Історія викрадення двох братів Ягодинських – 30-річного Олександра та 17-річного Владислава, стала відома у липні 2022 року, коли про неї розповіли журналісти Слідство.інфо. Лариса Ягодинська, їх мама, розповіла, як на блокпості поблизу села Хочева братів зупинили окупанти й вивезли до Білорусі. Молодшого сина, Владислава, їй вдалося повернути додому, проте старший, Олександр, досі перебуває в російському полоні.
На березень цього року відомо, що його утримують в одному з найжорстокіших СІЗО Росії – у місті Пакіно Володимирської області. Про це LB.ua розповіла Лариса Ягодинська. За її словами, інформацію про сина вона отримує від звільнених з російського полону українців. Чи інкримінують щось Олександру, їй достеменно невідомо.
Обставини злочину: викрадення і розділення братів
Українським правоохоронцям вдалося ідентифікувати військовослужбовця російських збройних сил, який, за їхніми даними, причетний до затримання та вивезення братів Ягодинських до Білорусі, й наприкінці 2022 року йому заочно повідомили про підозру – не лише у воєнному злочині, а й у держзраді.
Підозрюваним виявився громадянин України Іван Савченко родом із Севастополя, де до 2014 року служив за контрактом у військовій частині у Військово-морських силах ЗСУ на посаді рульового сигнальника 28-го дивізіону пошуково-рятувальних суден.
За даними слідства, під час російської окупації Кримського півострову він відмовився виконувати наказ про передислокацію на підконтрольну територію України, зрадив військовій присязі та перейшов на службу до збройних сил РФ, а вже під час повномасштабного вторгнення у складі російських окупаційних підрозділів брав участь в захопленні Київської області.
26 березня 2022 року на блокпосту на виїзді з села Хочева Вишгородського району Савченко разом з трьома неідентифікованими на той час російськими військовими затримали братів Ягодинських, посадили до бронетранспортера, одягнули хлопцям на голови чорні сміттєві пакети та повезли.
“Проїхавши річку Уж, військові РФ, які перебували на блокпості разом із Савченком, одягнули братам на голову чорні сміттєві пакети та між собою зауважили, що прямують у м. Прип’ять. Приблизно через півгодини БТР зупинився і братам наказали вийти. Після цього, не знімаючи сміттєвий пакет з голови (затриманих) невстановлені особи клейкою стрічкою зв’язали руки за спиною, обмотали голову в області очей і нижньої частини обличчя та нанесли численні удари в різні частини тіла”, – сказано у заочній підозрі.
Далі російські військові повезли братів у невідомому напрямку. Того ж дня їх передали невідомим особам в чорній формі з написом на спині “Русская милиция”. У приміщенні, куди привезли братів, знаходилися люди у камуфляжній формі зеленого кольору з шевронами прикордонної служби Республіки Білорусь. Тоді з’ясувалося, що хлопці опинилися на прикордонній заставі у білоруському місті Наровля.
Там братів розділили. Того ж вечора, 26 березня 2022 року, Владислава перевезли до гуртожитку у місті Мозир, де він перебував 4 доби.
“До вищезгаданого гуртожитку в місті Мозир 30 березня приїхала директорка дитячого будинку цього ж міста на імʼя Алла й перевезла його до дитячого будинку. Наступного дня вона надала мобільний телефон Владиславу для зв’язку з родиною”, – йдеться у підозрі Савченку.
За допомогою представників Червоного Хреста та волонтерів 22 квітня 2022 року Владислава вдалося повернути додому. Із січня 2023 року Савченко перебуває у розшуку. Після завершення розслідування у травні 2023 року справа за його обвинуваченням у воєнному злочині – незаконному затриманні двох цивільних і погрозі вбивством – та державній зраді надійшла до суду, в червні було призначено підготовче засідання. Розгляд справи у суді тривав майже три роки.
Докази й позиція захисту
Під час судового розгляду захист обвинуваченого вказав, що вважає недоведеною винуватість підзахисного у воєнному злочині. У вироку сказано, що на думку захисника, жодний свідок не зміг підтвердити, що саме Савченко брав участь у затриманні братів, та просив суд в цій частині обвинувачення винести виправдувальний вирок. Щодо доведення вини у державній зраді адвокат не заперечував. Так, у судовому засіданні допитали двох свідків, які заявили, що після початку окупації Кримського півострова Савченко відмовився виконувати директиву і залишився в Автономній Республіці Крим, перейшовши на службу до збройних сил окупаційної влади, а також дослідили ряд документів з інформацією кадрового центру Військово-морських сил Збройних сил України.
Щодо доказів вчинення воєнного злочину – викрадення цивільних, то у суді досліджували письмові докази слідства, відеофайли, а також допитували свідків. Зокрема, й потерпілого молодшого брата Владислава, який у судовому засіданні розповів про окупацію російськими військовими села Хочева та підтвердив обставини злочину.
У вироку йдеться, що він впізнав засудженого по фото під час розслідування як особу, яка “26.03.2022 на блокпосту в селі Хочева Вишгородського району Київської області, будучи військовослужбовцем РФ, погрожувала фізичною розправою безпосередньо йому та його брату, а також брала участь у затриманні”.
“У ході судового розгляду потерпілий відзначив, що деякі деталі не пам'ятає за сплином часу і через свій стан, однак всі процесуальні документи на стадії досудового розслідування підписував добровільно, допити проводилися без жодного тиску, у присутності законного представника та адвоката”, – вказав суд. Тому, спираючись на відповідне законодавство, суд дослідив і визнав допустимим доказом показання потерпілого, які під час досудового розслідування фіксувалися за допомогою технічних засобів відеофіксації.
“У межах цієї слідчої дії потерпілий підтвердив факт незаконного затримання і погрозу вбивством, а також надав більш детальні показання щодо причетності обвинуваченого до інкримінованих злочинів, які співпадають із слідчим експериментом”, – йдеться у вироку.
Ще троє свідків ідентифікували Савченка як військовослужбовця РФ, який ніс службу на блокпосту біля їхнього домоволодінь під час окупації села Хочева.
Вирок суду: винний
Іванківський райсуд заочно визнав винним Савченка у вчиненні злочинів за ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України і призначив 15 років ув’язнення за державну зраду, за воєнний злочин – 11 років. Частковим складанням покарань суд визначив остаточне покарання Савченку у 15 років в’язниці. Також з обвинуваченого вирішено стягнути 4160,36 грн витрат за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Вирок набере законної сили, якщо упродовж 30 днів з дня його проголошення не буде подано апеляцію. Станом на 13 березня на сайті Київського апеляційного суду інформації про апеляційну скаргу ми не знайшли.
Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту INSTITUTE FOR WAR & PEACE REPORTING (IWPR) «Правосуддя наживо».