“Я звернувся до нардепів з питанням – як так може бути, що прагнення хайпу переважає інстинкт самозбереження?”
Почнемо з актуального. За умов воєнного стану Верховна Рада працює доволі ефективно, гріх жалітися – 24 засідання (проти 37 за аналогічний період тминулого року), затверджено багато важливих законів. Але привертають до себе увагу дві деталі.
Перша. Як тільки почалося велике вторгнення, ви попросили народних депутатів тримати в таємниці майбутні засідання, не анонсувати їх у фейсбуці, не викладати фото в момент самих засідань тощо. Перші пару місяців це реально працювало, а зараз знов – хіба стріми із зали не роблять. Хоча ні, стріми вже також є. Щось змінилося з точки зору безпеки, я щось пропустила?
І друге — повернення до ініціативи щодо онлайн-голосувань. Якби його запровадили в перші дні – логічно, але зараз і так все працює, то ж сенс який?
З точки зору безпеки, на превеликий жаль, нічого особливо не змінилося.
Російська федерація, військово-політичне її керівництво, мають одним із пунктів напрямків атак центри прийняття рішень в Києві, до яких, безперечно, належить і Верховна Рада. Верховна Рада має свою особливість, це - єдиний законодавчий орган. В нас немає замінників на місцях, немає тих, хто міг би «підмінити».
Саме тому я постійно – з першого дня великого вторгнення – і от до останнього засідання, яке у нас відбулося, говорю народним депутатам (ми це питання постійно озвучуємо на засіданні погоджувальної ради): будь ласка, не виконуйте функцію коригувальників вогню; ви ж самі робите все для того, щоб наші вороги розуміли де, коли і як ми знаходимося.
На одному із засідань я просто не стримався — коли спливла чергова інформація, яку мені показав Апарат Верховної Ради України (йдеться про публікацію одного із нардепів у соцмережі в режимі «тут і зараз». - С.К.): звернувся до народних депутатів з простим питанням – як так може бути, що прагнення хайпу переважає інстинкт самозбереження? Це просто жахливі речі. Я розумію, що кожен народний депутат має великий обсяг прав і повноважень, але він не повинен забувати, що представляє інституцію — Парламент, який повинен продукувати цілу низку рішень. Тому я б ще раз, користуючись вашим каналом, звернувся б до деяких хайпожерів у Верховній Раді України з тим, щоб вони все-таки мали на увазі, що бажання першим висвітлити інформацію не повинно превалювати над здоровим глуздом і безпекою.
Я, звичайно, вибачаюсь, але – в більшості своїй - «хайпожери», про яких ви говорите, знаходяться в «Слузі народу»… Разом з тим. Щодо дистанційного голосування — чому саме зараз? В інтерв’ю LB.ua віцеспікер Олександр Корнієнко сказав, що питання незабаром буде винесене в зал.
Соню, ви розумієте, ідея не сьогоднішня. Я є автором тематичного законопроєкту і перманентно відстоюю цю ідею впродовж трьох років.
Я це я пам’ятаю.
Я про неї постійно говорю, коли мене запитують. Але вона жива завжди. І сьогодні, мені здається, вона може мати особливе значення. Я просто хочу, щоб всі зрозуміли, і ми вже неодноразово з вами говорили: питання, скажімо так, дистанційного голосування, це не для групи «Монако». Вони виключені, вони не отримують заробітну плату абощо.
Для Суркіса або Столара депутатська зарплата – котячі сльози.
Ні, ми ж говоримо про те, що хочемо зробити механізм, за яким, наприклад, ті люди, які займаються гуманітаркою, які займаються допомогою військовим, які служать, мали б можливість брати участь (у засіданнях Верховної Ради України. - С.К.). Давайте дискутувати надалі від цього. Ця ідея переродилася з ідеї, яка виникла ще під час коронавірусу (щодо онлайну. - С.К.). З того часу нічого не змінилося. Ми повинні все одно знайти той механізм, який дасть можливість забезпечити діяльність єдиного законодавчого органу.
Хочу звернути увагу, що практично цей механізм вже діє в комітетах.
А чому воно зʼявляється в ЗМІ? Ну, бо журналісти запитують, воно – час від часу – фігурує.
Якщо посилатися на Олександра Корнієнка, чи буде це питання винесено в зал найближчим часом? Якщо так — коли?
Є таке уявлення, що формуванням порядку денного ніби займається керівництво Верховної Ради України. Це не так. Порядок денний формується погоджувальною радою фракцій і груп. І як погоджувальна рада вирішить наше завдання як керівництва Верховної Ради України, процедурно…
Слухайте, давайте без цього от. У «Слуги народу» - більшість. Якщо ви захочете — відповідний законопроєкт буде внесено. Тож чи є такі плани конкретно на найближчий місяць?
