На місцевих виборах громадяни зазвичай голосують з огляду на проблеми чи питання локального рівня і їхні результати не завжди відображають загальнонаціональні тренди, проте вони демонструють електоральну динаміку та дають уявлення про те, які союзи можуть утворитися на національному рівні.
“Національне об'єднання” утримало контроль над Перпіньяном і виграло вибори в невеликих містах півдня, зокрема Каркассоні, Кань-сюр-Мері, Монтобані, Ла-Сейн-сюр-Мері, Мантоні та інших, здебільшого здобувши перемогу над кандидатами від лівих політсил. Політичні союзники Барделли – перебіжчики з партії “Республіканці” на чолі із Еріком Сіотті – здобули перемогу в Ніцці, п’ятому за величиною місті Франції.
Проте в другому турі місцевих виборів “Національне об'єднання” програло вибори в Марселі, другому за величиною місті країни. Також зазнало невдач в Тулоні і Німі, де кандидати від ультраправої партії вважалися фаворитами після перемог у першому турі, однак в другому програли поміркованим правим та комуністам відповідно. Загалом “Національне об'єднання” продемонструвало значно слабші результати, аніж очікувалося.
Соціалістична партія (лівоцентристи) виграла вибори в ряді великих та середніх міст, включаючи Париж, Марсель, Нант, Ренн, Лілль, Страсбург, Ам’єн, Діжон, Сент-Етьєн, Монпельє та інші. Таким чином соціалісти зробили вагому заявку на домінування у лівому таборі французької політики на загальнонаціональному рівні.
Соціалісти, продовжили 25-річну традицію перемог у Парижі, заручившись підтримкою “Зелених”, випередили кандидатів від “Республіканців” та ультралівої “Нескореної Франції”. Перед виборами фаворит перегонів Еммануель Грегуар, який в підсумку і став мером Парижа, підписав Хартію підтримки України, запропоновану асоціацією Stand with Ukraine.
Загалом до завершення місцевих виборів у Франції майже 150 кандидатів у мери, які представляють 100 міст, підписали Хартію підтримки України, зобов’язавшись розвивати партнерство з українськими містами, долучатися до відбудови, залучати місцеві асоціації, установи, бізнес до співпраці. Серед підписантів Хартії – представники майже всіх політичних течій, зокрема і ультраправий переможець виборів у Ніцці Ерік Сіотті.
Комуністична партія виграла вибори в місті Нім та низці середніх і невеликих міст навколо Парижа. У цілому політична сила продемонструвала непогані результати, з огляду на не провідну роль в сучасній французькій політиці.
“Зелені” отримали більшість голосів в Ліоні, третьому за величиною місті країни, а також в Греноблі, Турі та ще кількох невеликих містах. В Ліоні та Греноблі партія пішла на союз із крайньої лівою “Нескореною Францією”. Проте “Зелені” втратили контроль над Страсбургом та Бордо. Партія зберігає значну підтримку у великих містах, але не має вагомої присутності в регіонах.
Крайня ліва партія “Нескорена Франція” Жан-Люка Меланшона виграла вибори в Сен-Дені біля Парижа та Рубе й здобула ще кілька перемог у невеликих містах поруч із Парижем, Ліоном та Ліллем, однак не досягла серйозних успіхів деінде. Ці вибори можна розглядати як провальні для партії, що претендує на лідерство на лівому фланзі французької політики.
“Нескорена Франція” є найбільш ворожою до України політичною силою в країні – Меланшон виправдовував анексію Криму Росією “захисними заходами для безпеки”, стверджував, що Україна перебуває під владою неонацистів та путчистів, виступає проти санкцій проти Росії, голосує проти будь-якої допомоги чи співпраці з Україною, виступає проти членства України в НАТО, заявляє про потребу Франції стати позаблоковою.
Більшість партій центру та лівого центру, в тому числі лідери Соціалістичної партії, відмовилися будь-яким чином співпрацювати із “Нескореною Францією” на виборах. Таке рішення було спровоковане антисемітськими заявами членів партії, зокрема Меланшона, та підозрою у співучасті її активістів в побитті ультраправого діячі до смерті. Минулого місяця за цим звинуваченням було затримано двох помічників депутата від “Нескореної Франції”.
