалій війні все ж таки може перемогти, тому що ресурсів у неї набагато більше. Тож, можливо, це одна з тих підстав, чому саме вони будують ці лінії оборони.
Тобто ви думаєте, що цей дощ надовго?
Мені дуже хотілось би вірити, що тільки-но прийдуть ешелони чи літаками привезуть західне озброєння, ми протягом тижня звільнимо всі наші території. Але це війна. Це не якась спеціальна військова операція, як її називають росіяни. Не слухати людей, які кажуть з екранів телевізора, що все буде дуже швидко розвиватись і ми вже перемогли. Ні. Ми переможемо, якщо будемо розуміти, що це (війна. - С.К.) триватиме ще довго, якщо не будемо опускати руки. І - найголовніше для українців - якщо не будемо сваритись.
Коли ви очікуєте надання Україні важкої зброї? Була різна інформація, зрозуміло, що вся вона не може бути публічною. Поза тим, конкретно для Луганщини ми говоримо про серпень, вересень, можливо, якийсь ближчий час? І як тоді це змінить чи не змінить наші позиції?
Я дуже хотів би, щоб це було як можна швидше. Але, думаю, що все ж таки треба розраховувати на липень, навіть не на червень. Але якщо ми отримаємо в достатній кількості далекобійну артилерію, це суттєво і достатньо швидко змінить ситуацію на фронті. Тому що все, що каже Путін з приводу того, що вони все повітря, небо контролюють, це брехня - ми збиваємо літаки і гелікоптери. Усі перемоги, про які вони говорять, зрозуміло, що в них щось виходить, але згадаймо «Москву», «Саратов» (потоплені кораблі. - С.К.), навіть славнозвісну операцію, яка увійде в усі історичні шпальти на багато десятиріч - це історія з переправою в Білогорівці.
Випередили моє наступне запитання. Так, операція з переправою на річці Сіверський Донець була визнана закордонною розвідкою однією з найбільш стратегічно важливих битв нового часу. Розкажіть про цю операцію більш детально.
Для нас вона була чудова, для російської армії - трагічна.
У них було намагання зробити переправу через Сіверський Донець, і ландшафт не дозволяв зробити її в якомусь іншому місці, окрім як навпроти Білогорівки. Вона була дуже зручна - там маленькі кути, немає лісів. Переправа напрошувалася сама собою. Але якщо орки побачили це місце, зрозуміло, що і наші військові також.
Для чого вона оркам була потрібна? Територія навколо села Білогорівка дуже сприяла б, щоб вони зробили там плацдарм і звідти вже намагалися перерізати трасу Лисичанськ - Бахмут повністю. Вони взяли б в оточення величезну кількість наших військ. Тому зробили переправу один раз - їх розбили, потім другий раз - їх розбили, третій раз - розбили. Складалося враження, що вони просто хочуть потопити там стільки своєї техніки, щоб зверху по втопленій техніці їхати – без усякої переправи.
За даними британської розвідки, там загинуло мінімум 400 російських військових. Я так розумію, що це Чорнобаївка 14-0 чи який рахунок?
Ми навіть переплюнули ту Чорнобаївку, тому що за буквально пару-трійку днів у них загинув там цілий батальйон - до 500 людей, майже 100 одиниць різноманітної техніки. Коли вони востаннє відправляли батальйон знову робити переправу, за перехопленнями, які ми отримали, інший батальйон – теж до 500 людей - відмовився, адже розумів, що там відбувається. Після того понтони поки що не намагалися встановити. Але знаючи дурість російських військових, я не здивуюся, якщо вони ще раз спробують те саме. Ми ж пам’ятаємо, скільки разів була Чорнобаївка.
«Якщо ми вийдемо на кордони до 24 лютого, це буде величезною перемогою»
Раніше ви казали, що передовсім на території Луганщини воюють кадировці. Це й нині так чи ситуація змінилася?
У нас декілька прошарків наступальної російської армії. Попереду закидують свіжо мобілізованих, далі йдуть «еленерівці», «денеерівці» - вони виконують роль загородзагонів. Слідом - кадировці, які виконують роль загородзагонів для «еленерівців», «денеерівців». І вже остання хвиля - безпосередньо російські підрозділи. І є серед них ще так звані певекашники «Вагнера», тобто приватна військова кампанія, яку фінансує напряму Путін з бюджету країни. Вони застосовують цих «вагнерівців» для якихось проривів, які вже підготували решта військ.
Як ви ставитеся до заяви Володимира Зеленського про те, що перемогою в цій війні, принаймні на першому етапі, буде вихід на ті кордони, які ми мали станом на 24 лютого поточного року. Чи погоджуєтеся ви з такою оцінкою і такою кваліфікацією хоча б проміжної перемоги?
Як проміжну перемогу - повністю підтримую. Треба розуміти, що все ж таки проти нас воює країна, в якій 140 мільйонів населення, можливості для мобілізації величезні. Тому якщо ми вийдемо на кордони до 24 лютого, це буде величезною перемогою. Ну а далі вже наступний етап - звільняти всі території повністю, які були захоплені тією самою Росією ще в 14 році.
Ви вірите в можливість звільнення цих територій цього року?
Я не хочу прив’язуватися до дат, я вірю в цілому в нашу перемогу. Я пам’ятаю історію і чітко розумію, що жодна імперія не існує до сьогодні, усі вони розпадались, якими б потужними не були. І, в принципі, я вірю в те, що якщо буде своєчасно надана достатня кількість тієї зброї, яку ми просимо, то цього року, так, можна відкинути російську армію на ті кордони, які були до 24 лютого.
Особисто для вас перемогою будуть кордони 24 числа, кордони, які ми мали на початок 2014-го чи якщо ми продовжимо наступ уже на території Російської Федерації?
Скажу так. Я взагалі не вживаю алкоголю, поки йде війна, але перші свої 50 грамів - не знаю чого, але чогось дуже міцного - вип’ю за нашу перемогу, навіть якщо це буде отой проміжний етап, якщо ми повернемо собі всі території до 24 лютого. Але далі будемо відразу працювати над тим, щоб повернути собі всю Україну. Повернути і надалі докладати зусиль, щоби всі руйнування, яких завдала Росія Україні, вичистити і відновити. Я вірю в Україну і знаю, що вона стане набагато кращою, ніж була навіть до цього.