Він вже вносився, проте не набрав голосів на включення до порядку денного. Я думаю, що він буде вноситися тоді, коли: а) буде нагальність; б) коли проголосують за внесення в порядок денний. Станом на зараз я думаю, що ні одного, ні другого поки немає.
“Онлайн-голосування вже працює на рівні комітетів і там все абсолютно нормально”
Важливий момент: онлайн-голосування суперечить Конституції, де чітко написано, що народний депутат має голосувати особисто.
Не думаю, що є велика суперечність, тому що в Конституції не написано, що означає «особисто». Для мене «особисто» означає дві речі: щоб особа депутата була ідентифікована, що це він; і друге — щоб ми переконалися, що його воля відповідає його волевиявленню, що він проголосував. Цей механізм зараз абсолютно нормально працює на рівні комітетів, де депутати також голосують. І ніякої суперечності з Конституцією тут немає. Вони голосують і приймають рішення, але на рівні комітетів. Тому, мені здається, що Конституція, яка писалася в 1996 році, не передбачала, по-перше, ні війни, ні епідемій, ні такого розвитку технологічного прогресу. Там (в Конституції. — С.К.) теж немає згадки про електронний паспорт, але він сьогодні ж є у нас, розумієте?
Даруйте, але ваш світогляд за останній рік дуже змінився. Восени 2021-го ми з вами обговорювали спосіб прийняття закону «про олігархів», який було проголосовано у відсутність тоді ще спікера Дмитра Разумкова. Засідання вели ви і голосування відбулося у … специфічний спосіб, скажу мʼяко. Коли ми це обговорювали, ви сказали дослівно: «Я абсолютний прихильник української Конституції, і за моєї каденції, як спікера (тоді вже зрозуміло було, що ви станете спікером), ніколи не буде ніяких неправильних правок в Конституції».
А от тепер ви вже називаєте Конституцію недосконалою і застарілою.
Дотримуватися Конституції й прагнути її вдосконалити – не є взаємозаперечним. Як професійний юрист, я спілкувався з авторами Конституції і вони вже зараз говорять про те, що в дуже багатьох місцях не могли передбачити такого розвитку технологічного прогресу, який є. Але це не означає, що треба порушувати Конституцію. Нам треба знаходити правові механізми, як зробити відповідність між сучасними реаліями й законодавчим забезпеченням. Законодавче забезпечення не може сповільнювати життя, воно повинно відповідати сучасному розвитку життя. А як зробити цю відповідність — і на конституційному рівні, і на законодавчому — це вже справа наша, законодавців.
Ми пам’ятаємо, що відбувалося під час внесення – в частині децентралізації — змін до Конституції 31 серпня 2015 року. Фактично це робилося під закон про особливий статус окупованих територій. Відбулося перше читання, під Радою почалися протести, було кинуто гранату, загинули нацгвардійці. По факту закон про особливий статус проголосували трошки по-іншому і потім кілька разів продовжували його дію. Яка вірогідність затвердження нової редакції цього закону, з огляду на наявність у нас нових окупованих територій? І чи не є онлайн голосування першим кроком до потенційної фальсифікації?
Абсолютно ні. Тому що в цьому законі ми вже прописали винятки, що не може голосуватися через онлайн — в тому числі зміни до Конституції, питання імпічменту президента, інші фундаментальні речі, для яких треба зібрання в Раді тощо. Онлайн-голосування — більше для ординарних законів, для того, щоб забезпечити діяльність Парламенту. Зрозуміло, що вікопомні речі не можуть голосуватися при онлайні.
Оскільки закон про особливий статус є вікопомним. Тобто, виходячи з ваших слів, його — якщо таке питання постане — точно не будуть голосувати онлайн, попри те, що практика онлайн-голосування може бути введена?
Жоден законопроєкт, який буде внесений як виняток, голосуватися (онлайн. — С.К.) не буде.
Чому як виняток?
Тому що ми маємо, визначивши, скажімо, процедуру онлайн-голосування, визначити той масив законів, які не можуть голосуватися онлайн-голосуванням. Поки в цій редакції, яка пропонується мною, є кілька винятків. Якщо депутати захочуть розширити його – будь ласка. Але, повторюю, там точно не будуть голосуватися питання, які стосуються національної безпеки, державного суверенітету і територіальної цінності.
Винятків на всі випадки життя не передбачиш, ви ж розумієте. І сформулювати назву закону можна так, що формально він не підпадатиме під «винятки». Я конкретно маю на увазі новий закон про особливий статус. Чи розглядаєте ви наразі таку вірогідність з огляду на те, що відбувається?
Я такої вірогідності не розглядаю, тому що в нас немає вірогідності прийняття закону про онлайн-голосування. Ще раз хочу підкреслити, що з 24 лютого Верховна Рада України — на місці, вона працює і ми будемо далі працювати так, щоб встигати робити це на своєму робочому місці.