В Парижі Еммануель Грегуар здобув впевнену перемогу, відмовившись укладати союз із ультралівими. Так само в Марселі чинний мер від Соціалістичної партії Бенуа Паян зумів переобратися, вигравши другий тур проти кандидата від “Національного об’єднання”, і водночас відмовившись від коаліції з “Нескореною Францією”. Схожий сценарій був реалізований в місті Лілль.
В той же ж час, кандидати від лівоцентристських партій, які все таки вирішили об’єднатися з кандидатами від “Нескореної Франції” у коаліції, зазнали поразок в Тулузі, Ліможі, Клермон-Феррані, Бресті та Безансоні. У перших двох містах програли кандидати від ультралівих за підтримки лівоцентристів, а трьох останніх – навпаки.
У Тулузі, четвертому за величиною місті Франції, кандидат від “Нескореної Франції” зазнав поразки від чинного мера від правих, незважаючи на те, що сумарно кандидати від лівих сил набрали 54% голосів у першому турі.
Такі результати вказують на те, що більшість виборців вважають “Нескорену Францію” занадто токсичною і співпраця з нею шкодить лівоцентристським партіям, відштовхуючи власне центристський електорат. Це знижує ймовірність висунення єдиного кандидата від лівих сил на виборах президента в 2027 році, що розмиватиме електорат у розмірі приблизно 30-32% між кількома політиками.
Похід Меланшона на вибори окремо від соціалістів фактично нівелює шанси лівих на вихід у другий тур, в той же ж час об'єднання із кандидатом від “Нескореної Франції” відштовхне практично всіх центристських виборців і вручить в другому турі перемогу Барделлі.
“Відродження” Макрона та її союзники по центру, зокрема “Горизонти” здобули ряд неочікуваних, з огляду на низьке схвалення виборцями політики президента, перемог. Серед них – тріумфи в Бордо, Ансі, Реймсі, Екс-ан-Провансі, Гаврі, Анже.
Також коаліції центристських партій за підтримки владних політичних сил виграли в Дюнкерку та Лор’яні. В той же ж час болючими для Макрона стали поразки в Парижі, Ліоні, де президент підтримував кандидатів від “Республіканців” та Ніцці й Ренні, де в другому турі виступали кандидати від “Горизонтів”.
Катастрофою для Франсуа Байру, колишнього прем'єр-міністра в 2024-2025 роках, лідера “Демократичного руху” (союзника “Відродження” та “Горизонтів”) і важковаговика у французькій політиці, стала поразка у своєму рідному місті По. Байру зазнав чергової невдачі всього через пів року після усунення з посади прем'єр-міністра в результаті вотуму недовіри у парламенті.
Це може означати кінець його великої політичної кар'єри, що тривала майже п'ять десятиліть. Також це ставить під загрозу майбутнє “Демократичного руху”, який не виграв місцеві вибори у жодному місті країни.
Важливою з огляду на майбутні президентські вибори стала перемога колишнього (під час першого терміну Макрона) прем’єр-міністра Едуара Філіппа на виборах в місті Гавр. Останній стверджував, що балотуватиметься на посаду президента лише у випадку переобрання мером рідного міста.
Саме Едуар Філіпп поки виглядає найбільш спроможним супротивником для Жордана Барделли в 2027 році. Колишній прем’єр та лідер партії “Горизонти” за останніми опитуваннями набирає 16-19%. Саме він здатен консолідувати голоси центру та правого центру на прийдешніх виборах. І саме йому опитування пророчать найкращі шанси проти кандидата від ультраправих у другому турі.
“Республіканці” зберегли контроль над більшістю “своїх” муніципалітетів і залишаються найсильнішою місцевою політичною силою у Франції. Права партія разом із партнерами контролює майже 40% усіх міст та містечок міст країни. “Республіканці” також відібрали у лівих політичних сил контроль над Брестом, Безансоном, Ліможем, Шербуром та Клермон-Ферраном (в останньому ліві мери керували з 1944 року) та ще в ряді міст.
