Кінофестиваль Київський тиждень критики представив першу з чотирьох програм, із яких складатимуться цьогорічні покази. Створена спільно з Довженко-Центром, програма «Історія української комедії» охоплює шість гумористичних стрічок від 1929 до 1994 року. У добірку ввійшли як добре знайомі українцям фільми, так і відносно недавні знахідки, які тривалий час були недоступні для перегляду.
Оприлюднення програми приурочене до ювілею українського режисера та сценариста Миколи Шпиковського, чиє 125-річчя відзначається 25 серпня цього року. Його стрічку «Хліб» порівнювали зі славнозвісною довженковою «Землею», а його робота «Гегемон» відкривала щойно збудований кінотеатр «Жовтень» у 1931 році.
«Шкурник» (1929)
Програму відкриє авантюрно-пригодницьке роуд-муві Миколи Шпиковського «Шкурник» (1929). Воно було заборонене до показів одразу після виходу на екрани й перевідкрите Довженко-Центром уже в 2011-му. Події картини розгортаються у громадянську війну в Україні, а її головний герой — чоловік «поза політикою», який почергово пристає то до червоних, то до білих, то до анархістів.
«Штепсель одружує Тарапуньку» (1957)
«Штепсель одружує Тарапуньку» (1957) — напівавтобіографічна історія пригоди двох фронтових друзів, які шукають творче вираження та особисте щастя. Створений зірковим естрадним дуетом Юрія Тимошенка та Юхима Березіна фільм став першою з семи частин комедійної кінофраншизи, популярної на теренах колишнього Радянського Союзу.
«За двома зайцями» (1961)
Сатирична стрічка «За двома зайцями» (1961) створена за мотивами п'єси Михайла Старицького. Картина Віктора Іванова зображує абсурдний любовний трикутник, за яким стежить весь Поділ. Упродовж тривалого часу ця постановка була справжнім глядацьким гітом. Щоправда, весь Союз, включно з УРСР, багато років передивлявся фільм у російськомовному дубляжі; оригінальну українську доріжку було знайдено і відновлено у 2010-х за сприяння Довженко-Центру.
«Пропала грамота» (1972)
Ще одна культова комедія — «Пропала грамота» (1972) Бориса Івченка, де виконав одну з найбільш відомих своїх ролей Іван Миколайчук. Вільна екранізація однойменного оповідання Миколи Гоголя розповідає про карколомну подорож двох козаків до Петербурга. Одинадцять років стрічка пробула під забороною радвлади як «ідеологічно невірна».
«Вперед, за скарбами гетьмана» (1993)
«Вперед, за скарбами гетьмана» (1993), єдина стрічка режисера Вадима Кастеллі — суміш містики, шпигунського бойовика та фантасмагорії. Картина легко та невимушено працює з гострими питаннями, що їх поставило конституювання нової української ідентичності після 1991 року. Фільм розповідає про нащадка гетьмана Полуботка, який, дізнавшись про своє коріння, рушає за легендарним золотом, відправленим колись в Англію його знаменитим прадідом. Водночас чоловік стає ціллю для КДБ, і вітчизняної мафії, КПРС і ЦРУ.
«Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди» (1994)
Заключною в добірці стане розширена версія картини «Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди» (1994) Михайла Іллєнка. Повний іронії, легенд, байок та анекдотів, фільм контрастує з українським поетичним кіно та водночас лишається відданим його традиціям. Нащадка українців, які колись емігрували за океан, шаленим вітром стихій закидає в українське село, але він прагне возз'єднання зі своєю коханою. Місцями дій фільму є то придніпровські містечка й села, то узбережжя Флориди з Бермудським трикутником. Відповідно, сюжет є то поєднанням народного фольклору й демонології з фантастичними елементами та іронією, то пародією на спагеті-вестерни та пригодницькі фільми.
«Комедія — вкрай важливий жанр для України. Саме з комедії почалася наша справжня література — «Енеїда» Котляревського. Так через комедію світ почув українську мову. Саме комедія була й найпопулярнішим жанром у кіно. З комедії починав свій шлях в режисурі Олександр Довженко, а комедійне кіно в Радянському Союзі неодноразово ставало чудовою можливістю провозити контрабандно приховані мотиви, питання національної ідентичності й рідну мову. Так, протягом ХХ сторіччя формувалася традиція української кінокомедії: з тяжінням до сюрреалізму та абсурду, зі знаковими персонажами, темами та спробами не втрачати почуття гумору, не дивлячись на всі негаразди та біди, що споконвік переслідували нас. Сьогодні, в один з найважчих періодів для нашої країни, все це здається нам вкрай важливим», — коментує Станіслав Битюцький, кінознавець Довженко-Центру і один із кураторів Київського тижня критики.
Також фестиваль представив цьогорічний постер. На ньому зображена Майя Дерен — уродженка Києва, яка в середині минулого століття започаткувала американський авангард у кіно.
Київський тиждень критики — головний міжнародний фестиваль арт-кіно столичної осені, кураторами якого є українські кінокритики й кінокритикині: співзасновниця Спілки кінокритиків України Дарія Бадьйор, кінознавець Довженко-Центру і режисер Станіслав Битюцький, колумніст і автор видань LB.ua, «Фокус» та DTF Magazine Сергій Ксаверов і кінокритикиня Анна Дацюк.
Програма Київського тижня критики складатиметься з чотирьох секцій: окрім програми «Історія української комедії» на фестивалі покажуть міжнародну програму з гітами головних світових кінофестивалів, тематичну ретроспективу культової кінокласики та програму «Фокус» (добірка нових картин з України та іншої фокусної країни, сформована селективною комісією кінокритиків обох країн). Традиційно в межах події відбудеться нагородження Премією «Кіноколо», яка в 2022 році відзначить свій перший ювілей. Продаж фестивальних абонементів розпочнеться у вересні.
Шостий Київський тиждень критики триватиме з 20 до 26 жовтня 2022 року в кінотеатрі «Жовтень».