Гаразд. Без прив’язки до онлайн-голосування новий закон про особливий статус окупованих територій розглядається зараз на порядку денному?
Ми можемо про це говорити тільки по конкретних законодавчих ініціативах. Наскільки я знаю, конкретної законодавчої ініціативи такої немає. Ми можемо обговорювати, але загального погодження на рівні уряду, на рівні силових відомств, на рівні відповідного комітету Верховної Ради, на рівні Офісу Президента немає. Поки я навіть не знаю, чи ведуться такі перемовини на серйозному рівні щодо формування цього нового законопроєкту. Це щоб ми не говорили якимись фантасмагоричними категоріями чи буде щось, чи ні.
Я, в принципі, можу говорити про це, коли законопроєкт в Парламенті. Тоді я вже розумію, які принципи в нього закладені, які фундаментальні основи. Тоді ми можемо вести дискусію.
“Багато нардепів ще до 24.02 покинули Україн і досі не з’являлися. В мене навіть була ідея звернутися до правоохоронців — про визнання їх такими, що…. зникли безвісти”
Руслане Олексійовичу, хочу спитати про підготовку до так званих «референдумів». Окупанти вже декілька разів анонсували їх проведення. Спочатку це була весна, потім - 11 вересня, зараз дати знову переносять. Зрозуміло, багато залежатиме від ситуації на фронті, але яким є план дій Верховної Ради у випадку, якщо це все ж таки відбудеться? Є досвід 2014 року, коли реакцією були тільки заяви. Знаю, що є звернення профільного комітету до Венеційської комісії. Коли ви очікуєте на відповідь? І що саме плануєте робити, якщо росіяни все ж наважаться?
Почну з першого. Я є прихильником прямої демократії, ви це знаєте. Я є одним з авторів закону про референдум, законопроєкту про місцевий референдум, тому що переконаний, що той, хто проти прямої демократії, той — проти демократії в цілому. Але те, що вони хочуть зробити, не є прямою демократією. Це — повний волюнтаризм, насаджування чужої думки під дулом автомата. Це речі, які взагалі не мають нічого спільного з волевиявленням. І я десь навіть говорив, що легітимність цих псевдореферендумів навіть нижча, ніж опитування в чат-боті членів…
Фракції «Слуга народу»?
Членів товариства співвласників житла про те, в який колір нам фарбувати парадний.
Тому, безперечно, Верховна Рада України реагує. Єдине, що я хотів би повідомити вам, що на попередньому засіданні Верховної Ради ми прийняли постанову про недопущення цих псевдореферендумів. Ми попередили всіх потенційних учасників, що їхні дії класифікуватимуться як кримінальний злочин, який передбачений законом про колабораціонізм. Навіть окремо пропрацьовували з колегами (я збирав великі пули фахівців у сфері кримінального права) чи необхідна нам, можливо, окрема стаття за пособництво при проведенні цих референдумів. Мене запевнили, що ні, склад цих злочинів охоплюється колабораційною діяльністю, а на вищому рівні – державною зрадою. Тому додаткової статті не потрібно. Це сказали фахівці у сфері кримінального права.
Тому я хочу ще раз чесно попередити всіх, хто організовує («референдуми» на окупованих територіях. - С.К.) чи буде якісь інші речі робити: відповідальності ніхто не уникне за законом. Це — сфера Верховної Ради, ми зробили політичні рішення, ми прийняли відповідні законодавчі акти, ми прийняли зміни до Кримінального кодексу про колабораціонізм і зміни до статті, яка стосується державної зради.
Далі, мені видається, мають працювати правоохоронні служби, спецслужби, воєнні наші. Тільки від їхньої ефективності буде залежати чи будуть допущені ці референдуми, чи ні. Верховна Рада все це зробила. А комітет відповідно звернувся і буде очікувати рішення Венеційської комісії, але, по-моєму, вистачає того, що Верховна Рада вже висловилася з цього питання.
Голова правоохоронного комітету Верховної Ради Сергій Іонушас в інтерв’ю LB.ua нещодавно анонсував нові кримінальні справи щодо нардепів та підозр їм у держзраді. Про кого конкретно йде мова, могли б ви сказати?
Річ у тому, що Іонушас очолює правоохоронний Комітет, може в нього є якась інсайдерська інформація. Я — Голова Верховної Ради України, отримую — разом з повістками з’явитися того чи іншого народного депутата - інформацію про пред’явлені йому обвинувачення чи необхідність появи в суді. Але я маю внутрішнє інтуїтивне передбачення, що ця інформація (озвучена в питанні. — С.К.) недалека від істини.