“Республіканці” рідко досягають успіхів у великих містах, за винятком Тулузи, четвертого за населенням міста Франції, де переобрався мер від правих сил. Проте цього разу партія показала неочікувано хороші результати у ряді великих міст. При цьому “Республіканці” зазнали поразок в Парижі, Ліоні та Нанті. Особливо болючими стали невдачі в Ліоні, де кандидат від правих набрав 49,3% в другому турі, та в Нанті, де праві на фініші спромоглися набрати 47,8%.
Також “Республіканці”, попри сподівання, не змогли здобути контроль над столицею. На це зокрема вплинуло розслідування за підозрою в корупції проти кандидата в мери від цієї правої партії Рашиди Даті. Негативно також вплинула підтримка її з боку кандидата від ультраправих Сари Кнафо в другому турі.
Вже тривалий час у партії тривають непрості дискусії про те, чи йти на наступні вибори окремо, чи об’єднуватися з центристами з “Відродження” та “Горизонтів”, чи об’єднуватися з ультраправими.
Якщо “Республіканці” разом із центристами виставлять спільного кандидата на вибори, то він зможе претендувати на 26-30% голосів у першому турі та майже гарантовано виходити у другий проти Барделли за умови якщо ліві партії не матимуть єдиного кандидата.
Якщо ж права партія вирішить піти на союз з “Національним об’єднанням”, то Барделла майже гарантовано виграє президентські вибори в 2027 році, імовірно навіть у першому турі. Уже зараз перемога перебіжчика від “Республіканців” Еріка Сіотті в Ніцці над колишнім членом правої партії, що перейшов до табору Макрона подається ультраправими як символ того, що союз із ними буде більш життєздатним, аніж з центром.
В 2024 році Сіотті намагався укласти угоду з Марін Ле Пен. Він зачинився в штаб-квартирі партії, щоб запобігти перевороту, але в підсумку його відправили у відставку з позиції лідера партії. Вибори нового лідера партії “Республіканці” відбулися 17-18 травня 2025 року і Бруно Ретайо, який відкидає співпрацю з ультраправими, здобув переконливу перемогу, набравши 74,3% голосів проти 25,7% в Лорана Вок'є, лідера партії в 2017-2019 роках, який виступає за колаборацію з “Національним об’єднанням”.
Успіх на місцевих виборах посилює позиції Бруно Ретайо, у тому числі й щодо вибору майбутньої стратегії на президентських виборах. Слабкий результат дав би більше можливостей для нового внутрішнього перевороту в партії, цього разу уже з боку Лорана Вок'є.
Загалом місцеві вибори продемонстрували, що помірковані сили – Соціалістична партія, “Відродження”, “Горизонти” та “Республіканці” – залишаються спроможними мобілізувати близько 40% електорату на загальнонаціональному рівні. Коли ці партії співпрацюють, зокрема виставляючи спільних кандидатів, вони цілком здатні блокувати “Національного об’єднання” на виборах, особливо у великих містах. Таке становище дає можливість сподіватися про успіх кандидата від якоїсь із цих сил у другому турі проти ультраправого кандидата.
Радикальні партії лівого та правого спрямування не досягли очікуваних результатів на місцевих виборах. Ультраліві, насамперед, “Нескорена Франція” та Комуністична партія, залишаються сильними в передмістях великих міст та муніципалітетах-супутниках, де є значна присутність мігрантів. Зелені залишаються сильними у великих містах. Однак переможцем виборів на лівому фланзі стала Соціалістична партія.
“Національне об’єднання” залишається потужною силою у провінціях, малих та середніх містах, на узбережжі Середземного моря та на півночі, однак переважно не має підтримки у великих містах. Наприклад в Парижі кандидат від ультраправої партії Тьєррі Маріані, відомий визнанням анексії Криму Росією, незаконним відвідуванням Криму, позицією за скасування санкцій проти Росії та наданням гуманітарної допомоги так званим ДНР та ЛНР, набрав лише 1,6%.
Таким чином місцеві вибори демонструють, що перемога Барделли на президентських виборах 2027 року поки не виглядає гарантованою, хоча ультраправі зберігають найвищі рейтинги та шанси. Чимало залежатиме від рішення “Республіканців” щодо коаліції з центристами або ультраправими чи самостійної участі у виборах, та здатності лівих партій щодо об'єднання навколо одного кандидата.