На місцевих виборах громадяни зазвичай голосують з огляду на проблеми чи питання локального рівня, і їхні результати не завжди відображають загальнонаціональні тренди, проте вони демонструють електоральну динаміку й дають уявлення, які союзи можуть утворитися на національному рівні.
Національне об'єднання утримало контроль над Перпіньяном і виграло вибори в невеликих містах півдня, зокрема: Каркассоні, Кань-сюр-Мері, Монтобані, Ла-Сейн-сюр-Мері, Мантоні й інших, де перемогло здебільшого кандидатів від лівих політсил. Політичні союзники Барделли — перебіжчики з партії «Республіканці» на чолі з Еріком Сіотті — здобули успіх у Ніцці, п’ятому за величиною місті Франції.
Проте в другому турі місцевих виборів Національне об'єднання програло вибори в Марселі, другому за розмірами місті країни. Також зазнало невдач у Тулоні й Німі, де його кандидатів вважали фаворитами після перемог у першому турі, однак у другому програли поміркованим правим і комуністам відповідно. Загалом Національне об'єднання продемонструвало значно слабші результати, аніж очікували.
Соціалістична партія (лівоцентристи) виграла вибори в ряді великих і середніх міст, включаючи Париж, Марсель, Нант, Ренн, Лілль, Страсбург, Ам’єн, Діжон, Сент-Етьєн, Монпельє та інші. І зробила вагому заявку на домінування в лівому таборі французької політики на загальнонаціональному рівні.
Соціалісти продовжили 25-річну традицію перемог у Парижі, заручившись підтримкою «Зелених», випередили кандидатів від «Республіканців» та ультралівої «Нескореної Франції». Перед виборами фаворит перегонів Емманюель Грегуар, який і став мером Парижа, підписав Хартію підтримки України, запропоновану асоціацією Stand with Ukraine.
Загалом до завершення місцевих виборів у Франції майже 150 кандидатів у мери, які представляють 100 міст, підписали Хартію підтримки України, зобов’язавшись розвивати партнерство з українськими містами, долучатися до відбудови, залучати місцеві асоціації, установи, бізнес до співпраці. Серед підписантів — представники майже всіх політичних течій, зокрема й ультраправий переможець виборів у Ніцці Ерік Сіотті.
Комуністична партія виграла вибори в місті Нім і низці середніх і невеликих міст навколо Парижа. У цілому політична сила продемонструвала непогані результати, зважаючи на не провідну роль у сучасній французькій політиці.
«Зелені» отримали більшість голосів у Ліоні, третьому місті країни, а також у Греноблі, Турі та ще кількох невеликих. У Ліоні й Греноблі партія пішла на союз з крайньої лівою «Нескореною Францією». Проте “Зелені” втратили контроль над Страсбургом і Бордо. Партія зберігає значну підтримку у великих містах, але не має вагомої присутності в регіонах.
Крайня ліва «Нескорена Франція» Жана-Люка Меланшона виграла вибори в Сен-Дені біля Парижа та Рубе, у ще кількох невеликих містах поруч зі столицею, а також Ліоном і Ліллем, однак не досягла серйозних успіхів деінде. Ці вибори можна розглядати як провальні для партії, що претендує на лідерство на лівому фланзі французької політики.
«Нескорена Франція» найворожіша до України: Меланшон виправдовував анексію Криму Росією «захисними заходами для безпеки»; стверджував, що Україна перебуває під владою неонацистів і путчистів; виступає проти санкцій проти Росії, голосує проти будь-якої допомоги чи співпраці з Україною, проти членства України в НАТО; заявляє про потребу Франції стати позаблоковою.
Більшість партій центру та лівого центру, у тому числі лідери Соціалістичної, відмовилися співпрацювати з «Нескореною Францією» на виборах. Рішення спровоковане антисемітськими заявами членів партії, зокрема Меланшона, та підозрою у співучасті її активістів у побитті до смерті ультраправого діяча. Минулого місяця за цим звинуваченням затримали двох помічників депутата від «Нескореної Франції».