Ми бачимо, що багато народних депутатів України ще до 24.02 покинули нашу державу і досі не з’являлися. В мене навіть була така ідея, можливо, звернутися до відповідних органів про визнання їх такими, що…. зникли безвісти (посміхається. — С.К.). Є такий інститут в цивільному праві — оголошення особи безвісти відсутньою, але для цього має пройти рік. Через рік я можу звернутися і сказати, що людини немає і давайте будемо дивитись чи визнавати її безвісти відсутньою. Це з одного боку ніби стьоб, а з іншого — в нас у Верховній Раді України справді є низка народних депутатів, які з тих чи інших причин з 24.02 не виконують депутатську діяльність, а їхня попередня депутатська діяльність свідчить про те, що вони можуть мати великий потенціал бути визнаними правоохоронними органами такими, що замішані в різних видах злочинів, в тому числі у держзраді.
Скільки таких депутатів?
Тих, які не з’явилися до цього часу, думаю, десь близько 10.
Які фракції?
Це, як правило, колишня фракція «Опозиційна платформа за життя». По реєстрації ви можете подивитися, хто в цей час не з’являвся…
Історія з визнанням безвісти відсутнім дещо нагадує історію з позбавленням громадянства закрити указами, які навіть на сайті президента не публікуються. Людина може дізнатися про те, що її позбавили громадянства, фактично намагаючись перетнути кордон з Україною. Але в Конституції записано, що основою для набуття українського громадянства є сім пунктів. Перший і головний – факт народження на території України. Що ви як юрист, правник про це думаєте?
Що стосується указів, ми їх теж не бачили. Ні опублікованими, ні у Верховній Раді України. Як тільки вони будуть…
Не будуть. Опубліковані вони не будуть, тому що там персональні дані. Ви прекрасно це знаєте. До чого я веду: Корбан не був народним депутатом, але в парламенті є достатня кількість людей, які мають подвійне громадянство. І це не десяток, значно більше.
Наскільки я знаю, а цією проблемою я цікавився дуже поверхово, там є фактори позбавлення, припинення (громадянства. - С.К.). Але це свідчить про одне: прийшов час якось розв'язувати питання множинного громадянства. Або визнавати його, або не визнавати…
Перепрошую! Володимир Олександрович, коли йшов на вибори, обіцяв розв’язати це питання. Як один з авторів його передвиборчої програми «Країна мрії», скажіть, що завадило вам за два роки до великого вторгнення розв'язати це питання, яке потребує вирішення вже років з 20?
Я з вами багато в чому погоджуюся, крім одного: 24 лютого реальність і система пріоритетів стала абсолютно іншою. Розумієте? І те, що ми писали, закликали, дуже серйозно було скореговано війною.
Це зрозуміло. Я питаю, що вам заважало за два роки до того розв’язати питання множинного громадянства? Майже рік із них ви були спікером Верховної Ради.
Давайте так, я — Спікер Верховної Ради, починаючи з 8.10. І я готовий відзвітувати за кожен день до сьогоднішнього дня, що було зроблено. Але ще раз кажу: з 24.02 реальність абсолютно інша. Тому, коли я говорю, що це питання треба вирішувати, це не заклики, це просто констатація факту. Проте в державі є ще дуже багато інших питань і їх треба вирішувати просто за ступенем пріоритетності.
Так ви і не відповіли, що заважало в попередні два роки, коли великої війни не було.
“Ми не можемо позбавити ОПЗЖ мандатів — суперечить Конституції”
На завершення теми з колаборантами. У Верховній Раді зареєстрований законопроєкт 7329, суть якого полягає в тому, щоб передати підслідність у таких справах від ДБР до СБУ. Чи буде реалізовано цю ініціативу? Апелюю передовсім до прикладу зрадника Ковальова, який був членом «Слуги народу» (інтервʼю записувалося ще до знешкодження Ковальова, — С.К.)?
Ви знаєте, що я більше займаюся цивільним правом, конституційним правом. І тому я буду очікувати на позицію своїх радників щодо того, як воно буде краще.
А щодо Ковальова, він, вибачте мені, — гнида…
Зрозуміло, що у вас велика фракція, понад 200 людей. Виборчі списки формувалися в скорочений термін, але ж Ковальов не взявся нізвідки. Хтось його рекомендував, хтось включав у список, він працював у фракції, був у Трускавці. Фактор його депутатства — питання політичної відповідальності, хоча б вашої внутрішньої, партійної.
Звичайно, як партія, ви можете вдати, що нічого не відбулося — покарали і покарали, гнида і гнида. Але з таким кадровим підходом не виключена можливість появи нових «ковальових».
Абсолютно погоджуюся з вами, що в питанні формування списків могли бути кадрові проколи. Наскільки я знаю, в межах голови фракції чи вирішено, чи вирішується, хто кого рекомендував, але так - це прокол. Фракція миттєво виключила його зі свого складу, вжила всіх необхідних заходів для того, щоб цього колаборанта не було ні в одному напрямку діяльності Парламенту.
