Пауза. Погляд. Інтонація, як у людини, яка щойно почула, що ви лікуєте депресію бензином. Далі з’являється знайомий набір сюжетів: «Мені робили операцію, там був кетамін, такі глюки, це жесть», «Моїй жінці при пологах кетамін вводили, то вона три дні чумна була», «У знайомого був поганий досвід», «Це ж наркотик».
Особливо показово, що іноді найбільш упередженими виявляються саме ті, від кого очікуєш хоча б професійної цікавості. У соцмережах це добре видно серед фахової аудиторії: «Це небезпечно, я б ніколи не дозволив таке лікування», «У нас і так вистачає залежностей», «Це не лікування, а легалізовані наркотики» тощо.
І все це без жодної спроби з’ясувати, про що саме йдеться. У яких дозах. У якому форматі. З якою підготовкою фахівців. Із якими показаннями та обмеженнями.
Іноді це виглядає майже дико. Люди, які роками працюють із тяжкою травмою, раптом відмовляються навіть слухати. Не тому, що мають аргументи, а тому, що почули «не те слово». Наче досвід ветеранів, їхня резистентна депресія, ПТСР, роки безрезультатної терапії стають другорядними. Головне, щоб сам термін не порушував внутрішній спокій слухача.
Так відбувається підміна. Розмова про лікування перетворюється на розмову про страх. Конкретні люди стають абстрактним моральним кейсом. І в цей момент стає зрозуміло, що йдеться не про фахову дискусію, а про добре знайомий соціальний механізм.
У соціології він має назву «моральна паніка». Це ситуація, коли складне явище згортається до одного слова-тригера. Аналіз поступається місцем колективному захисному рефлексу. З’являється відчуття загрози. Не обов’язково реальної, зате емоційно переконливої. І тоді вже не так важливо, що відбувається насправді. Важливіше, як швидко і наскільки однозначно ми назвемо це «неправильним».
Моральна паніка не терпить нюансів і не любить запитань. Вона потребує простих формулювань і чітких меж: тут нормально, там «небезпечно». Усе, що не вкладається в знайому схему, автоматично стає підозрілим. У цьому сенсі кетамін перестає бути препаратом або інструментом у чітко визначеному терапевтичному контексті. Він стає зручним символом, який легко засудити, не вдаючись у подробиці.
Характерно, що моральна паніка рідко виникає там, де є час і простір для розмови. Вона добре почувається в умовах втоми, тривоги і перевантаження. Саме в тих умовах, у яких ми живемо сьогодні. Коли бракує ресурсу на складне мислення, суспільство починає мислити ярликами. І тоді будь-яка спроба говорити про нові або не такі звичні підходи до лікування сприймається не як запрошення до діалогу, а як загроза порядку.
Тут варто на мить відкласти емоції й згадати простий факт: кетамін у медицині застосовують уже понад п’ять десятиліть. Ще в 1960-х роках його розробили як безпечний і ефективний анестетик, який широко використовували в хірургії, травматології та екстреній медицині. Це не нова і не випадкова субстанція — а добре вивчений лікарський препарат із чітко описаними фармакологічними властивостями та протоколами застосування.
В останні два десятиліття до кетаміну прикута увага вже в іншому контексті. Йдеться про лікування депресії, зокрема резистентної, а також ПТСР і тривожних розладів. Причина проста. Для частини пацієнтів стандартні антидепресанти не працюють або працюють недостатньо. А чекати місяцями на ефект означає втрачати час, іноді критичний. У цьому сенсі кетамін відкрив іншу оптику. Не як «чарівна пігулка», а як інструмент, який у певних випадках дає швидший доступ до змін і створює можливість для подальшої психотерапевтичної роботи.
Це давно не маргінальна ідея. У США ескетамін, похідна форма кетаміну, офіційно схвалений для лікування резистентної депресії і застосовується в сертифікованих клініках за чіткими протоколами. У Канаді, Великій Британії, Німеччині, Нідерландах, Австралії кетамін використовують у спеціалізованих медичних і психотерапевтичних центрах під наглядом лікарів із системою скринінгу, моніторингу та післясесійної інтеграції. Йдеться не про сіру зону, а про інституціоналізовану медичну практику, вписану в систему охорони здоров’я.
У цих країнах дискусія давно змістилася з питання «можна чи не можна» до значно складніших тем. Кому саме показаний цей метод. За яких умов він працює найкраще. Де його межі й ризики. Там сперечаються не про слово, а про протоколи.
Україна в цьому сенсі теж не є білою плямою. Попри війну, обмежені ресурси й перевантажену систему психічного здоров’я, кетамін у терапевтичному контексті вже застосовують і в нас. Відповідально й обережно, з опорою на міжнародні підходи. Центр «Експіо» багато років працює з кетаміном у поєднанні з психотерапією, накопичуючи клінічний досвід. Центр психічного здоров’я та реабілітації «Лісова Поляна», державна установа, також використовує кетамін у лікуванні, зокрема в роботі з ветеранами, у чітко регламентованих умовах.
Ну, звісно не можу не згадати і про нашу програму групової кетамін-асистованої психотерапії для ветеранів від Heal Ukraine Trauma. Вона була розроблена за участі міжнародних фахівців і базується на сучасних клінічних протоколах, але реалізується з урахуванням українського контексту війни, стану системи охорони здоров’я й реальних потреб ветеранів. Програма передбачає підготовку українських спеціалістів, чіткі критерії відбору учасників і супровід, а також системну оцінку результатів. І перші з них уже виглядають обнадійливо.
Також важливо, що досвід застосування кетаміну в супроводі психотерапії для лікування депресії уже стає предметом українських наукових досліджень. Зокрема, нещодавно опублікована робота в журналі Insight аналізує застосування кетаміну в контексті психічних розладів і додає до розмови те, чого часто бракує публічним дискусіям. Локальні дані, а не лише посилання на «десь там, за кордоном». Коли практика починає описуватися в українському академічному полі, вона перестає бути чутками і стає предметом фахової розмови.
У підсумку все це зводиться до дуже простої речі. Кетамін перестає бути страшним словом, натомість стає процесом. Коли за ним стоять конкретні рішення. Кого брати в терапію, а кого ні. Як готувати фахівців. Як працювати з ризиками. Як вимірювати ефект і що робити, якщо його немає. У цей момент із розмови зникає магія. Натомість з’являється професійна відповідальність.
Найкращий комплімент для медичної й психотерапевтичної практики це коли про неї немає легенд. Коли немає культу і немає демона. Є протокол. Є навчання. Є відбір. Є супровід. Є дані. Є чесність щодо обмежень.
Кетамін сам по собі не є ні спасителем, ні дияволом. Його місце там, де він може бути корисним у межах клінічної відповідальності і у зв’язці з психотерапією. Там, де йдеться про людей, яким інші підходи не допомогли достатньо.
А моральна паніка завжди просить одного: щоб ми не думали, а реагували.
Я працюю з ветеранами і бачу інше. Там, де людина пройшла через справжній досвід війни, їй значно менше потрібні міфи. Їй потрібні речі прості й чесні. Безпека. Підтримка. Фаховість. І шанс повернути собі життя.