У Парижі Емманюель Грегуар здобув упевнену перемогу, відмовившись укладати союз із ультралівими. Так само в Марселі чинний мер від Соціалістичної партії Бенуа Паян зумів переобратися, вигравши другий тур проти кандидата від Національного об’єднання і водночас відмовившись від коаліції з «Нескореною Францією».Схожий сценарій реалізували в місті Лілль.
У той самий час кандидати від лівоцентристських партій, які все-таки вирішили об’єднатися з кандидатами від «Нескореної Франції» у коаліції, зазнали поразок у Тулузі, Ліможі, Клермон-Феррані, Бресті та Безансоні. У перших двох містах програли кандидати від ультралівих за підтримки лівоцентристів, а трьох останніх — навпаки.
У Тулузі, четвертому за величиною місті Франції, кандидат від «Нескореної Франції» зазнав поразки від чинного мера від правих, хоч у першому турі кандидати від лівих сил набрали сумарно 54 % голосів.
Такі результати вказують, що більшість виборців вважають «Нескорену Францію» занадто токсичною і співпраця з нею шкодить лівоцентристським партіям, відштовхуючи власне центристський електорат. Це знижує ймовірність висунення єдиного кандидата від лівих сил на виборах президента у 2027 році, що розмиватиме 30–32 % між кількома політиками.
Похід Меланшона на вибори окремо від соціалістів фактично нівелює шанси лівих на вихід у другий тур, у той самий час об'єднання з кандидатом від «Нескореної Франції» відштовхне практично всіх центристських виборців і вручить у другому турі перемогу Барделлі.
«Відродження» Макрона та його союзники по центру, зокрема «Горизонти», здобули ряд перемог, неочікуваних через низьке схвалення політики президента. Серед них тріумфи в Бордо, Ансі, Реймсі, Екс-ан-Провансі, Гаврі, Анже.
Також коаліції центристських партій за підтримки владних політичних сил виграли в Дюнкерку та Лор’яні. Болючими для Макрона стали поразки в Парижі, Ліоні, де президент підтримував кандидатів від «Республіканців», і Ніцці й Ренні, де в другому турі виступали кандидати від «Горизонтів».
Катастрофою для Франсуа Байру, голови уряду у 2024–2025 роках, лідера Демократичного руху (союзник «Відродження» та «Горизонтів») і важковаговика у французькій політиці, стала поразка в рідному місті По. Він зазнав чергової невдачі лише через пів року після усунення з посади прем'єр-міністра в результаті вотуму недовіри в парламенті.
Це може означати кінець його великої політичної кар'єри, що тривала майже п'ять десятиліть. Також це ставить під загрозу майбутнє Демократичного руху, який не виграв місцевих виборів у жодному місті країни.
Важливою з огляду на майбутні президентські вибори стала перемога колишнього (під час першого терміну Макрона) прем’єр-міністра Едуара Філіппа на виборах у місті Гавр. Останній стверджував, що балотуватиметься на посаду президента лише в разі переобрання мером рідного міста.
Саме Едуар Філіпп видається найспроможнішим супротивником для Жордана Барделли у 2027 році. Колишній прем’єр і лідер партії «Горизонти», за останніми опитуваннями, набирає 16–19 %. Саме він здатен консолідувати голоси центру та правого центру на прийдешніх виборах. І саме йому опитування пророчать найкращі шанси проти кандидата від ультраправих у другому турі.
«Республіканці» зберегли контроль над більшістю «своїх» муніципалітетів і залишаються найсильнішою місцевою політичною силою у Франції. Права партія разом з партнерами контролює майже 40 % усіх міст і містечок міст країни. «Республіканці» також відібрали в лівих політичних сил контроль над Брестом, Безансоном, Ліможем, Шербуром і Клермон-Ферраном (в останньому ліві мери керували з 1944 року) та ще ряді міст.