Зараз єдине, що ми можемо, оскільки діємо в межах законодавства: на превеликий жаль чи, може, на щастя, немає імперативного мандату, щоб ми могли його позбавити статусу народного депутата. Тому ми чекаємо однієї з семи умов, які передбачені законодавством України для того, щоб ця особа перестала бути народним депутатом України (однією з них є смерть. — С.К.). Якщо якась з них буде, ми неодмінно зробимо все для того, щоб ця людина перестала паскудити ім’я народного депутата України.
Така ж історія з колишніми ОПЗЖшниками, тому що ви не можете позбавити їх мандату рішенням Верховної Ради, це просто незаконно. Ба більше, вже після того, як ОПЗЖ — як політична сила — була заборонена, в парламенті з’явилася депутатська група «Відновлення України» за участі тих самих депутатів. Регламентом не заборонено, але ми розуміємо, що це ненормально. Що із цим робити?
Ми розуміємо, що це ненормально. Я з вами — на такому побутовому рівні — абсолютно погоджуюся. Але ще раз кажу, що у нас Конституція України, яка писалася ще в 1996 році…
Створення груп – це про Регламент. Ви цю шоблу, вибачте, розігнали, а вона натомість змінила назву і створила нову групу. І що? Сидить у тому ж залі.
Для того, щоби вони не сиділи в тому ж залі…
Потрібні зміни в Конституцію, погоджуюся. Але давайте почнемо з Регламенту.
Я б почав з Конституції. Тому що Регламент – це питання внутрішнього устрою. Вони (депутати, - С.К.) можуть бути й позафракційними, стане легше? Ні, не стане. Тому що ми обмежені сімома пунктами, які винесені в Конституції: це відсутність громадянства, вирок, смерть, власна заява абощо. Ми не можемо рухатися іншим шляхом. І зміни до Конституції у воєнний час ми не можемо зробити. Тому зараз вимушені діяти по тому напрямку, який у нас є.
Є дуже багато популістичних ініціатив, але я такої думки, поки я очолюю Парламент, що ми все-таки маємо максимально дотримувались тих норм і положень, які містяться в Конституції. Але я глибоко переконаний, що після того, як ми переможемо в цій війні, 100% постане питання перегляду цих нюансів, особливо розширення підстав позбавлення статусу депутата.
До речі, нагадаю, що саме Президент Володимир Зеленський вніс зміни до Конституції, де передбачив дві додаткові підстави (для позбавлення депутатського мандату. - С.К.) - це кнопкодавство і прогули. Але ми маємо негативне рішення Конституційного суду з цього питання. І нічого не можемо тут зробити. Але я думаю, що це питання буде продовжено, дуже багато чого після цієї війни буде що сказати…
Про вилучення дипломатичних паспортів у нардепів: “коли особи перетинали кордон, демонструючи цей паспорт, він просто вилучався”
Як розвивається ситуація з вилученням дипломатичних паспортів у низки народних депутатів? Їх було понад 200, серед них — очільники «Слуги народу», зокрема, Олена Шуляк, керівниця вашої партії. Коментуючи цю подію, ви говорили, що неодноразово просили депутатів звітувати, куди і коли вони їздять, просили їх вчасно здавати дипломатичні паспорти на зберігання. Вони до вас не дослухалися, тому паспорти вилучили.
Дипломатичний паспорт – це не пільга. Дипломатичний паспорт – документ, який дає підстави у спрощеному порядку перетинати кордон України й іншої держави за умови, що ти виконуєш повноваження, надані тим чи іншим органом додатково. Станом на зараз я можу констатувати, що ті депутати, які їдуть у відрядження від Верховної Ради, які представляють Україну на міжнародних аренах, беруть участь в засіданнях Європарламенту, відповідних парламентських асамблей, проблем з отриманням депутатських дипломатичних паспортів не мають.
Треба зрозуміти, що депутатський дипломатичний паспорт – це річ для спеціального використання. Це регулюється Законом про статус народного депутата й іншими законодавчими актами. Тому, коли людина з’їздить у відрядження – тут ми домовилися з МЗС — спеціальна людина буде у Верховній Раді, яка приймає цей паспорт і видає, оскільки користуватися дипломатичним паспортом для інших цілей є недопустимим.
Наскільки я розумію, такі приклади були. І непоодинокі?
Я теж таке чув, конкретно зафіксованих фактів не маю, щоб міг точно вам сказати. Але враховуючи те, що було звернення голови НАЗК, який попередив, що використання дипломатичних паспортів поза межами відряджень - це є відповідне повноцінне правопорушення. І для цього існує процедура. Ми просто зробили її, по-перше, більш гармонізованою, по-друге, — єдиною для всіх, хто має дипломатичний паспорт. Це стосується і народних депутатів, і наших колег з Офісу Президента, урядовців. Відтепер: їдеш у відрядження, отримав паспорт, представив, повернувся, здав паспорт. Такий алгоритм.
Була інформація про вилучення 225 паспортів. Як це фізично відбувалося? Приходить спеціальна людина, умовно, до Олени Шуляк і каже: «Олено, віддай паспорт»?
Якщо ми візьмемо саме цю історію, наскільки знаю, там було декілька звернень від Міністерства закордонних справ щодо необхідності здачі паспортів.
І їх ігнорували.
Ігнорували. Після цього всі ці паспорти були анульовані. Коли особи перетинали кордон, демонструючи цей паспорт, він просто вилучався. Якщо вони їхатимуть у відрядження, цей же паспорт буде виданий працівником МЗС і людина поїде собі спокійно у відрядження представляти парламент.
“В найближчі пів року — рік в багатьох членів Конституційного суду збігають повноваження. Хочу, щоб заходили нові люди”
На вересень намічено імплементацію так званого «європейського пакета» з 49 дуже важливих законопроєктів. Це — кінцева кількість, чи вона ще може змінюватися — збільшуватися/зменшуватися?
Ні, не кінцева. Вона вже змінюється, тому що це постійний процес. Тут би я розділив на дві окремі складові. Перед нами стоїть сім конкретних вимог від Європейського Союзу, які ми маємо виконати для того, щоб відкрити перемовини про членство.
Перша – це Конституційний суд, його виборні посади. Друга – призначення прокурора, вона вже виконана. Далі — питання, пов’язані з НАБУ, з призначенням ВРП і судовою реформою. І Верховна Рада свою частину виконала: призначила двох осіб.
Далі — Закон про олігархів. Коли ми отримаємо якісь пропозиції Венеційської комісії, щоб глянути на його реалізацію.
Закон про медіа. Закон про FATF і відмивання грошей. І останнє — це Закон про національні меншини.
Так от, з цих семи пунктів, шість – на боці Верховної Ради України. Кожного тижня ми з колегами опрацьовуємо саме оці треки. Але це не є виключний перелік, тому що нам не просто треба виконати сім вимог, нам треба далі, коли відкриються перемовини, рухатися шляхом до Європейського Союзу. І там вже буде дуже велика кількість вимог, які перед нами ставлять. Але ми, розуміючи це, почали виконувати з того, що ми недовиконали по Асоціації — у нас був список Кабінету міністрів, список Верховної Ради, ми верифікували його, звірили, і вийшло 49 законодавчих актів. Зараз ця кількість збільшуються з тим, щоб ми нормально до нового року відпрацювали, і дай Боже, після нового року, коли ми відкриємо перемовини про членство, нам дадуть конкретний список інших вимог за 35 напрямками, які ми маємо виконати.
Далі ми повинні організувати ці всі речі у Верховній Раді України. Ми вже почали готуватися, вже створили в кожному комітеті підкомітети з європейської інтеграції. До кожного євроінтеграційного закону вимагаємо таблицю відповідності директивам. Ми зараз разом з Кабінетом міністрів плануємо створити єдиний орган офіційних перекладів директив. Працюємо з Європейським союзом, вводимо таку діяльність з парламентами країн, які входять до Європейського Союзу. Створили замість Інституту законодавства Дослідницьку службу, яка буде займатися аналітикою. Ми зустрічалися з вельмишановним послом Матті Маасікасом (глава представництва ЄС в Україні. - С.К.) з тим, щоб сформувати діяльність Парламенту з Посольством ЄС в Україні. Тобто в нас є великий складний марудний процес, який просто треба організувати правильно. І для мене пріоритет є один: європейські закони повинні прийматися якісно і швидко. Я все для цього буду робити.
Однією із вимог Європейського Союзу є перезапуск Конституційного суду. Коли варто цього очікувати - шляхом прийняття нового тематичного закону?
Я очікую, що у вересні до Конституційного суду ввійде ще один суддя, який був призначений за квотою Президента України, і після цього всі подальші призначення, я думаю, ми обов’язково маємо робити відповідно до того закону, який приймемо. Він буде запроваджувати оцінку з точки зору етичної комісії до кандидатів до Конституційного суду і проходження через прозору конкурсну процедуру. Наша задача – якісно оновити. Річ в тому, що буквально в найближчі пів року — рік в дуже багатьох членів Конституційного суду збігають повноваження. Я хочу, щоб заходили нові люди, відповідно до нових процедур, відібрані на якісно новій основі.
Якщо у вересні, як ви сподіваєтеся, запрацює Конституційний суд за новими правилами, вангую, що одним із перших запитів до КС буде звернення від парламентської опозиції щодо неконституційності закону, який в травні розширив повноваження Президента для розв'язання кадрових питань. Власне, йшлося про перевищення повноважень Президента при звільненні Баканова та Венедіктової, те саме ми чули щодо Денісової. Чи дійсно розширенням повноважень Президента під час війни оцими травневими правками було порушено норми Конституції?