«Республіканці» рідко досягають успіхів у великих містах, крім Тулузи, четвертого за населенням міста Франції, де переобрався мер від правих сил. Проте цього разу партія показала неочікувано хороші результати у ряді великих міст. А особливо болючими стали невдачі в Ліоні, де кандидат від правих набрав 49,3 % в другому турі, і в Нанті, де праві на фініші спромоглися набрати 47,8 %.
Попри сподівання, вони не здобули контроль над столицею. На це, зокрема, вплинуло розслідування за підозрою в корупції проти кандидата в мери від цієї правої партії Рашиди Даті. Негативно також вплинула підтримка кандидата від ультраправих Сари Кнафо в другому турі.
Уже тривалий час у партії тривають непрості дискусії про те, чи йти на наступні вибори окремо, чи об’єднуватися з центристами з «Відродження» і «Горизонтів», чи об’єднуватися з ультраправими.
Якщо «Республіканці» разом із центристами виставлять спільного кандидата на вибори, то він зможе претендувати на 26–30 % голосів у першому турі та майже гарантовано вийти у другий проти Барделли якщо ліві партії не матимуть єдиного кандидата.
Якщо ж права партія вирішить піти на союз із Національним об’єднанням, то Барделла майже гарантовано виграє президентські вибори, імовірно, навіть у першому турі. Уже зараз перемогу перебіжчика від «Республіканців» Еріка Сіотті в Ніцці над колишнім членом правої партії, що перейшов до табору Макрона, ультраправі подають як символ того, що союз із ними буде більш життєздатним, аніж з центром.
2024 року Сіотті намагався укласти угоду з Марін Ле Пен. Він зачинився у штаб-квартирі партії, щоб запобігти перевороту, але в підсумку його відправили у відставку з позиції лідера партії. Вибори нового лідера партії «Республіканці» відбулися 17–18 травня 2025 року, і Бруно Ретайо, який відкидає співпрацю з ультраправими, здобув переконливу перемогу, набравши 74,3 % голосів проти 25,7 % в Лорана Вок'є, лідера партії у 2017–2019 роках, який виступає за колаборацію з Національним об’єднанням.
Успіх на місцевих виборах посилює позиції Бруно Ретайо, у тому числі й щодо вибору майбутньої стратегії на президентських виборах. Слабкий результат дав би більше можливостей для нового внутрішнього перевороту в партії, цього разу вже з боку Лорана Вок'є.
Загалом місцеві вибори продемонстрували, що помірковані сили: Соціалістична партія, «Відродження», «Горизонти» і «Республіканці» — спроможні мобілізувати близько 40 % електорату на загальнонаціональному рівні. Коли ці партії співпрацюють, зокрема виставляючи спільних кандидатів, вони цілком здатні блокувати Національне об’єднання, особливо у великих містах. Що дає можливість сподіватися на успіх кандидата від якоїсь із цих сил у другому турі проти ультраправого кандидата.
Радикальні партії лівого та правого спрямування не досягли очікуваних результатів на місцевих виборах. Ультраліві, насамперед «Нескорена Франція» і Комуністична партія, залишаються сильними в передмістях великих міст і муніципалітетах-супутниках, де значна присутність мігрантів. «Зелені» досі сильні у великих містах. Однак переможцем виборів на лівому фланзі стала Соціалістична партія.
Національне об’єднання залишається потужним у провінціях, малих і середніх містах, на узбережжі Середземного моря й на півночі, однак переважно не має підтримки у великих містах. Наприклад, у Парижі кандидат від ультраправої партії Тьєррі Маріані, відомий визнанням анексії Криму Росією, незаконними відвідинами Криму, позицією за скасування санкцій проти Росії та наданням гуманітарної допомоги так званим ДНР і ЛНР, набрав лише 1,6 %.
Так місцеві вибори демонструють, що перемога Барделли на президентських виборах 2027 року поки що не видається гарантованою, хоч ультраправі зберігають найвищі рейтинги та шанси. Чимало залежатиме від рішення «Республіканців» щодо коаліції з центристами або ультраправими чи самостійної участі у виборах, а також здатності лівих партій об'єднатися навколо одного кандидата.