Річ у тому, що питання порушення чи не порушення норм Конституції дає виключно Конституційний суд.
Правильно. Але яка ваша думка, як юриста?
В мене є своє бачення, якщо говорити про конкретні питання, що стосується Баканова і Венедиктової. Я теж чув багато заперечень і фактів, але, коли я просив конкретно, надайте мені експертизу по законодавчих актах, що порушено, чомусь я ні від кого її не отримав. Що стосується пані Денісової, вона була звільнена абсолютно у повній відповідності до чинного законодавства. Вона звільнялася Верховною Радою, за нею одразу, без заперечень і якихось зволікань, був призначений…
Стоп. Не без зволікань. За словами пана Лубінця (в інтервʼю LB.ua, - С.К.), особисто ви зробили йому пропозицію номінуватися на посаду омбудсмана в останній день, коли спливав термін можливості такого номінування. Просто, щоб когось призначити.
А в чому ви вбачаєте суперечність в тому, що я сказав? Так, це було в останній день, якщо дія вчиняється в останній день, це називається «без зволікань».
Дуже дивно, коли під час війни країна залишається без омбудсмана, бодай на декілька днів. Загалом, коли хочеш когось замінити, одразу думаєш, кого на це місце призначити. А якщо когось хочуть просто позбутися, тоді відбувається от як з Денісовою.
Попередній Омбудсман був звільнений і перелік претензій до неї був чітко і відкрито озвучений в парламентській залі. Жодне з цих звинувачень, на мою думку, не було спростоване. Друге, що стосується призначення, хочу нагадати, що в нас є два способи висування кандидата. Перший – це одна п’ята від складу Верховної Ради України, вони не скористалися своїм правом. Саме тому в останній день я скористався своїм правом і вніс ту кандидатуру, яку вважав найбільш адекватною.
У мене немає питань до Лубінця, з ним все ок. Питання в тому, що ви висунули його кандидатуру в останню хвилину, щоб просто закрити вакансію. А первинно ситуація полягала в тому, що вам потрібно було здихатися Денісової.
Я зробив це в останній день, тому що очікував, що буде ініціатива від народних депутатів. Її не було. В мене було близько п’яти кандидатур, я зупинився на одній, реалізувавши свої конституційні повноваження як Голови Верховної Ради України. Вважаю, що пан Лубінець — молодець, він дуже активно включився. І поки що я не шкодую, що реалізував своє право.
Яке ваше ставлення до можливого подальшого послаблення дозволу чоловікам призовного віку виїжджати за кордон? На початку великого вторгнення було прийнято низку тематичних законопроєктів, які це регулювали. Була постанова Кабміну, в якій перелічені всі категорії громадян, які можуть виїжджати. Але суспільна дискусія продовжується. Як поводитиме себе Верховна Рада?
Почну з того, що рішення, які стосуються виїзду чи невиїзду, були прийняті одразу на початку війни та стосувалися необхідності проведення загальної мобілізації. Враховуючи рівність всіх перед законом і обов’язок, передбачений Конституцією захищати свою Батьківщину, було прийнято саме таке рішення.
Я знаю, що зараз ведуться дискусії по окремих категоріях громадян, зокрема, ми говоримо про студентів, які навчаються, моряків абощо. Я думаю, що відповідні адекватні рішення будуть обговорюватися і у разі необхідності прийматися. Але для нас дуже важливо, щоб прийняті рішення не стали джерелом зловживань. Щоб у нас не з’явилася велика кількість 45-50 річних «студентів перших курсів», які раптом вирішили навчатися за кордоном, чи купа інших людей, які будуть шукати шпаринки, аби уникнути виконання свого конституційного обов’язку. Тому, мені здається, що дискусія йде і рішення буде обов’язково прийняте.
“Ми не можемо допустити, щоб посипалися місцеві ради”
Є ще два важливих моменти, які ми маємо обговорити. Перший з них – заборона проросійських партій, яку було здійснено на законодавчому рівні ще в травні. Наступним кроком мали стати судові рішення, частина з яких вже відбулася. Але нещодавно в інтерв’ю LB.ua колишня членкиня профільного комітету, зараз - суддя Конституційного суду Ольга Совгиря прогнозувала, що остаточна крапка з апеляціями у відповідних справах буде поставлена до вересня, проте історія з проросійськими партіями досі триває — суди ще не завершили свою роботу.
Що стосується Парламенту, ми невідкладно прийняли всі необхідні законодавчі акти. Ми декілька раз спілкувалися з ініціаторами звернень і вони теж, наскільки я знаю, після того, як закони набрали чинності, одразу скористалися цим і подали відповідні позови. Чому воно не завершилося? Мабуть, треба ставити питання представникам суду.
Мінрегіон подав до Верховної Ради законопроєкт 7476 щодо позбавлення мандатів депутатів в усіх місцевих рад, що були обрані від заборонених проросійських партій чи входили у склад відповідних фракцій, який досі не розглянутий. Я розумію, що, якщо ви його розглянете і ухвалите, фактично паралізованими залишаться десь 90 рад різного рівня. Це не те що правовий тупик, але складна ситуація. Як із цим бути?
Я знаю, що по цьому законопроєкту є низка альтернативних і Комітет на цій підставі зробив комітетський законопроєкт, де прибрані всі ризики. Наскільки я знаю, буде та сама формула, яка діє по ВР. Тобто, ми розуміємо, що не можемо допустити, щоб посипалися місцеві ради. І тому будь-які рішення треба приймати злагоджено, щоб зберегти статус влади державного і регіонального рівня.
Тобто комітетський варіант має забезпечити покарання депутатів, які були членами заборонених партій і водночас має забезпечити роботу місцевих рад?
Безперечно. Треба забезпечити баланс і утримання місцевої влади в усіх регіонах України.
“Під час воєнного стану вибори проводити не можна. Після зняття цього правового режиму наступають всі правила мирного часу”
Останній блок нашої розмови присвятимо моїй улюбленій темі — виборам. Зрозуміло, що під час воєнного стану проводити вибори заборонено. Планово вибори до Верховної Ради мали б відбутися 29 жовтня 2023 року, президентські - 31 березня 2024 року. І до великого вторгнення активно йшлося про те, що «Слуга Народу» має план поміняти місцями дати виборів, щоб Президент не втратив більшість у парламенті, що неодмінно вплинуло б на результати його особистої виборчої кампанії. Це, звичайно, суперечить Конституції, але залишалася шпаринка у вигляді змін до Виборчого кодексу. Велике вторгнення ці плани перекреслило. Але знаю, що на сьогодні у владних колах тема знову почала обговорюватися. Тож: як бути з виборами загалом з огляду на дату завершення воєнного стану?
Я не знаю, звідки інформація, з яких провладних кіл. В тих колах, куди маю можливість потрапляти я, одне питання на порядку денному — наша перемога. Перемога України розставить все на місця. Це буде абсолютно інша система взаємозв’язків людини і держави, яка вимагатиме абсолютно нових правил поведінки та існування в державі. Я от бачу, що це може поставити дуже багато питань, які стосуються не тільки виборчого процесу, а взагалі всього, всієї системи державного устрою. І тому, щоб хтось десь зараз гостро підіймав питання про вибори, я такого взагалі не чув.
Гостро — ні, але це обговорюється.
Хочу у вас — як у правника — уточнити ще дещо. У мирний час за рік до планових виборів — цього разу це жовтень 2023 року — набуває чинності мораторій на розпуск Верховної Ради. Тобто з жовтня розпустити Раду не можна. Цей мораторій актуальний чи його дію можна якось подовжити/посунути, з огляду на воєнний стан?
Станом на зараз, за законодавством, ви все правильно говорите: під час воєнного стану вибори проводити не можна. Після зняття правового режиму воєнного стану наступають всі правила мирного часу. І тому в мирний час ніяких інших правил законодавством не передбачено.
І наостанок. До великого вторгнення широко обговорювалося те, чи варто Володимиру Олександровичу балотуватися на другий термін. Він дуже сильно проявив себе з 24 числа. Навіть ті люди, які були його опонентами, стали не те що прихильниками, але точно з повагою і вдячністю відносяться до того, що він сьогодні робить. Чи вважаєте ви — з політичної точки зору — доцільним для нього після нашої перемоги вдруге балотуватися на посаду президента?
Ті, хто такого не очікував (від Зеленського. - С.К.), просто його погано знали. Ми якраз всі очікували, що буде саме так. І ми всі разом з ним чинили так, як чинили, але лідерство він забезпечив дуже серйозно в цьому плані. Чи має він право після цього балотуватися ще раз? Це його право…
Зрозуміло, що він має право. Але є ще такий термін як «лідер воєнного часу». Можливо, після того, як ми здобудемо перемогу, йому варто зосередитися на чомусь іншому? Або ні? Не знаю. У вас питаю.
Знаєте, ще в мирний час, можливо, вашому виданню, можливо іншому, я давав інтерв’ю і мене про це питали. Я казав, що по-людськи, по-дружньому пропонував би йому подумати чи йти другий раз (на вибори. - С.К.). Але зараз той час, коли я змінив думку. Я вважаю, що треба йти. Він має завершити все. Він - великий мрійник, у якого все обов’язково вийде. Я його знаю дуже давно. І переконаний, що після нашої перемоги може бути дуже великий ріст і зліт України по всіх параметрах. Питання тільки в тому, коли буде наша перемога. Я переконаний в тому, що з кожним днем ми на один день ближче до неї.